Щербан Раїса – Сторінка 69 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Герасимчук Леонід Данилович (7.08.1981 – 28.06.2017)

Герасимчук Леонід Данилович народився 7 серпня 1981 року в селі Майдан Дубенського району. Навчався у місцевій школі, у 2000 році закінчив Мирогощанський аграрний коледж. Після закінчення коледжу був призваний на строкову службу. А вже з 2007 року проходив службу за контрактом у військовій частині А-1519 Збройних Сил України.

Багато років свого життя віддав службі в Збройних силах України. За заслуги нагороджений багатьма медалями та орденами. З перших днів брав участь в антитерористичній операції на сході України. У 2014 році група саперів військової частини А1519 була прикріплена до десантної штурмової бригади. Брали Савур-Могилу. Потрапили в запеклий бій. Там Леонід отримав поранення, а за героїзм у бою був нагороджений відзнакою Президента, яку йому особисто вручив Петро Порошенко. Згодом разом із дорожньо-комендантським батальйоном виконував службу на блок-постах в зоні АТО з організації комендантської служби.

Із 2002 року і до останнього подиху Леонід Данилович служив Україні.

Помер 28 червня 2017 року від серцевого нападу. Поховали Леоніда в його рідному селі Майдан.

У загиблого залишилися дружина Наталія та діти Максим і Вікторія.… Читати далі

Гуменюк Микола Олександрович (23.05.1993 – 29.08.2014)

Гуменюк Микола Олександрович народився 23.05.1993 в с. Птича Дубенського району.

Мобілізований у квітні 2014-го, солдат, водій 51-ої окремої механізованої бригади.

У серпні перебував удома в короткотерміновій відпустці, повернувся до підрозділу. Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка Старобешівського району. Перебував за кермом бортової автомашини, зазнав поранень у ногу й руку, передав документи воякам, що відходили, сам лишився на соняшниковому полі.

Вважався зниклим безвісти.^[1]^[2] Тіло підібрала 1 вересня 2014 р. група медиків та військовиків полковника Палагнюка. Був похований 10 жовтня 2014 року на Краснопільському цвинтарі (ділянка № 79) як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК й визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.

3 серпня 2018 року відбулось прощання у м. Дубно та перепоховання на кладовищі рідного села Птича.^[3]^[4]Без сина залишилась мама.

17 травня 2019 року, Указом Президента України № 270/2019 за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Мосійчук Сергій Олександрович ( 22.02.1997 – 26.03.2017)

Мосійчук Сергій Олександрович – військовослужбовець 72-ої окремої механізованої Красноградсько-Київської бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України, солдат. Народився 22 лютого 1997 року в місті Корець Корецького району Рівненської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №1 міста Корець, у 2015 році – Вище професійне училище №24 міста Корець за фахом – “електрик”. З січня 2016 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України. Служив у 72-ій окремій механізованій Красноградсько-Київській бригаді Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України.

З 2016 року брав участь в АТО на сході України.

26 березня 2017 року під час мінометного обстрілу українських позицій на опорному пункті поблизу міста Авдіївка Донецької області одна з мін потрапила у бліндаж, де перебували військовослужбовці. Внаслідок вибуху солдат Сергій Мосійчук загинув.

29 березня 2017 року похований на кладовищі міста Корець.

Залишились батьки, сестра та брат.

Указом Президента України №259/2017 від 2 вересня 2017 року “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” С.

Кірись Олексій Сергійович (30.03.1981 – 27.12.2015)

Олексій Кірись народився 30 березня 1981 року в селі Смордва Млинівського району. У 1998 році закінчив Млинівську гуманітарну гімназію. Навчався у Рівненському інституті інженерів водного господарства. Працював продавцем-консультантом у ПП «Технодім». З жовтня 2012 року – охоронець у Млинівському районному центрі туристично-краєзнавчої творчості учнівської молоді. Брав участь у подіях на Майдані під час Революції Гідності. Доброволець батальйону «Айдар» з лютого 2014 року.

27 грудня 2015 року поблизу селища Новогородське Донецької області, перебуваючи на чергуванні на спостережному посту, отримав під час обстрілу осколкове поранення. Отримані рани виявилися смертельними. Похований 30 грудня в смт Млинів Млинівськиого району Рівненської області. Залишилися мати та молодший брат, який теж воював у зоні АТО.

Указом Президента України № 216/2016 від 18 травня 2016 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” О. Кірись нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Ляшук Максим Володимирович («Яр») (18.05.1989 – 29.08.2014)

Ляшук Максим Володимирович народився 18 травня 1989 року в м. Луцьку. Згодом сім’я Ляшуків переїжджає в с. Острожець Млинівського району Рівненської області, де він продовжує навчання в Острожецькій середній школі. Після закінчення школи вступив до Луцького інституту розвитку людини на спеціальність «Фізична реабілітація». Відслужив строкову службу в ЗСУ, по демобілізації – міліціонер спеціальної роти судової міліції «Грифон». У січні 2011 року розпочав педагогічну діяльність у Радянській ЗОШ І-ІІ ступенів. Для участі в АТО зголосився добровольцем у роту особливого призначення МВС «Світязь» Луцького загону. Працював помічником оперуповноваженого відділу швидкого реагування «Сокіл». Після того — командир взводу № 2, рота «Світязь». Брав участь у боях за Іловайськ. Загинув 29 серпня у «зеленому коридорі» поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко. В автобус «Світязя» влучив снаряд, загинуло 6 бійців, серед них Мирослав Столярчук. 2 вересня 2014-го тіла 88 полеглих привезені до запорізького моргу. Як невпізнаний герой тимчасово похований на цвинтарі Запоріжжя.

Пізніше тіло героя вдалося ідентифікувати за тестами ДНК. Максима поховали на малій батьківщині в Острожці.… Читати далі

Ляшук Тарас Іванович (20.12.1986 – 11.08.2014)

Тарас Іванович Ляшук народився 20 грудня 1986 року в м. Корець Рівненської області. Навчався в Новокорецькій ЗОШ № 2, з 2000 року – в Корецькому НВК «Школа – ліцей», згодом – у Запорізькому коледжі радіоелектроніки. Закінчив Класичний приватний університет за спеціальністю “програмування та інформаційні технології”. З 2013 року служив контрактником.
Весною 28-річного юнака мобілізували до 30-ої механізованої бригади Новоград-Волинська, а потім відправили в зону АТО. Служив в 30-ій окремій механізованій бригаді заступником командира бойової машини.
Молодший сержант загинув 11 серпня 2014 р. у боях біля с. Степанівка Шахтарського району Донецької області. Похований на сільському кладовищі в селі Новий Корець Корецького району Рівненської області.
На фасаді місцевого ліцею відкрито пам’ятну дошку Тарасу Ляшуку.

Указом Президента України № 270/2015 від 15.05.2015 р. “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Т. Ляшук нагороджений орденом „За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Рудик Юрій Володимирович (28.05.1971 – 4.12.2017)

Рудик Юрій Володимирович народився 28 червня 1971 року в м. Славута Хмельницької області.

Восьмирічну освіту здобував у Майківській восьмирічній школі, навчався в Тучинській школі-інтернаті, пізніше – у загальноосвітній школі с. Русивель. Технічну освіту отримав у Корецькому ДТСААФ.

У 1989 році був призваний до армії.

Після служби працював водієм у місцевому колгоспі, будівельником у приватному секторі.

21 липня 2017 року Юрій Рудик підписав контракт на проходження військової служби в зоні АТО. Служив у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді у с. Золоте Попаснянського району Луганської області.

18 листопада при виконанні бойового завдання в зоні проведення АТО на Луганщині отримав важке поранення голови від кулі снайпера. Понад два тижні перебував у глибокій комі в лікарні ім. Мечникова міста Дніпра. 4 грудня 2017 року Юрій помер у віці сорок шість років, так і не прийшовши до свідомості.

Вночі 6 грудня односельці зустрічали героя, тримаючи в руках свічки та квіти.

Похоронений на кладовищі села Майків Гощанського району.

У Юрія залишилися син, донька та троє маленьких онуків.… Читати далі

Козачонок Дмитро Валерійович (31.10.1994 – 7.05.2015)

Народився Козачонок Дмитро Валерійович 31 жовтня 1994 року в с. Застенки Дубровинського району Вітебської області Республіки Білорусь. Згодом сім’я переїхала в село Курозвани, де він пішов до місцевої школи, яку закінчив у 2010 році.
У серпні 2013 року Дмитро пішов служити за контрактом. Після тримісячної підготовки потрапив у зону проведення АТО. Старший механік-водій танкової роти 30-ої окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).
Весну і половину літа 2014 року Діма з товаришами провів на блокпостах, охороняючи кордони зони проведення АТО.
Загинув Козачонок Дмитро Валерійович 7 травня 2015 року в результаті мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій 30-ої бригади на оборонних рубежах між містами Горлівка й Артемівськ (Донецька область).
Поховали героя в с. Курозвани Гощанського району.
Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року “за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Д. Козачонок нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Полицяк Петро Петрович (“Чорний”) (5.07.1992 – 20.01.2015)

Петро Петрович Полицяк народився 5 липня 1992 року в селі Борбин на Млинівщині. Навчався в Борбинській середній школі. Жив у місті Дубно, звідки й був мобілізований до Збройних сил України. Кіборг, служив у 80-ій аеромобільній бригаді. Герой, мав позивний “Чорний”.
До поїздки у зону АТО Петро працював будівельником, збирався одружитись.
Довгий час рідні хлопця не мали про нього жодної інформації. Зв’язок із ним перервався після вибуху і завалів у Донецькому аеропорту. У списку полонених його не було.
Згодом стало відомо, що тіло бійця з-під руїн аеропорту доставлено у морг однієї з лікарень Дніпропетровська. Загинув Петро Полицяк 20 січня 2015 року.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” П. Полицяк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Також Герой нагороджений знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). Посмертно став почесним громадянином Острожецької громади та колишнього Млинівського району Рівненщини.

“За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Полицяку Петру Петровичу – солдату присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно)”.… Читати далі

Галас Роман Євгенович (1.12.1975 – 8.08.2015)

Галас Роман народився 1 грудня 1975 року в Сокалі на Львівщині. Сокальську ЗОШ №1 закінчив із золотою медаллю. Навчався на географічному факультеті Львівського Національного університету ім. Івана Франка. Після одруження переїхав у Млинів, працював у Луцьку на заводі. Під час четвертої хвилі мобілізації у лютому 2015 року призваний до служби. На жаль, його офіцерський шлях виявилася коротким.

8 серпня 2015 р. під час бойових дій поблизу Артемівська командир взводу 16-го окремого мотопіхотного батальйону, старший лейтенант, уродженець Сокаля, 39-річний млинівчанин Роман Галас загинув.

Уранці 11 серпня труну з тілом Романа Галаса скерували до оселі в Млинові, де останні 17 літ у сімейному гніздечку він разом із рідними будував життєві плани, реалізовував їх. Після прощання у Млинові труну з тілом Романа перевезли у м. Сокаль на Львівщину.

Поховали Романа Галаса на новому цвинтарі в Сокалі поряд із двома іншими сокальськими героями, які полягли у зоні проведення АТО, Віктором Сиваком та Романом Ланом.

Залишилися дружина та донька

Нагороджений відзнакою за оборону рідної держави (посмертно)

Рішенням одинадцятої сесії 7-го скликання Млинівської селишної ради № 409 від 22 грудня 2016 р.