Загиблим під час АТО присвячується
Ніч на сході України
Місяць повний світить,
Зорі в небі, мов перлини,
Стали миготіти.… Читати далі
Шеляг Володимир Анатолійович (3.04.1979 – 3.06.2015)
Володимир Анатолійович Шеляг народився 3 квітня 1979 р. у багатодітній сім’ї в с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області, де і проживав. Учителював у Хиноцькому НВК, вчитель фізкультури. А ще раніше, працював заступником директора школи у Красносільській та Степангородській ЗОШ. З 2010 року очолював гуртки спортивно-туристичного профілю від Рафалівського центру дитячої та юнацької творчості. За словами земляків, був морально стійким, справедливим, дуже веселим та доброзичливим. Неперевершений організатор, активний учасник художньої самодіяльності. 5 лютого 2015 року під час часткової мобілізації Володимир був призваний Володимирецьким районним військовим комісаріатом для проходження військової служби в зоні АТО. У складі свого підрозділу він прикривав один із важливих форпостів української армії на лінії розмежування – Мар’їнку Донецької області. 3 червня 2015 року солдат-розвідник отримав поранення, несумісні з життям. Похований у с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області.
У сім’ї залишилися мати, дві сестри та троє братів
Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» В.
“Воїн правди” (памяті Олександра Храпаченка)
Не перезняти і не змонтувати.
Для інших дублів вже немає часу.
Дивись, як є, коли хвилина варта
Життя, а не мільйонних зборів в касу.
Подивись, вдалий ракурс у кадрі:
Площа в світлі палаючих скатів…… Читати далі
Памяти небесной сотни : Іван Городнюк, Березне Рівненська область
Ивану двадцать девять навсегда,
Висков его не тронет седина.
Он в памяти останется таким:
Открытым, добрым, честным, молодым.
Искал могилы павших по лесам,
Не знал, не ведал, что падет и сам…
Учил детей он танцевать «хип-хоп».… Читати далі
«Ой не дають мені вільно подихати» Слова і музика Валентина Мисько
«Ой не дають мені вільно подихати»
Слова і музика Валентина Мисько
Виконує-Поліщук Павло
Ой не дають мені вільно подихати,
Ой забирають останній шматок
Речі збираю і мушу вже їхати
Ой да у пошуки щастя свого
Сонце сідає, а я ще не втомлений
Місячне сяйво освітить дорогу нам
Що б зробити, щоб рана загоїлась
Як замолити свій гріх нерозкаяний… Читати далі
Вшанування памяті загиблих героїв Березнівщини
Дусь Іван Петрович ( 6.07.1984 – 18.05.2016)
Дусь Іван Петрович народився 6 липня 1984 року в селі Велика Купля Березнівського району Рівненської області в багатодітній сім’ї. Мама – Басюк Лідія Іванівна – виховувала сина сама. У 1990 році Іван пішов до першого класу Замостищенської ЗОШ. Після закінчення школи (1999 рік), вступив до Костопільського технічного коледжу, де навчався 2 роки. У 2001 році закінчив коледж, здобувши спеціальність “муляр-штукатур”.
22 квітня 2015 року на підставі УП України «Про часткову мобілізацію» призваний у Збройні сили України. Від 25.05.15 до 17.08.15 перебував у секторі «М» (м. Маріуполь), від 18.08.15 до 17.10.05 – у секторі «Б» (м. Куракове), від 10.11.15 до 18.05.16 – у н/п Станиця Луганська. Був бійцем 28-го механізованого батальйону (колишній 18-ий батальйон Одеси).
18 травня 2016 року, під час несення служби, отримав смертельне поранення у голову внаслідок снайперського обстрілу взводного опорного пункту поблизу села Малинове Станично-Луганського району з боку окупованого села Христове. Івана доставили в Станицю Луганську до районної лікарні, але врятувати його життя не вдалося, він помер під час операції.… Читати далі
Герої не вмирають
Коли побачиш росу на траві –
Це сльози матерів
Отих синів, які не вернулися із бою,
Залишивши лиш пам’ять за собою.
Хто скаже: Де? Коли? За що?
Кому це вигідно? Ніщо…
Ніщо й ніхто не допоможе.
Та ми всіх молимо: «О Боже!
Почуй слова наші, молю.
Я рідний край свій так люблю,
Що серце й душу віддаю
За неньку рідную свою».
Катерина ТВЕРДА, 9 клас… Читати далі
Мукомелець Руслан Аркадійович (23.03.1974 – 16.01.2016)
Мукомелець Руслан Аркадійович народився 23 березня 1974 року в багатодітній сім’ї в селі В. Селище Березнівського району. Закінчив В. Селищанську загальноосвітню школу, професійно-технічне училище № 8. Відбув строкову службу в армії. Після армії працював в Соснівському ДЛГ (державне лісове господарство).
Влітку 2015 року призваний на військову службу в зону АТО. 16 січня 2016 року життя трагічно обірвалося. Куля снайпера влучила у воїна.
Похорон Руслана Аркадійовича відбувся 20.01.2016 року в селі В. Селище.
Мельник Іван Іванович (3.04.1974 – 14.03.2016)
Мельник Іван Іванович народився 3 квітня 1974 року в селі Війниця Млинівського району. Мати-Мельник Галина Петрівна, 1948 року народження, пенсіонерка, все трудове життя працювала бухгалтером у місцевому колгоспі. Батько – Мельник Іван Юхимович, 1948 року народження, працював вчителем Соснівської гімназії. У 1976 році сім’я переїхала в село Совпа Березнівського району. 1980 року Іван пішов у перший клас Соснівської гімназії, яку закінчив в 1991 році. Хлопець зростав у багатодітній сім’ї, мав три брата та дві сестри.
1992 року був призваний в ряди Збройних сил України, де служив до 1994 року. При проходженні служби був нагороджений грамотою за сумлінне виконання військових обов’язків та здобутки в бойовій підготовці. Служив у Кам’янець-Подільській військовій частині.
З 1994 до 2008 року працював водієм обласного департаменту житлового господарства.
10 березня 2015 року за наказом Березнівського військомату призваний на військову службу для участі в бойових діях АТО. Служив на 29-му блокпосту в Луганській області на Бухмутській трасі. Мав звання старшого сержанта, командував відділенням. Під час служби в АТО був нагороджений орденом та медаллю за оборону рідної держави.… Читати далі