Щербан Раїса – Page 61 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Фурсяк Юрій Миколайович (29.04.1996-26.10.2023)

Юрій Фурсяк народився 29 квітня 1996 року в селі Городище Березнівського району Рівненської області. З першого по четвертий клас Юрій навчався у Березнівській початковій школі З 5 по 11 клас у Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї. У школі Юрій дуже захоплювався історією, добре володів англійською мовою. Брав участь в районних та обласних олімпіадах, виборюючи призові місця. Був постійним учасником в історичних конкурсах та турнірах.
Юрій багато читав, був обізнаний у музиці й у мистецтві. Вправно грав на бас-гітарі.
Однокласники та вчителі запам’ятали його як доброго, працьовитого, веселого хлопчину. З 2013 по 2017 роки навчався у Волинському державному університеті
імені Лесі Українки на факультеті філології. На початку повномасштабного вторгнення Юрій був за кордоном, але відразу повернувся до України та пішов добровольцем на фронт захищати нашу Батьківщину.
Юрій загинув 26 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомайорськ Донецької області.

Юрія поховали на місцевому сільському кладовищі в урочищі Вороновка.

Шпоняк Юрій Олександрович (25.08.25-25.08.2022)

Юрій Олександрович Народився 25 серпня 25 року в с.Моквин Березнівського району. Навчався у Моквинській загальноосвітній школі та здобув середню освіту. Після закінчення школи здобував освіту у Соснівському професійно-технічному училищі отримав професію слюсар-сантехнік, газозварювальник.
Працював газоелектрозварювальником на місцевих підприємствах, газобудівельній компанії м. Київ.
Юрій був одружений має сина та доньку, але на жаль з дружиною не проживав. У березні 2022 року був мобілізований до лав збройних сил України.
25 вересня 2022 року серце воїна перестало битися внаслідок важкого травмування в місті Дубно. На військовій службі Юрій ремонтував військову техніку.
Зі слів рідних Юрія, друзів та знайомих він був доброю людиною, з повагою і любов’ю ставився до всіх, хто до нього звертався, отож допомагав у життєвих справах.

Друзь Валерій Іванович (02.10.1980 – 05.09.2023)

Друзь Валерій Іванович народився 2 жовтня 1980 року в місті Березне Закінчив в 1998 році Березнівську загальноосвітню школу №1, в 2002 році Березнівський лісовий коледж і в 2003 році Національний аграрний університет за спеціальністю «Лісове господарство». В Березнівській в міській територіальній громаді він був відомим підприємцем. Військову службу у Збройних Силах України Валерій проходив з перших днів повномасштабної війни – з 26 лютого 2022 року. Валерій був прикладним чоловіком для своєї родини, найкращим батьком для своїх дітей, відданим сином для батьків та завжди готовим допомогти друзям – саме таким його запам’ятають усі, хто любив та шанував.
Помер захисник 05 вересня 2023 року від отриманих поранень в ході бойових дій 20 серпня 2023 року східніше населеного пункту Роботине Запорізької області. Медичний персонал лікарні імені Мечникова м.Дніпро боровся за життя протягом двох тижнів.
Під виконання Державного Гімну України та військового салюту завершився земний шлях Валерія Івановича, якого поховали на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» поруч з загиблими захисниками України.

У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та четверо дітей, з них двоє неповнолітніх- 2014 та 2017 років народження. … Читати далі

Крижановський Володимир Володимирович (22.05.1988-22.09.2023)

Володимир Крижановський народився у Рівному 22 травня 1988 року. Навчався в ЗОШ № 13 міста Рівного, після школи закінчив Рівненський професійний ліцей, здобувши професію слюсаря з ремонту автомобілів.

Володимир проживав з мамою та рідною сестрою. Та, на жаль, втратив матір, а потім – і рідну сестру, якій не виповнилося ще й 20. Із великої родини у Героя залишилось лише двоюрідні дві сестри та два брати.

Володимир все життя змінював роботу, здебільшого працював в будівельній сфері. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, нікому й слова не сказавши, добровільно став на захист країни. Зателефонував рідним вже коли проходив підготовку на Житомирщині.

Добрий, веселий, справедливий, оптимістичний, вірний своїй державі – таким його запам’ятають рідні.

Близько року Володимир віддано стояв на захисті країни та віддав власне життя за рідну землю. Солдат Володимир Крижановський загинув 22 вересня 2023 року в результаті артилерійського обстрілу в Запорізькій області.

Крижановський Володимир Володимирович “Почесний громадянин м. Рівного”(Рішення Рівненської міської ради №4669 від 14.03.2024);

Ботан Дмитро, позитивний “Брат” (27.09.1989-01.10.2023)

Дмитро Ботан народився 27.09.1989 року в місті Рівне. Саме тут навчався у школі, число 13. Далі – освіту здобув у автотранспортному технікумі. За фахом Дмитро був організатором міжнародних перевезень і логістом автомобільного транспорту, але ніколи не цурався різної роботи. Працював і водієм, і столяром, і барменом.

До повномасштабного вторгнення Дмитро працював у Польщі, саме там і застало його повномасштабне вторгнення. Дружина Дмитра та 10-річна донечка у лютому 2022 року перебували у свекра на Херсонщині.

Саме для того, щоб звільняти Херсон та інші українські землі, щоб боронити свою родину та народ, мужній герой повертається до України вже 28 лютого та стає добровольцем на захист Батьківщини. Дмитро допомагав усім побратимам, які його оточували. Завжди привітний, відкритий, щирий, готовий прийти на допомогу та відданий своїй справі.

Боєць луцького окремого загону спеціального призначення «Любарт» Дмитро Ботан із позивним «Брат» загинув 1 жовтня 2023 року. Життя зв’язківця розвідувальної роти обірвалося під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу противника поблизу населеного пункту Оріхів Запорізької області.

Герою назавжди 34 роки

У Рівному на фасаді ліцею №13 відкрили меморіальну дошку у пам’ять загиблому Герою Дмитру Ботану.… Читати далі

Лішун В’ячеслав Леонідович ( – 17.10.2023)

В’ячеслав Лішун народився у Вараші. Після школи навчався на електрогазозварювальника у ПТУ-12 (зараз ПТУ ВП РАЕС) працював старшим оператором у РЦ-2.

12 березня 2022 року добровольцем встав до лав армії для захисту нас з вами від ворога. Спочатку служив у 356-му навчальному артилерійському полку. Згодом був переведений до 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, де проходив службу на посаді вогнеметника у вогнеметному взводі роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Воював біля Авдіївки, Мар’їнки, Вугледара та інших гарячих точках.

У червні 2022 року Вʼячеслав одружився, перебуваючи на реабілітації після поранення. Сповнений сил повернувся назад на фронт.

44-річний житель Вараша загинув 17 жовтня від мінно-вибухової травми, коли разом з побратимами виконував бойове завдання біля с.Райгородка Сватівського району Луганщини

Без батька залишилися повнолітня дочка та пасинок…

Поховали Захисника на Алеї Героїв кладовища у с. Стара Рафалівка.

Кузло Володимир Михайлович, позивний «Пророк» (05.02.1993-28.08.2023)

Володимир народився в 1993 році у м.Вараш, навчався у Вараському ліцеї , число 1. Після школи вступив до Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, вільно володів англійською й іспанською мовами. На початку війни Володимир активно займався волонтерською діяльністю : закупив бронежилети та дрони, ерудований, розумний, добрий, А 29 червня 2022 року Володимира призвали до лав Збройних Сил України. Був направлений до 2 роти, 3 батальйону, 80 ОДШБр на посаду старшого стрільця. Спочатку брав участь у боях за визволення Харківської області, а саме смт. Борова, с. Оскіл та інших населених пунктів. Керував дроном і був основним у штурмовій групі.

Згодом неодноразово брав участь у штурмах в районі Кремінної, а саме с. Терни та с. Ямполівка.

Молодший сержант спочатку служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді, а пізніше був призначений командиром аеромобільного відділення у 82-й окремій аеромобільній бригаді.

28 серпня 30-річний уродженець Вараша Володимир Михайлович Кузло загинув на фронті, . потрапивши під артилерійський обстріл біля с.Вербове Пологівського району Запорізької області.

У Героя залишилися батьки, сестра і дружина.… Читати далі

Герасимчук Іван Миколайович ( -28.09.2023 )

Іван Герасимчук народився у с.Мульчиці . У 2004 році завершив ПТУ ВП РАЕС. Працював з 2004 по 2010 роки у цеху з ремонту арматури турбінного устаткування енергоремонтного підрозділу ВП РАЕС і донедавна у приватній компанії. На початку лютого 2023 року Івана Миколайовича було мобілізовано до лав ЗСУ . Служив водієм у 2 розвідувальному відділенні розвідувального взводу 421-ого окремого стрілецького батальйону 141-ої окремої стрілецької бригади ЗСУ.

Із 28 вересня 2023 року року 39-річний Іван Герасимчук вважався зниклим безвісти. На початку жовтня було встановлено, що при виконанні бойового завдання солдат зазнав смертельних поранень біля населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донеччини.

У Героя залишилися мати, брат, дружина та двоє дітей: 13-річний син та 8-річна донька.

Поховали Захисника на Алеї Героїв кладовища у с.Стара Рафалівка.

Боровець Роман Сергійович (01.09.1993- 07.10.2022)

Народився Роман 1 вересня 1993 року в селі Великий Шпаків Рівненського району, Рівненської області. Зростав у багатодітній, працелюбній родині – семеро хлопців і одна дівчинка. З самого дитинства батьки прищепили любов до праці. Навчали поважати старших, не ображати менших. Ріс доброю, чуйною дитиною. Навчався у Малошпаківській ЗОШ I-III ступенів (зараз ОЗ «Малошпаківський ліцей»).

У 2011 році вступив у професійний ліцей №9, де здобув професію бармен-офіціант, працював у рівненському кафе «Три кума». У 2012 році призваний на строкову службу до Збройних Сил України, яку проходив в Автономній Республіці Крим, село Краснокам’янка у спецпірозділі внутрішніх військ МВС України «Тигр».

У 2013 році під час подій на Майдані отримав поранення і контузію. Лікувався в Охмадиті. Завершив строкову службу в м. Одеса у 2013 році.

Учасник АТО. 13 -й блок – пост м. Маріуполь Донецької області.

Спортсмен, футболіст… Брав участь у будь-яких спортивних змаганнях (все було під силу) і виборював кращі місця. З дитинства захоплювався футболом. Був одним із засновників та основних гравців рідного футбольного клубу «Злагода» (М.Шпаків).… Читати далі

Гойденко Володимир (27.04.1972-13.10.2023)

Володимир Гойденко народився на Луганщині 27 квітня 1972 року. Щирий патріот рідного краю не міг спокійно спостерігати за подіями, які відбувалися навколо. Не міг терпіти окупації таких близьких серцю земель. Маючи досвід військової служби, у 2016 році добровольцем став на захист країни.

Із 2016 року Володимир служив у війську, здебільшого перебував на Сході нашої країни. Продовжив стояти на сторожі спокою і після початку повномасштабного вторгнення. Був механіком кулеметного відділення.

Неймовірно любив він і донечку — 10-річну Вікторію. Заради майбутнього та мирного неба над дитячими головами і стояв до останнього.

На жаль, війна забирає найгідніших воїнів. 51-річний старший солдат Володимир Гойденко, вірний військовій присязі, загинув 13 жовтня 2023 року у результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Синьківка Харківської області..

Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”