Дім покинув, сім’ю — служба кличе,
Бо обов’язок понад усе
«Бережи себе» в небі курличе
І від рідних молитву несе.
Але в ніч, як кошмар,
увірвалась ракета ворожа
І життя обірвалось у долі секунди, у мить,
Захищали країну. Тепер Ви —
небесна сторожа
Наче птахи їх душі до Бога злетіли. Болить….… Читати далі
Нисинець Василь народився дев’ятого січня 1991 року в селі Городище Березнівського району.
Трудову діяльність Василь Нисинець розпочав у спецпідрозділі в грудні 2012 року на посаді поліцейського-водія. В органах внутрішніх справ він служив понад дев’ять років. Активно займався спортом, захоплювався самбо. Брав участь у спортивних змаганнях, на його рахунку — не одна перемога, не одна медаль і кубок.
У 2016 році після ретельного відбору Василь Нисинець став частиною новоствореного спецпідрозділу КОРД. Працював старшим інспектором 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління КОРД Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Згодом обрав вузьку спеціалізацію — кінолога.
Виконуючи бойове завдання, о четвертій годині ранку 22 травня, капітан поліції героїчно загинув на 31-му році життя в с. Вільноандріївка, Запорізької області.
Без батька залишилася дворічна донька.
Поховали полеглого правоохоронця поряд із могилою батька в селі Городище колишнього Березнівського району
Микола Марчук народився у селі Горбів тоді ще Гощанського району. Навчався у Дроздівській школі, а по завершенню пішов служити в армію. Додому повернувся із сержантськими погонами. Життя своє поєднав із зв’язком — спершу займався монтажем телефонних ліній, а за тим — інтернет-кабелів.
З початком війни у військкоматі записався добровольцем.12 жовтня Микола отримав повістку і був відправлений в Авдіївку.
46-річний сержант Микола Марчук загинув 30 жовтня в наслідок танкового обстрілу поблизу Авдіївки на Донеччині…
Поховали Миколу Марчука на малій батьківщині, у селі, де живе мама, на Горбівських горбах.… Читати далі
Микола Ковальчук народився у Рівному, навчався у місцевій школі-інтернаті, пізніше здобував фах зварювальника. Пройшов службу в ЗСУ. Після повернення додому працював за професією Рівному, в інших містах України та за кордоном.
Війна застала Миколув Естонії . Не роздумуючи, повернувся додому і добровольцем записався боронити Батьківщину. Коли його викликали на службу, то забрав зварювальний апарат, багато свого інструменту.
На жаль, життя 48-річного сержанта Миколи Ковальчука обірвалося раптово. Побратими побачили, йому стало зле, піднявся тиск. 4 листопада Микола Ковальчук помер у місті Кам’янка Черкаської області…
Миколу Ковальчука відспівали в Свято-Троїцькій церкві ПЦУ . Поховали на кладовищі «Тиннівське».
Біль втрати огортає сьогодні Рівне, адже проводжаємо в останню дорогу відданого і щирого захисника – Миколу Ковальчука.
«Він працював і в Рівному, і по всій Україні, і за кордоном. Саме в Естонії Миколу і застав початок війни. Він відразу почав розпитувати, яка в нас ситуація. Я заспокоювала, як могла, але він не повірив. Лише сказав: «Мама, тримайся». Я відразу відчула, що він збирається повертатись.
Олександр Микитюк народився 13 листопада 1979 року в Рівному, навчався у ЗОШ , число 26, після 9 класу продовжив навчання у дев’ятому ПТУ, де здобув фах токаря.
Коли не стало батьків, у 18 років Олександр оформив опіку над 12 річним братом Романом . Працював на радіозаводі, потім – майстром з обслуговування таксофонів Укртелекому. Пізніше робив ремонти, спеціалізувався на роботі з декоративними матеріалами.
Останні 14 років Сашко разом із дружиною жив у смт Березне. З початком війни там пішов до військкомату, навчання проходив на Яворівському полігоні.
Військовий потрапив у Сєвєродонецьк. Пізніше отримав поранення, але повернувся на службу…
Олександр був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.
42-річний Олександр Микитюк загинув 28 жовтня поблизу села Опитне Донецької області…Поховали його, як того і хотів, у Березному на кладовищі в урочиці Лучка (6 листопада)
Валерій Грицихін народився у Рівному, закінчив місцеву ЗОШ, число 8, навчався у Національному університеті водного господарства та природокористування. Здобув професію інженера-будівельника. Військова кафедра при інституті замінила йому строкову службу в армії.
Працював у страхових компаніях — спершу в “Оранті”, а потім в “Пожежній страховій компанії”
Коли у лютому розпочалася війна, Валерій, як і багато інших наших земляків, не зміг залишатися осторонь — пішов добровольцем.
49-річний командир гранатометного взводу старший лейтенант Валерій Грицихін загинув у бою за Батьківщину 23 жовтня поблизу села Опитне Донецької області.
Поховали Валерія Грицихіна на кладовищі “Нове”. У нього залишилося вдова, діти та онука.
Горисюк Олександр народився у селі Синів Гощанського району. Понад 10 років Олександр працював на виробництві вікон, знав, що таке заробітки за кордоном, а потім повернувся додому, Бо ж саме у Рівному живе його донька Анастасія, яку він безмежно любив. Олександр захоплювався футболом, а ще любив куховарити, приготовані ним страви не залишали байдужим нікого.
Коли ж почалася війна, пішов добровольцем, хоч раніше в армії й не служив. Олександр вірив у Перемогу України, чекав і наближав її, як тільки міг… 41-річний Олександр Горисюк, якого друзі та побратими називали «Гарік», залишив по собі світлі спогади. В останню путь Героя провели небайдужі рівняни та найближче оточення захисника.
Поховали Олександра Горисюка в рідному селі Синів
Костянтин Дмитрієв народився в Кривому Розі. Коли хлопчику було 9 років, сім’я переїхала в село Мар’янське Дніпропетровської області. Тут Костя закінчив школу, після якої вступив до Криворізького коксохімічного технікуму. Під час навчання знаходив час і для іншого захоплення – спорту. Грав у команді технікуму з волейболу, разом з якою відстоювали честь навчального закладу на різноманітних змаганнях. Закінчивши технікум з відзнакою. Продовжив вчитися, у Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті, який також закінчив із червоним дипломом. Займається спортом, стає чемпіоном області.
Ковалюк Степан загинув в ніч з 1 на 2 березня у бою з російською диверсійною групою у місті Васильків Київської області, був членом рівненської добровольчої групи.
Похований 5-го березня у Рівному на кладовищі «Нове».
У Степана залишилась дружина і троє дітей.
В ніч з 1 на 2 березня 2022 року в бою з російською диверсійною групою в м. Васильків Київської області загинули бійці Рівненської добровольчої групи Ярослав Гранітний, Степан Ковалюк і художник, заслужений діяч України Сергій Пущенко. Ціллю ДРГ був шкільний підвал в якому знаходилися мирні люди, діти і старики. Бандити не сподівалися, що крім охоронця школи знаходяться ще й наші бійці і 4 чоловіки з Тероборони Василькова.
Вони прийняли бій і врятували ціною власного життя – життя людей, що знаходилися в бомбосховищі.
Ви – сини свого народу!
Слава Вам герої України!
Із фейсбука Коваля Р.
Субота 5 березня. До житлового будинку Ярослава Гранітного привозять його тіло, аби рідні та близькі змогли попрощатися із захисником України.
. До війни Роман Непевний навчався на електромеханіка і працював електрозварником автоматичних та напівавтоматичних машин. Хлопець був товариським, обожнював футбол, риболовлю і тварин.
Непевний Роман загинув 14 березня 2022 року в результаті авіаудару по телевежі в селі Антопіль. Похований в с. Караєвичі Городоцької сільської рад
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Романа Непевного нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У невимовній жалобі схиляємо голови перед світлою пам’яттю випускника нашого закладу, жителя села Караєвичі Непевного Романа, який загинув від авіаудару, завданого рашистами. Йому навіки залишиться 25 років… Не забудемо! Не пробачимо! Слава Герою!
Facebook-сторінка Городоцького ліцею
Сім’я Непевних з Рівненщини стала на захист Батьківщини відразу після масштабного нападу. Роман зі своїм двоюрідним братом Андрієм вступили до лав Національної гвардії України, а Романа батько, Леонід Захарович — до Збройних сил.
До війни Роман Непевний навчався на електромеханіка і працював електрозварником автоматичних та напівавтоматичних машин.… Читати далі