Щербан Раїса – Page 60 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Приступа Андрій Леонідович (13.12.1998 – 06.06.2023)

Народився Андрій в с.Тріскині. Зростав у багатодітній сім’ї і був третьою дитиною із чотирьох. З 2005 по 2016 роки навчався у Тріскинській ЗОШ. Сім’я Приступей брала активну участь у житті громади: у сімейних перегонах та конкурсах де отримували нагороди та призові місця.

«Андрійко був найсвітлішою та найдобрішою людиною, яку я знала. Був патріотом своєї країни та вірив у перемогу. Він пишався старшим братом Ростиславом, оборонцем Маріуполя, який отримав тяжке поранення та був у полоні. Андрій завжди вірив, що Ростя стане на ноги. Так і сталося, але Андрійко вже цього не побачив. Його змалечку мама вчила робити добро та казала, що йому зарахується у «торбинку добрих справ». І потім Андрійко всіх цьому навчав. Він був життєрадісним, мав багато планів на життя, проте ця клята війна забрала його. Він назавжди залишиться нашим Героєм!» – розповіла кохана загиблого воїна Валерія Поліщук.

6 червня 2023 року Андрій Приступа загинув в районі н.п. Дружба, Донецької області. Під час виконання бойового завдання зазнав смертельного осколкового поранення внаслідок ворожого обстрілу.… Читати далі

Войтюк Дмитро Вікторович, позивний «Чечен» (03.01.1993-03.06.2023)

Народився Дмитро у місті Сарни.З 2000 по 2010 роки навчався у НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка. Ще маленьким Дмитро захопився футболом, у школі- баскетболом . Батьки дбали про сина, як могли. Особливо Дмитро поважав і любив тата. От тільки у 17 років Дмитру довелося провести його в останню путь. Тоді підтримкою хлопця став рідний дядько, якого Діма дуже поважав. Підвищене відчуття патріотизму в нього було завжди.

У випускному класі Дмитра захопив бойовий гопак. Згодом, він стає чемпіоном України з бойового гопака. З 2010 по 2011 роки Дмитро навчався у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» за професією “Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування”. А потім продовжив навчання у Мирогощанському аграрному фаховому коледжі. З 2013 по 2016 рік навчався у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Енергетика сільськогосподарського виробництва». Під час навчання в університеті брав участь у всеукраїнських спортивних змаганнях мав призові місця. Майстер спорту з хортингу, але найбільше юнак захоплювався боксом. Постійні тренування, які не лише навантажували, але і мотивували працювати над собою. Вже скоро Дмитро став кандидатом у майстри спорту із боксу, чим дуже пишався. Супроводжувала… Читати далі

Рибачок Тарас Володимирович (10.12.1995 – 28.05.2023)

Народився Тарас у м. Сарни, тут і проживав. З вересня 2002 року до червня 2013 року навчався у Сарненському НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г.Шевченка, де здобув повну середню освіту. З першого класу займався греко-римською боротьбою та виборював призові місця на змаганнях. У вільний час любив паяти мікросхеми з маленьких резисторів, чіпів і конденсаторів. З вересня 2013 року навчався на денній формі навчання в Рівненському НУВГП на факультеті «Водного господарства», по спеціальності «Гідротехніка, водні ресурси». В 2015 році був переведений на заочну форму навчання цього ж університету.

З 28 вересня 2020 року по серпень 2022 року працював поліцейським роти №5 з обслуговування міста Сарни Управління патрульної поліції Рівненської області

13 грудня 2022 року не вагаючись став до лав ЗСУ. Був військовослужбовцем 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. За посадою – розвідник-навідник. Мав позивний Таро. У бою за Україну Тарас загинув 28 травня 2023 року в районі н. п. Іванівське Бахмутського району Донецької області. Йому було лише 27 років.

У Героя залишилися батьки: тато Володимир Іванович, військовослужбовець в/ч А0153, мама Надія Дмитрівна, провідний бібліотекар Сарненської центральної бібліотеки, молодший брат Святослав, курсант Одеської академії та молодша сестра Злата, учениця 8 класу Сарненського ліцею «Лідер».… Читати далі

Журавель Віталій Дмитрович (13.05.1975-30.03.2023 )

Віталій Дмитрович Журавель народився 13.05.1975 року в м. Костопіль. У 1982 р. пішов навчатися у ЗОШ № 1 ім. Т. Шевченка. Після закінчення 9 – го класу, навчався (01.09.1990 р.- 24.06.1992р). в Костопільському СПТУ № 14 на спеціальністі « Столяр». Закінчив вечірню
школу. З 02.07.1992 р. по 09.06.1993 р. працював на Костопільському ДБК – столярем, був майстром широкого профілю, виготовляв вироби з дерева у цеху ТНП. 6.06. 1993 р. призваний на строкову службу до лав ЗСУ у Національну гвардію м. Донецьк.

З липня 2015р. по листопад 2016р. брав активну участь у АТО – ООС. Був військовим парамедиком. Коли розпочалася повномасштабна війна, не стояв осторонь 21.03. 2022р. мобілізувався до ЗСУ, служив старшим бойовим медиком 4 аеромобільної роти військової частини А4350. Мав військове звання, молодший сержант.

10.01. 2023 р виконуючи бойове завдання в районі н.п. Соледар Бахмутського району Донецької області. Під час відбиття збройної агресії РФ, отримав пошкодження капсульно – зв’язкового апарату правого колінного суглобу. Тривалий час знаходився на лікуванні.
27.03.2023 р. направлений на консультацію та додаткове обстеження до військового шпиталю в м.… Читати далі

Магрело Олег Петрович,позивний Босий (25.01.1975-03.04.2023)

Народився Олег у м.Сарни.Батько, Петро Пилипович, працював майстром у Сарненському ВПУ№22, мати, Тетяна Миколаївна – головним бухгалтером у Орлівській психлікарні. Навчався Олег у ЗОШ №3 та одночасно у музичній школі – грі на баяні. Після школи продовжив навчання у ВПУ №22, по закінченню якого був призваний на строкову військову службу. Відразу після завершення служби почав працювати у Катеринівській колонії, далі в Городищенській колонії.

Олег Петрович одружився і перехав на проживання у м.Рівне. До мобілізації працював на АЗС ОКО. У вересні 2022 року добровільно долучився до лав ЗСУ. Служив молодшим сержантом у 3-й окремій штурмовій бригаді, раніше відомій як полк ССО «Азов», старшим оператором антидронової рушниці (позивний – Босий).

Загинув Магрело Олег Петрович 3 квітня 2023 року в м.Бахмут Донецької області, під час виконання бойового завдання. Він віддав своє життя, прикриваючи собою молодого побратима.

У захисника залишилися дружина та двоє дітей, що проживають у м.Рівне та старший син від першого шлюбу. Похований Магрело Олег на Алеї Героїв у м.Сарни. Йому було 48 років

Дударик Ігор Валентинович (13.10.1972 – 29.01.2023)

Народився Ігор в селі Сарни (нині м.Сарни). Був єдиним сином у батьків. Батько Валентин Калістратович був робітником. Мати, Марія Володимирівна – бібліотекар.

В 1979 р. пішов в 1кл. Сарненської ЗОШ № 3, а з 1981 р. по 1987 р. навчався в ЗОШ №5 м.Сарни. Після закінчення школи навчався в ВПУ №22 м.Сарни. Як і всі хлопці в дитинстві любив техніку і спорт. Грав у волейбол. Хотів бути військовим, тому від служби в армії не ухилявся. В грудні 1990 р. був призваний в армію. Проходив службу з грудня 1990 р. по січень 1992 р. в танкових військах на Закарпатті. Повернувся зі служби у званні- старшина.

Працював оператором на АЗС «Журавлина». Проживав по вул. Шкільна. Був одружений, мав троє дітей: два сини та донька; четверо онуків. Сини Володимир і Святослав та зять Андрій перебувають на військовій службі в ЗСУ.

З 9 березня 2015 р. по 16 квітня 2016 р. був учасником бойових дій в зоні АТО, командир танка.

З початком повномасштабного вторгнення пішов до лав ЗСУ.… Читати далі

Андреєв Олексій Олександрович (16.05.1999 – 17.09.2022)

Народився Олексій у м.Сарни, проживав по вул.Шкільна. Навчався в Сарненській гімназії, після закінчення якої у 2016 році вступив до Київського національного авіаційного університету на аеродинамічний факультет, спеціальність авіа- та ракетобудування, який закінчив у 2020 році, отримавши ступінь бакалавра.

Особисті якості:справедливий, наполегливий, добрий, завзятий, товариський, завжди веселий (позитивний як протон), завжди прийде на допомогу, співчутливий, завжди хвилювався за інших і допомагав; завжди приходив на допомогу всім; у роботі на досягнутому не зупинявся. До війни працював в охоронній фірмі «Шериф» м.Київ. Мав хобі: нумізматика та боністика.

Олексій тричі старався потрапити на фронт добровольцем і з третього разу таки призвали. 8 березня 2022 року пішов добровольцем захищати Україну, заключивши контракт ЗСУ. Служив у 130-му окремому батальйоні територіальної оборони м. Київ. Мав військове звання: солдат з позивним Курт, старший сапер.

13 вересня отримав тяжкі поранення від російської ОЗМ-72 «вистрибучої міни» в районі населеного пункту Питомник Харківської області під час контрнаступу ЗСУ. Упродовж довгих чотирьох діб лікарі боролися за його життя. На жаль. 17 вересня 2022 року серце воїна зупинилося у шпиталі міста Харків.… Читати далі

Шевченко Володимир Андрійович (05.09.1987-01.11.2023)

Наші захисники віддають себе задля головної мети — цілісності нашої країни. Таким був і ветеран АТО Володимир Шевченко. Він вдруге сміливо став та захист рідної країни та, на жаль, повернувся додому на щиті…

Володимир Шевченко народився у Рівному. Навчався у 13 школі, а за тим здобув фах маляра-штукатура у ПТУ №1

Захищати рідних Володимир звик змалечку. Адже, коли був іще дитиною, помер його тато. Тож вимушений був замінити його трьом братам. Усі вони, як і Володя, служать зараз в лавах Збройних сил України.

“Він служив строкову службу в армії, добровольцем пішов АТО. Був там у 2014-2015 роках, коли все тільки починалося. На щастя, Вова тоді повернувся живим та неушкодженим. У перший же день, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він спакував рюкзак, сказав, що мусить іти, що треба нас захищати, і пішов добровольцем у військкомат.”- розповідає дружина Героя Аліна:

Володимир — один з тих мужніх воїнів, хто тримав оборону Бахмуту, понад пів року боронив Авдіївку. Він вже збирався у відпустку, аби нарешті зустрітися з найріднішими, але вимушений був залишитись..… Читати далі

Мотруніч Микола Петрович (21.05.1993-20.05.2023)

Мотруніч Микола Петрович народився 21 травня 1993 року в селі Зірне, де і пройшло його дитинство, юність, доросле життя, на жаль таке коротке.
Навчався в Зірненській школі та здобув середню освіту, а після закінчення здобув професію будівельник у Костопільському будівельному коледжі. У
2011 році Микола призваний на строкову службу до армії. Після служби в армії Микола працював будівельником в Україні і за кордоном, та на підприємстві по виготовленню меблів.
Микола був одружений. У шлюбі народився довгоочікуваний син Микита. Із серпня 2022 року перебував у лавах ЗСУ. Микола зі своїм підрозділом звільняли місто Херсон, а після його звільнення, у жовтні місяці 2022 року, перебував на Бахмутському напрямку де був тяжко поранений. Молодший сержант, командир відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону в/ч А4350 Микола Мотруніч помер 20 травня 2023 року. Рідні втратили сина та брата, кохана дружина – чоловіка, шестирічний син залишилася без тата.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Пантелеймонівській церкві села Зірне.

Поховали Героя на місцевому кладовищі.

Кондратюк Віктор Олександрович (01.07.1977-25.06.2023)

Кондратюк Віктор народився 01 липня 1977 року у селі Моквин (хутір Лукавець) на Березнівщині. У 1992 році закінчив 9 класів, здобувши неповну середню освіту. У 1992-1994 рр. навчався в Соснівському СПТУ та здобув кваліфікацію столяра, тесляра ІІІ розряду. Потім Віктор навчався в Корецькій АШ ТСОУ. У 1995 році призваний на строкову службу, яку проходив в Одеській
обл., місто Кодима. А після служби в армії працював охоронцем на місцевому підприємстві, слюсарем в приватному підприємстві меблевих виробів, пожежником відділення ППС м.Березне (командир відділення).
Тривалий час працював будівельником на заробітках. 08 лютого 2023 року Віктор був мобілізований до лав ЗСУ . Віктор Олександрович – старший солдат, старший стрілець-оператор 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону в/ч А4832 залишався вірним військовій присязі, захищаючи нашу країну, її свободу та незалежність. 25 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Північне Бахмутського району, Донецької області отримав смертельну мінно-вибухову травму з вогнепальним осколковим пораненням голови.
Віктор був одружений та мав двох донечок: Катерина і Діана.… Читати далі