Павлюк Валерій Віталійович (25.09.1971-17.02.2023)

Валерій народився 25 вересня 1971 року у селі Стадники Острозького району. Був працелюбною, енергійною, доброю, щирою, чуйною, безвідмовною людиною.

Опікувався своєю родиною: старенькими батьками, коханою дружиною, двома синами.

Україна завжди була в його серці. Як тільки розпочалися події на Майдані Валерій був одним з перших, хто поїхав до Києва відстоювати нашу свободу.

Події на Донбасі 2014 року не дали спокою його патріотичному серцю і Валерій пішов добровольцем захищати свою країну.

З перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну Валерій разом з рідним братом Володимиром став до Збройних Сил України. Він був старшим сержантом – командиром відділення.

17 лютого 2023 року під час мінометного обстрілу зі сторони противника в районі Бахмута Донецької області Валерій Павлюк героїчно загинув.Прощання із Валерієм Павлюком відбулося , 24 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. За тим чин похорону здійснювався у Свято-Покровському соборі.

Без люблячого батька та чоловіка залишилися двоє синів та дружина.

Поховали Героя на Алеї на кладовищі “Нове”..

Читати далі

Зарічнюк Володимир Іванович (1972-19.02.2023)

.

Володимир Зарічнюк народився у селі Русивель, закінчив технікум у Рівному, відслужив строкову службу в армії. Коли ж повернувся, влаштувався охоронцем на Рівнесільмаш у Квасилові. Тут і познайомився зі своєю дружиною.

Пізніше Володимир пішов працювати у КП “Житловик”, який обслуговує житлові будинки у Квасилові.

В останні роки Володимир працював за кордоном, але завжди залишався відданим своєму рідному селу, Квасилову, де жив з сім’єю, виховував донечку — 15 річну Ангеліну.

Коли ж ворог прийшов на нашу землю, Володимир добровольцем пішов у військкомат. А вже в жовтні вирушив у найгарячіші точки..19 лютого 2023 року Бій під Білогорівкою на Донеччині став останнім для 50-річного сержанта Володимира Зарічнюка. Під час обстрілу противником він загинув від осколкового поранення у груди.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”

Читати далі

Янець Сергій Володимирович (20.08.1976-26.12.2022)

Сергій Володимирович  Янець народився 20 серпня 1976 році у місті Корці. Закінчив  Корецьку ЗОШ №1. Навчався у Березнівському лісовому коледжі, за спеціальністю технік-лісовод. Військову службу. роходив у Білій Церкві.

Після служби в армії працював у будівельній сфері. Завжди займав громадську позицію. Завжди цікавився історією України та її державотворенням і займав активну позицію в розбудові української держави. Задовго до Майдану за власним бажанням їздив на вишкіли і приймав участь у реконструкціях боїв І та ІІ світових воєн. Знімався у фільмах у м. Києві по реконструкціях минулих воєн. Спочатку подій на Майдані він залишив усі свої справи і з першого дня приєднався до боротьби за незалежність України. Не зважаючи на розстріли, він не полишив Майдан. Після цих кривавих подій продовжував боротьбу за незалежність та суверенітет України в зоні АТО, де вступив у батальйон імені генерала Сергія Кульчицького. Три з половиною роки боровся з ворогом в районі Слов’янська. Повернувся до мирного життя в м. Корець, приймав активну участь у благоустрої міста. З особистих причин виїжджає до столиці.… Читати далі

Василишин Дмитро Андрійович (17.08.1986-13.09.2023)

Василишин Дмитро Андрійович народився 17 серпня 1986 року в селі Крива Балка Миколаївського району Миколаївської області. В 1990 році в зв`язку з сімейними обставинами родина переїжджає проживати в село Даничів Корецького району Рівненської області. Навчався в Даничівській загальноосвітній школі. Після закінчення школи 2002-2005 роки навчався в Корецькому вищому професійному училищі №24. Здобув спеціальності тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря з ремонту устаткування та сільськогосподарських машин. З 2005 по 2006 роки проходив строкову військову службу, як старший механік – водій зенітних гарматно-ракетних комплексів.

24 лютого одним з перших добровільно вступив до лав ЗСУ на захист рідної країни. Був простим, добрим, відважним хлопцем.

Служив в 2 мотопіхотному відділенні 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.

13 вересня 2022 року зник безвісті в районі населеного пункту Брускінське Херсонської області. Багато було потрачено сил і здоров`я мами, але 25 листопада 2022 року повернувся додому востаннє.

На превеликий жаль у війні з росією ми втрачаємо найкращих наших синів. Адже воїн був люблячим татом, сином, внуком, другом, хорошим односельчанином.… Читати далі

Бондарук Микола Дмитрович (16.01.1990-11.11.2022)

Микола народився 16 грудня 1990 року в  м. Рівне, в сім’ї Бондаруків Галини Миколаївни і Дмитра Івановича.

1 вересня 1996 року Микола вступив до першого класу Рівненської ЗОШ. У 2000 році сім’я Бондаруків повернулася на постійне місце проживання у рідне с. Крилів. Микола продовжив  навчання у 5 класі Крилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, яку закінчив У 2007 році.   Він був добрим, товариським, щедрим, мав багато планів на майбутнє.

З 1 вересня 2007року по 1 липня 2009 року навчання у РДБМК , здобув спеціальность – зубний технік.Так склалася доля, що за спеціальностю не працював, перебував на заробітках.

9 травня 2022 року  Микола мобілізувався до лав ЗСУ. Як медик, перебував на передовій у Миколаївській області.

22 жовтня бачили його у Facebook. На своїй сторінці він дякував учням Крилівської ЗОШ за листівки, малюнки, солодкі подарунки, які вони надіслали воїнам.10 листопада в боях за суверенність та незалежність України під час виконання бойового завдання на Миколаївщині житель Крилова Микола Дмитрович Бондарчук загинув.

Поховали Миколу на кладовищі у селі Крилів.… Читати далі

Грабовський Михайло Анатолійович (31.10.1983-09.01.2023)

Михайло Анатолійович Грабовський  народився 31 жовтня 1983 року в селі Новий Корець, Корецького району, Рівненської області. В 1990 – 2000 роках навчався в Новокорецькій загальноосвітній школі. Після закінчення школи навчався в Рівненському державному гуманітарному університеті. Упродовж 2009 – 2011 років працював у Корецькій ДЮСШ на посаді заступника директора. Отримавши повістку , без вагань пішов захищати рідну землю. На початку грудня 2022 року був призваний у роту охорони П`ятого відділу Рівненського районного ТЦК та СП. Уже 25 грудня ніс службу в районі Бахмута. Він мужньо захищав український  народ та своїх побратимів. Його життя обірвалося 9 січня 2023 року під час бойових дій на Донеччині, в районі Соледара.

Михайло був доброю, скромною, хорошою людиною, яка любила своїх ближніх.

Подвиг кожного нашого захисника не можна оцінити, так само як не можна оцінити біль втрати рідних. Вічна пам`ять Герою!

Читати далі

Омельчук Юрій Вікторович (12.08.1992-19.12.2022)

Юрій Вікторович Омельчук народився 12 серпня 1992 року в селі Річки, Корецького району, Рівненської області. Навчався в місцевій Річецькій загальноосвітній школі. Після закінчення школи, вступив у Соснівське училище, де опанував професію столяра.

З початком повномасштабної війни пішов захищати Україну. 19 грудня 2022  року під час наступальних дій зі звільнення нашої землі загинув на Донеччині,  у районі Бахмута.

Був одружений, залишилися  згорьовані батьки, дружина та двоє малих діток.

Читати далі

Андрійчук Роман Сергійович(13.04.1983-07.05.2022)

Народився 13 квітня 1983 року в селі Углище Рівненської області.. Закінчив Жобринську ЗОШ І-ІІІ ступенів в 2000 році.Тимчасово не працював. Був неодружений. Строкову службу проходив в місті Рава-Руська в/ч 16/25. Демобілізувався у званні рядовий солдат.

У 2014 році був призваний на військову службу в зону АТО Нацгвардія України.

Служив в Харківській в/ч 3017. Брав участь у бойових діях поблизу населених пунктів: м. Слов’янськ, Донецької області, м. Лисичанськ, Луганської області.

З початком повномасштабної війни росії проти України, (24 лютого 2022 року) , у березні Андрійчук Роман був мобілізований до ЗСУ (110 бригада, Черкаська тероборона). Воював у напрямку Авдіївки, де 7 травня 2022 року загинув.

Місяць тому йому виповнилося 39 років.

Поховали героя на місцевому кладовищі.

Читати далі

Захарук Вадим Олександрович (17.05.1981-14.03.2022)

Захарук Вадим Олександрович народився 17 травня 1981 року в селищі Клевань. З 1987 по 1997 роки навчався у Клеванській загальноосвітній школі №2. Після закінчення школи вступив до Рівненського автотранспортного технікуму.

Строкову службу проходив в рядах військового формування Національна гвардія України в м. Біла Церква.

Після проходження служби працював у Клеванському лісозаводі «Промінь» верстатником.

В 2007 році одружився. У шлюбі народилася дочка Віолетта.

З перших днів повномасштабного вторгнення прагнув захищати країну в рядах добровольців. З 2 березня зарахований на службу. Після навчання в м. Житомир був переведений в с. Антопіль, де 14 березня 2022 року загинув в результаті ракетного удару.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Вадима Захарука нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Читати далі

Шийка Василь Петрович (1984 -13.02.2023 )

Василь Шийка народився в 1984 на Івано-Франківщині у селі Камінь.Після закінчення школи, а теперішньої гімназії, де працює його мати, Василь вступив до Академії сухопутних військ у Львові, присвятивши все своє життя військовій справі. Академію він закінчив лейтенантом, був скерований на подальше проходження служби на офіцерській посаді в одній з військових частин міста Рівне. Саме тут провів усе своє свідоме життя, одружився, разом із дружиною Світланою виховували донечку.

З 2014 року Василь щороку ніс службу у зоні АТО, потім ООС на Донеччині та Луганщині.

Підчас повномасштабного вторгнення росії в Україну, перебував на Сході, біля Бахмута. Після ротації в 2023 році повернувся в зону бойових дій, на Запоріжжя. 13 лютого підполковник Василя Шийко помер.. Йому було 39 років.

Поховали Героя на на Івано-Франківщині у рідному селі.

Публікації про Шийка В.

“Академію він закінчив лейтенантом, був скерований на подальшого проходження служби на офіцерській посаді в одній з військових частин міста Рівне. Саме тут провів усе своє свідоме життя, одружився, разом із Світланою виховували донечку, зараз їй вже 13 років.… Читати далі