Наумчук Назар Юрійович народився 02 лютого 1998 року. Навчався у Дубенській гімназії №2. Після закінчення вступив до Мирогощанського аграрного коледжу, у 2017 році отримав диплом за спеціальністю «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Продовжив навчання у Національному університеті водного господарства та природокористування міста Рівне, під час навчання взяв академічну відпустку.
З 28 вересня 2018 року підписав контракт з військовою частиною на посаду «електрик автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення дорожньо-комендантського батальйону», активно займався спортом.
У зв’язку з російською збройною агресією проти України з 2019 року брав участь в ООС. Був нагороджений грамотою та медаллю за мужність та відвагу. Отримав статус «Учасник бойових дій».
В 2021 році звільнився з військової служби у зв’язку з закінченням контракту та працював за кордоном.
З 26 лютого 2022 року був призваний Дубенським РТЦК та СП на військову службу через повномасштабне вторгнення РФ на територію України до військової частини за обліковою спеціальністю «солдат водій-регулювальник дорожньо-комендантської роти дорожньо-комендантського батальйону».
Брав участь у спецопераціях на сході України. Згодом перевівся до одного з підрозділів легендарної 3 ОШБ військової частини солдатом І-механізованого батальйону протитанкового взводу.… Читати далі
Якимюк Роман Сергійович, позивний «Родрі» (24.12.1996 –22.01.2024)
Роман Якимюк народився в с. Лішня. Старший водій інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу загинув 22 січня цього року під час
виконання бойового завдання на території Луганської області. Навчався у Львівській Українській академії друкарства, згодом працював модератором на одному із каналів у соціальних мережах. Ромі було 26 років, коли від добровільно вступив до лав Азову. Серед усіх можливих підрозділів обрав саме цей за дисципліну, порядок та цінності любові до України і свободи. За словами друзів, це була надзвичайно добра та спокійна людина. Проте небайдужість та прагнення до справедливості спонукали молодого патріота піти захищати. Україну та все, що любив. Військовослужбовець із позивним «Родрі» у війську вирізнявся бойовими здібностями та сміливістю.
Рома, який завжди грав футбол на позиції лівого напівзахисника, бігав та долав великі дистанції на велосипеді, успішно пройшов курс молодого бійця (КМБ)та став піхотинцем-гранатометником 12-ої бригадиспецпризначення Національної Гвардії України «Азов».
Останнє ранкове сонце Роман зустрів 22 січня 2024 року в Серебрянському лісі Луганської області. Роман загинув на бойових позиціях, а два побратими, які були тоді з ним, отримали серйозні поранення.… Читати далі
Міщенко Микола Олександрович (16.09.1973 – 02.08.2023)
8 серпня 2023 року Демидівська територіальна громада провела в останню путь військовослужбовця Збройних сил України МІЩЕНКА МИКОЛУ ОЛЕКСАНДРОВИЧА – солдата-гранотометника стрілецького батальйону, який загинув 02 серпня цього року під час бойових дій в районі населеного пункту
Північне Донецької області.
Демидівчанина МИКОЛУ МІЩЕНКА знали й поважали мешканці селища. Вся його трудова діяльність була пов’язана з виробничим управлінням житлово-
комунального господарства Демидівської селищної ради, де з 2007 року працював на посаді інженера. Як фахівець своєї справи відзначався професіоналізмом, відповідальністю, сумлінним ставленням до виконання службових обов’язків. Крім того, Микола Олександрович був прекрасним сім’янином – добрим чоловіком і батьком.
Із самих початків повномасштабної війни син Міщенків – Роман пішов захищати рідну Батьківську землю від російських окупантів. Батьки виховали сина як справжнього чоловіка. А хіба міг бути осторонь цього Микола Міщенко – патріот ріднокраю, батько бойового офіцера – ОБОРОНЦЯ Української держави? Звичайно, ні. У лютому 2023 року демидівчанина було мобілізовано до Збройних сил України.
Вічна пам’ять ГЕРОЮ, який віддав найдорожче – життя, за Україну! Глибокі співчуття родині Міщенків: дружині – Аллі Миколаївні, сину – Роману – МУЖНЬОМУ ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ та доньці – Юлії.… Читати далі
Кожушко Олексій Олегович (25.03.1984-13.07.2024)
Кожушко Олексій Олегович народився 25 березня 1984 року в місті Рівне. З дитинства Олексій вирізнявся добротою, щирістю та бажанням допомагати іншим. Після завершення навчання у школі Олексій вступив до Рівненського інституту слов’янознавства, де здобув спеціальність маркетолога-логіста.
У 2018 році Олексій створив сім’ю з коханою дружиною Юлією. У 2019 році на світ з’явилася їхня донечка Яночка, яка стала справжнім світлом у житті
батька. Олексій ніжно любив свою родину, приділяв багато уваги вихованню доньки та завжди підтримував близьких.
Того ж 2019 року Олексій підписав контракт зі Збройними Силами України та приєднався до 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Він служив старшим солдатом на посаді радіомінера-гранатометника відділення керованого мінування 2 інженерно-саперного взводу інженерно- саперної роти групи інженерного забезпечення. Олексій вирізнявся хоробрістю, людяністю та був тим, хто завжди підставляв плече побратимам у складні моменти. Його відданість справі, щире серце та готовність допомагати стали основою його поваги серед товаришів
Повномасштабне вторгнення застало Олексія та його побратимів у місті Попасна. 29 червня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Часів Яр на Донеччині, Олексій отримав важкі поранення.… Читати далі
Брушко Вадим Васильович (29.07.1983-18.12.2024)
Вадим Брушко народився у 1983 році, проживав у селі Верба, що на Дубенщині. Військовослужбовець Збройних сил України служив оператором протитанкового ракетного комплексу. Воїн до останнього подиху захищав територіальну цілісність України. Солдат загинув під час виконання бойового завдання 18 грудня 2024 року біля населеного пункту Константинопольське, що у Донецькій області. Назавжди 41…
Максимюк Олександр Олександрович (31.07.2003-03.07.2024)
Максимюк Олександр Олександрович народився 31 липня 2003 року в м. Рівне. Навчався в Острозький НВК «Школа І-ІІІ ступенів – гімназія». Після закінчення дев’яти класів, вступив до ДПТНЗ «Острозьке вище професійне училище» та отримав професію «Кухар. Кондитер», але з дитинства мріяв бути військовим. Після навчання в училищі влітку 2023 року пішов на війну добровольцем. Проходив навчання за кордоном, останні місяці воював на передовій.
Влітку 2023 року хлопець пішов добровольцем на війну. Він проходив навчання за кордоном, останні місяці воював на передовій.
Олександру у серпні мав би виповнитися 21 рік. Він служив у 3- й окремій штурмовій бригаді.
Ще напочатку липня міська громада та Рівненська єпархія УПЦ організовували збір коштів на РЕБ для підрозділу Олександра, але вже тоді він не виходив на зв’язок, за словами батька.
Загинув воїн 3 липня 2024 року поблизу Водяного, Харківський напрямок.
Героєві назавжди залишиться 20 років…
Поховали Олександра на Новому кладовищі на Алеї Героїв.
Батько втратив люблячого сина, сестра і брат – порадника, надійного друга, бабусі – турботливого онука.… Читати далі
Тартачний Назарій Борисович (22.02 1994-04.12.2024 )
Назарій Тартачний 1994 року народження, проживав у місті Радивилів.
Назарій навчався в Радивилівський школі №2 , нині ліцей ім. П.Г.Стрижака, закінчив навчання у 2011році. Вступив до Рівненського університету водного господарства на спеціальность «Гідротехніка», де на військовій кафедрі здобув офіцерське звання молодшого лейтенанта.
На момент агресії росії проти нашої держави – знаходився за кордоном і повернувся добровільно захищати батьківщину і вступив в лави ЗСУ.
Чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України 3 березня 2022 року.
Він був командиром 1-го інженерно-саперного взводу, на службу в Збройних Силах України призваний 3 березня 2022 року другим відділом Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Тримав оборону країни на Донецькому, Херсонському, Харківському напрямках, отримав важке бойове поранення, після якого міг більше не повертатись в бій. Однак, повернувся у фронтовий підрозділ та продовжив боротьбу з ворогом.
Підірвався на Харківщині на невідомому предметі. ТАРТАЧНИЙ НАЗАРІЙ БОРИСОВИЧ, житель м.Радивилів, старший лейтенант
загинув 4 грудня, на Харківщині.
Публікації про Тартачного Н
Як командир, завжди показував приклад, першим йшов на завдання…»
Сьогодні у Радивилівській громаді відбувся чин похорону загиблого на Харківському напрямку 30-річного старшого лейтенанта ЗСУ Назарія Тартачного.… Читати далі
Сенчук Юрій Леонідович (31.07.1977 – 22.07.2023)
Сенчук Юрій Леонідович народився в 1977 році у с.Бугаївка, Дубенського району там й проживав.
Гранатометник мотопіхотного відділення Юрій Сенчук був призваний на військову службу по захисту суверенітету й територіальної цілісності України Другим відділенням Дубенського РТЦК та СП 26 грудня 2022 року.
Загинув в районі населеного пункту Дружба Донецької області 22 липня 2023 року. Боєць отримав поранення, несумісні з життям, під час здійснення противником мінометного обстрілу. Йому назавжди 46 років.
Юрій Леонідович з честю виконував свій військовий та громадський обов’язок. У Героя залишились: дружина Олена Степанівна, , син 16 років, син 20 років, син 22 років, донька 17 років, донька 23 роки
Поховали захисника на кладовищі в с. Опарипси
Бабка Дмитро Юрійович (30.10.1986 – 24.06.2023)
Сержант Дмитро Бабка народився та проживав у місті Радивилів, був випускником міського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака.
Командир автомобільного відділення артилерійської батареї, 36-річний сержант Дмитро Бабка загинув від ран, отриманих внаслідок обстрілу противника по позиціях нашої артилерійської батареї біля населеного пункту Затишшя Запорізької області.
Військовослужбовцеві було 36 років.
Новак Павло Сергійович (01.07.2000-04.10.2024)
Павло Новак народився 1 липня 2000 року у селі Верба Дубенського району. Закінчив місцеву школу, а за тим, опанував фах «Машиніст тепловозу» та «Слюсар-механік рухомого ремонтного складу» у Здолбунівському вищому професійному училищі залізничного транспорту.
Готовність стояти на варті спокою рідних привела Павла у Збройні сили України.
Військова служба була для Павла не просто покликанням, а справою життя. Він неодноразово говорив рідним, що готовий зробити усе, аби його майбутні діти не бачили жахів війни, щоб вони жили у мирній країні.
Тож у складі Сил оборони України Павло брав участь у всіх знакових подіях російсько-української війни: звільнення Київщини, Харківщини, Херсонщини, обороні Соледара, Бахмута, Купʼянська…
За свою відданість народові України, молодший сержант Павло Новак нагороджений «Золотим хрестом», медаллю «Честь, Слава, Держава», «Козацький хрест», нагородним пістолетом від Начальника ГУР МО та годинником від Президента України, Відзнакою Обʼєднаних сил.
24-річний Павло надзвичайно любив Країну, батьків та двох своїх братів. Захищаючи їх, і віддав своє життя 4 жовтня 2024 року у бою на Харківському напрямку…
Прощання із Героєм відбулося 10 жовтня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі