Рівненська територіальна громада – Page 17 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Гордійчук Богдан псевдо “Камінь” (30.07.1983-04.01.2023)

Богдан Гордійчук народився у селі Золотолин тоді ще Костопільського району. Тут же пішов у школу, а згодом сім’я переїхала у Рівне. Тож продовжував навчання вже в рівненських загально освітніх школах: числа 9, 2 та 10. Богдан продовжив навчання в автотранспортному технікумі. Навчався в музичній школі, грав на бандурі. Пробував себе в журналістиці, рекламі, мав чудові задатки менеджера. Займався реалізацією каменю, працював менеджером у “Вікна Steko”, в останній рік перед війною працював у службі таксі 305.

У 2014 ріці разом з бійцями УНСО поїхав на Схід. Рік Богдан відвоював у зоні АТО, коли ж повернувся додому − одружився. 24 лютого він розрахувався з роботи, а вже 25 був у Макарові під Києвом. Остання операція відбувалася на Харківщині за кілька кілометрів від російського кордону. Автівка, в якій їхали воїни, після вдало проведеної операції, потрапила на міну.

4 січня на світанку 39-річний старший солдат Богдан Гордійчук загинув, віддавши всього себе у боротьбі за незалежну країну.

Богдана Гордійчука поховали на кладовищі «Нове»,

Тифел Кшиштоф Лукаш (25.08.1989-04.12.2022)

Кшиштоф Тифель громадянин Польщі. Народився Герой 25.08.1989 року у місті Ченстохова. Любив подорожувати, займався фаєршоу.

Він не мав військового досвіду, не брав участі в активних бойових діях, але мав відмінний військовий вишкіл, адже у Польщі був членом скаутського руху.

До Рівного Кшиштоф Тифель прибув 26 квітня разом з іншими іноземцями. Тут він навчав наших захисників тактиці ведення бою.

Згодом у складі іноземного легіону поїхав на передову воювати з окупантами.

Член Інтернаціонального легіону територіальної оборони України Кшиштоф Тифель загинув під Бахмутом 4 грудня. Кшиштофу Тифелю було 33 роки.

За бажанням рідних тіло захисника України піддали кремації, а поховали його, як того хотів сам Герой, у Рівному.

Указом Президента України №86/2023 “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Тифела Кшиштофа Лукаша нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Іменем Кшиштофа Тифеля названо вулицю в селі Шпанові Рівненського району.… Читати далі

Ковальчук Микола Миколайович (28.06.1974-04.11.2022)

Микола Ковальчук народився у Рівному, навчався у місцевій школі-інтернаті, пізніше здобував фах зварювальника. Пройшов службу в ЗСУ. Після повернення додому працював за професією Рівному, в інших містах України та за кордоном.

Війна застала Миколув Естонії . Не роздумуючи, повернувся додому і добровольцем записався боронити Батьківщину. Коли його викликали на службу, то забрав зварювальний апарат, багато свого інструменту.

На жаль, життя 48-річного сержанта Миколи Ковальчука обірвалося раптово. Побратими побачили, йому стало зле, піднявся тиск. 4 листопада Микола Ковальчук помер у місті Кам’янка Черкаської області…

Миколу Ковальчука відспівали в Свято-Троїцькій церкві ПЦУ . Поховали на кладовищі «Тиннівське».

Публікації про Ковальчука М.

Біль втрати огортає сьогодні Рівне, адже проводжаємо в останню дорогу відданого і щирого захисника – Миколу Ковальчука.

«Він працював і в Рівному, і по всій Україні, і за кордоном. Саме в Естонії Миколу і застав початок війни. Він відразу почав розпитувати, яка в нас ситуація. Я заспокоювала, як могла, але він не повірив. Лише сказав: «Мама, тримайся». Я відразу відчула, що він збирається повертатись.

Непевний Роман Леонідович (31.08.1996-14.03.2022)

. До війни Роман Непевний навчався на електромеханіка і працював електрозварником автоматичних та напівавтоматичних машин. Хлопець був товариським, обожнював футбол, риболовлю і тварин.

Непевний Роман загинув 14 березня 2022 року в результаті авіаудару по телевежі в селі Антопіль. Похований в с. Караєвичі Городоцької сільської рад

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Романа Непевного нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Устинов Олег Ігорович (16.12.1971-23.10.2022)

Олег Устинов народився 16 грудня 1971 у Рівному, навчався в ЗОШ , число 21. Продовжив навчання в технікумі, здобувати першу спеціальність, пізніше навчався у Національному Університеті водного господарства та природокористування. Олег не служив в армії, натомість закінчив військову кафедру.

Відразу по завершенню вишу влаштувався на КП “Рівнеелектроавтотранс”. Тут пройшов всі щаблі кар’єрного росту, останній час працював начальником служби рухомого складу. Разом із дружиною виростили 23-річного сина…

Коли ж ворог підступно напав на нашу країну, часу на паніку просто не було. Олег працював на підприємстві. Згодом був мобілізований. Спершу проходив навчання у Львові, а затим був відправлений у Чернівці. Та з половини шляху їх розвернули й направили у Краматорськ.

50-річний старший лейтенант Олег Устинов загинув 23 жовтня під час виконання інженерних робіт внаслідок мінометного обстрілу в районі села Білогорівка Донецької області.

Поховали Олега Устинова на кладовищі «Нове»

Пінчук Олександр Володимирович (07.02.1982-20.05.2022)

Пінчук Олександр народився сьомого лютого 1982. Здобув середню освіту. Закінчив Рівненський державний комерційний технікум.

Півтора роки служив у танкових військах ЗСУ. Опісля повернувся додому та хотів знайти себе у цивільному житті.

Він любив спорт, займався кікбоксингом

Захоплювався латиноамериканськими танцями — танцював капоейру, сальсу, бачату.

З початку повномасштабної російсько-української війни хотів вступити до лав тероборони, але вона вже була укомплектована. Тоді він потай від рідних і друзів підписав контракт зі Збройними силами України.

40-річний сержант загинув 2 травня, захищаючи населений пункт Пречистівка, що на Донеччині.

Поховали Олександра на кладовищі “Нове” у Рівному.

Семенюк Андрій Вікторович (16.11.1980-07.09.2022)

Семенюк Андрій народився 16 листопада 1980 року в Рівному. З 1987 року по 1997 рік навчався в ЗОШ № 28. Після закінчення школи здобув професію газозварювальника в Рівненському ПТУ №9.

З 1998 року проходив строкову службу в м. Львові у військах національної гвардії, яку закінчив у військовому званні “старший сержант”.

Після служби вісім років працював в Португалії.

25 квітня 2014 року одружився з Іриною Осипчук. 1 вересня 2015 року у них народилася донечка Софія.

У 2019 році молода сім’я переїхала жити до села Симонів Гощанської громади. З 2021 року працював зварювальником в ТОВ “СГП ім. Воловікова”.

15 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, а в червні вже був на передовій в селі Богоявленка в складі 68-ї єгерської бригади ім. О. Довбуша (протитанковий взвод 3-го батальйону).

41-річний Андрій Семенюк загинув 7 вересня 2022 року при виконанні бойового завдання біля населеного пункту Богоявленка Донецької області.

19 вересня 2022 року Героя Андрія Семенюка провели в останню путь. Поховали бійця на кладовищі села Симонів.… Читати далі

Тимошенко Андрій Олександрович (07.10.1968 -15.10.2022)

Андрій народився у Рівному, навчався у 15 школі. Закінчив Харківську юридичну академію.

Та за спеціальністю Андрій працював не довго – після кількох приватних структур у різних містах, повернувся у Рівне. Упродовж п’яти років працював на рівненській митниці.

У 2015 році пішов добровольцем у АТО

Служив у бригаді морської піхоти. Пройшов Широкине, Маріуполь. За тим продовжив службу у 14 Володимир-Волинські бригаді, яка захищала від ворога Луганський напрямок. А в кінці 2021 року став частиною 128 гірсько-штурмової бригади, яка відвойовувала від окупанта Херсонщину.

Андрій дуже любив музику, а саме старий рок, багато читав, до того ж дуже різну літературу.

54-річний сержант Андрій Тимошенко загинув 15 жовтня поблизу села Трифонівка Херсонської області…

У Героя залишилось двоє дітей – 25-річна донька та 20-річний син, мама, брат.

Поховали Андрія Тимошенка на кладовищі “Нове”

Гаврилюк Олег Олександрович (1966 ? -17. 05.2022)

Усе своє професійне життя 56-річний рівнянин Олег Гаврилюк провів за кермом автівки. І це мало кого дивувало, бо ж з машинами завжди був на «ти». Останні роки працював водієм у ТОВ «Віксус». А коли у перші дні війни пролунав дзвінок із військкомату, то він не сховався.

У ЗСУ Олег Гаврилюк був заступником начальника навчального курсу в школі танкістів у Чернігівській області. Під час ракетного удару 17 травня по селищу Десна на Чернігівщині 56-річний військовий з Рівненщини Олег Гаврилюк та ще понад 80 людей загинули.

Попрощалися із загиблим 24 травня на території Свято-Покровського Собору.

Поховали Героя на кладовищі «Нове».

Без чоловіка залишилася дружина Ірина, без батька двоє дітей Ярослав та Анастасія.… Читати далі

Лісовський Василь Григорович (18.09.1969 -23.05.2022)

Лісовський Василь все життя прожив у Рівному і любив своє місто. Василь свого часу працював у поліції, податковій міліції, а останнім часом у ПриватБанку.

Воював в АТО на Сході нашої країни. Тож з початком вторгнення росії , вже 25 лютого прийшов у військкомат. А потім щодня чекав і нервував: чого ж так довго не викликають…Дуже любив собак та риболовлю. А ще багато читав.

Василь Лісовський загинув від кулі снайпера, яка поцілила у голову, 23 травня неподалік населеного пункту Павлівка Донецької області..

Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному.

Не дочекалася чоловіка дружина Олександра, без батьківської поради залишився 24-річний син Героя Назар.

Лісовський Василь Григорович – почесний громадянин м. Рівного (Рішення Рівненської міської ради №2408 від 22.08.2022);