Каращук Микола Олександрович (14.09.1972-13.04.2022)

   Каращук Микола Олександрович народився 14 вересня 1972 року у селі Серхів Маневицького району Волинської області в багатодітній сім’ї.

   У 1989 році закінчив Серхівську загальноосвітню трудову політехнічну школу Маневицького району Волинської області.

   Після закінчення школи працював обліковцем будівельної бригади у колгоспі «Україна» в смт. Демидівка.

У 1990 році був призваний до служби в армії, де здобув звання механік – водій БВО сухопутних військ ІІІ розряду.

   Після служби повернувся до роботи у колгосп «Україна». З 2002 року  працював будівельником за кордоном.

Щоб бути у лавах тих, хто захищає нашу країну від російських загарбників у 2021 році заключив контракт із збройними силами України , став бійцем 24 – ї  окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Був доброю, щирою людиною, завжди готовим прийти на допомогу.

На  початку  війни з росією Микола перебував у Львові, де чекав на висновки медичної комісії, яка мала визнати його не придатним до служби.Та дізнавшись  про вторгнення росії на нашу землю  продовжив службу та відправився у частину до своїх побратимів.… Читати далі

Боровець Андрій Олександрович (07.12.2000 -26.02.2022)

Боровець  Андрій  Олександрович  народився сьомого грудня двохтисячного року у селі Дружба  Радивилівського району , там і проживав. був третім, наймолодшим сином у родині.

Закінчив Дружбівський ліцей. Потім став студентом географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка[1]. Цікавився історією та географією рідного краю. Захоплювався легкою атлетикою[2].

Хлопець служив у роті почесної варти Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. 24 серпня 2021 року брав участь у військовому параді та отримав відзнаку Президента України. З перших днів повномасштабної війни продовжував виконувати військовий обов’язок. Був вірним присязі до останньої хвилини[2].

Ніс службу, обороняючи від ворога м. Київ, який у ці дні здригається під вогнем від тяжких бойових зіткнень з окупантами.

Загинув 26 лютого 2022 року під час чергування на бойовому посту у військовій частині Києва. Близько 3-ї ночі ворожі ДРГ почали наступ. Українські захисники зайняли кругову оборону. Отримав важке поранення внаслідок пострілу снайпера у стегнову артерію.

На Радивилівщину тіло Героя змогли доставити лише в ніч на суботу, 5 березня.… Читати далі

Костюк Владислав Володимирович (17.04.2003-19.04.2022)

 Костюк Владислав Володимирович народився 17 квітня 2003 рокув  селі Немирівка. Згодом разом з сімєю переїхав у Радивилів. Проживав з батьками та сестрою у провулку Привокзальний, 2.У 2007 році пішов у дитячий садок, потім навчався у Радивилівському ліцеї № 1. Перша вчителька Ольга Андріївна Атрасевич згадує Владислава як старанного, дисциплінованого учня, який дуже любив уроки природознавства. Природа вабилучня з дитинства.

.Здобувши неповну  середню освіту, після 9-того класу продовжив навчання у Радивилівському професійному ліцеї . Закінчивши навчання у ліцеї, у 2021 році підписав контракт на проходження строкової служби у військовій частині А 10-08 міста Володимира Волинської області. 29 липня 2021 року Владислав Костюк пішов на службу за контрактом, а з початком вторгення ворога був зарахований у 14-ту ОМБР імені.

 Один місяць проходив службу у 9-тій роті в районі Ковеля, пізніше в районі міста Сарни, охороняючи український кордонзі сторони Білорусі. Завжди був позитивно налаштованим юнаком,

не боявся труднощів, долав будь-які перешкоди. Ніколи не скаржився і заспокоював батьків, що у нього все гаразд.Читати далі

Ковалюк Степан Анатолійовичу (1985-02.03.2022)

Ковалюк Степан  народився в селі  Вовковиї Демидівської  селищної ради.

Загинув в ніч з 1 на 2 березня у бою з російською диверсійною групою у місті Васильків Київської області,

Степан брав участь у бою з російськими диверсантами.  Воював у складі рівненської добровольчої групи.

У захисника  залишилась дружина і троє дітей.

Похований 5-го березня у Рівному на кладовищі «Нове».

Нагороджений медаллю “За жертовність та любов до України”.

Ковалюк Степан Анатолійович –  Почесний громадянин м. Рівного (Рішення Рівненської міської ради №2408 від 22.08.2022);

Читати далі

Полтавцев Юрій Михайлович (04.05.1978-30.04.2022)

Полтавцев Юрій Михайлович народився 4 травня 1978 року в місті Дубно. З 1985 року навчався у Дубенській ЗОШ І-ІІІ ст. №8.
Упродовж 1993 – 1996 років був учнем СПТУ-27 міста Дубно, де здобув професію газоелектрозварювальника.
У 1997 – 1999 роках проходив службу в ЗСУ.  У 2000 році служив у ГУ МВС України, місто Київ.
З 2009 року проживав у Харкові, та працював на ДП «Харківський БТЗ». Одружився, у шлюбі народилися дві донечки.
Із початком повномасштабної війни вступив добровольцем до лав ТРО у військовому званні сержанта. Був командиром взводу в Харківському спецпідрозділі «Kraken», позивний «Полтава».
З0 квітня 2022 року героїчно загинув біля села Руська Лозова Харківської області, виводячи підрозділ з оточення.

Похований на кладовищі в селі Михайлівка Дубенського району.

У Юрія Полтавцева залишилися мама, дружина, діти та чисельна родина.… Читати далі

Довганюк Павло Володимирович (05.02.1991-13.03.2022)

Павло Довганюк народився 5 лютого 1991 року у с. Нова Митниця Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район). Виховувався у багатодітній сім’ї. Після закінчення Митницької ЗОШ І-ІІ ст. навчався у Дубенському медичному коледжі по спеціальності “Фельдшерська справа”, по закінченні якого працював в лікарській амбулаторії с. Рідків, пізніше – у ФАПі с. Митниця.

В 2014 році вступив на контрактну службу до лав ЗСУ. Служив в зоні ООС.

З перших днів війни і до останнього подиху захищав Україну від російських окупантів. 13 березня 2022 року загинув у бою з російськими загарбниками у м. Попасна Луганської області.

Указом Президента №205/2022 «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» молодшого сержанта Довганюка Павла Володимировича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Грановський Андрій Сергійович (06.04.1999-22.09.2022)

Народився Андрій Грановський 6 квітня 1999 в с. Хотин Дубенського району Рівненської області. Навчався у Радивилівській ЗОШ № 1. Закінчив Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП, отримав спеціальність електрогазозварювальника.

Воїн Андрій мав пухлину мозку і вилікувався, а з початком війни в Україні пішов добровольцем захищати свою Батьківщину від російських загарбників. На відмовляння  рідних відповідав: «А хто піде,  як не я”.

Андрій Грановський проходив службу у Донецькій області, поблизу Бахмута, після цього був переведений у Харківську область.

22 вересня 2022 року Андрій Грановський загинув у м. Куп’янськ Харківської області, під час виконання бойового завдання по захисту незалежності України.

Поховали Грановського Андрія на кладовищі в м.Радивилові,

У загиблого героя залишились батьки і молодша сестра.

Указом Президента України №363/2023 “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” ГРАНОВСЬКОГО Андрія Сергійовича  нагороджено  орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Удостоєний відзнаки «Князівський хрест Героя «Навіки в строю».… Читати далі

Савчук Ярослав Володимирович (24.02.1970-19.05.2022)

Савчук Ярослав Володимирович (позивний Сава) народився 24 лютого 1970 року у місті Дубно.
З 1977 по 1987 рік навчався в Дубенській ЗОШ №7.
У 1988 році закінчив Дубенське професійно-технічне училище. Після строкової служби вступив до Національного університету водного господарства та природокористування. В юності займався дзюдо, неодноразово здобував призові місця на змаганнях.
У 2014 році з початком російсько-української війни Ярослав пішов захищати Україну. Спочатку служив у добровольчому батальйону «Дніпро-1», у складі якого брав участь у боях під Донецьком. Пізніше підписав контракт. Брав участь в АТО/ООС. За час служби був нагороджений медалями «Ветеран війни», «Учасник АТО», «Залізний хрест АТО», «За доблесть і звитягу» та нагрудним знаком «Обов’язок виконано з честю».
Під час повномасштабної війни старший солдат роти вогневої підтримки Ярослав Савчук захищав Україну у лавах 130-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ.
Військовослужбовець віддав своє життя 19 травня 2022 року під час виконання обов’язків військової служби в с.Вересневе, в ході виконання бойових завдань у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У Героя залишились дружина, син, донька та онучка.… Читати далі

Савчук Микола Васильович (????1982 -10.06.2022)

Микола Савчук народився в  1982 році в  с. Смига на Дубенщині. Після училища, де опанував фах кухаря, пішов в армію на строкову службу. Пізніше закінчив Національний університет водного господарства і природокористування, згодом  і Одеський інститут сухопутних військ.
Із 2016 року  несе службу у розвідбаті в зоні АТО. Після повернення із зони бойових дій, Микола служив у військкоматі. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Микола Савчук  взяв на себе відповідальність формування батальйону територіальної оборони Рівненщини. Добирав склад, відповідав за навчання, допомагав опановувати різні види зброї. 10 червня 2022 року  при виконанні службових обов’язків отримав  осколкове поранення голови.
Лікарі боролися за життя заступника командира рівненського батальйону ТрО, капітана Миколи Савчука Васильовича ,  але травми були несумісні з життям.
10 червня його не стало.Поховали Героя у с. Смига, де живуть його батьки.
У Миколи Савчука залишилася дружина та двоє синів.
Читати далі