Щербан Раїса – Page 70 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Осадчук Петро Михайлович (31.10.1995-09.01.2023)

Осадчук Петро Михайлович народився 31 жовтня 1995 року в Харкові. Після аварії на ЧАЕС , молода сім’я змушена була виїхати в Молдову . Зголом мама .повернулась на Батьківщину до рідної хати – у Воскодави..Петро навчався у Воскодавській ЗОШ І-ІІІ ст Після закінчення школи юнак вступив до Соснівського професійного ліцею, де здобув професію маляра-штукатура. Працював полірувальником-шліфувальником виробів із природного каменю у місцевого підприємця, де з виготовлялися пам’ятники.

. В армії не служив. У молодого кароокого хлопця була наречена Ельвіра, з якою він мріяв одружитись, побудувати великий будинок на ділянці, де вже посадив із двадцять плодових дерев. Але не склалось….

10 серпня 2022 року Петро як справжній патріот своєї країни пішов добровольцем охороняти державні кордони від ворога.

9 січня під час виконання бойового завдання кулеметник Державної прикордонної служби України отримав несумісні з життям поранення у Соледарі Донецької області. Йому було лише 28.

Похоронений герой у селі Воскодави.

Степанюк Іван Миколайович (17.01.1976-06.01.2023)

Степанюк Іван Миколайович народився 17 січня 1976 року в селі Річиця. Іван був третьою дитиною у сім’ї. Синів мама ростила сама.

1983 року хлопець пішов до першого класу Річицької школи. Після закінчення школи, здобув омріяну професію тракториста в Корецькому СПТУ-24. Досягнувши повноліття, Іван став до лав армії. Згодом повернувся до рідного села і працював у місцевому колгоспі «Червоний партизан», а потім – різноробочим у с. Любомирці.

2 березня 2022 року він добровольцем став на захист Батьківщини. Був розвідником-мінером групи спеціальної розвідки Збройних сил України у складі підрозділу морської піхоти. Зранку 6 січня ще вітав друзів і знайомих із прийдешнім святом Різдва, а вже ввечері всю Річицю облетіла страшна звістка: не стало Ваника (так називали його в селі). Герой загинув, виконуючи бойове завдання, поблизу населеного пункту Кузьмине Сєверодонецького району. Вдома залишилась самотньою старенька матуся.

Поховали Героя на місцевому кладовищі в Річиці з усіма почестями.

Твердюк Борис Миколайович (02.06.1968-24.01.2023)

Твердюк Борис Миколайович народився 2 червня 1968 року в с. Воскодави. Після закінчення місцевої школи здобув професію слюсаря в Рівненському училищі № 10. Далі була строкова служба в ЗСУ, яку проходив в Угорщині за спеціальністю радіоперехоплення і пеленгування радіотелефонної передачі.

Після повернення додому працював на заводі «РівнеАзот», згодом на Гощанському маслозаводі. Дуже любив збирати гриби, грати у футбол, був членом команди «Горинь». Після одруження переїхав жити в місто Рівне. У молодого подружжя народився син Микола. Згодом Борис став майстром із ремонтних робіт. . Коли почалася війна, Бориса мобілізували 15 березня 2022 року. Після підготовки на військовому полігоні, Борис Миколайович був зарахований в особовий склад 68 окремої єгерської бригади. І вже влітку боронив цілісність України на Сході.

24 січня 2023 року. відбувся сильний бій з ворогом. Борис Твердюк загинув поблизу с. Павлівка Донецької області.

Похоронений Герой у с. Воскодави за всіма почестями.

Публікації про Твердюка Б.

На Гощанщині попрощалися із Захисником Борисом Твердюком

Прощання з Героєм відбулося в Рівному, згодом кортеж з тілом загиблого прибув на площу Героїв Майдану в Гощу.… Читати далі

Логасюк Вадим Олександрович (07.01.2002-18.03.2023)

Логасюк Вадим Олександрович народився 07 січня 2002 року в селі Лінчин Березнівського району Рівненської області.

У 2017 році закінчив Лінчинську ЗОШ, а після закінчення школи навчався в Соснівському ПТУ , де здобував професію муляра-штукатура.

Призваний на строкову службу в ЗСУ, яку проходив спочатку у Дніпрі, а потім у Черкасах в інженерних військах. У грудні 2021 року був демобілізований. Із серпня 2022 року мужньо боронив нашу країну від російських окупантів. Проходив навчання за кордоном, після чого був передислокований в Донецьку область, Бахмутський район, с. Оріхово-Василівка командиром інженерно-саперного взводу 2 аеромобільного батальйону.

Молодший сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу загинув 18 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу

населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

У Логасюка Вадима залишилися батьки та брат.

Власюк Володимир Йосипович (30.10.1978-16.02.2023)

Власюк Володимир Йосипович народився 30 жовтня 1978 року в селі Бистричі Березнівської територіальної громади. У 1995 році закінчив Бистрицьку ЗОШ, здобув середню освіту. Військову службу проходив у м. Коростень Житомирської області. Після повернення додому Володимир одружився. У пари народилася донька. Він був хорошим батьком, добрим господарем. Але подружжя згодом розлучилося. Володимир був будівельником та їздив на заробітки, любив рибалити.

На захист України Володимир став у квітні 2022 року. 16 лютого 2023 року поблизу села Невське Луганської області в боях з московськими окупантами старший навідник гранатометного взводу Володимир Власюк загинув.
Без батька залишилася донька, без брата – дві сестри і брат.

Ковбар Сергій Михайлович (???1970-21.03.2023)

Сергій Ковбар народився у Рівному, закінчив ЗОШ число 8 , потім навчався у тодішньому ПТУ № 10 та Текстильному технікумі. Здобув професію електромонтера. Пройшов строкову службу в армії. Після повернення із ЗСУ Сергій працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів, свого часу шукав роботу за кордоном. Але врешті повернувся. Останні роки працював у сировинному цеху цементного заводу у Здолбунові (Волинь-цемент, Dyckerhoff).

З перших днів повномасштабної війни, 26 лютого, він пішов у військкомат.

І відтоді боронив нашу землю від ворога, не шкодуючи себе, був у найгарячіших точках, тримав оборону Бахмуту…

52-річний старший солдат Сергій Ковбар загинув 21 березня 2023 року, виконуючи бойове завдання в місті Часів Яр в наслідок артилерійського обстрілу противником.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”…

Публікації про Ковбара С.

У Рівному попрощалися із загиблим Героєм Сергієм Ковбарем.

“Сергій був мовчуном, ніколи не скаржився, мало розповідав, але в останні тижні життя дав дружині настанову: “Щоб не трапилося, треба продовжувати жити.” Складно втамувати біль втрати, але саме ці слова Сергія повинні дати силу батькам, дружині та дітям – 20-річній доньці та 18-річному сину – йти далі, гордо несучи прізвище нашого сучасного Героя,” – сказав міський голова Рівного Олександр Третяк.

Лазуцький Михайло Іванович (21.11.1971-27.07.2022)

Михайло Іванович Лазуцький народився 21 листопада 1971 р. у місті Костополі. Із 1978 по 1986 рр. навчався в загальноосвітній школі № 4. У 1986 – 1988рр. навчався в загальноосвітній школі № 6.

Протягом 1986 – 1989 років займався у секції вільної боротьби у спортивній школі, нині (ДЮСШ ). Призваний на строкову службу в армії (1989 – 1991рр. Служив у прикордонних військах на території Грузії .

Одружився у 1992 р. У 1993 р., дружина Алла народила йому доньку Ілону. Трудився в Костопільському склозаводі з 1992 – 1996рр . Маючи дуже веселу вдачу , завжди був душею компанії.

Останні 20 років разом з дружиною , з якою прожив 30 років, були за кордоном, де він працював будівельником. Коли народився онук Устим, повернулися додому, Михайло не міг натішитися внучком .

Коли розпочалася широкомасштабна війна, добровільно пішов, 25 лютого 2022р., .у Костопільську територіальну оборону, щоб захистити дітей та онуків від російського ворога. Після чого був призваний 2 – м відділом Рівненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області до роти охорони.… Читати далі

Фаліковський Владислав Дмитрович (14.07.2001-30.01.2023)

Фаліковський Владислав народився 14.липня 2001р. в м. Костополі.. Після закінчення 9-го класу, протягом 2017 – 2020 рр., навчався у ВСП «Костопільський будівельно-технологічний фаховий коледж НУВГП» за спеціальністю ««Штукатур, лицювальник-плиточник, маляр». Після закінчення навчання в коледжі був призваний на строкову військову службу в Національну гвардію України в м. Запоріжжя. З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну Влад став на захист незалежності та територіальної цілісності нашої Батьківщини.

Він був дуже добрий, наполегливий, веселий, хоробрий, займався спортом, старався усім допомогти.

30 січня 2023 року, рятуючи пораненого побратима під час масованого обстрілу. поблизу населеного .пункту Новоданилівка Запорізької області, Владислав загинув.

Йому було лише 21 рік.. У захисника залишились батьки, двоє братів і кохана дівчина.

ПАВЛОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ (27.06.1983-06.11.2022)

Військовослужбовець Павловський Олександр Вікторович народився 27 червня 1983 року, мешканець м. Костопіль. Навчався Олександр в Костопільській гімназії, потім в технологічному коледжі. В 2001 – 2003 рр. проходив строкову службу в десантно-штурмових військах.
В мирний час Олександр займався підприємницькою діяльністю, мріяв про власний бізнес і відкрив кафе «Аврора». Був дуже талановитою людиною, мав золоті руки.

На захист своєї Батьківщини став у березні 2022 року.
Олександр Павловський, розвідник-радіотелефоніст відділення збору та обробки даних розвідки, загинув 6 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Площанка, Сватівського р-ну, Луганської області.

Захисника поховали поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі.

Полюхович Богдан Віталійович (1.08.1990-17. 12. 2022)

Богдан Полюхович народився 01. 08. 1990 року в м. Костопіль. Навчався в ЗОШ № 5. З дитинства захоплювався технікою, відвідував гурток по картінгу. У 2008 році призваний на строкову військову службу м. Гайсин Вінницька область у протиповітряні війська.

В мирний час Богдан займався ремонтом автомобілів, працював водієм, їздив на заробітки. В 2010 році. одружився, у 2011р. народився синочок Дмитрик.

З 2015 по 2017 рік відстоював територіальну цілісність Батьківщини на Луганському та Донецькому напрямках в складі 57 Кіровоградської бригади. Є учасником АТО. 2015 року, отримав поранення правої руки під населеним пунктом Зайцеве .

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну з 25 .02. 2022 року служив у Костопільській в/ч 0532, був переведений у бойову частину до м. Яворів, Львівської області. Проходив навчання до 07.12.2022р . Воював з російським агресором в складі 24 ОМБр ім. короля Данила .

7 грудня 2022 року, під час бойового зіткнення та обстрілу в районі н.п. Опитне Донецької області загинув командир бойової машини – командир 3 механізованого відділення 3 механізованого батальйону військової частини А0998, молодший сержант ПОЛЮХОВИЧ Богдан Віталійович.… Читати далі