Карпинський Андрій Миколайович (02.04.1968-29.07.2024)

Андрій народився 2 квітня 1968 року у селі Моквин Березнівського району. З 1974 року по 1984 рік навчався в Моквинській середній школі.
Потім здобув фах водія транспортних засобів у Корецькій автошколі. Після проходження з 1985 по 1987 рік строкової служби в армії працював на
місцевому цегельному заводі, а згодом на Березнівському фарфоровому заводі. В житті Андрій Миколайович полюбляв риболовлю, захоплювався музикою. З
1978 року по 1983 навчався в Березнівській музичній школі з фаху баян. Особливо Андрій любив власноручно виготовляти столярні вироби з дерева.
Старший сержант, командир відділення – командир машини мотопіхотного батальйону захищав рідну землю з травня 2024 року.
29 липня 2024 року загинув під час бойових дій від отриманих поранень в результаті скиду вибухового пристрою ворожим БПЛА на Донеччині.
Поховали Андрія Миколайовича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави.
У загиблого Героя залишилися два сина Іван та Микола. Син Іван також у лавах Сил Оборони захищає Україну від московських окупантів.

Читати далі

Мотруніч Олег Русланович (23.11.1992-10.07.2024 )

Народився Олег Русланович МОТРУНІЧ 23 листопада 1992 року в м. Березне Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області .
У 1999 році Олег пішов навчатися до Березнівської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №2 Березнівської районної ради Рівненської області, в якій навчався та закінчив 11 класів в 2010 році.
Мав успіхи у вивченні уроків фізичної культури, трудового навчання та Захисту Вітчизни. Любив спорт, брав участь у спортивних змаганнях.
Трудолюбивий, поважав працю інших, бо й сам не лінувався працювати. З повагою ставився до батьків, вчителів, цінував дружбу.
У 2011 році Олег закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сарненський професійний аграрний ліцей» і здобув професію слюсаря з ремонту
автомобілів, водія автотранспортних засобів (категорія «С»).
У мирний час наш Захисник захоплювався риболовлею, обожнював «тихе полювання». Для близьких людей Олег запам’ятався турботливим сином, чесною та справедливою людиною.
Солдат, навідник аеромобільного батальйону захищав рідну землю з квітня 2024 року. Загинув Олег Мотруніч 10 липня 2024 року у Донецькій області.
Військове поховання Олега Руслановича відбулося 16 липня 2024 року.
Поховали Олега Руслановича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.… Читати далі

Толочик Роман Васильович (25.10.1984-05.08.2024)

Народився Роман 25 жовтня 1984 року у селі Кам’янка Березнівського району. Зростав веселим, розумним та працьовитим хлопцем. З 1991 по 2002 рік навчався у
Кам’янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після школи у Мирогощанському аграрному коледжі здобув професію техніка-механіка. У 2009 році закінчив Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності».
Працював переважно на сезонних роботах. Придбав будинок в селі Яблунне. Був хорошим батьком, сином, братом, другом. Мав золоті руки, тому ніколи не сидів без роботи. Ладнав з різними видами сільськогосподарської техніки. У червні 2024 року був мобілізований до Збройних Сил України.
В ході ведення бойових дій на Донецькому напрямку, 05 серпня 2024 року, ворог обірвав життя Захисника.
Після заупокійної служби у Свято-Михайлівському храмі Романа з військовими почестями поховали на місцевому кладовищі у села Кам’янка
У загиблого Героя залишилися дванадцятирічна донька Надія, мати Людмила Іванівна, брат Назар.

Читати далі

Лобач Ігор Миколайович ( 25.03.1980-03.12.2022)

Лобач Ігор Миколайович народився 25 березня 1980 року в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників Миколи та Марії.

У 1995 році закінчив Клеванську ЗОШ №1. Після закінчення 9-го класу вступив до Клеванського професійного ліцею (раніше Клеванське професійно-технічне училище №23) (1995-1997). Здобував професію «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування».

На жаль, з певних причин закінчити повний курс навчання юнакові не вдалося, а тому й працювати за обраною спеціальністю Ігорю не довелось. Після проходження строкової військової служби з 1998 по 1999 роки в повітряно-десантних військах у м. Житомир він працював на приватних фірмах охоронником. Був не одружений. Дітей не мав.

Захоплювався спортом. В юні роки був активним спортсменом та представляв на регіональних змаганнях рідну школу та професійний ліцей. 

У кінці березня 2022 року був мобілізований до лав збройних сил України. На захист вітчизни став не вагаючись. Був навідником 3-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 4-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А 0998.

Загинув Ігор в боях під Бахмутом, у районі населеного пункту Яковлівка.… Читати далі

Грешко Руслан Станіславович (01.06.1976 – 06.01.2024 )

Грешко Руслан Станіславович народився 01.06.1976 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. Батько – Грешко Станіслав Миколайович 13.12.1952 року народження наразі проживає в будинку для людей похилого віку.

Руслан навчався у Оржівській середній школі. Після закінчення 9-го класу вступив до  Рівненського СПТУ №38 за спеціальністю монтажника-електрозварювальника 2-го розряду. В 1991-1994 роках працював слюсарем-електрозварювальником 2-го розряду.

26.12.1994 року був призваний до лав Збройних Сил України, як рядовий стрілець, водій.

З 26.08.2021 року працював в ТОВ «ОДЕК» УКРАЇНА  оператором на лінії по окорюванню.

На захист України був мобілізований 06.06.2022 року.

У період з 21.01.2023р. по 28.01.2023 р. проходив підготовку за №3 програмно-навчальної військової підготовки відповідно до наказу №95 від 21.01.2023 року.

06.01.2024 року під час наступальних дій в районі населеного пункту Роботине Запорізької області отримав травми несумісні з життям.

Руслан був одружений. У нього залишилися дружина Алла та доньки Марія, Каріна та Аліна. Улюбленим хобі в мирний час для нього були водіння автомобіля, риболовля та час проведений з родиною.… Читати далі

Владіміров Михайло Леонідович (13.09.1969 -16.09.2022)

Владіміров Михайло Леонідович народився 13.09.1969 року в Петрозаводську, село Соломенське Карельської АССР в Росії. Мама – Захарова Зінаїда Купріянівна 30.05.1951 року народження за національністю білоруска.

У 1971 році, коли Михайлу було 2 роки родина переїхала в смт Оржів. Навчався він у Оржівській середній школі, яку закінчив у 1985 році. Після школи вступив до  СПТУ №11 у місті Рівне за спеціальністю електрик.

У 1986-1987 рр. працював на Рівненському заводі тракторних агрегатів електромонтером 3-го розряду по ремонту обладнання. 16 листопада 1987 року був звільнений у зв’язку з призовом до лав радянської армії.

05.05.1991 року після проходження строкової військової служби був прийнятий на Рівненський завод тракторних агрегатів у ливарний цех №22 електромонтером 3-го розряду.

З 22.09.1992 по 2006 рік працював в Оржеві на залізниці монтером колії. З 21.08.2006 року прийнятий вантажником складу сировини і дерев’яних відходів в ОДЕК де працював до 2013 року.

З 07.10.2013 року по 2016 рік працював у військовій частині А 4559 слюсарем-ремонтником відділу зберігання артилерійських систем. Саме тут згодом отримав Подяку з нагоди 23-ї річниці Збройних Сил України.… Читати далі

Стрілець Олександр Анатолійович (07.11.1986-31.08.2023)

Стрілець Олександр Анатолійович народився 07.11.1986 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області у родині Анатолія та Людмили Стрільців.

Навчався Олександр у Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. Пізніше навчався в школі міліції в с. Городок, що на Рівненщині.

Працював у відділі міліції в підрозділі «Барс», згодом у Городоцькому виправному центрі №131 наглядачем.

З часом Олександр змінив характер роботи. Займався будівельними роботами, таксував, переганяв автомобілі з-за кордону. Серед захоплень чільне місце у житті Олександра займав футбол. Він із задоволенням відвідував тренування, грав за команду села Грабів – «Оріон».

У 2014 році Олександр хотів йти в АТО, однак доля не пустила. На той час він був вже одружений і в молодого подружжя народилася донечка Юлія.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр став організатором сил оборони, створював блокпости в ДФТГ. Згодом пішов до «Нацгвардії». Пізніше з власної ініціативи перевівся до полку «Азов». Був у найгарячіших точках. Побратими згадують його із захватом і повагою: «Він був справжнім командиром, цінував своїх людей».… Читати далі

Богданець Олександр Юрійович (11.03.1987– 05.07.2023)           

                                                           

Богданець Олександр Юрійович народився 11.03.1987 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. Батько – Богданець Юрій Петрович 02.07.1963 року народження та мама Богданець Наталія Кирилівна 20.04.1963 року народження наразі проживають в рідному селищі.

Олександр навчався в Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. З малих літ  хлопець захоплювався комп’ютером, тому паралельно з навчанням у школі проходив навчання в комп’ютерній академії «Шах», яку закінчив у 2005 році за спеціальністю «Комп’ютерна графіка та інтернет технології».

У 2006 році працював на посаді дизайнера у товаристві «Відок» в м. Рівне. З 2007 року став працювати в селищі Оржів у меблевому товаристві з обмеженою відповідальністю «Олісма». З 2008 року працював столяром у ВАТ «Рівнеазот», з 2009 року почав працювати разом з татом, виконуючи фасадні роботи у м. Києві.

У зв’язку з хворобою був звільнений від військової строкової служби в мирний час.

Олександр одружився, згодом у молодого подружжя народилося двоє синів.

З 19 березня 2023 року Олександр був призваний на військову службу.… Читати далі

   Стасюк  Олексій  Дмитрович (25.03.1995-19.05.2023)

   Стасюк  Олексій  Дмитрович народився 25 березня 1995 року в с. Яполоть Рівненського району.

  У 2001 році  пішов до  Яполотської  загальноосвітньої  школи I- III ступенів.  

Був трішки сором’язливим, спокійним на вдачу хлопчиком, гарно товаришував з дітками, у  вільний час захоплювався  технікою.

  Навчання у школі закінчив у 2012 році. Після школи пішов працювати полірувальником а згодом різчиком  на фірму по виготовленню пам’ятників. Їздив на заробітки. Мріяв відкрити свій невеличкий бізнес. З початком  повномаштабного  вторгнення  росії  на Україну, Олексій був у місцевій теробороні, їздив  у сусіднє  село на  чергування на  блокпост.

   6 березня 2022 року вступив до лав ЗСУ, спочатку  проходив  навчався  на полігоні а 23 березня вже  був у зоні бойових дій на Донеччині. Служив у 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша, був стрільцем помічником гранатометника військової частини А 4056, 1-го єгерського відділення 3 єгерського взводу 2-ї єгерської роти 1-го єгерського батальйону.

  Загинув 19 травня 2023 року в н.п.  Новомайорське  Донецької області під час виконання бойового завдання, пов‘язаного з захистом територіальної цілісності та держаного суверенітету України, внаслідок мінно – вибухової травми.… Читати далі

Влащук Василь Миколайович, позивний “Старий”(07.01.1968 -15.05. 2023)

Влащук Василь Миколайович (позивний “Старий”) народився 7 січня 1968 року  в селі  Кунин Здолбунівського району Рівненської області. У 1983 році на відмінно закінчив Кунинську восьмирічну школу  та вступив до Київського технікуму радіоелектроніки (1983-1987рр.). У 1987-1989 роках проходив строкову службу, після закінчення якої розпочав трудову діяльність на Рівненському радіозаводі  та заочно навчався у НТУ « КПІ».  У 1991 році Василь одружився, а в 1992-ому молода сім’я переїжджає на постійне місце  проживання в м. Дубно. Там продовжує трудову діяльність, працюючи у УКРАЕРОРУХ  РСП “Київцентраеро”. У 2019 – 2020-х роках вступив на навчання до Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, де здобув кваліфікацію: ступінь вищої освіти “магістр”, спеціальність телекомунікації та радіотехніка.
Усе життя Василь був  свідомим громадянином та  палким патріотом своєї держави, тому  із початком повномасштабної війни сам добровільно з’явився у військкомат і відразу ж долучився до лав Збройних Сил України та став командиром відділення зв’язку в/ч. Під час виконання військового обов’язку  проявляв розумну ініціативу, високий професіоналізм, користувався авторитетом та повагою побратимів, зразково виконував службові завдання, за що неодноразово був нагороджений грамотами та подяками.… Читати далі