Віталій Васильович Мельник народився 21 грудня 1987 року у багатодітній сім’ї в с. Перекалля Зарічненського, нині Варашського району. Дитинство та юність минули у скруті, та, попри це, він виріс щедрим і готовим прийти на допомогу тим, хто цього потребував. Мав середню освіту. Служив в армії. Працював різноробочим. Згодом одружився і мешкав на Київщині. Мав сина. Останні кілька років працював за кордоном, бо мріяв придбати житло. У березні він став одним із п’яти односельців, які отримали повістки і пішли на війну. Війну, яка для нього завершилась 11 травня біля села Богородичне на Донеччині. Йому було 35 років.
Гамаровський Руслан Іванович (27.02.1976-05.06.2022)
Руслан Гамаровський народився у Львові, але все життя прожив у Рівному. Бухгалтер за освітою, він працював у багатьох підприємствах та організаціях. Проте в 2014 році, коли ворог вперше перетнув східні кордони нашої країни, змінив цифри на військову форму. Пройшов низку ротацій в зоні АТО/ООСУ 2014 році служив у батальйоні “Шахтарськ”, у 2015-2016 роках воював у 81 ОАЕМБр, у 2019 став частиною Української Добровольчої Армії, батальйон “Аратта”…
27 лютого цього року Руслан відзначив свій 46-й день народження і вирушив на фронт. Руслан Гамаровський загинув 5 червня під час бою біля села Полтавка Запорізької області.
Поховали Руслан на кладовищі “Нове” в Рівному
Семенчук Богдан Юрійович (12.06.1993-13.03.2022)
Семенчук Богдан Юрійович народився 12 червня 1993 року в м.Березне Рівненської області.
У 2001 році пішов в перший клас Березнівської ЗОШ №2. Ще з дитинства Богдан захоплювався спортом, а особливо футболом. З восьмирічного віку займався в секції (футбол) в ДЮСШ м.Березне. У 2007 році був запрошений на навчання до Київського обласного інтернату спортивного профілю, де навчався спортивної майстерності грі у футбол. У 2008 році навчався у Березнівському спортивному-ліцеї по профілю (футбол), був гравцем місцевої аматорської команди «Случ» (Березне).
З 2009-2010р. навчався і був випускником Костопільського обласного ліцею інтернату спортивного профілю, грав у складі команди ліцею, брав участь у юнацькому чемпіонаті України.
У 2015 році закінчив Східноєвропейський національний університет ім. Л. Українки, здобув кваліфікацію «бакалавр спорту, вчитель фізичної культури».
З 2007 по 2019 рік працював у департаменті патрульної поліції м. Рівне. Його хобі – риболовля.
Виконав стрибок з парашутом про що отримав свідоцтво, гравець багатьох спортивних команд області. Неодноразовий чемпіон району, володар кубка району, а також фіналіст супер кубка області та чемпіон ДЮФЛРО.… Читати далі
Свиридюк Тарас Миколайович (30.06.1994-20.03.2022)
Свиридюк Тарас Миколайович народився 30 червня 1996 року в с. Лінчин Рівненської області в багатодітній сім’ї. Закінчив Лінчинську дев’ятирічну школу, та здобув професію будівельника у Соснівському ПТУ-4. Після закінчення училища працював на будівництві, а у 2017 році був призваний на строкову службу в ЗСУ. Після закінчення строкової служби 15.05.2019 р.підписав контракт та воював на сході нашої країни, де захищав її кордони у складі 14-ї механізованої окремої бригади ім. Князя Романа Великого міста Володимир-Волинський.
Після масштабного вторгнення Росії Тарас разом із своєю бригадою був направлений у Миколаївську область Баштанський район с.Снігурівка для захисту нашої країни.
Загинув Тарас Свиридюк 20 березня 2022 року у віці 25 років.
У Тараса залишилась донька, яка народилася у цивільному шлюбі.
Похований воїн на кладовищі села Лінчин.
Указом президента України №240/2022 “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” СВИРИДЮКА Тараса Миколайовича — старшого солдата нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі
Гаврилюк Віталій Сергійович (07.11.1986-07.03.2022)
Гаврилюк Віталій Сергійович народився 7 листопада 1986 року в м. Березне Рівненської області. Навчався в місцевій загальноосвітній школі №2 . Служив у ЗСУ. Після закінчення служби в армії працював у Березнівському райвідділі міліції та Березнівському лісгоспі. З 2020 року проходив службу в Збройних силах України за контрактом, брав участь у бойових діях в зоні АТО. Служив у складі 14-ї механізованої окремої бригади ім. Князя Романа Великого м. Володимир-Волинський.
Загинув Віталій 7 березня 2022 року, захищаючи Україну від окупантів, неподалік села Макарівка Бучанського району на Київщині. Йому було 36 років.
Захисника поховали на Березнівському міському кладовищі в урочищі «Лукавець».
У загиблого залишилася дружина та двоє дітей.
Нагороди солдата Гаврилюка Віталія Сергійовича: Князівський хрест Героя “Навіки в строю”
Орден «За мужність» ІІІ ступеня. (посмертно)… Читати далі
Базелюк Ігор Анатолійович (04.04.1989-26.02.2022)
Базелюк Ігор Анатолійович народився 4 квітня 1989 року у місті Балей Читинської області. Коли Ігорю виповнилося 3 місяці батьки повернулися в Україну в село Кам’янка Рівненської області Березнівського району. (Тепер Рівненський район) Навчався у місцевій загальноосвітній школі, зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень, дуже любив малювати. Після закінчення 11 класів вступив до Соснівського ВПУ, здобувши професію електрогазозварювальника. Захоплювався технологією виготовлення кованих виробів. Ігор був дуже веселим та щирим.
З 2019 року проходив службу за контрактом в Збройних силах України, брав участь у бойових діях у зоні АТО. У 2021 році йому перебував на сході України в м.Щастя Луганської області, де отримав контузію. Служив у десантно-штурмових військах 80-ій бригаді.
Під час несення служби він був нагороджений двома грамотами за сумлінне виконання поставлених завдань.
26 лютого 2022 року в боях за Нову Каховку на Херсонщині Ігор потрапив під артобстріл, пряме влучання в БТР було смертельним. Про смерть воїна стало відомо 1 березня.
Без тата залишилося двоє дітей.
29-го березня президент України Володимир Зеленський підписав указ №187/2022 про відзначення Базелюка Ігоря Анатолійовича, старшого солдата орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі
Цикун Олександр Олександрович (25.03.1998-24.03.2022)
Олександр Цикун народився 25 березня 1998 року в с. Ставок Дубенського району (до 2021 року – Костопільський район). Навчався в Ставецькій загальноосвітній школі. За роки навчання в закладі проявив себе тільки з позитивної сторони.
Випускник Рівненської духовної Семінарії та Київської і Волинської духовних академій.
Два останні роки служив у Збройних силах України.
Загинув 24 березня 2022 року під Гостомелем в Київській області.
Поховали загиблого із військовими почестями на території Свято-Миколаївського храму у рідному селі с. Ставок, в якому у дитинстві він прислуговував.
2 вересня 2022 року в Рівненській духовній семінарії освятили меморіальну дошку в честь Олександра Цикуна.… Читати далі
Маньковський Михайло Анатолійович (22.11.1980-??2022)
Михайло Маньковський народився 22 листопада 1980 року в с. Суськ на Костопільщині Рівненської області.… Читати далі
Салій Ігор Володимирович (24.07.1995-28.02.2022)
Ігор Салій народився 24 липня 1995 року в місті Костопіль на Рівненщині. 2012 року закінчив 11-А клас загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 у рідному місті. У старших класах навчався у класах «А» біологічного профілю.
У 2013 році закінчив будівельно–технологічний технікум Національного університету водного господарства та природокористування м. Костопіль за професією столяр–будівельник.
Проходив військову службу у в /ч А 2730 м. Артемівськ Донецької області з 30 жовтня 2013 року ( 12 місяців).
У 2020 році пішов на контрактну службу у м. Львів, звідти пішов в АТО, де служив до осені 2021року.
З 1 грудня 2021 року до 12 січня 2022 року навчався за програмою підготовки «фахова підготовка ВОС 135 ( навідник) 199 навчальний центр ДШБ.
Служив у 80-й окремій десантно–штурмовій бригаді Збройних сил України.
Загинув Ігор Салій у перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну 28 лютого 2022 року при виконанні військового обов’язку на Миколаївщині.
Прощання із загиблим воїном у м. Костополі відбулося через місяць після його загибелі — 28 березня 2022 року, в соборі Петра і Павла, потім на Майдані Шевченка.… Читати далі
Корнійчук Павло Миколайович (27.04.1993-22.04.2022)
Павло Корнійчук народився 27 квітня 1993 р. в селі Кунин колишнього Здолбунівського району. В 1999–2008 рр. навчався в Кунинській ЗОШ І-ІІІ ступенів. В 2008 р. вступив на навчання у Мирогощанський аграрний коледж, і по закінченню в 2012 р. отримав диплом за спеціальністю «Експлуатація та ремонт машин АПК».
В 2013 р. був призваний на військову строкову службу в лавах Збройних Сил України, в квітні 2015 році повернувся додому. В 2016 р. пішов працювати старшим водієм у ДСНС (Державна служба України з надзвичайних ситуацій), регіональний підрозділ якої знаходився в селищі Мізоч Рівненської області.
З 2017 р. був донором крові на постійній основі.
В 2018 р. створив сім’ю, в якій народився син Макарій.
9 березня 2022 р., після повномасштабного вторгнення росії в Україну, пішов в лави ЗСУ захищати Батьківщину. Був гранатометником, заступником командира відділення.
22 квітня 2022 р. Павло загинув внаслідок артобстрілу під час виконання бойового завдання біля села Олександропіль Донецької області.
29 квітня Павла Корнійчука провели в останню путь в Здолбунові.
У нього залишилися батьки, брат, дружина та однорічний син.… Читати далі