Щербан Раїса – Page 91 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Картавий Олександр Олександрович (19.07.1973-22.04.2022)

Картавий Олександр народився 19 липня 1973 року у Володимирці. Навчався у Володимирецькому колегіумі. Закінчив Державну академію легкої промисловості. Двічі підписав контракт із ЗСУ.

Призивався Першим відділом Вараського РТЦКСП, контракт підписував двічі.

Старший солдат, стрілець-помічник 95 ДШБ.

Міно-вибухові травми обірвали життя бійця захисника. Загинув 22 квітня 2022 року в Ізюмському районі Харківської області при виконанні військового обов’язку.Влітку бійцю мало б виповнитися 49 років. Олександра Картавого поховали в рідному Володимирці

У воїна залишилися тато, мама, сестра, син Артур та мама Артура- Оксана.… Читати далі

Семенюк Роман Олександрович (4.05.1984-10.11.2016)

Роман Семенюк народився 04..05.1984 року в м. Рівне. Навчався в загально-освітній школі, число 25, м. Рівного, яку закінчив у 2001 році. Поступив у рівненський кооперативний економіко-правовий коледж факультет”Товарознавство і комерційна діяльність”, спеціалізація “Товарознавство в митній справі”. Отримав диплом молодого спеціаліста, кваліфікація “Товарознавець-комерсант”. 23.04.2003 року призваний на строкову службу м. Рівного в/чА-26474 СБУ. 6.10. 2004 року звільнений в запас в Рівненський МВК. Працював у м. Рівне – фабрика “Украса”. Пізніше у складі-магазині оптової торгівлі САВ-сервіс”Карпати”.

29.01.2015 року (указ президента від 14.01.15 р.) призваний до збройних сил України. Служив в м. Гвардійськ Дніпропетровської області в/чА-19-64.

Брав участь в АТО (з 24.03.2015–23.10.2015; з 11.07.2015-16.08.2015; 01.09.2015-04.11.2015).

Отримав посвідчення учасника бойових дій 16.10.2015 серія АБ No232267. Семенюк Р.О. був командиром стрілецького відділення АК–74, командиром відділення перевіряльно– ускового та електросилового обладнання зенітних ракет.

Після тривалого лікування Семенюк Роман Олександрович помер у Рівненський обласній клінічній лікарні (10.11.2016 року), причина смерті гостра серцева недостатність.

Згідно протоколу №165 від 03 квітня 2017 року військово – лікарняної комісії західного регіону – захворювання та причина смерті пов’язані із захистом Батьківщини.… Читати далі

Смик Леонід Олексійович (5.08.1963- 6.08.2021)

Леонід Олексійович народився 05 серпня 1963 року в селищі Рокитне. Леонід Смик – справжній син України, мужній воїн АТО/ООС, котрий з початку військових дій 2014 року в Донецькій та Луганській областях України став на її захист. Був на службі 128-ої десантної гірсько-штурмової бригади ЗСУ.

Пройшов всі злигодні бойових дій на Донеччині та Луганщині — замерзав в сирих окопах, знемагав від літньої спеки на бойових позиціях.

Був скромним, людяним, простим, доступним, готовим будь-якої хвилини прийти на допомогу товаришам. Всі його поважали і називали між собою шанобливо «дідо Льоня», бо був він найстаршим серед них.

Леонід Олексійович залишив по собі добру пам’ять в усіх, хто знав його у мирному житті як доброго ветеринарного лікаря і хорошу людину, у військовому — як надійного товариша та вірного бойового побратима. Пішов, виконавши свій обов’язок перед Україною і власним сумлінням так, як і казав — до кінця.

Помер 6 серпня 2021 р. під час несення служби в с. Мангуш Маріупольського району на Донеччині внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.… Читати далі

Цибульський Олександр Володимирович (15.03.1989-5.08.2021)

Цибульський Олександр Володимирович народився 15 березня 1989 року в місті Дубровиця.

Закінчив 9 класів Дубровицької ЗОШ №1. Продовжив навчання в ДПТНЗ «Дубровицькому професійно-технічному ліцеї». Після навчання влаштувався на роботу у Волинський центр гідрометеорології. Мобілізований 4 червня 2015 року та зарахований в 301-ий ОДКБ . Підготовку проходив на полігонах у селі Тучин, та в селі Переросля. 15 липня 2015 року – виїзд та подальша дислокація на Схід України в зону проведення Антитерористичної операції. Виконував бойові завдання у Донецькій та Луганській областях. Після ротації 26 липня 2016 року повернувся в рідне місто.

19 вересня 2016 року, повертається в зону АТО вже на контрактній основі. Проходить службу в Луганській області в місті Сєвєродонецьк, де знаходиться місце дислокації. 29 квітня 2017 року, після ротації прибуває в Дубенський район, (село Привільне) у військову частину.

З 2017 по 2021 роки періодично перебував у зоні ведення бойових дій на Сході України в Донецькій та Луганській областях.

5 серпня 2021 року старший солдат Олександр Цибульський загинув у місті Бахмуті Донецької області.… Читати далі

Коли настане такий день для нас?

Коли цей дим від пострілів та градів зникне?

Коли закінчиться безглузда ця війна,

Яка вбиває наших рідних

Ця хмара сонцю не дає повстать,

Ця хмара біль і сльози посилає.

Вона життя єдине у солдат

Назавжди в землю забирає.

Там постріли, там горе, кров
Там наші люди гинуть.

І кожен день все знову й знов
Вони болючі рани криють

Міста розгромлені, зруйновані будинки

Стоять пусті, самотні школи та садки

Розбиті вщент всі мрії, немов ті шибки

На вікнах, крізь які виднілись червоноокії квітки

Бракує слів, щоб описати все,

Без сліз, без болю та без страху.

Вгамуйся, Путін, ти уже!

Життя дано не для війни та жаху.

Кузьмич Вікторія, учениця 11 класу… Читати далі

Килюшик Василь Олегович (14.01.1998-20.02.2021)

Василь Килюшик народився 14 січня 1998 року. Навчався у загальноосвітній школі №5. З березня 2016 року проходив навчання у навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (с. Старичі Львівська область). Після закінчення навчання направлений в в/ч 1376 – окрему мотопіхотну бригаду імені гетьмана Івана Виговського (м. Конотоп Сумська обл.). У липні 2017 року Василь Килюшик проходив службу за контрактом в в/ч А4590 – 16-й окремий мотопіхотний батальйон (м.Глухів Сумська обл.).

Василь Килюшик воював у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Старший солдат був командиром бойової машини другого мотопіхотної взводу другої мотопіхотної роти.

20 лютого 2021 року військовослужбовець загинув у пожежі, що сталася рано вранці у приміщенні взводного опорного пункту. Для опізнання тіла проведено експертизу ДНК. Через три місяці після смерті, 27 травня прах воїна поховали на кладовищі у селі Стара Рафалівка.

У військовослужбовця залишилися матір та молодший брат.

У жовтні 2022 року у Вараській громаді звання “Почесний громадянин Вараської міської територіальної громади” було присвоєно Килюшику Василю Олеговичу (посмертно)… Читати далі

Абрамович Максим Олександровича (17.03.1994-26.03. 2021)

Максим Абрамович народився 17 березня 1994 року. В 2001 році пішов у перший клас Дубровицької школи №2. За спогадами вчителів та однокласників: «…Був гарним учнем, активним спортсменом, вихованцем школи «Бойового гопака», представляв Дубровиччину на різних змаганнях». В 2010 році після закінчення дев’яти класів , поступив у Харківський університеті. Розумний, щирий, відповідальний, небайдужий, Патріот України.

З 2017-го по 2020 рік проходив службу в Збройних силах – за контрактом брав участь у бойових діях в зоні АТО. У грудні 2020 року, підписавши новий контракт, продовжив обороняти Україну.

Максим загинув 26 березня 2021 року в районі селища Шуми під Горлівкою на Донеччині внаслідок прицільного обстрілу російсько-окупаційних військ із мінометів калібру 82 мм, станкових автоматичних гранатометів і великокаліберних кулеметів позицій 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ.

Максим Абрамович , старший сержант ЗСУ – нагороджений відзнакою президента України «Учасник АТО» та медаллю «За звитягу та вірність». Йому виповнилося лише 27 років .

Поховали Максима Абрамовича 30 березня 2021 року. в м. Дубровиця, Рівненська область У нього залишилась мати.… Читати далі

Шершак Сергій Миколайович («Шерхан») (14.04.1965 – 02. 05. 2019)

Сергій Миколайович Шершак народився 14 квітня 1965 р. в с. Чернеча Слобода, Буринського району, Сумської області. З 1972 по 1982 рік навчався в Чернече-слобідській школі, де і здобув повну середню освіту. З жовтня 1982 року по квітень 1983 рік навчався в автошколі «ДОСААФ» , здобув спеціальность водій-електромеханік. 17 квітня 1983 року був призваний на строкову службу до Збройних сил України.

25 квітня 1983 року – водій в/ч пп 95843, 21 лютого 1984 року – зам. командира взводу в/ч пп 95843. 18 квітня 1985 року зарахований на строкову службу, посада – начальник киснево-зарядної станції в/ч пп 95843.

12 квітня 1991 року – начальник пункту технічного обслуговування 313 МСП в/ч 26045

З 28го грудня 1992 по 10 жовтня 1993 року – курсант Школи прапорщиків в/ч 28651 за фахом командир взводу по ремонту засобів РАО.

З 20-го березня 1997 року по 5 грудня 2003 року проходив службу в в/ч А 1671 на посадах начальника П-246 та старшого техніка ТЛФ центру.

Проходив службу в Полку зв’язку у Рівному, звідти 18 листопада 2003 року був звільнений у запас .… Читати далі

Попенко Юрій Миколайович («Борода») (4.02.1976-20.11.2020)

Юрій Миколайович Попенко народився 4 лютого 1976 року в м. Рівне. Навчався в ЗОШ №9. Після закінчення школи навчався в ПТУ №10 , спеціальність – електрозварювальник. Проходив строкову службу в Перевальному Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. Працював різноробочим, одружився. Пізніше 17 років працював у Чехословаччині, декілька років на підприємстві «Кромберг енд Шуберт Україна” в Луцьку.

Служив з перших років війни на Донбасі. Розпочав свою службу в одному з добровольчих батальйонів, а згодом перейшов на контрактну службу у в/ч А1246 (дорожньо-комендантський батальйон). Майже п’ять років перебував на сході. За цей період кілька разів продовжував контракт.

Загинув увечері 20 листопада 2020 р під час супроводження колони військової техніки від наїзду цивільного авто на проїжджій частині однієї з вулиць м. Сєвєродонецька.

Поховали Юрія в місті Рівне, де проживає його мама.… Читати далі

Лойчук Ігор Федорович (16.08. 1968-12.11. 2019)

Лойчук Ігор Федорович народився 16 серпня 1968 року в с.Крилів Корецького району Рівненської області .

Батько працював кіномеханіком. Мати працювала у місцевому колгоспі. У сім’ї було 4 дітей, Ігор – наймолодший.

У 1975 році Ігор пішов до 1 класу Крилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів , яку закінчив у 1985 році. Навчався у льотно-технічному училищі м. Кіровоград, служив у збройних силах у Тамбовській області.

Після служби в армії працював різноробочим. У нього від двох шлюбів четверо дітей.

З 1 липня 2016 року служив за контрактом у військовій частині 1008 14 бригади. Прапорщик, майстер-номер обслуги. 14-а окрема механізована бригада. Син Юрій, як батько, з 2017 року служить за контрактом у військовій частині 1008 14-ої бригади.

Помер 12 листопада 2019 року через хворобу серця під час несення служби в районі с. Попасне, Новоайдарський район, Луганська область.

Похований у с. Крилів, Корецький район, Рівненська область.