Війна (2022)

Околович Олександр Сергійович (позивний ДЄД) народився 02 березня 1974 року в селі Моквин на Березнівщині. Навчався у Березнівській ЗОШ №2, а після закінчення став студентом Національного університету водного господарства. Повернувшись зі служби в ЗСУ Олександр одружився. У шлюбі народилися троє діток, яких він дуже любив. Але згодом Олександр з дружиною розлучилися. Працював на різних підприємствах на Березнівщині, був на заробітках за кордоном.
Відразу після повномасштабного вторгнення Олександр повернувся з Польщі до Києва. У квітні 2022 року вступив до лав тероборони, а потім до новоствореної 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Захищаючи рідну землю воїн отримав поранення та контузію. Після лікування повернувся у бригаду.

Розвідник, командир відділення, молодший сержант Олександр Сергійович передавав свій бойовий досвід молодим побратимам, користувався у бійців свого підрозділу незаперечним авторитетом, за це і отримав позивний «Дєд».
03 січня 2023 року в районі населеного пункту Павлівка Донецької області Олександр Околович загинув . Йому назавжди 48…
У серцях рідних та близьких, побратимів та друзів Сашко назавжди залишиться дбайливим сином, люблячим татом, справедливим та вірним товаришем.… Читати далі

Старший солдат Рицький Олександр Юрійович народився 26 березня 2001 року. В 2016 році закінчив 9 класів Бистрицького ліцею і вступив на навчання в Дубенський фаховий коледж культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, який закінчив у 2020 році.
У липні 2020 року уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України. Був учасником бойових дій у зоні АТО.  Служив командиром протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно–штурмової роти 80-ї окремої десантно–штурмової бригади. Відстоюючи незалежність та територіальну цілісність своєї країни, Олександр, на жаль, загинув в бою 24 липня  року неподалік від населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Захиснику було всього 22 роки.

Без сина  залишилася мама, без брата дві сестри і брат.

… Читати далі

Анатолій Ясковець народився 4 травня 1969 року в селі Орлівка на Березнівщині. Зі слів  однокласників – це був маленький, щупленький хлопчик, але такий спокійний, розумний  і винахідливий. Після закінчення Орлівської школи з 1986 по 1991 роки навчався у Мирогощанському радгоспі-технікумі спеціальність «Механізація с/г». Після  служби в армії Анатолій одружився.  Разом з дружиною  Людмилою Іванівною  виростили і виховали  шестеро дітей,  створив міцну, дружну сім’ю. Працював шофером у колгоспі «Нове життя» а також на сезонних роботах. З квітня 2022 року перебував у  лавах  Збройних   Сил  України. Він був головним сержантом взводу  інженерних конструкцій, здійснював  саперні роботи,  ремонтував військову техніку
Земний шлях Анатолія Логиновича Ясковця – зразок людського оптимізму та життєлюбності. Він був чистою помислами і душею людиною, турботливим сім’янином .
Анатолій –  приклад для  наслідування: добрий господар, справжній «майстер на всі руки», прекрасний чоловік, люблячий батько для своїх дітей, щирий друг. Йому було теж ким гордитися, адже  діти виросли справжніми людьми –   розумними,  чесними,  роботящими.
Анатолій, батько багатодітної родини, помер 25 березня 2023 року від тяжкої недуги.… Читати далі

Масяк Богдан Миронович народився 18 липня 1979 року в селі Велика Купля Березнівського району Рівненської області. У 1986 році пішов до першого класу Замостищенської ЗОШ. У 1995 році закінчив 9 класів. За направленням центру зайнятості Богдан здобув професію штукатура-плиточника. Працював будівельником. Їздив на заробітки. Неодружений У травні місяці 2021 року Богдан Масяк відзначений грамотою Березнівського благочиння ПЦУ за заслуги і сумлінну працю перед церквою і громадою.

26 квітня 2022 року був мобілізований на військову службу. Проходив навчання на Рівненському військовому полігоні, потім в міжнародному центрі миротворчості та безпеки «Яворівський військовий полігон». Після навчання був відправлений у зону бойових дій.
Командир відділення взводу протитанкових керованих ракет, старший солдат загинув 09 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Тернові Поди Миколаївської області. Після тривалих пошуків загиблого у травні 2023 року з військової частини повідомили мамі, що було знайдено тіло Героя. До цього часу Богдан вважався зниклим безвісти. Військове поховання відбулося – 15 травня 2023 року. 
Заупокійна служба за загиблим захисником відбулася у Церкві Святого Дмитра Солунського села Велике Поле.… Читати далі

Народився Роман Олександрович ГУРИН 31 жовтня 1989 року в м.Березне Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області. У 1996 році Роман пішов навчатися до Березнівської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №2 Березнівської районної ради Рівненської області, в якій навчався та закінчив 11 класів в 2007 році. У лютому 2013 року Роман одружився та створив міцну сім’ю, в якій народилося два синочка Артем (9 років) та Костянтин (3 роки).

Коли почалася повномасштабна війна з росією у лютому 2022 році, Роман записався до лав ЗСУ і чекав своєї черги. Вже 13 квітня 2022 року Роман був призваний на військову службу першим відділом Рівненського РТЦК та СП Рівненської області і був відправлений на навчання до військової частини А2641 на інженера-сапера. Після навчання Романа з побратимами відправили до лав ЗСУ 24-ї окремо механізованої бригади імені короля Данила військової частини А0998. З травня 2022 року Роман сумлінно та хоробро виконував усі бойові завдання разом із побратимами 24-ї ОМБ на передовій.

Перший бій був у смт. Комишуваха Краматорського району Донецької області.… Читати далі