Рівненський район – Page 34 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Машлай Олександр ( – 06.10.2023)

Олександр Машлай народився у Рівному. Навчався у місцевій школі. Коли йому виповнилося 14 років, померла мама, а в 16 — не стало і батька. Олександр залишився зі старшими братами. У колишньому СПТУ-10З здобув фах слюсаря з авторемонтних робіт, відслужив строкову службу в армії.

Працював за фахом на кондитерській фабриці. З початеком війни, у квітні , отримав повістку і пішов захищати Батьківщину.

Про військові будні Олександр говорив мало. Намагався максимально уберегти дружину та доньок Олександру і Катерину від подій, які відбувалися навколо. Натомість розповідав про воїнів, з якими разом служив. Вони стали для нього не просто близькими людьми, а фактично другою сім’єю.

49-річний солдат і радіотелефоніст Олександр Машлай раптово помер 6 жовтня 2023 року в розташуванні підрозділу. Сиротами залишилися дві доньки.

Похоронили Олександра Машлая у Тинному

Гофман Олександр Валерійович (03.11.1981-06.10.2023)

Олександр Гофман народився у Рівному, закінчив 22 школу. За тим навчався у технікумі. Добрий, співчутливий, завжди був поряд із мамою, допомагав їй у всьому. Працював Олександр здебільшого у Рівному. Тут же він і зустрів перші дні повномасштабної війни.

Подробиць служби найріднішій людині — мамі — Олександр не розкривав. Єдине, сказав, що перебуває на Донеччині, а більше нічого — “не можна тобі цього знати”. Але мамине серце відчувало: синові було не просто, бо ж побачити довелося чимало.

На жаль, 6 жовтня 2023 року 35-річний солдат Олександр Гофман загинув під час виконання бойового завдання неподалік села Новомихайлівка Донецької області.

Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”

Довбенко Іван (27.03.2023-11.10.2023)

Іван Довбенко народився 27 лютого 1973 року в місті Рівному. Здобув освіту механіка в Квасилівському професійному училищі. Після закінчення, пішов працювати на Рівненську фабрику нетканих матеріалів, а також продовжив навчатися у Рівненському економіко-технологічному коледжі НУВГП.

Іван не служив у війську, однак отримавши повістку у квітні 2023 року, без вагань вступив до лав ЗСУ.

Військові будні давалися Іванові нелегко, проте він не падав духом. Говорив рідним, що Україна була і буде незалежною, а ми завжди будемо на своїй землі. Тож попри труднощі був готовий виконувати свій обов’язок..

Добрий, відкритий, щирий, веселий Іван мав насправді золоті руки. Його умінням відремонтувати захоплювалися і домашні, і сусіди, і усі знайомі.У Івана було багато життєвих планів: повезти сім’ю у Карпати, зробити ремонт у квартирі, купити нове авто та багато іншого… Він дуже любив життя і передавав цю любов іншим.

Кожне наступне завдання давалося Івану нелегко, та все ж він знав, що його чекають вдома, за нього моляться і це давало сил та наснаги. Він вірив у те, що повернеться живим.… Читати далі

Кравчук Іван (-09.10.2023)

Іван Кравчук народився у Прип’ят. Після аварії на ЧАЕС родина переїхала у Рівне. Тут він закінчив дев’ять класів у 25-й школі, а потім у ПТУ №9 здобув спеціальність верстатника.

Служив строкову службу в армії, а в березні 2015 року його призвали для служби у зоні проведення антитерористичної операції на сході нашої країни. Там був у силах спеціальних операцій снайпером. Коли ж за рік демобілізувався, повернувся на роботу машиністом парових турбін у котельні “Рівнетеплоенерго”. Його там поважали, адже працював завжди на повну, ніколи не відмовляв у допомозі,” – розповідає дружина Героя Тетяна.

Знову взяв до рук зброю вже у 2022 році.

Про військову службу рідним практично не розповідав. Максимально беріг дружину та 12-річного сина Михайла від тих жахів. Жартував, розповідав про смішні та курйозні моменти, які траплялися, завжди заспокоював: “Мала, все добре, що ти переживаєш? Я то на танцях, то грибочки збираю. Іван дуже любив Україну та її людей. Саме тому добре знав за що стоїть: за вільне майбутнє незалежної країни та щасливе життя її народу.… Читати далі

Борисюк Юрій Іванович (27.12.1990-13.09.2023)

Юрій Борисюк народився 27 грудня 1990 року в селі Серединці Шепетівського району Хмельницької області. Вищу освіту здобув у Національному університеті водного господарства та природокористування. За фахом він був інженером.

Останнє місце роботи захисника — підприємство “Логотранс”, де працював експедитором. 24 червня Юрій отримав повістку, а вже 26 червня розпочав службу. Про перебування у зоні бойових дій Юрій близьким практично нічого не розповідав. Адже йому там було важко, він почував себе втомленим, але найбільше його лякало те, що він може не побачити більше своїх дружину та сина. –

Юрій пройшов навчання в Англії, був хорошим стрільцем. Після проходження навчання повинен був бути тиждень навчання у Кривому Розі, але там військові пробули чотири дні і відправилися в Донецьку область.

Юрій Юорисюк був командиром 3 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону однієї з військових частин, солдат.

Мужній захисник Юрій Борисюк загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області 13 вересня 2023 року. Йому навічно залишиться 32…

Прощання з героєм відбулося 20 вересня, о 9 годині на Майдані Незалежності.… Читати далі

Корнійчук Роман (21.05.1988-22.09.2023)

Роман Корнійчук народився у Рівному. П’ята дитина з семи у родині, він завжди любив учитися. Закінчив 17 школу, потім опанував фах муляра-штукатура в училищі, кілька років пропрацював майстром. А за тим вступив на заочне відділення у Луцький національний технічний університет, аби навчатися улюбленій справі.

Разом із дружиною Тетяною Роман виховував п’ятирічну донечку Октавію. Війна для Романа почалася волонтерством, а коли у березні 2022 року отримав повістку, навіть не роздумував.

Найбільшою пристрастю Романа було пізнання, винахідництво і людська душа. Його жага до життя, повага до людської гідності, неймовірна відповідальність ґрунтувалися на глибокій довірі Богові та цінуванні чеснот. Мав талант розуміння і пояснення, саме тому Роману вдавалося бути чудовим учителем для підлітків і молоді в церкві. Він став співорганізатором Християнської підліткової академії євангельських християн-баптистів. Допомагав опановувати нове і побратимам в армії.

Спостерігаючи за тим, як Рома вправно роз’яснював матеріал новобранцям, командир поцікавився в Ігоря, чи брат, бува, не працював учителем у мирному житті., ні, він був проповідником

Життєвий принцип «усе робіть, як для Господа» однаково втілювався і в проповіді, і у військові справі.… Читати далі

Засанський Ервін (17.11.1995-26.09.2023)

Народився Ервін Засанський 17 листопада 1995 року у Рівному. Саме тут навчався спочатку у 12, а потім у 11 школі. З дитинства він ріс патріотом своєї держави та завжди говорив про те, як нам важливо плекати нашу мову, культуру та пишатися цим.

Вищу освіту не здобув, а відразу після школи почав працювати. Мав золоті руки, тому вдало міг виконувати різні роботи: від сантехніка до столяра, шліфувальника.

З початку повномасштабного вторгнення він не міг лишатися осторонь подій, які відбуваються в країні. Кілька разів ходив до військкомату, щоб його взяли до війська. Але його відправляли додому зі словами про те, що зараз ще не час…

Чуйний, справедливий, добрий та щирий – саме таким у серцях рідних та близьких навічно залишиться Ервін Засанський, який загинув 26 вересня 2023 року в селі Олександрівка Донецької області.

Прощання з Героєм відбулося 29 вересня о 10 годині на майдані Незалежності. Поховали захисника на кладовищі “Нове”

Семенович Іван Михайлович (позивний Рябий) (05.03.1984-05.01.2022)

Семенович Іван Михайлович народився 05.03.1984 року у селі Балашівка Березнівського району, але проживав все життя в місті Березне.
У 2001 році здобув повну загальну середню освіту в Березнівській ЗОШ № 2. Навчався у Березнівській лісній школі та здобув професію “Звалювальник лісу”. У 2003 році Іван навчався у Березнівському ВПУ-4 за спеціальністю «перукар – модельєр». У 2006 році він одружився та разом з дружиною Інною створили щасливу, міцну сімю. У 2015 році у них народився довгоочікуваний син Дмитро.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, в лютому 2022 року, Іван без роздумів відразу пішов добровольцем у лави ЗСУ. З 09 березня 2022 року вже стояв на захисті нашої держави. Проходив службу Іван в частині А4030, десантно-штурмових військах 71-їй єгерській бригаді – розвідник – кулеметник розвідувальної групи спеціального призначення.

05 рудня 2022 року Іван героїчно загинув у результаті вогнепального поранення. Віддав своє життя Іван в Донецькій області Краматорському районі в селі Опитне.

Без чоловіка залишилася дружина, без тата залишився син Дмитро.

Поховали Герої України Семеновича Івана Михайловича в рідному місті Березне на міському кладовищі в урочищі “Лукавець” зі всіма військовими
почестями Заупокійна служба проходила у Свято-Миколаївському храмі.… Читати далі

Харчук Анатолій Сергійович (14.10.1972-14.04.2023)

Харчук Анатолій народився 14 жовтня 1972 року у с.Зірне на Березнівщині. Навчався у Зірненській ЗОШ, а після закінчення у Березнівському ПТУ та у Корецькій автошколі де здобув професію водія. Ще з дитинства він захоплювався авто технікою, і тому працював водієм у районному центрі зайнятості, ДП Березнівському держлісгоспі, Березнівському птахопідприємстві. Рядовий, водій автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини Анатолій Харчук був призваний на військову службу 1 лютого 2023 року.
До цього працював водієм у відділі освіти, молоді та спорту Березнівської міськоїради.

Анатолій загинув 14 квітня 2023 року під час ракетного обстрілу в районі селища Мирне Донецької області. У мирному житті Анатолій разом з дружиною виховували двох доньок, був добрим господарем, прекрасним чоловіком, люблячим батьком та дідусем для п’яти внуків, щирим другом.

Анатолій назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав, порядною і доброю людиною.
Заупокійна служба відбулася у місцевому Свято-Пантелеймонівському храмі.

Поховали захисника на місцевому сільському кладовищі зі всіма військовими почестями. Біля могили відважного воїна пролунали залпи військового салюту на честь земляка.

Військові вручили дружині загиблого Державний Прапор України.

Федоров Станіслав Юхимович (24.03.1977-01.09.2023)

Федоров Станіслав Юхимович народився 24 березня 1977 року у селі Балашівка Березнівського району Рівненської області. У 1994 році Станіслав Федоров закінчив Балашівську середню школу.
Проходив строкову військову службу. У 2008 році закінчив відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Боярський коледж екології і природних ресурсів» за спеціальністю «Зелене будівництво і садово-паркове господарство» і здобув кваліфікацію техніка ландшафтного дизайну. З 2010 року працював заступником директора з адміністративно-господарської роботи опорного закладу Балашівський ліцей Березнівської міської ради.

У квітні 2022 року став на захист України від рашистських загарбників. Головний сержант стрілецької роти 24-тої окремої механізованої
бригада імені короля Данила Федоров Станіслав загинув під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Нью-Йорк Донецької області 01 вересня 2023 року.