Революція гідності. Війна. Рівненщина

 Ярмолка Максим Ігорович народився 10 березня 1999 року в місті Березне Рівненської області.  З 2005 по 2015 рік навчався у  Березнівському  НВК  «ЗОШ І ст.». Максим захоплювався  технікою, автомобілями, відвідував  заняття із  боротьби.

У 2018 році закінчив  Березнівське вище професійне училище за спеціальністю «перукарська справа». Восени 2019 року був призваний  на строкову службу, яку перших три місяці проходив у Василькові Київської області. Згодом був переведений у Вінницьку  військову частину А2656, де  у січні  2020 року підписав  контракт і служив на посаді  водія-електрика радіо маркерного пункту  взводу  радіотехнічного забезпечення   РП та БЗ та РТЗ.

У жовтні 2021 року  був переведений  на службу  в зону бойових дій, поблизу міста Краматорськ  Донецької області.

21 березня близько 00.30 загинув внаслідок  авіаудару  касетної бомби  під час несення бойової служби поблизу Краматорська.

Похований Максим  27 березня  на міському кладовищі в урочищі «Лукавець».

У Максима залишились  дружина та  донька.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №224/2022 «Про відзначення державними нагородами України» ЯРМОЛКА Максима Ігоровича нагороджено  орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)… Детальніше

Козлишин Тарас Миколайович народився 24 травня 1980 р. у м. Рівне. Навчався у ЗОШ № 23, потім – у Рівненському ліцеї-інтернаті. З 1997 до 2002 навчався у Рівненському інституті слов’янознавства Київського славістичного університету на факультеті міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародне країнознавство».

У 2002 р. вступив у Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка на факультет «Міжнародні відносини». Певний час працював у Національній службі посередництва та примирення.
З 2004 р. продовжує навчання в Німеччині у Вюрцбурзькому університеті Юліуса Максиміліана.
Учасник мітингів на підтримку Помаранчевої революції у Брюсселі.
У 2007 р. повертається в Україну – працює в сімейному бізнесі.
Активний учасник Майдану та автомайдану.
Після російської анексії займається волонтерською діяльністю, активний учасник політичних акцій.
У 2015 р. проходить вишкіл у Добровольчому батальйоні ОУН. Приймає участь у бойових діях в складі батальйону як рядовий, стрілець, кулеметник, розвідник. Тричі отримує поранення.
З грудня 2015 р. – командир резервної сотні «ОУН-Прикарпаття», керівник навчального вишколу. З серпня 2016 р. – заступник голови проводу добровольчого руху ОУН з політичних питань.… Детальніше

Сергій Сілюк народився у Бресті, де служив його батько Михайло. У 1990 році сім’я переїхала у Рівне. Тож завершував шкільне навчання Сергій вже тут – спершу у 20, а за тим у 19 школі. Потім навчався в Рівненському інституті слов’янознавства КСУ за спеціальністю «товарознавець та експерт у митній справі». Строкову службу проходив у прикордонних військах,  працював у ДСНС, а чотири роки тому пішов на контрактну службу в ЗСУ.

Веселий, товариський, неконфліктний Сергій був справжньою душею компанії, міг всіх розсмішити, підняти настрій та відігнати сумні думки.

Він двічі був  в АТО/ООС – у 2019 та 2021 році. Життя 36-річного солдата Сергія Сілюка обірвалося 29 липня у Запоріжжі.

Поховали  військовослужбовця на кладовищі «Нове». в Рівному

У Сергія Сілюка залишились дружина та донька.

На фасаді Рівненської гімназії №19 відкрили меморіальну дошку на честь загиблого Героя

Сілюк Сергій Михайлович -почесний громадянин міста Рівного (Рішення Рівненської міської ради №2408 від 22.08.2022);… Детальніше

Едуард Поліщук народився у Рівному. Навчався у 22 та 20 місцевих школах, а після 9 класу вступив у Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж. Працював у сфері комп’ютерних технологій.

Потяг до електроніки та комп’ютерних технологій підштовхнув до розвитку, вирішив продовжити навчання й здобути вищу освіту за спеціальністю «Кібернетика». Проте, настала війна…

Едуард Поліщук в перші дні повномасштабного російського вторгнення пішов добровольцем у військкомат, а вже 6 травня його мобілізували до Збройних Сил України.

Йому назавжди 33.  27 липня рівнянин, старший солдат Едуард Поліщук загинув, захищаючи нескорений та багатостраждальний Харків.

Поховали його на кладовищі «Нове».… Детальніше

Дзюба Сергій народився 5 липня 1969 року в селі Андрусіїв Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

Проживав у селі Бабині Рівненського району.

З перших днів повномасштабної війни пішов служити у Нацгвардію.

Стрілець-радіотелефоніст 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту № 9 НГУ загинув 14 березня 2022 року через ракетний удар по будівлі телевежі в Антополі.

16 березня 2022 року захисника поховали в рідному селі Андрусієві.

У Сергія залишилися дружина і двоє дорослих доньок.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 255/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Дзюбу Сергія Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Детальніше

Чумак Роман народився 26 квітня 1992 року в селі Симонів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Проживав у смт Гощі, а останні сім років у селі Великий Житин Рівненського району.

У 2009 році закінчив Гощанську школу і вступив до Київського національного університету внутрішніх справ України на факультет підготовки кадрів кримінальної міліції.

У червні 2013 року отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Правознавство» та здобув кваліфікацію «Бакалавр з права».

З липня 2013 року розпочав службу в органах внутрішніх справ Рівненського УМВС на посаді оперуповноваженого.

У вересні 2014 року вступив до Національної академії внутрішніх справ на заочну форму навчання. У травні 2016 року завершив навчання та здобув ступінь магістра за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію юриста.

У 2015 році брав безпосередню участь в антитерористичній операції в місті Волноваха Донецької області.

З перших днів війни пішов добровільно в військомат. Мобілізований солдатом на посаді головного сержанта – командира 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.… Детальніше

Гупалюк Сергій народився 7-го березня 1979 року. Житель села Франівка Гощанської громади Рівненського району.

У 1994 році закінчив загальноосвітню школу села Франівка і вступив у Корецьку автомобільну школу, де отримав посвідчення водія та посвідчення тракториста-машиніста.

У 1999 році отримав спеціальність автослюсаря у Рівненському облавтонаучкомбінаті. З 2000 року навчався в Рівненському ПТУ-10 і отримав розряд електрозварювальника.

У 2007 році здобув освіту юриста у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна».

Останнє місце роботи  ТОВ «Рівненська дистрибуційна компанія».

Сергій пішов добровольцем і був мобілізований солдатом-кулеметником 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.

Загинув через ракетний авіаційний удар по будівлі телевежі в Антополі 14 березня 2022 року.

Похований 16 березня 2022 року в селі Франівці Гощанської громади.

У Сергія залишилося троє дітей: двоє синочків (7 і 8 років) та доросла дочка (20 років).

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 255/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Гупалюка Сергія Васильовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Детальніше

Довгополюк Леонід народився 1 листопада 1962 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

Після закінчення середньої школи пройшов навчання в Корецькій автомобільній школі, де отримав посвідчення водія. Розпочав свою трудову діяльність у Федорівському колгоспі «Більшовик», а після перейменування «Нива». Працював механіком, водієм. Звідси відправився на строкову службу в армію.

Після повернення в рідне село створив сім’ю. Деякий час працював водієм-«далекобійником» у Клевані, а згодом – у приватного підприємця.

В 2015 р. добровольцем пішов на війну, перебував у зоні проведення АТО на Донеччині, де ремонтував військову техніку. Згодом підписав контракт і до 27 грудня 2021 року захищав східні кордони нашої держави.

Коли 24 лютого 2022 року росія здійснила широкомасштабний наступ на Україну, Леонід Васильович одразу вирішив, що повертається на службу.

Загинув 6 березня 2022 року під час бою з російськими окупантами.

10 березня 2022 року Гощанська громада попрощалася з Героєм Леонідом Довгополюком.

Указом Президента України від 16 березня 2022 року № 140/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Довгополюка Леоніда Васильовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Детальніше

Новак Олександр народився 26 вересня 1979 року в селі Малий Мидськ на Костопільщині. Він був єдиним сином у  сім’ї.

З 1985 році Олександр навчався  у Маломидській загальноосвітній    школі,  у 1994 році  закінчив 9 класів.   Згодом навчався в Костопільському ДОСААФІ  на тракториста. До війни працював трактористом у місцевому  сільськогосподарському підприємстві.Односельчани згадують його як добру, хорошу, працелюбну людину.

1 березня 2000 року був звільнений з роботи в КСП ім. Щорса у зв’язку з реформуванням КСП у СВК «Серпанок».

Олександр Іванович Новак , був мобілізований  2015р.  Проходив військову службу за контрактом у  ЗСУ  з 2017 р.

Загинув 21 березня 2022 року. Його вбивці – російські окупанти, які вчинили масовий артилерійський обстріл поблизу міста Попасна Луганської  області.

У захисника залишилися матір, дружина, дві доньки.

Поховали Героя у рідному селі, де народився, проживав і працював – у Малому Мидську. Чин похорону був звершений в Олександро-Невському храмі міста Костопіль.

• Нагороджкений орденом  «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3].

… Детальніше

Павло Мельничук народився 14 липня 1986  у Рівному, навчався у Квасилівському професійному ліцеї. Із родиною проживав у Квасилові. Працював водієм.  В армії не  служив, та з початком війни пішов  добровольцем.Був старшим навідником гранатометного відділення.

Старший навідник гранатометного відділення солдат Павло Мельничук загинув 18 липня поблизу Авдіївки внаслідок мінометного обстрілу.

 … Детальніше