Щербан Раїса – Page 93 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Дзюбишин Дмитро Олексійович (?? 26. 04.1991-29.05.2022)

Дмитро Дзюбишин народився в Рівному Випускник Рівненського державного гуманітарного університету факультету математики та інформатики: Отримав спеціальність «Інформатика». У Рівненському інституті слов’янознавства – «Банківська справа». У 2016 вперше поїхав на Схід – у зону АТО. Він відбув там п’ять ротацій, захищав кордони нашої України у Донецькій та Луганській областях.

Коли розпочалася повномасштабна війна, старший лейтенант, командир мінометної батареї 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила, Дмитро Олексійович виконував бойові завдання в Луганській області.

Командир мінометної батареї, старший лейтенант Дмитро Дзюбишин загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу села Золоте на Луганщині

Дмитро Дзюбишин нагороджений Грамотою Президента України, медалями, пам’ятним знаком Дмитро з дитинства мріяв стати військовим.

Поховали Герояна на кладовищі «Нове».

Шаляпін Ігор (позивний «Гарік») (??- 25.05.2022)

Ігорем Шаляпін народився в Нікополі Дніпропетровської області, зростав без батьків. Одружився з рівнянкою й оселився у її рідному місті Острозі. У 2014 році Ігор пішов добровольцем у спецпідрозділ поліції «Торнадо», який воював на Луганщині. Потім служив у «Миротворці» Ігор пройшов переатестацію у Нацполіцію та продовжував службу до 2018 року, переїхав у Рівне у чергову частину.Після звільння з поліції, працював на СТО та мріяв відкрити своє. Любив риболовлю, ремонтувати та водити авто. 11 лютого поїхав на роботу в Чехію, а після нападу Росії 24 лютого повернувся захищати Україну.

25 травня під час бою в Сєвєродонецьку Луганської області розвідник Ігор Шаляпін загинув . Йому було 30 років

Поховали Ігоря Шаляпіна на кладовищі Нове, м Рівне. У нього залишилася дружина та шестирічна донька.

Кубай Юрій Сергійович,позивний “Куба” ( -10.06.2022 )

Юрій народився в селі Бабин Рівненської області. Навчався у Бабинській школі. Потім від служби зайнятості отримав направлення на навчання за фахом слюсар з ремонту та обслуговування газового устаткування. Згодом мав улюблену роботу на будівництві, де займався оздобленням фасадів. Збудував сім’ю, мав багато планів на життя. Захоплювався риболовлею. Був учасником АТО з 2015 року, він боронив країну на Луганщині.

Працював на будівництві, займався оздобленням фасадів, мав свою бригаду, Навесні 2022 року знову отримав повістку з військкомату.

Під час повномасштабного російського вторгнення Юрій захищав Україну у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила ЗСУ. Обіймав посаду розвідника-снайпера. Брав участь в обороні Донбасу від окупантів..

Юрій Кубай загинув 10 червня у бою поблизу Комишувахи, на Луганщині. Поховали Героя у Бабині, де живуть рідні. Йому було 37.

Поховали Сергія у селі Бабин.

На території Бабинського ліцею встановлено меморіальну дошку на його честь.

Кубай Юрій Сергійович – почесний громадянин м.Рівного (Рішення Рівненської міської ради №2408 від 22.08.2022)

Публікації про Кубая Ю.

“Хотів помститися за все зло”.

Жолондієвський Олександр Борисович (17.08.1971-08.03.2022)

Жолондієвський Олександр Борисович народився’ 17 серпня 1971 року в селі Неньковичі Зарічненського, нині Вараського району в родині фельдшера-акушера Катерини Борисівни та водія Бориса Йосиповича. У 1978 році пішов до восьмирічної школи в Неньковичах. Закінчив її у 1 986 році і восени вступив до Сарненського СПТУ N0 21 за спеціальністю «Механізатор широкого профілю”. У 1991 пішов на службу в ЗСУ. З 2001 5 року, З роки був на військовій службі за контрактом в окремому загоні спеціального призначення «Азов» м. Маріуполь Національної гвардії України.

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», та відзнаками «Учасник АТО», «Учасник бойових дій» (Ветеран війни).

Восени 2021 року знову підписав контракт і вступив до лав ЗСУ. 24 лютого став на захист Києва. Загинув 8 березня 2022 року в смт Макарів, Київськрої області.

12 березня, у селі Неньковичі Рівненської області відбулась церемонія прощання із загиблим Героєм Олександром Жолондієвським.

Указом Президента України №140/2022 солдата Жолондієвського Олександа Борисовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)

Мельник Віталій Васильович (21.12.1987-11.05.2022)

Віталій Васильович Мельник народився 21 грудня 1987 року у багатодітній сім’ї в с. Перекалля Зарічненського, нині Варашського району. Дитинство та юність минули у скруті, та, попри це, він виріс щедрим і готовим прийти на допомогу тим, хто цього потребував. Мав середню освіту. Служив в армії. Працював різноробочим. Згодом одружився і мешкав на Київщині. Мав сина. Останні кілька років працював за кордоном, бо мріяв придбати житло. У березні він став одним із п’яти односельців, які отримали повістки і пішли на війну. Війну, яка для нього завершилась 11 травня біля села Богородичне на Донеччині. Йому було 35 років.

Гамаровський Руслан Іванович (27.02.1976-05.06.2022)

Руслан Гамаровський народився у Львові, але все життя прожив у Рівному. Бухгалтер за освітою, він працював у багатьох підприємствах та організаціях. Проте в 2014 році, коли ворог вперше перетнув східні кордони нашої країни, змінив цифри на військову форму. Пройшов низку ротацій в зоні АТО/ООС

У 2014 році служив у батальйоні “Шахтарськ”, у 2015-2016 роках воював у 81 ОАЕМБр, у 2019 став частиною Української Добровольчої Армії, батальйон “Аратта”…

27 лютого цього року Руслан відзначив свій 46-й день народження і вирушив на фронт. Руслан Гамаровський загинув 5 червня під час бою біля села Полтавка Запорізької області.

Поховали Руслан на кладовищі “Нове” в Рівному

Гамаровський Руслан Іванович – почесний шгромадянин М. Рівного (Рішення Рівненської міської ради №2408 від 22.08.2022)

Семенчук Богдан Юрійович (12.06.1993-13.03.2022)

Семенчук Богдан Юрійович народився 12 червня 1993 року в м.Березне Рівненської області.

У 2001 році пішов в перший клас Березнівської ЗОШ №2. Ще з дитинства Богдан захоплювався спортом, а особливо футболом. З восьмирічного віку займався в секції (футбол) в ДЮСШ м.Березне. У 2007 році був запрошений на навчання до Київського обласного інтернату спортивного профілю, де навчався спортивної майстерності грі у футбол. У 2008 році навчався у Березнівському спортивному-ліцеї по профілю (футбол), був гравцем місцевої аматорської команди «Случ» (Березне).

З 2009-2010р. навчався і був випускником Костопільського обласного ліцею інтернату спортивного профілю, грав у складі команди ліцею, брав участь у юнацькому чемпіонаті України.

У 2015 році закінчив Східноєвропейський національний університет ім. Л. Українки, здобув кваліфікацію «бакалавр спорту, вчитель фізичної культури».

З 2007 по 2019 рік працював у департаменті патрульної поліції м. Рівне. Його хобі – риболовля.

Виконав стрибок з парашутом про що отримав свідоцтво, гравець багатьох спортивних команд області. Неодноразовий чемпіон району, володар кубка району, а також фіналіст супер кубка області та чемпіон ДЮФЛРО.… Читати далі

Свиридюк Тарас Миколайович (30.06.1994-20.03.2022)

Свиридюк Тарас Миколайович народився 30 червня 1996 року в с. Лінчин Рівненської області в багатодітній сім’ї. Закінчив Лінчинську дев’ятирічну школу, та здобув професію будівельника у Соснівському ПТУ-4. Після закінчення училища працював на будівництві, а у 2017 році був призваний на строкову службу в ЗСУ. Після закінчення строкової служби 15.05.2019 р.підписав контракт та воював на сході нашої країни, де захищав її кордони у складі 14-ї механізованої окремої бригади ім. Князя Романа Великого міста Володимир-Волинський.
Після масштабного вторгнення Росії Тарас разом із своєю бригадою був направлений у Миколаївську область Баштанський район с.Снігурівка для захисту нашої країни.
Загинув Тарас Свиридюк 20 березня 2022 року у віці 25 років.
У Тараса залишилась донька, яка народилася у цивільному шлюбі.
Похований воїн на кладовищі села Лінчин.

Указом президента України №240/2022 “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” СВИРИДЮКА Тараса Миколайовича — старшого солдата нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі

Гаврилюк Віталій Сергійович (07.11.1986-07.03.2022)

Гаврилюк Віталій Сергійович народився 7 листопада 1986 року в м. Березне Рівненської області. Навчався в місцевій загальноосвітній школі №2 . Служив у ЗСУ. Після закінчення служби в армії працював у Березнівському райвідділі міліції та Березнівському лісгоспі. З 2020 року проходив службу в Збройних силах України за контрактом, брав участь у бойових діях в зоні АТО. Служив у складі 14-ї механізованої окремої бригади ім. Князя Романа Великого м. Володимир-Волинський.

Загинув Віталій 7 березня 2022 року, захищаючи Україну від окупантів, неподалік села Макарівка Бучанського району на Київщині. Йому було 36 років.

Захисника поховали на Березнівському міському кладовищі в урочищі «Лукавець».
У загиблого залишилася дружина та двоє дітей.

Нагороди солдата Гаврилюка Віталія Сергійовича: Князівський хрест Героя “Навіки в строю”

Орден «За мужність» ІІІ ступеня. (посмертно)… Читати далі

Базелюк Ігор Анатолійович (04.04.1989-26.02.2022)

Базелюк Ігор Анатолійович народився 4 квітня 1989 року у місті Балей Читинської області. Коли Ігорю виповнилося 3 місяці батьки повернулися в Україну в село Кам’янка Рівненської області Березнівського району. (Тепер Рівненський район) Навчався у місцевій загальноосвітній школі, зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень, дуже любив малювати. Після закінчення 11 класів вступив до Соснівського ВПУ, здобувши професію електрогазозварювальника. Захоплювався технологією виготовлення кованих виробів. Ігор був дуже веселим та щирим.

З 2019 року проходив службу за контрактом в Збройних силах України, брав участь у бойових діях у зоні АТО. У 2021 році йому перебував на сході України в м.Щастя Луганської області, де отримав контузію. Служив у десантно-штурмових військах 80-ій бригаді.

Під час несення служби він був нагороджений двома грамотами за сумлінне виконання поставлених завдань.

26 лютого 2022 року в боях за Нову Каховку на Херсонщині Ігор потрапив під артобстріл, пряме влучання в БТР було смертельним. Про смерть воїна стало відомо 1 березня.

Без тата залишилося двоє дітей.

29-го березня президент України Володимир Зеленський підписав указ №187/2022 про відзначення Базелюка Ігоря Анатолійовича, старшого солдата орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі