Гласний Олексій народився 30 березня 1994 року в с. Крупове Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).

Випускник Дубровицького професійного ліцею 2012 року за професією “Столяр будівельний, тесляр”.

Під час виконання бойового завдання Олексій  з президентського полку отримав поранення під час мінометного обстрілу на полі бою в смт. Питомник Харківської області. За життя Героя боролися медики, проте, на жаль, врятувати його не вдалося. 13 червня у військовому госпіталі воїн помер від отриманих поранень.

16 червня 2022 року Дубровиччина провела в останню путь Героя російсько-української війни. Поховали Олексія на кладовищі в с. Крупове.

У загиблого залишилась мати, дружина, трьохрічна дочка та брат.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №572/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Гласного Олексія Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Леонід Олександрович Дельцов народився 29 червня 1979 року в селі Великий Мидськ на Костопільщині у Рівненському районі.

Навчався у  Великомидській загальноосвітній школі  у 1986-1995 рр ., після закінчення якої їздив на будівельні роботи до Києва.

У 1997 році  Леонід був призваний на строкову службу, яку проходив у Славуті, а згодом був переведений у Володимир Волинський і був піхотинцем.

Після закінчення служби у 2004 році Леонід одружився. У 2009 році  сім’я переїжджає на постійне місце проживання у село Білогородка  Дубенського району.

У 2019 році підписує  контракт і йде захищати свою країну. Останнім місцем служби було м. Попасна Луганської області.

Наш земляк загинув 21 березня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу зі сторони російського агресора поблизу населеного пункту Попасна Луганської області.

У Героя залишилися дружина Оксана Сергіївна, донька Ірина, син Дмитро.

Поховали Леоніда Дельцова на кладовищі у сусідньому селі Софіївка Перша Дубенського району.… Читати далі

Костючок Михайло народився 23 листопада 1981 року в с. Бережки Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).

Михайло ще з 2015 року служив в ЗСУ в зоні проведення АТО. У 2016 повернувся додому. А перед повномасштабним вторгненням рф на територію України знову поповнив лави військових. Бував у найгарячіших точках. Від артилерійського обстрілу ворога 11 червня загинув на Луганщині.

Поховали Михайла на Бережківському кладовищі. У нього залишилися мати, батько, сестри.… Читати далі

Андрій Руссу народився 12 червня 2003 року в селі Доброжанівка на Миколаївщині. У 2008 році сім’я переїхала в село Садки на Костопільщину, що в Рівненському районі, де і проживали дотепер.

Хлопець навчався в Головинському ліцеї. За роки навчання проявив себе тільки з позитивної сторони. Завжди був усміхнений та веселий, вірний товариш та просто хороша людина.

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу.

Служив у Збройних Силах України.

Андрій Руссу загинув 5 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій із супротивником.

Указом Президента №145/2022 «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» матроса Руссу Андрія Ігоровича нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».

Публікації

?

Список публікацій

Не дожив тиждень до дня народження: в акваторії Чорного моря загинув 18-річний військовий // ITV

Президент відзначив державними нагородами захисників України // Арміяinform

 … Читати далі

Козак Назар народився 20 липня 1995 року в селі Переросля Дубенського району. Вчився у місцевій школі. Щонеділі виконував обов’язок прислужника у церкві. Після школи вступив у Дубенське вище художнє професійно-технічне училище. Згодом працював у місцевому селянському господарстві. У березні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Після короткої підготовки у навчальному центрі потрапив служити у 54 бригаду. Службу проходив у якості старшого сапера в одному з найгарячіших місць у Волноваському районі на Донеччині.

9 травня 2022 року внаслідок авіаудару у бою за Батьківщину загинув 26-річний Назар Козак у селі Єлизаветівка Волноваського району Донецької області.… Читати далі

Дмитро Дзюбишин   народився  в Рівному Випускник Рівненського державного гуманітарного університету факультету математики та інформатики: Отримав спеціальність «Інформатика».  У Рівненському інституті слов’янознавства – «Банківська справа». У  2016 вперше поїхав на Схід – у зону АТО. Він відбув там п’ять ротацій, захищав кордони нашої України у Донецькій та Луганській областях.

Коли розпочалася повномасштабна війна, старший лейтенант, командир мінометної батареї 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила, Дмитро Олексійович виконував бойові завдання в Луганській області.

Командир мінометної батареї, старший лейтенант Дмитро Дзюбишин загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу села Золоте на Луганщині

Дмитро Дзюбишин нагороджений Грамотою Президента України, медалями, пам’ятним знаком Дмитро з дитинства мріяв стати військовим.

Поховали Герояна  на кладовищі «Нове».

 … Читати далі

Ігорем Шаляпін  народився в  Нікополі Дніпропетровської області, зростав без батьків. Одружився з рівнянкою й оселився у її рідному місті Острозі. У 2014 році Ігор пішов добровольцем у спецпідрозділ поліції «Торнадо», який воював на Луганщині. Потім служив у «Миротворці»  Ігор пройшов переатестацію у Нацполіцію та продовжував службу до 2018 року, переїхав у Рівне у чергову частину.Після  звільння  з поліції, працював на СТО та мріяв відкрити своє. Любив риболовлю, ремонтувати та водити авто. 11 лютого  поїхав на роботу в Чехію, а після нападу Росії 24 лютого повернувся  захищати Україну.

25 травня  під час бою  в Сєвєродонецьку Луганської області розвідник Ігор Шаляпін загинув . Йому було 30 років

Поховали Ігоря Шаляпіна на кладовищі Нове, м Рівне. У нього залишилася дружина та шестирічна донька.

Жолондієвський Олександр Борисович народився’ 17 серпня 1971 року в селі Неньковичі Зарічненського, нині Вараського району в родині фельдшера-акушера Катерини Борисівни та водія Бориса Йосиповича. У 1978 році пішов до восьмирічної школи в Неньковичах. Закінчив її у 1 986 році і восени вступив до Сарненського СПТУ N0 21 за спеціальністю «Механізатор широкого профілю”. У 1991  пішов на службу в ЗСУ. З  2001 5 року, З роки був на військовій службі за контрактом в окремому загоні спеціального призначення «Азов» м. Маріуполь Національної гвардії України.

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», та  відзнаками «Учасник АТО», «Учасник бойових дій» (Ветеран війни).

Восени 2021 року знову підписав контракт і вступив до лав ЗСУ. 24 лютого став на захист Києва. Загинув 8 березня 2022 року в  смт Макарів, Київськрої області.

12 березня, у селі Неньковичі Рівненської області відбулась церемонія прощання із загиблим Героєм Олександром Жолондієвським.

Указом  Президента  України   №140/2022 солдата  Жолондієвського Олександа Борисовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)

 … Читати далі