Війна (2022)

Петро Наумчук народився 17 січня 1976 року в смт Гоща. Згодом родина переїхала в Крим, де минуло дитинство хлопця. Майбутній Герой після закінчення школи навчався у професійно-технічному училищі №21 м.Ялта, та здобув професію столяра будівельного. Потім – служба в армії. 2013-го Петро з матір’ю переїхав на постійне місце проживання в село Симонів.
Він не боявся труднощів, не боявся роботи. Працював в ДЗ ОВСТ “Агатівка” на посаді робітника комплексного обслуговування й ремонту будинків, столяром у
ТОВ «Акріс-Агро».

30 травня 2023 року Петро Борисович був призваний на військову службу по мобілізації. Був стрільцем-санітаром гірсько-штурмової роти.
Загинув 18 липня під час мінометного обстрілу противника в районі села Берестове Бахмутського району Донецької області у віці 47 років.
Добрим, працьовитим, сміливим та справедливим згадують загиблого Петра рідні та знайомі.
Поховали Героя 21 липня 2023 року в с.Симонів

… Читати далі

Володимир Озарчук народився 2 лютого 1975 року в багатодітній родині Василя й Тамари Озарчуків із села Жалянка Гощанського району. Був третьою із п’яти дітей в сім’ї.

Шкільні роки Героя пов’язані з Садівською школою. Після її закінчення, вступив до вищого ПТУ №1 м. Рівне, де здобув фах штукатура, лицювальника-плиточника.

Травень 1998 року став одним із найщасливіших у його житті – Володимир змінив статус парубка на одруженого чоловіка. З майбутньою дружиною Валентиною познайомився у Малятині, де вона працювала землевпорядником тодішньої Малятинської сільської ради. Уже за рік, 1999 року, щасливе молоде подружжя раділо появі на світ синочка Романа. Певний час родина жила в селі Милятин Острозького району разом із мамою Валентини. . Згодом сім’я переїхала в Гощу.

Володимир Озарчук любив свою сім’ю, свою роботу. Аби забезпечити гідне життя родині, працював плиточником у різних країнах. Весь світ був його робочим місцем.

Він любив Україну. Тож коли російські орки увірвалися в мирне життя українців, чоловік у перші дні березня добровольцем поповнив ряди Нацгвардії. Разом з ним з власної волі пішли боронити рідну землю гощанці, друзі-сусіди Віталій Калінчук, Михайло Маснюк, а згодом Андрій Тимощук.… Читати далі

Микола Дячук народився 9 червня 1995 року у селі Синів на Гощанщині. Тут майбутній Герой закінчив середню школу, а відтак вступив до Здолбунівського професійного ліцею залізничного транспорту, де здобув професію зварювальника. Зростав добрим та працьовитим. 31 жовтні 2022 року Микола став на захист України у складі навідника 3 десантно-штурмового взводу 7 десантно-штурмової роти 3 десантно штурмового батальйону.
Загинув 6 лютого під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій в населеному пункті Новомихайлівка, Донецької області.
Молодий чоловік не встиг створити власну сім’ю, виростити дітей, побудувати дім. Залишив у скорботі батька Віталія, матір Людмилу, молодшу сестру Анастасію.
Поховали Героя 17 лютого 2023 року в селі Синів.
Він був сміливим, харизматичним, працьовитим-допомагав рідним.

… Читати далі

Полюхович Олександр Віталійович, народився 11 березня 2001 року в с.Симонів. Навчався в Симонівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення 9 класу, пішов навчатися в Острозьке ВПТУ та отримав професію слюсаря з ремонту автомобілів.
28 червня 2022 року заключив контракт на військову службу. Військовослужбовець проходив навчання в Англії. Був під Білоруським
кордоном. Служив на посаді старшого навідника взводу вогневої підтримки 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону. (Десантно Штурмові Війська).
Був на нульовій позиції. Рашисти просто впритул їх двох розстіляли. Його і ще одного військового. Не взяли в полон, як наші військові беруть їх, а лишили життя!
Загинув 02 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області.
Він був молодим, сміливим, харизматичним, справжнім та щирим патріотом, який понад усе любив Україну та вірив у її незалежне майбутнє…
Поховали Олександра 10 грудня 2022 року в селі Симонів

Публікації про Полюховича О.

У Симонові поховали воїна Олександра Полюховича

10 грудня 2022 року у Дмитрієвській церкві села Симонів Гощанського благочиння здійснили чин відспівування загиблого воїна сержанта Олександра Полюховича.… Читати далі

Жданюк Василь Миколайович народився 6 квітня 1968 року в с. Кринички. Навчався у Тучинській середній школі. Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут, отримав посаду інженера. Після закінчення працювати за спеціальністю у КСП «Червоний партизан» села Кринички. Після реорганізації колгоспу пішов працювати інженером в Тучинський геріатричний пансіонат. З початку повномасштабного російського вторгнення 10 березня 2022 року Василь був призваний на військову службу (пішов добровольцем).
Загинув 19 березня 2023 року неподалік с. Атинське Сумської області. Мав військове звання сержанта.
Василь Миколайович був неймовірно добрим, привітним, чуйним, з почуттям гумору! Він завжди приходив на допомогу односельчанам. Ніколи ні з ким не мав ніяких конфліктів, зі всіма товаришував. Був чудовим другом, гарним колегою та побратимом. Активний житель села Кринички, довгий час був депутатом Криничківської сільської ради.

У загиблого залишилися дружина Ірина, син Ігор та донька Анна. Йому було 54.
Поховали захисника 26 березня 2023 року в селі Тучин.

… Читати далі