Маліздерський Олександр ?? (-28.02.2023 )

Олександр Маліздерський народився у далекій Рязані. Саме там проходив службу його тато-військовий. У 1987 році подружжя Маліздерських разом із двома синами приїхало до Рівного, тут і оселилося. Сашко навчався в ЗОШ №11. Строкову службу проходив у Львові. Повернувшись додому , вступив до автотранспортного технікуму. Працював у державній охоронній службі. У 2020 році підписав контракт із прикордонною службою.Від серпня 2021 року охороняв кордон на Сході.

Олександр зустрів повномасштабну війну на передовій. Воював у гарячих точках,

39-річний інспектор прикордонної служби старший сержант Олександр Маліздерський загинув 28 лютого 2023 року під час артилерійського обстрілу в районі Бахмуту на Донеччині.

Поховають Героя на кладовищі “Нове”.

У військового залишився 9-річний син Анатолій.

Читати далі

Нестерук Андрій ?( -20.02.2023)

Андрій Нестерук народився у Рівному. Закінчив ЗОШ № 26 , а за тим здобув фах столяра-верстатника. Чоловік спробував себе у різних галузях — працював охоронцем,і в будівельних супермаркетах, і складав меблі, . А згодом заробляв кошти для родини за кордоном. Найбільше йому подобалася робота з деревом, саме цій справі присвятив найбільше часу…

Призваний на військову службу.

Був санітаром-стрільцем, хотів вивчитися на військового медика.

38-річний солдат Андрій Нестерук загинув у бою неподалік села Червонопопівка на Луганщині 20 лютого 2023 року.

Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному

Читати далі

Галабурда Олександр Леонідович (08.02.1973-21.05.2022)

Олександр Галабурда народився 2 лютого 1973 року у селищі Демидівка. Навчався в ?? З дитинства захоплювався спортом . За підтримки батьків зорганізував футбольне поле, пізніше був наставником дітвори в інших видах спорту. Учасник численних  чемпіонатів району та області, переможець і призер багатьох змагань.

8 лютого йому виповнилося лише 49 років

Похоронили Героя на цвинтарі в селі Лішня, де поховані його родичі 

Публікації про Галабурду О.

На Демидівщині попрощалися із футболістом, який загинув на війні

23 травня в останню дорогу провели Героя, який захищав Україну від ненависного російського агресора. 

«Щоб над нашою Батьківщиною засяяло сонце миру та спокою, Олександр віддав найдорожче – своє життя та долучився до Небесного Війська», – йдеться у дописі. 

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Демидівської селищної ради.

Сколихнувши небо залпами від пострілів військових, наспівуючи Державний Гімн України та вигукуючи гасло «Героям слава!!», попрощалися із захисником рідні, близькі, друзі, побратими та небайдужі люди. 

«Море квітів, «живий коридор» на узбіччях вулиць, українські прапори, невимовний жаль та пекучий біль. Словами важко загоїти у серці болючу рану втрати.

Читати далі

Теленський Олександр Олександрович (28.04.1983-07.06.2022)

Олександр Теленський народився  28 квітня  1983 року. ВІн родом з села Ялтушків Барського району Вінницької області.Із своєю майбутньою дружиною Іванною познайомився в Києві, де був на роботі. Згодом одружися. Мали пятеро дітей.

Після вручення повістки у військкомат, він пройшов медкомісію і 12 березня був командирований на проходження навчання у Кам’янець – Подільський.Він єдиний з тих, хто разом з ним навчався військової справи, потрапив на Східний напрямок. Спочатку відправили в Краматорськ, під Рубіжне, пізніше Лисичанськ.

Під час виконання бойового завдання в зоні проведення воєнних дій на території Луганської області загинув житель села Вовковиї Олександр Теленський, якому у квітні 2022 року виповнилося 39.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Героя, який віддав своє життя за мир та спокій на рідній землі, відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. (посмертно).

Публікації про Теленського О.

Нещадний російський окупант забирає життя кращих. Важко сприймати смерть наших захисників. Ще важче знайти слова втіхи і підтримки для рідних, близьких та знайомих Олександра.Читати далі

Романюк Роман Петрович ( 18.02.1981-16.03.2022)

Романюк Роман народився 18 лютого 1981року в селі ??? Закінчив

 Затим навчався у Кам’янець – Подільському військовому навчальному закладі, проходив службу  Бродівській військовій частині.

У 2014 році, як тільки росія порушила кордони на Сході України, Роман добровільно брав участь в АТО. Отримавши поранення , контузію, перебуваючи  в палаючому БТРі, повернувся додому.

Повномасштабна війна застала  Романа Романюка  в  Києві, де на той час він  проживав і працював.4 березня  його призвали  на військову службу до військової частини Національної гвардії, а 6 березня  він відправився  на передову в с. Мощун Бучанського району (Гостомельський напрямок),

16 березня Роман разом з іншими українськими захисниками потрапив під обстріл   Окупанти влучили в автомобіль з гранатомета.. Йому назавжди буде  41  рік.

Поховали Героя в  ??

Читати далі

Джуріч Сергій (- 16.01.2023)

Сергій Джуріч народився у Рівному, закінчив ЗОШ №25 . Навчався у Квасилівському училищі, де  здобув фах автослюсара . Далі здобував освіту в РДГУ ,  отримав диплом менеджера-економіста .

В армії не служив та з 2015 року  пішов добровольцем у зону проведення антитерористичної операції. Любив автівки, у зоні АТО був водієм.

Після повернення додому у 2019 році , працював далекобійником. З початком повномасштабного вторгнення росії  пішов у військкомат.

Старший солдат 40-річний Сергій Джуріч загинув під час оборонних дій на Донеччині 16 січня

Поховали Героя на кладовищі у Новому дворі…

Читати далі

Маруха Микола Вікторович (14.05.1977–15.12.2022)

Микола Вікторович Маруха проживав у с. Немирівка Радивилівського, нині Дубенського району

Старший солдат Маруха Микола Вікторович під час мобілізації був призваний на військову службу (18.03.2022 р) другим відділенням Дубенського районного відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В лавах Захисників Батьківщини – з 18 березня 2022 року, для того, щоб зі зброєю в руках боронити незалежність й територіальну цілісність України.

Поховали Маруху Миколу Вікторовича 16 грудня, в с.Немирівка, за місцем проживання сім’ї військовослужбовця.

15 грудня  старший солдат Маруха Микола Вікторович загинув

Йому виповнилося 45 років. Осиротіла родина –  тьоє дітей і дружина.

 

Читати далі

Галатюк Вадим Ростиславович«Вейн» (21.10.1981-14.01.2023)

Галатюк Вадим народився двадцять першого  жовтня 1981 року, с. Балки Бугаївецького старостинського округу Радивилівської територіальної громади.в с.  Навчався  ?? Проходив військову службу в підрозділах Національної Гвардії України.Вадим Галатюк добровільно приєднався до бойового підрозділу в час російської агресії проти України. Єдиною його мотивацією був щирий патріотизм і бажання захистити рідну землю.

Був старшим солдатом, кулеметником, загинув  у  населеному пункті Озарянівка Бахмутського району 14.01.2023 року.

Галатюк Вадим помер від поранень в результаті ворожого мінометного обстрілу .

Поховали Героя на кладовищі в Радивилові.

Йому було 42 роки.
Читати далі

Кравець Сергій, позивний “Крава” (-25.07.2022)

 

 Сергій народився в селищі Нова Рафалівка Рівненської області. Навчався місцевій школі-інтернаті. Здобув освіту столяра в Маневицькому вищому професійному училищі. Працював водієм, будівельником, неодноразово їздив за кордон на заробітки.

Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював за Україну у лавах Десантно-штурмових військ ЗСУ. Був бійцем 46-ї окремої аеромобільної бригади.

Старший солдат Сергій Кравець, позивний Крава, загинув 25 липня 2022 року біля села Білогірка на Херсонщині. Під час виконання бойового завдання боєць потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав смертельне поранення голови. Йому назавжди залишилось 29 років.

«Сергій був люблячим чоловіком, прекрасним татом, найкращим братом, вірним другом, чудовим кумом та просто чудовою людиною. Завжди старався всім допомогти. Умів вислухати та підтримати», – розповіла дружина брата загиблого Марія.

Поховали воїна у рідному селищі.

Вдома на Сергія чекали мама, брат, сестра, дружина та дві доньки.… Читати далі

Прокопчук Віталій Іванович (06.09.1974 –13.09.2022)

Віталій Іванович Прокопчук народився 06.04. 1974 року у с. Голишів Рівненського району. У 1989 році закінчив Голишівську восьмирічну школу. З 1989 по 1992 роки навчався в Клеванському СПТУ №23 , де здобув професію тракториста, шофера та комбайнера. За фахом не працював.

Після одруження проживав у с. Застав’я. Деякий час працював бетонувальником на заводі залізобетонних виробів агрофірми ,,Зоря’’, потім на Рівненському хлібозаводі ,,Рум’янець’’. До війни працював в охороні на підприємстві ПрАТ,,Рівнеазот’’. Мав сім’ю – дружину та двох дорослих синів.
Загинув солдат Віталій Прокопчук під час виконання бойового завдання 13 вересня 2022 року в м. Лозова Харківської області.… Читати далі