Щербан Раїса – Сторінка 51 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Кравець Сергій (-25.07.2022)

Публікації про Кравця А.

Рафалівка сьогодні прощалася із загиблим на війні проти держави-терориста воїном Сергієм Кравцем

Втрата близької, коханої людини це найбільший і найважчий стрес у житті. Бо разом із дорогою особою відходять у вічність усі ті надії та мрії, які з нею пов’язані.

Рафалівка сьогодні прощалася із загиблим на війні проти держави-терориста воїном Сергієм Кравцем. Поховання воїна-героя відбулося в смт. Рафалівка – селищі, в якому пройшли його дитячі і юнацькі роки, де він закінчив школу та звідки пішов у широкий життєвий шлях.

Зустрічали тіло загиблого Героя усім селищем. Люди йшли за траурним кортежем від площі Незалежності додому до загиблого Героя. На подвір’ї, де він раніше проживав, зібралися сотні людей: рідних, близьких, друзів, знайомих, односельчан і зовсім не знайомих йому, які прийшли, щоб провести в останній шлях славного воїна, який на олтар перемоги над підступним та оскаженілим ворогом віддав своє життя. Були тут і військовослужбовці, які прибули, щоб віддати пошану своєму бойовому побратиму, тому, хто ще зовсім нещодавно разом з ним розділяв будні нелегкої ратної варти на передових рубежах, а також члени Рафалівського ДФТГ, до лав якого Сергій вступив ще на початку вторгнення ерефії до України.… Читати далі

Малець Петро Юрійович (06.06.1990-30 .08.2022)

Малець Петро Юрійович, народився 6 червня 1990 року в місті Костопіль Рівненської області де на той час проживали його батьки.
З 1996 по 2005 роки навчався у Великопільській загальноосвітній школі Березнівського району, а потім у Березнівському агротехнічному ліцеї-інтернаті. У 2008-2009 роках проходив строкову службу в місті Кривий Ріг у військах МВС.

Після служби в армії Петро вирішив на практиці здобувати навички у сфері будівництва та ремонту, і стати хорошим майстром .

На момент широкомасштабного військового вторгнення в Україну Петро проживав з батьками у селі Велика Купля Березнівського району.
Після телефонного дзвінка з військкомату Петро без вагань приїхав на назначений
день і час, і був розподілений в Житомирську 95 десантно-штурмову бригаду. Його служба
розпочалась 20 червня 2022 року. Три тижні проходив навчаннях у Великобританії, після повернення відразу відправлений на передову .
24 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в Харківській області, неподалік села Довгеньке натрапили на міну. Петро отримав тяжкі поранення та ще 6 днів боровся за своє життя , але 30 серпня 2022 року його серце перестало битися.… Читати далі

Сірук Микола Сергійович (31.03. 1997-19.01.2023)

Микола Сірук народився у Рівному, закінчив ЗОШ число 11 , продовжив навчання у коледжі, де здобув фах лаборанта хімічних досліджень.

Веселий, добрий, спортивний юнак пройшов службу в армії у Кропивницькому. А коли повернувся додому, працював у рідному місті та за кордоном. На початку війни Микола повернувся додому та пішов захищати рідну землю.

Мріяв служити в “Азові” Під обстріл Микола з побратимами потрапили, коли повертались із завдання. Із численними пораненнями його доставили у лікарню.

Від отриманих поранень 25-річний Микола Сірук помер 19 січня..

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Єфіменко Дмитро Васильович ( 23.01.1985-13.01. 2023)

Дмитро Єфіменко народився в місті Пологи на Запоріжжі. Закінчив місцеву школу, а за тим – Бердянський державний педагогічний університет. Працював вчителем математики та інформатики у рідному місті.

У 2014-му брав участь в антитерористичної операції. Відслужив рік. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою «За оборону Маріуполя».

Після повернення додому, Дмитро працював вчителем математики та фізики, разом із дружиною ростили двох донечок.

З початком війни, резервіст Дмитро, знову став на захист Батьківщини, воював на Донеччині.

38-річний Дмитро Єфіменко загинув 13 січня в Бахмутському районі на Донеччини..

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Ліщук Олександр (“Камиш”) ( 1994 -04.01.2023)

Олександр Ліщук народився в 1994 році в селі Томашгород Рокитнівського, нині Сарненського району на Рівненщині. Навчався в місцевій школі. Після її закінчення проходив строкову службу в армії. Згодом переїхав у Київ. З 2013 до 2019 року служив у Президентському полку. Пізніше влаштувався адміністратором у приватну компанію, створив сім’ю і планував відкрити власну справу. Купив будинок під Києвом та почав облаштовувати його . На початку повномасштабного вторгнення Олександр Ліщук відвіз дружину та двох дітей до рідного села Томашгород.

Сам пішов у військкомат добровольцем. Служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні. Тривалий час перебував на Херсонському напрямку, де ворожа міна і забрала життя 28-річного воїна Олександра…

Савтира Сергій Михайлович (28.01.1974-16.01.2023)

Сергій Савтира народився і виріс в мальовничому с. Моквин, на Березнівщині.

Змалечку був дуже вихованим і чемним, з медаллю закінчив школу, а за тим вступив на будівельний факультет Рівненського інституту водного господарства. Після його закінчення влаштувався в Рівному на роботу, одружився, виховував дітей.

Сергій був надзвичайно добрим та спокійним.

У жовтні минулого року, отримавши повістку, старший лейтенант без вагань став на захист України.

48-річного старшого лейтенанта Сергія Савтири не стало 16 січня 2023 року

Прощання з Героєм відбулося 21 січня на майдані Незалежності о 10.00.

Поховали Сергія Савтиру на кладовищі “Нове”

Савчук Андрій Миколайович (16.06.1984-03.11.2022)

Савчук Андрій народився 16 червня 1984 року у селі Голубне Березнівського (тепер Рівненського) району. Навчався у Голубнівській ЗОШ. Брав участь щодо забезпечення оборони України та визволення її від нападу російських агресорів.
Савчук Андрій проявивши мужність та залишившись вірним присязі, загинув 03 листопада 2022 року виконуючи завдання поблизу населеного пункту Новомихайлівка Донецької області. В пам’яті рідних та друзів він назавжди лишився порядним, доброзичливим та життєрадісним.
Двоє дівчаток шкільного віку все життя пам’ятатимуть ціну свободи і незалежності України – адже до Небесного українського війська доєднався і їх тато.
Мати втратила сина, діти – тата, брати та сестра – рідну людину.… Читати далі

Боровець Андрій Олександрович (07.12.2000 -26.02.2022)

Боровець Андрій Олександрович народився сьомого грудня двохтисячного року у селі Дружба Радивилівського району , там і проживав. був третім, наймолодшим сином у родині.

Закінчив Дружбівський ліцей. Потім став студентом географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка ^[1]. Цікавився історією та географією рідного краю. Захоплювався легкою атлетикою^[2].

Хлопець служив у роті почесної варти Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. 24 серпня 2021 року брав участь у військовому параді та отримав відзнаку Президента України. З перших днів повномасштабної війни продовжував виконувати військовий обов’язок. Був вірним присязі до останньої хвилини^[2].

Ніс службу, обороняючи від ворога м. Київ, який у ці дні здригається під вогнем від тяжких бойових зіткнень з окупантами.

Загинув 26 лютого 2022 року під час чергування на бойовому посту у військовій частині Києва. Близько 3-ї ночі ворожі ДРГ почали наступ. Українські захисники зайняли кругову оборону. Отримав важке поранення внаслідок пострілу снайпера у стегнову артерію.

На Радивилівщину тіло Героя змогли доставити лише в ніч на суботу, 5 березня.… Читати далі

Калащук Роман ?? ( 1987? -04.01.2023)

Роман Калащук народився на Херсонщині у смт Асканія-Нова. Навчався у місцевій школі, а за тим здобував фах слюсаря, токаря-фрезерувальника у столиці. Своє життя Роман пов’язав із Рівним — тут створив сім’ю, разом із дружиною ростив донечку.

Перед початком війни працював на Одещині та вже в перші дні повернувся на Рівненщину. У військкомат пішов добровольцем.

36-річний солдат Роман Калащук загинув 4 січня у бойових діях у Кремінському районі Луганщини…

Переходько Дмитро Григорович (15.10.1982-02.05.2022)

Дмитро Переходько народився п’ятнадцятого жовтня 1982 року у селі Суховоля, навчався у Вараському ліцеї №4. Любив грати у футбол. Чоловік працював на хлібозаводі, згодом у ТОВ «КНМП «ЕПМ».

У період 2015-2016 брав призваний по шостій хвилі мобілізації, служив в АТО. Відзначався відвагою і мужністю. Був зарахований до першої черги мобілізації і коли ворог напав на Україну він оперативно прийшов у територіальний центр комплектування. Призваний на військову службу 6 березня 2022 року.

Другого травня стрілець-снайпер 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша потрапив під ворожий мінометний обстріл у селі Пречистівка Донецької області. Дмитро пішов із життя в 39 років.

У нього залишились старенькі батьки. Поховали Захисника на кладовищі у селі Стара Рафалівка.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, Указом Президента України №418/2022 від 17.06.2022 року Переходько Дмитро Григорович нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Переходько Дмитро почесний громадянин Вараської міської територіальної громади (посмертно)… Читати далі