Колесник Юрій Олександрович, позивний “Явір” (22.03.1994 – 23.10.2017)

Народився Колесник Юрій Олександрович 22 березня 1994 року в  м. Дубровиця, Рівненської області у багатодітній патріотичній сімї. Батьки виховували своїх дітей у дусі патріотизму і любові до України.  Юрій закінчив 9 класів місцевої школи і продовжив навчання в Дубровицькому професійному ліцеї, де здобув спеціальність муляра-штукатура. Але через деякий час він вирішив піти стопами свого діда – вояка УПА – і присвятити себе захисту Батьківщини. 15 жовтня 2013-го Юрій підписав контракт і пішов на військову службу в ЗСУ. Війну зустрів у складі 80-ої окремої аеромобільної бригади. За його плечима бої за Луганський аеропорт, пекло Іловайського котла. У 2014 році був контужений.

Після повернення із фронту хлопець вступив до Академії сухопутних військ у Львові, а згодом знову відправився на війну вже у складі 45-ої ОДШБр, яка дислокується в Одеській області, та виконував бойові завдання у Луганській і Донецькій областях. 29 листопада 2015 р.

Юрій Колесник був нагороджений медаллю МО “Захиснику Вітчизни”. Служив на посаді «стрілець-зенітник механізованого батальйону» 28-ої ОМБр.

Загинув  23 жовтня 2017 року, підірвавшись на ворожій міні в сірій зоні, поблизу с.… Читати далі

Куришку Ярославу присвячується…

 

Кто спит, тот видит только сны,

Не зная от войны тревоги.

Вот кто-то крикнул: «Пацаны!»,

Вновь замерцали в небе звёзды.

В момент тот вспыхнул горизонт,

Российский «Град» мерцает в небе,

И мы не знаем: попадёт

Ещё хоть раз увидеть небо?… Читати далі

Куришко Ярослав Русланович (9.02.1994 – 08.08.2014)

 

Куришко Ярослав  Русланович народився в  с. Карасин  Сарненського  району  Рівненської області 9.02.1994 року. У 2000 році  пішов навчатися  до Карасинської ЗОШ І-ІІ ст. З 2005 до 2011 року прислуговував  у Свято-Василіївському  храмі с. Карасин. Також у цей період навчався у Сарненській  музичній  школі грі на акордеоні. Після закінчення 9 класів  Карасинської  ЗОШ, навчався у Стрільській ЗОШ І-ІІІ у 10  класі. У 2011 році закінчив 11 клас Сарненського  ліцею “Лідер”. У  2011-2012 роках  навчався у Рівненській  школі  міліції, 2012-2013 роках  проходив  строкову  службу  у ВПС  при  Генеральному штабі (м. Київ). Після закінчення строкової служби пішов служити за  контрактом у Новоград-Волинську військову частину.

Загинув 8  серпня 2014  року в селищі Степанівка Донецької  області під час антитерористичної  операції.

Похований  15 серпня 2014 року у с. Карасин Сарненського району Рівненської області.

Залишились батьки та сестра.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Я. Куришко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

у вересні 2014-го в Карасинській школі встановлено меморіальну дошку Ярославу Куришку

у Карасині проводяться турніри з міні-футболу, присвячені Ярославу Куришку… Читати далі

Сапожніков Олексій Юрійович (Сапог)(29.03.1989–15.05.2015)

       Сапожніков Олексій Юрійович, позивний «Сапог» народився 29 березня 1989 року в Здолбунів Рівненської області. Проживав у Здолбунові (мікрорайон залізничників). Навчався в здолбунівській ЗОШ № 5.  У 2007 році закінчив Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар».
До батальйону пішов добровольцем у листопаді 2014 року. Був снайпером в 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар».
8 травня 2015 року в селищі Новотошківка Попаснянського району Луганської області, на 29-му блокпості біля Бахмутки, отримав тяжке осколкове поранення. Відразу доставлений у м. Лисичанськ і прооперований, а пізніше переведений до шпиталю міста Харків. 15 травня, не приходячи до свідомості, помер від отриманих поранень у Харківському шпиталі. 16 травня з воїном попрощались на Майдані Незалежності у Києві, того ж дня бійця зустрічали у Здолбунові.
Був одружений, виховував двох дітей. У нього залишилися батьки та молодший брат.

 … Читати далі

Кондратюк Олексій Володимирович (05.07.1995 – 17.03.2017)

Кондратюк Олексій Володимирович – навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, матрос.

Народився 5 липня 1995 року в селі Пісків Костопільського району Рівненської області. Через деякий час родина переїхала до міста Костопіль Рівненської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №3 міста Костопіль, у 2012 році – Сарненський професійний аграрний ліцей та здобув професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар-ремонтник».

Працював слюсарем-сантехніком у багатогалузевому житлово-комунальному підприємстві міста Костопіль.

У травні 2016 року був призваний Костопільським районним військовим комісаріатом Рівненської області на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України. Служив у 501-му окремому батальйоні морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1965, місто Бердянськ Запорізької області).

З літа 2016 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

17 березня 2017 року матрос Кондратюк загинув під час мінометного обстрілу російсько-терористичними силами спостережного посту українських військових в районі села Водяне Волноваського району Донецької області.

… Читати далі

Напрієнко Дмитро Віталійович («Араміс») (21.02.1991 – 1.12.2015)

Напрієнко Дмитро Віталійович народився 21 лютого 1991 р. в м. Дубно.

Корінний дубенчанин, навчався у НВК “школа-гімназія” м. Дубна, Дубенському педагогічному коледжі, Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, на гуманітарному факультеті (кафедра англійської філології).

У грудні  2014 року 24-річний Дмитро пішов добровольцем на фронт. Молодший сержант, снайпер мотопіхотного взводу 14-ої окремої механізованої бригади (раніше – 1-й БТО «Волинь»). Позивний «Араміс».

1 грудня 2015 року загинув за трагічних обставин поблизу міста Красногорівка Мар’їнського району Донецької області.

Останнє інтерв’ю Дмитра вийшло 22 жовтня у місцевій газеті під назвою «Снайпери полюють на Героїв».

Похований у місті Дубно 5 грудня 2015-го з військовими почестями

На будівлі Дубенської гімназії №1 відкрили меморіальну дошку на честь випускника Дмитра Напрієнка.… Читати далі

Накидалюк Петро Іванович (4.07.1990 – 11.03.2015)

Петро Накидалюк народився 4 липня 1990 року у селі Плоска, що на Дубенщині. Закінчив 8 класів ЗНЗ №3 м. Дубно, а 9-й – у ЗНЗ  с. Плоска.

Навчався у Дубенському професійному ліцеї з 1 вересня 2005 року до 2008 року за професією: муляр, штукатур, маляр, бетонер. Професійно займався спортом та став кандидатом в майстри спорту України з армреслінгу .

Під час Революції гідності перебував на Майдані. У зв’язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го; покидаючи обійстя, на воротах вивісив Український прапор.

Солдат, механік-водій 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283, м. Кривий Ріг.

З 19 вересня брав участь в антитерористичній операції. У складі підрозділу забезпечував підсилення оборони окремого загону спецпризначення Нацгвардії «Азов» у  районі Маріуполя.

Загинув  11 березня 2015 року в районі Маріуполя під час виконання бойового завдання.15 березня на центральній площі міста Дубно до 5000 чоловік прийшли попрощатись із загиблим земляком.16 березня прощалися з  Петром у рідному селі Плоска.

Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цінності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Стрикун Іван Григорович (13.08.1967 – 29.06.2015)

Іван Григорович Стрикун народився 13 серпня 1967 року в с. Новомалин Острозького району Рівненської області. Закінчив місцеву середню школу. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР, молодший сержант.

Після демобілізації працював водієм у колгосп «Іскра» (сусіднє село Михалківці). Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною.  У них народилося двоє дітей – син Іван та донька Ольга.

З 1990 року мешкав у селі Михалківці Острозького району,  після реорганізації колгоспу їздив на заробітки.

12 березня 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив старшим водієм штабних машин 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302, польова пошта В2830; селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).

З 19 травня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

29 червня 2015 року молодший сержант Стрикун Іван помер від серцевої недостатності по дорозі в лікарню міста Новогродівка Донецької області.

3 липня 2015 року похований на кладовищі села Михалківці Острозького району Рівненської області.

У військовослужбовця залишилися мати, дружина та двоє дітей.

… Читати далі

Прончук Тарас Вікторович (позивний “Людоїд”) (6.08.1997–16.02.2017)

Тарас Вікторович Прончук (позивний “Людоїд”) народився шостого серпня 1997 року в селі Хотин Рівненського району Рівненської області. Із 5 до 9 класу навчався у Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 р. за фахом “електрогазозварювальник”.

До лав ЗСУ був призваний у листопаді 2015 року. Старший матрос служив на посаді кулеметника батальону морської піхоти.

16 лютого 2017 року старший матрос Прончук Тарас Вікторович загинув від ворожої кулі  в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У нього залишилася мати і троє братів.

Поховали бійця у селі Хотин Рівненського району.

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 р. «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» молодший сержант Тарас Вікторович Прончук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Також нагороджений медалями: “За жертовність та любов до України”, “Відвага і честь”, “Оборона Маріуполя”… Читати далі

  1. Сторінки:
  3. 1
  4. ...
  5. 92
  6. 93
  7. 94
  8. 95
  9. 96
  10. 97
  11. 98
  12. 99