Щербан Раїса – Page 77 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Галатюк Вадим Ростиславович«Вейн» (21.10.1981-14.01.2023)

Галатюк Вадим народився двадцять першого жовтня 1981 року, с. Балки Бугаївецького старостинського округу Радивилівської територіальної громади.в с. Навчався ?? Проходив військову службу в підрозділах Національної Гвардії України.Вадим Галатюк добровільно приєднався до бойового підрозділу в час російської агресії проти України. Єдиною його мотивацією був щирий патріотизм і бажання захистити рідну землю.

Був старшим солдатом, кулеметником, загинув у населеному пункті Озарянівка Бахмутського району 14.01.2023 року.

Галатюк Вадим помер від поранень в результаті ворожого мінометного обстрілу .

Поховали Героя на кладовищі в Радивилові.

Йому було 42 роки.

Басик Андрій ( ? 01.1995 -26. 07.2022)

Басик Андрій народився 1995 в с. Антонівка Володимирецького, нині Вараського району. Він в родині старший із семи дітей. Навчався в місцевій школі. Пізніше вивчився на кухара в Київському Національному університеті харчових технологій, але за фахом не працював.

Сімнадцятого березня його призвали на військову службу по мобілізації. «Солдат 1 аеромобільного батальйону військової частини А4350 Андрій Басик …Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 26 липня 2022 року під час ведення бойових дій в районі н.п. Білогірка Херсонської області в результаті артилерійського обстрілу з боку противника…

… За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег по службі. Мав добрий рівень мотивації до військової служби».

У січні 2022 року Андрію Басику виповнилось 27 років.… Читати далі

Кравець Сергій, позивний “Крава” (-25.07.2022)

Сергій народився в селищі Нова Рафалівка Рівненської області. Навчався місцевій школі-інтернаті. Здобув освіту столяра в Маневицькому вищому професійному училищі. Працював водієм, будівельником, неодноразово їздив за кордон на заробітки.

Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював за Україну у лавах Десантно-штурмових військ ЗСУ. Був бійцем 46-ї окремої аеромобільної бригади.

Старший солдат Сергій Кравець, позивний Крава, загинув 25 липня 2022 року біля села Білогірка на Херсонщині. Під час виконання бойового завдання боєць потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав смертельне поранення голови. Йому назавжди залишилось 29 років.

«Сергій був люблячим чоловіком, прекрасним татом, найкращим братом, вірним другом, чудовим кумом та просто чудовою людиною. Завжди старався всім допомогти. Умів вислухати та підтримати», – розповіла дружина брата загиблого Марія.

Поховали воїна у рідному селищі.

Вдома на Сергія чекали мама, брат, сестра, дружина та дві доньки.… Читати далі

Малець Петро Юрійович (06.06.1990-30 .08.2022)

Малець Петро Юрійович, народився 6 червня 1990 року в місті Костопіль Рівненської області де на той час проживали його батьки.
З 1996 по 2005 роки навчався у Великопільській загальноосвітній школі Березнівського району, а потім у Березнівському агротехнічному ліцеї-інтернаті. У 2008-2009 роках проходив строкову службу в місті Кривий Ріг у військах МВС.

Після служби в армії Петро вирішив на практиці здобувати навички у сфері будівництва та ремонту, і стати хорошим майстром .

На момент широкомасштабного військового вторгнення в Україну Петро проживав з батьками у селі Велика Купля Березнівського району.
Після телефонного дзвінка з військкомату Петро без вагань приїхав на назначений
день і час, і був розподілений в Житомирську 95 десантно-штурмову бригаду. Його служба
розпочалась 20 червня 2022 року. Три тижні проходив навчаннях у Великобританії, після повернення відразу відправлений на передову .
24 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в Харківській області, неподалік села Довгеньке натрапили на міну. Петро отримав тяжкі поранення та ще 6 днів боровся за своє життя , але 30 серпня 2022 року його серце перестало битися.… Читати далі

Сірук Микола Сергійович (31.03. 1997-19.01.2023)

Микола Сірук народився у Рівному, закінчив ЗОШ число 11 , продовжив навчання у коледжі, де здобув фах лаборанта хімічних досліджень.

Веселий, добрий, спортивний юнак пройшов службу в армії у Кропивницькому. А коли повернувся додому, працював у рідному місті та за кордоном. На початку війни Микола повернувся додому та пішов захищати рідну землю.

Мріяв служити в “Азові” Під обстріл Микола з побратимами потрапили, коли повертались із завдання. Із численними пораненнями його доставили у лікарню.

Від отриманих поранень 25-річний Микола Сірук помер 19 січня..

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Єфіменко Дмитро Васильович ( 23.01.1985-13.01. 2023)

Дмитро Єфіменко народився в місті Пологи на Запоріжжі. Закінчив місцеву школу, а за тим – Бердянський державний педагогічний університет. Працював вчителем математики та інформатики у рідному місті.

У 2014-му брав участь в антитерористичної операції. Відслужив рік. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою «За оборону Маріуполя».

Після повернення додому, Дмитро працював вчителем математики та фізики, разом із дружиною ростили двох донечок.

З початком війни, резервіст Дмитро, знову став на захист Батьківщини, воював на Донеччині.

38-річний Дмитро Єфіменко загинув 13 січня в Бахмутському районі на Донеччини..

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Ліщук Олександр Анатолійович, позивний “Камиш” (14.12 1994 -04.01.2023)

Ліщук Олександр Анатолійович, позивний «Камиш», народився 14 грудня 1994 року в селі Томашгород, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району, Рівненської області.

Навчався в місцевій школі. Після її закінчення, з 2009 по 2012 рік навчався у Рокитнівському професійному ліцеї, за професією «Муляр. Пічник. Штукатур».

Проходив строкову службу в армії. Згодом переїхав у Київ. З 2013 до 2019 року служив у Президентському полку.

Пізніше влаштувався адміністратором у приватну компанію, створив сім’ю і планував відкрити власну справу. Купив будинок під Києвом та почав облаштовувати його.

На початку повномасштабного вторгнення Олександр Ліщук відвіз дружину та двох дітей до рідного села Томашгород. Сам пішов у військкомат добровольцем. Рідним сказав, що йде захищати сім’ю. Служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні.

Олександр разом з побратимами тривалий час ніс службу на Херсонському напрямку. Після звільнення Херсону підрозділ воїна передислокувався на Харківщину. Операція за декілька кілометрів від російського кордону стала для Олександра Ліщука останньою. Після вдало проведеної операції бійці повертались у гарному настрої. 4 січня 2023 року дорогою їх автівка наїхала на міну.… Читати далі

Савтира Сергій Миколайович (28.01.1974-16.01.2023)

Сергій Савтира народився і виріс в мальовничому с. Моквин, на Березнівщині.

Змалечку був дуже вихованим і чемним, з медаллю закінчив школу, а за тим вступив на будівельний факультет Рівненського інституту водного господарства. Після його закінчення влаштувався в Рівному на роботу, одружився, виховував дітей.

Сергій був надзвичайно добрим та спокійним.

Призваний на військову службу в жовтні 2022 року, отримавши повістку, старший лейтенант без вагань став на захист України.

Сергій мав звання старший лейтенант і після навчання у Львівській Академії сухопутних військ в підрозділі інженерно-саперні війська був призначений офіцером резерву взводу резерву офіцерського складу.

48-річного старшого лейтенанта Сергія Савтири не стало 16 січня 2023 року

Прощання з Героєм відбулося 21 січня на майдані Незалежності о 10.00.

Поховали Сергія Савтиру на кладовищі “Нове”

Рішенням Рівненської міської ради №3611 від 10.08.2023 Савтирі Сергію Миколайовичу присвоєно звання “Почесний громадяни міста Рівного”

Савчук Андрій Миколайович (16.06.1984-03.11.2022)

Савчук Андрій народився 16 червня 1984 року у селі Голубне Березнівського (тепер Рівненського) району. Навчався у Голубнівській ЗОШ. Брав участь щодо забезпечення оборони України та визволення її від нападу російських агресорів.
Савчук Андрій проявивши мужність та залишившись вірним присязі, загинув 03 листопада 2022 року виконуючи завдання поблизу населеного пункту Новомихайлівка Донецької області. В пам’яті рідних та друзів він назавжди лишився порядним, доброзичливим та життєрадісним.
Двоє дівчаток шкільного віку все життя пам’ятатимуть ціну свободи і незалежності України – адже до Небесного українського війська доєднався і їх тато.
Мати втратила сина, діти – тата, брати та сестра – рідну людину.… Читати далі

Боровець Андрій Олександрович (07.12.2000 -26.02.2022)

Боровець Андрій Олександрович народився сьомого грудня двохтисячного року у селі Дружба Радивилівського району , там і проживав. був третім, наймолодшим сином у родині.

Закінчив Дружбівський ліцей. Потім став студентом географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка ^[1]. Цікавився історією та географією рідного краю. Захоплювався легкою атлетикою^[2].

Хлопець служив у роті почесної варти Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. 24 серпня 2021 року брав участь у військовому параді та отримав відзнаку Президента України. З перших днів повномасштабної війни продовжував виконувати військовий обов’язок. Був вірним присязі до останньої хвилини^[2].

Ніс службу, обороняючи від ворога м. Київ, який у ці дні здригається під вогнем від тяжких бойових зіткнень з окупантами.

Загинув 26 лютого 2022 року під час чергування на бойовому посту у військовій частині Києва. Близько 3-ї ночі ворожі ДРГ почали наступ. Українські захисники зайняли кругову оборону. Отримав важке поранення внаслідок пострілу снайпера у стегнову артерію.

На Радивилівщину тіло Героя змогли доставити лише в ніч на суботу, 5 березня.… Читати далі