Сарненський район – Сторінка 7 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Олішевко Анатолій Володимирович,позивний «Лєший» (28.03.1971-06.02.2023)

Народився Анатолій у с.Кричильськ. У 1988 році закінчив місцеву десятирічку. В дитинстві, як і більшість хлопчаків цікавився футболом. Після школи продовжив навчання у Сарненському СПТУ №21 (нині ДПТНЗ «Сарненський аграрний ліцей»). З 1988 по1990 роки проходив службу в армії, де мав звання сержант. Пізніше одружився та проживав у м.Сарни. З дружиною виховували трьох синів. Працював водієм регулярних пасажирських перевезень Сарни-Київ. Останні роки до війни працював водієм-далекобійником.

З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем 01 березня 2022 року. Служив у 14-у Рівненському стрілецькому батальйоні «Полісся», сержантом радіо телефоністом військової частини А7098. Мав позивний «Лєший». В цей час сумлінно виконував свої військові обов’язки за що був відзначений грамотою міського голови.

З 6 лютого група з Анатолієм Володимировичем зникла – це був останній день, коли він спілкувався з родиною.

Протягом цього часу він вважався безвісти зниклим. На жаль, дива не сталось… 51-річний воїн загинув 6 лютого 2023 року, під час виконання бойового завдання у м.Бахмут, Донецької області.

У Героя залишилися дружина та три сини. Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.… Читати далі

Шолота Василь Миколайович (03.08.1979-13.04.2022)

Шолота Василь народився 3 серпня 1979 року в селі Трипутня Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району). У 1986- 1997 рр. навчався в Трипутнянській школі.

Після військової служби у ЗСУ, куди його призвали у 1998-му, приїхав працювати до Рівного, де й зустрів свою майбутню дружину Ірину. Згодом родина жила у селі Кошатів Рівненського району (до 2021 р. – Здолбунівського району). Василь розпочав власний бізнес. У них народилися трійко діток.

У 2014 році пішов добровольцем на фронт, а в 2015-му отримав важке поранення. Після поранення повернувся додому та продовжував працювати волонтером. У 2015 році був нагороджений медаллю «За оборону держави», мав нагрудний знак «Бійцю батальйону «Айдар».

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України 24 лютого 2022 року, Василь відразу став на її захист.

13 квітня 2022 року солдат Василь Шолота загинув під час зіткнення з військами російської федерації біля населеного пункту Борова Харківської області.

12 листопада 2022 року жителі Здолбунівської громади провели Героя в останню путь, а поховали його в рідному селі Трипутня Сарненського району.… Читати далі

Коваль Іван Іванович (06.10.1994-27.03. 2022)

Народився Іван у с.Любиковичі. Старший, улюблений син Івана і Галини, одне ціле з сестричкою Любою. Добре вчився в школі, любив читати книжки, освоїв гру на фортепіано, гарно малював. Після закінчення школи вступив у Переяслав-Хмельницький педагогічний університет на спеціальність «Географія». Працював з батьком на деревообробному комбінаті у м.Дубровиця. Їздив на роботу до Польщі, аби втілити в життя мрію – придбати автомобоміль. У студентські роки, залишає все і їде до Києва на Майдан, боронити європейський вибір країни. У серпні 2020 року Іван підписав контракт із ЗСУ. Під час військових зборів, на Львівщині, Іван познайомився з майбутньою дружиною, військовою фельдшеркою Олександрою. Вони одружилися у 2021 році.

Ще на роботі в Польщі Іван познайомився з двома хлопцями, які потім супроводжуватимуть його в найважчі години – Ілля та Зеник родом з Івано-Франківщини, вірні та справжні друзі. Після повернення з-за кордону, вони обоє підписали контракт і пішли служити, друзі тримали постійний зв’язок. Пізніше Іван приєднався до хлопців в армії, навмисне обрав ту бригаду, де служили товариші.

Як сказав за життя Іван Коваль: «Там твориться історія», так, мужні українські воїни пишуть новітню історію своєю кров’ю, віддаючи за майбутнє своє життя.

Придюк Іван Іванович (27.01.1972-25.03.2022)

Придюк Іван народився 27 січня 1972 року в с. Крупове Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району) в сім’ї Євдокії Іванівни та Івана Михайловича Придюків.

В 1979 р. Іван пішов у перший клас Крупівської ЗОШ І-ІІ ст. Після закінчення школи вступив (1987 р.) до Мирогощанського сільськогосподарського технікуму на факультет «Зоотехнологія».

В 1991 р. був призваний до лав військової служби, під час якої служив моряком в м. Севастополі. В 1993 р. повернувся в рідне село і почав працювати зоотехніком у КПС «Мир».

В 1995 р. Іван Іванович одружився, у шлюбі народилося 3 дітей: сини Микола та Михайло, дочка Надія.

В 2007 р. працював у ДП «Шанс» кочегаром, згодом перевівся в КП «Теплосервіс», з 2015 р. – кочегар Крупівської ЗОШ І-ІІ ст.

5 березня 2022 р. був призваний на до лав ЗСУ.

25 березня Придюк Іван загинув під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в с. Червона Долина Баштанського району Миколаївської області.

Похований в с. Крупове.

Указом Президента України від 2 травня 2022 року №293/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі матроса Придюка Івана Івановича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Головко Віктор Олександрович (06.05.1984-14.03. 2022)

Головко Віктор народився 6 травня 1984 року на Херсонщині, але свою юність провів у м. Дубровиці Рівненської області. Закінчив Дубровицьку загальноосвітню школу № 2 (2001).

Старший лейтенант Віктор Головко майже двадцять років прослужив в Національній гвардії України. Неодноразово виконував бойові завдання в зоні ООС. З першого дня повномасштабної російської агресії він у складі підрозділу брав участь в обороні Києва і області. Боєць окремого загону спеціального призначення «Омега».

14 березня 2022 року, виконуючи бойове завдання, Віктор Головко загинув за Україну.

24 березня 2022 року похований у Дубровиці. У загиблого залишились дружина та діти.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 251/2022 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу старшому лейтенанту Головку Віктору Олександровичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).… Читати далі

Пінчук Руслан Григорович (26.08.1988–17.04.2022)

Пінчук Руслан народився 26 серпня 1988 року у селі Берестя Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій.

Загинув Руслан 17 квітня 2022 року, захищаючи Україну від російських окупантів, під час бойових дій в районі населеного пункту Співаківка, що на Харківщині.

Поховали загиблого Руслана Пінчука 24 квітня 2022 року в селі Берестя Дубровицької міської громади.

Указом Президента України від 11 травня 2022 року №328/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Пінчука Руслана Григоровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Вперед »