Лунковський Валентин Ярославович народився 9 січня 1994 року в смт. Володимирець Рівненської області.
У 2000 році пішов до першого класу Володимирецького районного колегіуму. 2009-2012р.р. навчався у Володимирецькому вищому професійно-технічному училищі №29.
У 2012 році вступив до Львівської академії імені Петра Сагайдачного на факультет аеромобільних військ та розвідки. У 2012 році факультет переведено до Військової академії у м.Одеса. Академію закінчив у 2016 році. Проходив службу у Збройних силах України, 79 ДШБ. З 2019 р. в 95 ДШБ.
Був заступником командира 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А0281,майор.
Спортсмен таких видів спорту (паверліфтинг, бокс, футбол, кросфіт, плавання).
В 2022 р. пройшов спецпідрозділ»Альфа»СБУ в м. Київ. Після закінчення контрактної служби в ЗСУ (28.02.2022 р.) був інструктором з стрибків з парашуту. Здійснив більше 300 стрибків.
З 2016 року пройшов 5 ротацій в зоні ООС, кожна 7-9місяців…
Героїчно загинув захищаючи територіальну цілісність та незалежність України 22 травня
2022 року поблизу села Долина Донецької області.
Був прикладом зразкового виконання військових обов’язків,незламний , мужній патріот
України!!! Патріот який мотивував всіх навколо, який ніколи не ховався за спинами ,а йшов вперед і вів за собою людей.… Читати далі
Островський Дмитро Миколайович (03.05.2002-26.02.2022 )
Островський Дмитро Миколайович народився 2002 року в селі Серники. Навчався у місцевій ЗОШ. Після закінчення школи пішов вчитися у Сарни. 7 квітня 2021 року рідні провели служити в ЗСУ. Проходив службу в 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу України.
Загинув Дмитро в перші дні війни 26.02.2022 року. Місяці надій і віри у те, що він є серед живих, виявилися марними. 20-річний солдат загинув 26 лютого внаслідок вогневого ураження. Проте лише нещодавно його тіло вдалось ідентифікувати завдяки ДНК-аналізу. 16 червня тіло Дмитра доставлено додому.
Поховали Захисника 17 червня 2022 року в його рідному селі Серники.… Читати далі
Мовчун Сергій Олександрович ( 31.08.1995- 24.02.2022)
Мовчун Сергій Олександрович народився 31 серпня 1995 року в Мутвиці Зарічненського, нині Вараського району. У 2001 році Сергій пішов у перший клас Мутвицької ЗОШ. Закінчив навчання у 2012 році. Відразу вступив до Вищого професійного училища №1 м. Рівне, здобув спеціальність будівельника. Служити в ЗСУ, Національній Гвардії в Одесі. Учасник бойових дій на Сході України. У 2016 році
нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». З
2017 року,сержанта Сергій Мовчан щороку підписував контракт для проходження служби в Збройних Силах України.
24 лютого 2022 року загинув на бойовому посту від множинних осколкових поранень внаслідок ворожого
обстрілу 300-мм РСЗВ «Смерч».
Похований в с. Мутвиця Вараського району Рівненської області.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Мовчун Сергій Олександрович – сержант, командир зенітного артилерійського дивізіону 24 ОМБр нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі
Моторко Ігор Валерійович (01.04.1985 -20.03.2022)
Моторко Ігор Валерійович народився 18 квітня 1985 року на Миколаївщині. Там навчався в ЗОШ до 9-го класу. Потім з мамою переїхали на її батьківщину у Вичівку. У 2002 році закінчив Вичівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У 2002-2004 роках в Сумах проходив у внутрішніх військах строкову військову службу, далі служив за контрактом. Після закінчення терміну контракту повернувся
додому.
28 квітня 2015 року під час однієї з хвиль мобілізації поповнив ряди Збройних сил України. Воєнні будні розпочалися у складі новосформованого на Дубенщині 301-го дорожньо-комендантського батальйону. Служив в АТО, донецький напрямок до 2018 року. Як учасник бойових дій, підписав контракт ще на 6 місяців, службу проходив водієм реанімобіля у медичній роті в складі 14-ої окремої механізованої бригади.
За звитяжну військову службу був відзначений Грамотами та Подяками від свого командування.
Нагороджений медаллю «Учасник АТО», медаллю «Захисник рідної землі», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
У травні 2021 року Ігор знову підписує контракт і відбуває до війська. 20 березня 2022 року воїн загинув на Луганщині, внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу.… Читати далі
Корнійчук Богдан Сергійович (14.05.1998-06.03.2022)
Народився 14 травня 1999 року в селі Морочне Зарічненського району (нині – Зарічненської селищної об’єднаної територіальної громади Вараського району) Рівненської області. У 2014 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи, у 2016 році – Київський військовий ліцей імені Івана Богуна (місто Київ).
У Збройних силах України з 2016 року. У червні 2020 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (місто Львів).
З 21 червня 2020 року служив заступником командира з морально-психологічного забезпечення 3-ї танкової роти танкового батальйону 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0536 (польова пошта В0927), міста Сєвєродонецьк/Лисичанськ Луганської області).
З 2020 року брав участь в операції об’єднаних сил на сході України.
З 24 лютого 2022 року, після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, брав участь у боях з російськими окупантами.
6 березня 2022 року група, яку очолював лейтенант Богдан Корнійчук, здійснювала марш з села Красна Поляна до села Георгіївка Старомлинівської сільської об‘єднаної територіальної громади Волноваського району Донецької області.… Читати далі
Войтович Василь Васильович (01.01.1971-25.03.2022)
Войтович Василь Васильович народився в 1971 році у селі Вичівка Зрічненського, нині Вараського району. Там же у 1978 році пішов у перший клас місцевої школи.Закінчив Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя за спеціальністю «Електрифікація».
Після навчання була строкова військова служба. У 1992 році прийнятий на посаду електромонтера оперативно-виїзної бригади Зарічненського РЕМу. З того часу на різних посадах – від диспетчера оперативно-диспетчерської групи до головного інженера. Працював у Зарічненському РЕМі до 2022 року. У січні 2022 підписав контракт зі Збройними Силами України. За розподілом потрапив у 14-у окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого, у складі якої боронив Батьківщину. Загинув Василь 25.03.2022 в результаті авіаудару під час виконання бойового завдання на Миколаївщині.
Всі, хто знав Василя Васильовича, говорять тільки хороше про нього. Був чесною і відвертою людиною. Ніколи не лукавив.
Прощалися із захисником 31 березня у Зарічному та в його рідному селі Вичівка.
Поховали Войтовича Василя Васильовича в рідному селі Вичівка.
У нього залишилась дружина та двоє доньок.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента УКРАЇНИ №293/2022 Войтовича Василя Васильовича — штаб-сержанта нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)
У селищі Зарічне назвали вулицю на честь Василя Войтовича . … Читати далі
Савчук Василь Леонідович (01.01.1971 -20.06.2020)
Савчук Василь Леонідович народився 1 січня 1971 року в с. Головниця Корецького, нині Рівненського району Рівненської області. В 1978 році пішов в школу, а в 1986 році закінчив Даничівську восьмирічну школу. В 1988 році закінчив повний курс Корецького професійно-технічного училища із строком навчання 2 роки за професією тракторист-машиніст широкого профілю, слюсар другого розряду. У 1989 році закінчив Корецьку вечірню середню загальноосвітню школу, здобув середню освіту .
В 1988 році був прийнятий на роботу Користівського цукрорадгоспу Корецького цукрокомбінату помічником комбайнера с. Даничів. В 1989 році був звільнений в зв`язку з призовом в Армію. З 1989 – 1991 роки служив в Збройних Силах України. В 1991 році працював на Рівненському заводі високовольтної апаратури. В 1993 році став членом колгоспу «Батьківщина» с. Даничів, працював трактористом. В 1993 році одружився з Ревко Тетяною Вадимівною. Виховували двох синів.
16 березня 2022 року призвали на військову службу в зв`язку з повномасштабним російським вторгненням на територію України. Василь був дуже хорошою людиною і недарма мав позивний «Добряк».
20.06.2022 року під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника за 3 км.… Читати далі
Гранітний Ярослав Сергійович (30.03.1979 – 02.03.2022)
Народився Ярослав 30 березня 1979 року в м. Рівне, громадянин України, освіта загальна середня.Відвідував дитячий садочок № 39. Закінчив ЗОШ , число 8, м. Рівне. Після закінчення навчання військову службу проходив у Самборі. Повернувшись до Рівного, працював на Андріївському ринку охоронцем.Невдовзі їде на заробітки до Росії. Там навчався в юридичній академії. Але через відсутність грошей довелося закінчити навчання.. Через сім років повернуся уже зрілим , дорослим чоловіком. і влився у політичну боротьбу поруч із Сашею Білим. .Спочатку був членом “Свободи”, пізніше організував громадську організацію “Бойовий молот”. Зареєстровано 29.04.2014 р.
Фізична особа – підприємець, безпартійний, проживав у місті Рівному.
Розпочинав свою діяльність у Рівненському осередку партії “Свобода”, від якого балотувався у Верховну Раду України у 2012 р. У 2012-2013 рр. був помічником народного депутата від “Свободи” Олега Осуховського.
У 2012 році був одним з організаторів фестивалю традиційної козацької культури “Покровський вітер”, до 70-річчя УПА.
Ярослав Гранітний був активістом УНСО і підозрюваним у сепаратизмі й державній зраді після того, як організовував фейковий мітинг під Рівненською облдержадміністрацією у 2017-му році.… Читати далі
Хамуйло Олександр Валерійовича (??1985.-25.05.2022)
Олександр Хамуйло закінчив ЗОШ № 13 м. Рівного. Навчався у вищому професійному училищі №1 м. Рівне та в РДГУ. Проходив строкову службу в армії. Працював на будівництві та підприємстві з монтажу котелень та обладнання. Олександр дуже любив риболовлю, та більше любив щось майструвати власноруч.
З початком повномасштабного вторгнення в Україну отримав виклик у військкомат і був призваний в ряди ЗСУ. Після ворожих обстрілів рашистів, 25 травня серце Олександра зупинилося. Він загинув біля села Білогорівка Луганської області.
Після служби у Покровському соборі його поховали на алеї Героїв кладовища Нове Рівному.
Без батька залишилися донька Аня та син Діма
Савчук Микола Васильович (????1982 -10.06.2022)
Микола Савчук народився в 1982 році в с. Смига на Дубенщині. Після училища, де опанував фах кухаря, пішов в армію на строкову службу. Пізніше закінчив Національний університет водного господарства і природокористування, згодом і Одеський інститут сухопутних військ.
Із 2016 року несе службу у розвідбаті в зоні АТО. Після повернення із зони бойових дій, Микола служив у військкоматі. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Микола Савчук взяв на себе відповідальність формування батальйону територіальної оборони Рівненщини. Добирав склад, відповідав за навчання, допомагав опановувати різні види зброї. 10 червня 2022 року при виконанні службових обов’язків отримав осколкове поранення голови.
Лікарі боролися за життя заступника командира рівненського батальйону ТрО, капітана Миколи Савчука Васильовича , але травми були несумісні з життям.
10 червня його не стало.Поховали Героя у с. Смига, де живуть його батьки.
У Миколи Савчука залишилася дружина та двоє синів.