Бур’ян Роман Святославович, позивний «Янбур» (12.05.1998-26.05.2022)

Бур’ян Роман народився 12 травня 1998 року в селі Мощони Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Початкову освіту отримав в Малятинській школі. Пізніше сім’я переїхала в село Витків цього ж району. Закінчивши 9-й клас Синівської ЗОШ, здобув середню спеціальну освіту за фахом опоряджувальника-будівельника у ВПУ № 1 м. Рівного. (Навчався  2014-2017рр. – гр №16)

Захоплювався спортом, зокрема футболом. У студентські роки займався боксом..

У 2018 році Романа призвали на строкову військову службу до Збройних Сил України. Він служив у Києві, а його мрією було уступити до навчального центру Національної гвардії України у місті Золочів. Своєю наполегливістю та відповідальністю Роман здобув перемогу в різних конкурсах та став одним із найкращих учнів. В результаті своїх досягнень Роман був переведений до Золочіва для продовження військової служби. 24 лютого 2021 року Роман одружився. У молодого подружжя народилася донечка Анна. Родина мешкала в селі Морозівка, що на Житомирщині.

Коли почалася війна, уже 25 лютого старший сержант Роман Бур’ян пішов служити до військової частини 3035 НГУ.… Читати далі

Нисинець Василь Васильович (09.01.1991-22.05.22)

Нисинець Василь народився  дев’ятого січня 1991 року  в селі  Городище Березнівського району.

Трудову діяльність Василь Нисинець розпочав  у спецпідрозділі в грудні 2012 року на посаді поліцейського-водія. В органах внутрішніх справ він служив понад дев’ять років. Активно займався спортом,  захоплювався самбо.  Брав участь у спортивних змаганнях, на його рахунку — не одна перемога,  не одна медаль і  кубок.

У 2016 році після ретельного відбору Василь Нисинець став частиною новоствореного спецпідрозділу КОРД. Працював старшим інспектором 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління КОРД Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Згодом обрав вузьку  спеціалізацію —  кінолога.

Виконуючи бойове завдання, о  четвертій годині ранку 22 травня, капітан поліції героїчно загинув на 31-му році життя  в с. Вільноандріївка, Запорізької області.

Без батька залишилася  дворічна донька.

Поховали полеглого правоохоронця поряд із могилою батька в селі Городище  колишнього Березнівського району

Читати далі

Микитюк Олександр Віталійович (13.11.1979 -28.10.2022)

Олександр Микитюк народився  13 листопада 1979 року в Рівному,  навчався у ЗОШ , число 26,  після 9 класу продовжив навчання у дев’ятому ПТУ, де здобув фах токаря.

Коли не стало батьків,   у 18 років Олександр оформив опіку над  12 річним  братом Романом . Працював на радіозаводі, потім – майстром з обслуговування таксофонів Укртелекому. Пізніше робив ремонти, спеціалізувався на роботі з декоративними матеріалами.

Останні 14 років Сашко разом із дружиною жив у смт  Березне.  З початком війни там пішов до військкомату, навчання проходив на Яворівському полігоні.

Військовий потрапив у Сєвєродонецьк. Пізніше отримав поранення, але повернувся на службу…

Олександр був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

42-річний Олександр Микитюк загинув 28 жовтня поблизу села Опитне Донецької області…Поховали його, як того і хотів, у Березному на кладовищі в урочиці Лучка (6 листопада)

 … Читати далі

Горисюк Олександр Валентинович,“Гарік” (20.09.1979 -06.05.2022)

Горисюк Олександр народився у селі Синів Гощанського району.   Понад 10 років Олександр працював на виробництві вікон, знав, що таке заробітки за кордоном, а потім повернувся додому, Бо ж саме у Рівному живе його донька Анастасія, яку він безмежно любив. Олександр захоплювався футболом, а ще любив куховарити, приготовані ним страви не залишали байдужим нікого.

Олександр мав чудову рису він був дуже хорошим батьком, разом з донькою Анастасією з дитинства, вони не лише їздили на стрільби, але і на спідвей, футбольні матчі, спортивні тренування, оскільки Олександр дуже любив природу то вони з донькою часто їздили за місто.

Коли ж почалася війна, пішов добровольцем, хоч раніше в армії й не служив. Олександр вірив у Перемогу України, чекав і наближав її, як тільки міг… 41-річний Олександр Горисюк, якого друзі та побратими називали «Гарік», залишив по собі світлі спогади. В останню путь Героя провели небайдужі рівняни та найближче оточення захисника.

Йому назавжди буде – лише 41 рік.

Поховали Олександра Горисюка в рідному селі Синів

Публікації про Горисюка О.
Читати далі

Непевний Роман Леонідович (31.08.1996-14.03.2022)

. До війни Роман Непевний навчався на електромеханіка і працював електрозварником автоматичних та напівавтоматичних машин. Хлопець був товариським, обожнював футбол, риболовлю і тварин.

Непевний Роман загинув 14 березня 2022 року в результаті авіаудару по телевежі в селі Антопіль. Похований в с. Караєвичі Городоцької сільської рад

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Романа Непевного нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Читати далі

Устинов Олег Ігорович (16.12.1971-23.10.2022)

Олег Устинов народився 16 грудня 1971 у Рівному, навчався в ЗОШ , число 21. Продовжив навчання в технікумі, здобувати першу спеціальність, пізніше навчався  у Національному Університеті водного господарства та природокористування. Олег не служив в армії, натомість закінчив військову кафедру.

  Відразу по завершенню вишу влаштувався на КП “Рівнеелектроавтотранс”. Тут пройшов всі щаблі кар’єрного росту, останній час працював начальником служби рухомого складу. Разом із дружиною виростили 23-річного сина…

Коли ж ворог підступно напав на нашу країну, часу на паніку просто не було. Олег працював на підприємстві.  Згодом був мобілізований. Спершу проходив  навчання  у Львові, а затим був відправлений у Чернівці. Та з половини шляху їх розвернули й направили у Краматорськ.

50-річний старший лейтенант Олег Устинов загинув 23 жовтня під час виконання інженерних робіт внаслідок мінометного обстрілу в районі села Білогорівка Донецької області.

Поховали Олега Устинова на кладовищі «Нове» 

Читати далі

Пінчук Олександр Володимирович (07.02.1982-20.05.2022)

Пінчук Олександр  народився сьомого лютого 1982. Здобув середню освіту. Закінчив Рівненський державний комерційний  технікум.

Півтора роки  служив у  танкових військах ЗСУ. Опісля повернувся додому та хотів знайти себе у цивільному житті.

Він любив спорт, займався кікбоксингом

Захоплювався латиноамериканськими  танцями — танцював капоейру, сальсу, бачату.

З початку повномасштабної російсько-української війни хотів вступити до лав тероборони, але вона вже була укомплектована. Тоді він потай від рідних і друзів підписав контракт зі Збройними силами  України.

40-річний сержант загинув 2 травня, захищаючи населений пункт Пречистівка, що на Донеччині.

Поховали Олександра на кладовищі “Нове” у Рівному.

Читати далі

Семенюк Андрій Вікторович (16.11.1980-07.09.2022)

Семенюк Андрій народився 16 листопада 1980 року в Рівному. З 1987 року по 1997 рік навчався в ЗОШ № 28. Після закінчення школи здобув професію газозварювальника  в Рівненському ПТУ №9.

З 1998 року проходив строкову службу в м. Львові у військах національної гвардії, яку закінчив  у військовому званні  “старший сержант”.

Після служби вісім років працював в Португалії.

25 квітня 2014 року одружився з Іриною Осипчук. 1 вересня 2015 року у них народилася донечка Софія.

У 2019 році молода сім’я переїхала жити до села Симонів Гощанської громади. З 2021 року працював зварювальником в ТОВ “СГП ім. Воловікова”.

15 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, а в червні вже був на передовій в селі Богоявленка в складі 68-ї єгерської бригади ім. О. Довбуша (протитанковий взвод 3-го батальйону).

41-річний Андрій Семенюк загинув 7 вересня 2022 року при виконанні бойового завдання біля населеного пункту Богоявленка Донецької області.

19 вересня 2022 року Героя Андрія Семенюка провели в останню путь. Поховали бійця на кладовищі села Симонів.… Читати далі

Баюн Вячеслав Миколайович (19.09.1970-07.05.2022)

Баюн Вячеслав народився 19 вересня 1970 року в селі Вовкошів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Закінчив місцеву школу. Після школи вступив в Рівненський сільськогосподарський технікум, але залишив навчання заради служби в армії, під час якої отримав звання «старший сержант».

Після служби в армії одружився та переїхав жити в село Симонів Гощанської громади Рівненського району, де народилася дочка.

Захоплювався ковальським мистецтвом та тривалий період працював в цій сфері. Пізніше – різноробочим на підприємствах харчової промисловості. Перед початком війни працював за кордоном.

27 лютого 2022 року добровільно пішов до військомату та підписав контракт. Служив в 94-й бригаді, виконуючи обов’язки гранатометника.

Помер на службі 7 травня 2022 року в смт Ірдинь Черкаської області.

Похований в селі Симонів.

У загиблого залишились дружина та дочка.… Читати далі

Краля Іван Володимирович (15.03.1985-06.09.2022)

Краля Іван Володимирович народився 15 березня 1985 року в с. Жадківка. Навчався у Корецькій ЗОШ №3. В 2003 року закінчив загальноосвітню школу №3. Брав активну участь у спортивному житті школи. Військову службу розпочав у 169-му навчальному центрі «Десна» ім. Ярослава Мудрого сухопутних військ. Понад 10 років працював в органах внутрішніх справ. За сумлінну працю старший сержант Іван Краля нагороджений пам`ятною відзнакою, мав державні відзнаки ,,На варті громадської безпекиˮ та медаль ,,10 років сумлінної службиˮ. У 2014 – 2015 роках пройшов АТО.

Під час повномасштабної війни солдат знову пішов захищати свою країну. Івана Кралю призвали на військову службу у травні. Воїн загинув 6 вересня біля Красногорівки Донецької області під час виконання бойового завдання.

Поховали Івана Кралю на кладовищі у його рідному селі Жадківка Рівненського району.

У загиблого залишилися батьки та сестра.

 … Читати далі