Війна (2022) – Сторінка 15 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Безкоровайний Михайло Олексійович (18.06.1985 – 05.03.2024)

Михайло разом з родиною навесні 2022 року евакуювався з Барвінкового,що на Харківщині, яке перебувало під обстрілами. Шукав безпечне місце для сина, донечки, братика, сестрички, дружини, батьків. Знайшов прихисток в с.Підзамче Радивилівської територіальної громади.

А в квітні 2023 року сам став на захист Батьківщини. Солдат Михайло Безкоровайний був командиром відділення протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки. До останнього залишався вірний військовій присязі служити народу України. Загинув внаслідок штурмових дій з боку противника та інтенсивного вогневого впливу росіян поблизу населеного пункту Павлівка на Донеччині 5 березня 24-го року.

24 березня сайт Радивилівської громади Рівненської області офіційно повідомив: підтвердилась загибель зниклого безвісти ще на початку березня воїна з Радивилівщини, солдата Безкоровайного Михайла Олексійовича. Громада готується з усіма належними почестями зустріти воїна , який повертатиметься з війни “на щиті»…

Пішов у Небесне військо солдат, який дуже любив життя, який мав велике добре серце і намагався обігріти ним весь світ…

Михайла БЕЗКОРОВАЙНОГО поховали у с.Підзамче Радивилівської тергромади з усіма військовими почестями, як і належить Герою.

Чижмар Андрій Ростиславович (04.09.1978-03.06.2024)

Андрій Чижмар народився 4 вересня 1978 року в селі Копани Дубенського району. Закінчив Мирогощанську школу, потім Харківську академію залізничного транспорту в 2000 році. До 2011 року працював за спеціальністю на залізничному транспорті. Пройшов шлях від простого робітника до керівних посад, був головним інженером вокзалу станції Рівне, начальником станції Рівне, начальником технічного відділу Рівненської дирекції залізничних перевезень. Потім працював на підприємствах ПрАТ “РІВНЕАЗОТ”, ТОВ “Мелагрейн”, ВПК Україна. На початку повномасштабного вторгнення відразу звернувся у військкомат та чекав на повістку…

Старшому сину Ярославу, якому 21 рік, батько сказав, що він тепер лишається за головного в сім’ї, тож повинен подбати про рідних та молодшого брата – 15-річного Станіслава.

З 16 серпня 2023 Андрій ніс військову службу на Сіверському напрямку Донецької області.

Відданий справі, обов’язку та Батьківщині, він робив усе, аби його родина почувалася у безпеці, аби на рідну Рівненщину не прийшов ворог, а синам ніколи не довелося брати до рук зброю.

На жаль, 45-річний Андрій Чижмар помер після важких травм 3 червня 2024 року.… Читати далі

Назарчук Микола Андрійович (28.10.1993 – 19.12.2022)

Народився Микола у селі Любиковичі. Змалку, батьки привчали дітей до роботи в полі. «Микола брався за все, хотів навчитись, спробувати всякої праці. В дванадцять років сам видоїв корову. Коли ми йшли на роботу, в нічну зміну, він сам розпалював котла в хаті» – згадує мама Світлана. До школи хлопець пішов у п’ять років і був одним з кращих учнів. Добре вчився та любив волейбол. Микола не просто був хорошим учнем, він був лідером свого класу. Але найбільше Микола Назарчук любив свою родину, особливо сестру Оленку. «Чи до школи, чи на дискотеку, вони обов’язково йшли разом – каже мати.

У 2010 році, після здачі ЗНО пройшов у п’ять вишів Києва та Одеси. Але обрав саме Київський Національний авіаційний університет, за спеціальністю біоінженер по обслуговуванню медичної техніки. Як і в своїй рідній школі так і в університеті Микола був одним з кращих студентів з лідерськими якостями, також продовжив займатись улюбленим волейболом. Вже на третьому курсі викладачі запропонували Миколі Назарчуку роботу у «Київприладі», там молодий спеціаліст малював схеми.… Читати далі

Коноводов Валентин,позивний Miller (07.07.1997-10.06.2022 )

Народився Валентин у Криму 7 липня 1997 року, а згодом разом з мамою Анжелою та старшою сестричкою Адою переїхали у Здолбунів. Пішов учитися в міську 7 початкову школу, а продовжив навчання у школі №1, закінчив 9 класів. Був веселим, непосидючим сірооким хлопчиком, якого усе цікавило. Дуже хотів стати дорослим.

Ще зі школи почав займатися боротьбою, згодом перейшов у секцію важкої атлетики. Став майстром спорту з важкої атлетики.

.З 2018 року Валентин служив в 1-му окремому батальйоні морської піхоти. Був снайпером та виконував бойові завдання в ООС на Донбасі. У 2021-му контракт закінчився. Подружжя Коноводових поїхали за кордон.

Ще у школі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Софією. І вона його чекала, поки він пройде строкову службу. Одружилися. Разом поїхали в Миколаїв, де він проходив контракт.

За цей час Валентин змужнів, подорослішав, продовжував займатися спортом, мав багато планів на майбутнє. Коли закінчився контракт у серпні 2021 року, поїхав з дружиною за кордон. Повернулися у середині лютого.

З початком повномасштабного вторгнення Валентин повернувся на Батьківщину та пішов до військкомату.… Читати далі

Вітошко Микола Володимирович (01.04.1987-13.12.2022)

Микола Вітошко народився 1 квітня 1987 року в с. Малий Стидин. В 1993 році пішов навчатися у Малостидинську ЗОШ. Улюбленими предметами були: біологія, хімія, фізика. Був здібним хлопчиком, навчання давалося легко, був веселої вдачі. Закінчив школу у 2004 році. Затим навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті за спеціальністю вчитель біології, закінчив навчання у 2009 році. У 2014 році одружився, народився син Ілля, у 2016 році донька Христинка.
До війни працював водієм.
Мобілізований 11 жовтня 2022 року. Місяць проходив навчання на полігоні у місті Житомир, направлений у Слов’янськ , де служив навідником 3 десантно – штурмового взводу 1 десантно – штурмової роти 1 десантно – штурмового батальйону 95 десантно-штурмової бригади військової частини А0281.
Користувався авторитетом серед своїх побратимів, в усьому допомагав їм, постійно підтримував бойовий дух.
За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Микола намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, вникав у турботи оточуючих. Героя пам’ятатимемо усі як великого патріота, відважного Воїна, зразкового сім’янина та доброго товариша для багатьох.… Читати далі

Потапчук Валерій Михайлович (02.11.1977-18.03.2023)

Валерій Потапчук народився 2 листопада 1977 року в селі Малушка Березнівського району. Зростав допитливим хлопчиком. Навчався у СШ № 1 міста Костопіль. Валерій любив спорт, відвідував секцію боротьби успортивній школі, грав у футбол. По закінченню школи вступив на навчання до Костопільського ПТУ за спеціальністю « Слюсар – ремонтник». Жив і працював в місті Костопіль. Влаштувався слюсарем у цех ДСП- 110 домобудівного комбінату. Згодом закінчив курси і отримав спеціальність газівника.
Військову службу проходив у м. Вишгород Київської області у внутрішніх військах, а в Золочеві був у навчальному центрі. Служив в охороні . Закінчивши військову службу, продовжив працювати на комбінаті. З 2016 року брав участь в АТО. Захищав Мар’їнку, Сєвєродонецьк, Слов’янськ та інші населені пункти. З перших днів повномаштабного вторгнення був мобілізований в Сумську область, а згодом – у Бахмут. Служив навідником гірсько-штурмової роти військової частини А3029. На ротацію приїжджав до Києва.
В с. Білогорівка Бахмутського району Валерій із побратимами був у жорстокому бою. Їх накрило мінометним вогнем. Того дня було багато поранених і загиблих бійців.… Читати далі

ЗАГОРСЬКИЙ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ (22.11.1989 – 14.02.2023)

Народився Загорський Михайло Васильович 22 листопада 1989 року. З 1996 по 2008 рік навчався в Дружбівській загальноосвітній школі. Із 2014 року Михайло Загорський був учасником АТО на Сході України. В рік повномасштабного російського вторгнення, як вірний син своєї Батьківщини, справжній патріот по духу, наш земляк прийшов добровольцем до лав ЗСУ. Він тримав військовий стрій у складі легендарної механізованої бригади «Холодний Яр».Коли виникла збройна агресія на українських кордонах зі сторони північно-східного сусіда, то він одним із перших став на захист свободи і територіальної цілісності нашої Батьківщини.

Будучи вірним сином України, справжнім патріотом по духу, Михайло Загорський прийшов добровольцем до лав ЗСУ у березні 2022 року. Він ніс службу у складі легендарної окремої механізованої бригади «Холодний Яр», в бойову історію якої за час війни вписано багато мужніх подвигів та героїчних досягнень.

Михайло Загорський загинув 14 лютого 2023 року в боях на Бахмутському напрямку.

Похований на кладовищі с. Дружба

Захисник Загорський Михайло Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.(посмертно )

Бойко Михайло Михайлович (6.02 1980 – 3.01. 2024)

Бойко Михайло Михайлович народився 06 лютого 1980 року в Таганрозі Ростовської області (росія). 6 червня 1980 році разом із сім’єю переїхав до України в місто Радивилів Рівненської області. У вересні 1987 року став першокласником Радивилівської СШ №1. Під час навчання у школі займався художньою творчістю, випалюванням, різьбленням. Любив природу, був завзятим грибником.

Після закінчення закладу освіти вступив до Кременецького лісотехнічного технікуму на деревообробний відділ, де здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста. Після закінчення працював в СВК Радивилівський лісгосп, столяром III розряду. Пізніше помічником оператора на АЗС №14, оббивачем меблів. Одружився Михайло в 2004 році. У шлюбі мав донечку Марійку. Михайло Михайлович був надзвичайно добрим, щирим та відкритим до людей, завжди допомагав ближнім, любив спілкуватися. Мав багато друзів, однодумців, любив та турбувався за добробут сімʼї.

Був призваний на службу до Збройних Сил України по мобілізації 13 січня 2023 року Другим відділом Дубенського РТЦК та СП. Служив у військовій частині А1048. У війську обіймав посаду навідника механізованого відділення. Три місяці проходив навчання у Словаччині з вогневої та танкової підготовки.… Читати далі

Аврамчук Василь (05.09.1979-03.06.2024)

Василь Аврамчук народився 5 вересня 1979 року в селі Великий Олексин Рівненського району Рівненської області. Закінчив 9 класів Великоолексинської середньої школи, а потім вступив до ПТУ №11 м. Рівне, де здобув фах токаря-фрезерувальника. Після закінчення навчання проходив строкову службу в Національній гвардії України. Згодом в Рівненському інституті Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” отримав базову вищу освіту за напрямком Економіка і підприємництво (економіка підприємства) та здобув кваліфікацію бакалавр з Економіки підприємництва (економіки підприємства).

Саме тут і минула практично вся служба нашого захисника. Цілеспрямований, педантичний, відповідальний Василь намагався не розповідати рідним про усі жахи війни. Проте рідні розуміли – його неймовірно важко.

«Він тримав все в собі, але ми знали, що йому було складно. Події навколо, ще й далеко від своєї сім’ї. Але Василь властивим йому чином віджартовувався. Він завжди повторював, що мусить нас захищати, хто як не я…» – розповідає Алла.

На жаль, 3 червня 2024 року 44-річний лейтенант Василь Аврамчук загинув під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку…

Прощання із Героєм відбулося 6 червня в 9.30 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Полюхович Юрій Миколайович (06.05.1984 – 23.03.2023)

Народився Юрій Миколайович 06 травня 1984 року в селі Вовчиці. Свої шкільні роки здобув неповну середню освіту в Вовчицькій школі, повну середню освіту здобув в Дібрівській школі. Далі був призваний на строкову службу АР Крим (м.Феодосія) з 05 листопада 2003 по 05 травня 2005р. Після армії працював на ФГ “Вікторія”. Юрій проявив себе як хороший, дружелюбний, привітний та вихований.
Проживав у багатодітній сім’ї. Батьки Юрія – Микола та Марія, брати -Олександр та Іван, сестри – Валентина, Катерина. Одружився на Тетяні та мав доньку Соломію. Також в нього була донька від першого шлюбу Єлизавета. Юрій разом з дружиною та донькою довгий час проживав в м.Андрушівка, Бердичівського району, Житомирської області. Там і працював на фермерському господарстві до мобілізації.
Був призваний по мобілізації 08 вересня 2022року. Служив та був оператором зенітного ракетного взводу, зенітної ракетної батареї, зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. Відповідально та впевнено ніс службу. Був хорошим другом та побратимом.

Загинув виконуючи бойове завдання 23 березня 2023 року, під час здійсненого обстрілу з боку збройних сил російської федерації поблизу населеного пункту Міньківка, Донецької області захищаючи волю та незалежність України.… Читати далі