Революція гідності. Війна. Рівненщина

 Байчура Роман Миколайович  народився  6 червня 1986 року в селі Поліське Березнівського району Рівненської області. У 2001 році закінчив Поліську ЗОШ І-ІІ ступенів. Після школи навчався У Соснівському ВПУ №8 де здобув професію столяра-будівельника. Роман у мирному житті працював на різних будівельних роботах.

Коли розпочалося   масштабне вторгнення до України   пішов добровольцем на війну. Спочатку був направлений у Володимир Волинський, військова частина  А 1008, а потім   у Донецьку область.

Загинув Роман Байчура 25 липня у боях з російськими окупантами поблизу населеного пункту Берестове Донецької області.

Батьки втратили сина, дружина – чоловіка, двоє малолітніх синів – тата.

Заупокійна служба за загиблим захисником відбулася  у Свято-Михайлівській церкві села Поліське.

 … Детальніше

Оксенюк Андрій Андрійович, житель с. Городище, 1987 року народження. Старший лейтенант поліції Андрій Оксенюк працював старшим інспектором 1-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «Корпус оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Службі в органах внутрішніх справ він присвятив понад 16 років. Спецпризначенцем «КОРДу» став від початку створення спецпідрозділу у листопаді 2016 року.  Захищав територіальну цілісність України в зоні АТО.

Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України був у складі зведеного полку Національної поліції України «Сафарі», в складі якого виконував завдання з  військовослужбовцями ЗСУ, Національної гвардії України з відсічі збройної агресії російської федерації, звільнення територій населених пунктів від окупантів.

Загинув 22.05.2022 року в селі  Вільноандріївка, Запорізької області.

Без батька залишилися семирічна донька та трирічний син.… Детальніше

Карпець Євген народився 26 березня 2001 року в селищі міського типу Гощі. З 2002 року сім’я переїжджає жити в село Франівку.

В 2007 році пішов до першого класу Симонівської ЗОШ І-ІІ ступенів, згодом перейшов до Гощанської ЗОШ І-ІІ ступенів, котру закінчив у 2016 році (дев’ять класів).

З вересня 2016 року, протягом трьох років навчався в Острозькому державно-технічному навчальному закладі «Острозьке вище професійне училище», де здобув професію кухар-кондитер. Закінчив заклад 27 червня 2019 року.

Недовгий час (3 місяці) працював згідно набутого фаху в одному з харчових закладів міста Рівного.

Восени 2019 року був призваний до лав Збройних Сил України. В цьому ж році підписав контракт на військову службу тривалістю на три роки. Сапер військової частини м. Яворів Львівської області.

З весни 2020 року перебував в зоні ООС на сході України.

З перших днів російського вторгнення служив бійцем-сапером.  Загинув захисник України 5 травня 2022 р. внаслідок масового артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Золоте в Луганській області.

Поховали Євгена на верхньому кладовищі с.… Детальніше

Дудей  Олег Сергійович народився 07.09.1975 року в м. Рівне. Навчався в ЗОШ №6.

Після закінчення школи вступив до Рівненського Університету Водного Господарства і Природокористування на будівельний факультет,який закінчив у зв’язку з  призовом до лав Української Армії. Служив  у аеромобільних військах у розвідувальній роті в м. Хирів

Львівської області. Після служби в армії продовжив навчання на заочній формі за спеціальністю  «Облік і аудит» в тому ж вузі.  Паралельно із навчанням проходив службу на посаді помічника слідчого у відділі податкової міліції м. Рівне. У зв’язку  із скороченням був звільнений та  влаштувався на посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Рівненського РВ УМВСУ.  З органів внутрішніх справ звільнився за власним бажанням і почав працювати в ТзОВ фірма «Дівітракс» на посаді економіста.

20 травня 2014 року отримав  повістку у військоматі  і не задумуючись вирушив  на Схід.

8 років захищав свою Батьківщину . Спочатку служив розвідником – кулеметником в  батальйоні «Горинь»

З 2015 року в 130 окремому розвідувальному батальйоні оперативного  командування «Захід» пройшов шлях від командира відділення до командира роти глибинної розвідки.… Детальніше

Народився Фарес Недаль 5 квітня 1993 року в м. Рівне. З 1996 року проживав та навчався в Йорданії,  м. Ірбід. Закінчивши сьомий клас, переїхав із сім’єю в Об’єднані  Арабські Емірати, де продовжував навчання до 2009 року. Коли йому виповнилося  шістнадцять років переїхав   на постійне місце проживання в  Рівне.  З 2010 по 2012 рік навчався в старших класах ЗОШ №1   ім. В. Короленка. Отримавши загальну середню освіту успішно  склав вступні  іспити до Національного  університету водного господарства та природокористування.   Провчившись один рік, він кардинально змінює свої плани на майбутнє та підписує контракт зі Збройними Силами України.  Аль Шамі  з 2014  року мужньо захищав наші  східні кордони.  Саме на фронті в нього визріває  рішення стати офіцером. Щоб здобути військовий фах, Фарес обирає навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Згодом він одружується на коханій  Наді, в 2017 році у них народжується донька, Мір’ям.

Під час навчання  він проявив  себе наполегливим та цілеспрямованим курсантом, якого після закінчення академії скерували  для подальшого проходження  служби, командиром взводу у батальйон позначення дій противника (OPFOR) Міжнародного центру миротворчості та безпеки.… Детальніше

Тимофієв Віктор народився 16 березня 1971 року в селі Друхів Рівненської області Березнівського району в сім’ї колгоспників Тимофієва Миколи Наумовича та Тимофієвої Надії Федорівни.   З малих років Віктор був приучений до праці: пас корів, заготовляв дрова, косив, обробляв поле.

У 1978 році пішов у перший клас Друхівської середньої школи. Отримав неповну середню освіту і продовжив навчання в Соснівському ПТУ, здобувши професію маляра-штукатура.

В листопаді  1989 року був призваний до лав Радянської армії. Проходив службу на Камчатці на Тихоокеанському флоті три роки. У 1992 році був демобілізований і повернувся в рідне село.

У 1993 одружився. Після демобілізації з армії працював у місцевому колгоспі,  перебував на  заробітках як в межах України, так і за її межами.

2 березня 2022 року пішов захищати Україну від російських загарбників.

Старший стрілець механізованого відділення Віктор Тимофєєв загинув 12 травня 2022 року під час виконання бойових завдань у районі смт. Тошківка Сєвєродонецького району Луганської області від поранення несумісного з життям.

Заупокійна служба за загиблим захисником відслужена в Церкві Різдва Богородиці села Друхів.… Детальніше

Ліскевич Олександр народився та проживав у Дивні. Закінчив Дивенську початкову школу, а потім дев’ятирічкуу у Великих Межирічах. Фах столяра опанував у Соснівському професійно-технічному училищі.

Строкову службу в Збройних Силах України проходив у м. Тисовці та на Яворівському полігоні. Після армії одружився та з дружиною виховував двох дітей: сина та доньку.

Після нападу росії, 6 березня 2022 р., пішов захищати Україну. Служив у 68-й Рівненській Єгерській бригаді. Трагічно загинув 28 червня під час виконання бойового завдання на сході нашої держави.

Осиротіли батьки, втративши другого сина, без чоловіка й батька лишилися дружина та діти.

Поховали воїна на місцевому кладовищі.… Детальніше

Тимофіїв Іван Григорович народився 03 січня 1983 року в селі Новий Моквин Березнівського району Рівненської області .

Навчався у Моквинській ЗОШ І-ІІІ ст., дуже любив  такі предмети як українська література та історія. Був товариським та доброзичливим.

У 2002 році закінчив Костопільский будівельно-технологічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування і здобув кваліфікацію  муляра, пічника, штукатура.  У 2009 році  закінчив НУВГП і здобув кваліфікацію бакалавра з менеджменту.

З  серпня 2015 року по жовтень 2016 року перебував  в зоні АТО.  01.03.2022 року пішов   на військову службу до 80-тої окремої десантно-штурмової бригади ВЧ  А 0284 місто Львів.

Іван мав загострене почуття справедливості і патріотизму, тому опинився серед перших бажаючих воювати за Україну.

Загинув  Тимофіїв Іван  10 травня 2022 року в с.Дмитрівка Краматорського району, Донецькаої області.

У Івана  Тимофіїва залишилися дружина та син.

 … Детальніше