Війна (2022) – Page 23 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Кричильський Анатолій Кузьмич (23.04.1971-15.02.2023)

Народився Анатолій у с.Любиковичі. У 1988 році закінчив середню школу в рідному селі та вступив до технікуму фізичного виховання у Івано-Франківську, а згодом здобув вищу освіту у МЕГА м.Рівне. Працював вчителем фізичної культури у Любиковицькому ліцеї.

Анатолій Кричильський, одразу після повномасштабного вторгнення, 25 лютого вступив до лав ЗСУ. Основний період служби проходив на передовій, спочатку в Сумській області за 18 кілометрів від ворожого кордону, а потім під Бахмутом у складі 14-го окремого стрілецького батальйону. Саме в Бахмутському районі, в населеному пункті Іванівське, в день Святого Стрітення 15 лютого 2023 року, внаслідок мінометного обстрілу, ворожа куля забрала життя Героя. Осиротіла не лише родина Кричильських, осиротіла вся громада, вся спортивна сім’я Сарненщини. Анатолій Кричильський мав 30 років педагогічного стажу.

Свого часу Анатолій Кузьмич створив і тренував команди з волейболу, які виборювали перемоги у районних і обласних змаганнях.

30 років свого життя Анатолій Кузьмович пропрацював учителем фізичної культури в школі у рідних Любиковичах. У квітні йому б виповнилося 52 роки.

У рідному селі започаткували відкритий турнір із волейболу пам’яті Героя Анатолія Кричильського.… Читати далі

Тихончик Віктор Сергійович (03.02.1974 – 11.10.2023)

Народився Віктор у м. Сарни, тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Закінчив Сарненську ЗОШ №4 (нині ліцей №4), та згодом (1992 рік) СПТУ№21 нині ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей, де отримав професією слюсаря та водія, але за покликом серця був будівельником.

В дитинстві цікавився спортом, зокрема легкою атлетикою. Як більшість хлопчаків мав багато друзів, з якими охоче катався на велосипеді. Любив походи в ліс, на природу, захоплювався риболовлею, обожнював подорожувати Україною, цікавився будівництвом, оскільки дідусь був зодчим. Віктор мав золоті руки, світлий розум та добре серце. Працював будівельником.

В 1992-1994 роках Віктор проходив строкову військову службу на Луганщині, механіком-водієм самохідних машин. Згодом одружився та проживав з родиною у м. Первомайськ (Миколаївська обл.).

Маючи проблеми зі здоров’ям та визнаний ВЛК-комісією обмежено-придатним до військової служби, не сховався за хворобу, а був вірний присязі і громадянському обов’язку – пішов захищати кордони України 20 січня 2023 року. Проходив службу на посаді водія-механіка у в/ч А4689 (21-а ОМБР, 2-й механізований батальйон, 3-я механізована рота) на Донеччині, Лиманський напрямок.… Читати далі

Котюк Олександр Васильович, позивни “Дембель” (27.12.1968 -12.12.2022)

Котюк Олександр Васильович народився 27.12.1968 року в місті Дубно Рівненської області. Жив у селищі Клевань. Навчався в Клеванській середній школі №2. Згодом навчався в Клеванському професійному ліцеї, в Університеті водного господарства. Працював у ДОК та в Клевенський районній лікарні імені Михайла Вервеги.

З 1987 по 1989 роки проходив строкову військову службу, радіотелеграфіст, радіо – та супутникового зв’язку. Захоплювався рибалкою, малюванням, різьбою по дереву.

В 1993 році одружився, в 1994 році народилась перша донька Олександра , а в 2010 народилась друга донька Емма. Мріяв, щоб діти та онуки були щасливими і жили в незалежній та вільній країні.

21.09.2022 року отримав повістку, пройшов ВЛК і був мобілізований в 15 окремо гірський штурмовий батальйон, що відноситься до 128-ї гірсько-штурмової бригади.

15.10.2022 року під час артобстрілу був поранений у селі Новокам’янка, Херсон та далі продовжив службу, не зважаючи на переломи ребер та контузії. 12.12.2022 року під час боїв за Соледар загинув від ворожої кулі.

Похований захисник у селищі Клевань.

В Олександра залишилися батьки, дві доньки та двоє онуків.

Ківінський Сергій Степанович, позивний “Малиш” (02.04.1979 – 08.06.2023)

Ківінський Сергій Степанович народився 02.04.1979 року в с. Углище Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників. Згодом родина переїхала на проживання до селища Клевань.

Навчався Сергій у Клеванській середній школі №2. Після закінчення школи навчався у Клеванському професійно-технічному училищі №23. Здобував професію тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.

Свій трудовий шлях пройшов на підприємствах ТОВ «ОДЕК» Україна, Клеванський лісозавод «Промінь». Проте Сергій завжди цінував красу дому. Подальшу свою трудову діяльність він присвятив виконанню ремонтів будинків та квартир, створенню естетичної краси та затишку. Вів активний спосіб життя, мав багато друзів, любив свою сім’ю, природу. Захоплювався автомобілями, був завзятим рибалкою та поціновувачем спорту.

У 1997 році проходив строкову військову службу. Під час повномасштабної війни чоловік став військовослужбовцем ЗСУ. Службу проходив у 33-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду головного сержанта взводу.

25.01.2023 року проходив програмно-навчальну військову підготовку у м. Ужгород. Служив головним сержантом 3-го механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону в/ч А 4447.

Загинув 08 червня 2023 року під час артилерійського обстрілу позиції в районі населеного пункту с.… Читати далі

Семенчук Віктор Миколайович (17.09.1993 – 06.05.2022)

Народився 17 вересня 1993 року в селищі Клевань Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. У 2011 році закінчив Клеванський ліцей №2. Після закінчення навчався в Рівненському вищому професійному училищі ДДСО при МВС України (с. Городок).

Працював у Державній службі охорони при УМВС України в Рівненській області.

Віктор захоплювався рибалкою та збиранням грибів. Був одружений, батько двох дітей.

Строкову військову службу проходив у м. Одеса. Був призваний на військову службу в зону АТО у складі 80-ї бригади. Захищав Донецький аеропорт.

З початком повномасштабної війни росії проти України 05 березня 2022 року був мобілізований на військову службу в Донецькій області у 53-тю окрему механізовану бригаду.

Загинув Семенчук Віктор Миколайович 6 травня 2022 року від вибухової травми (Асфіксія) здавлення грудей та черева, під час виконання бойового завдання в населеному пункті с. Володимирівка, Донецької області, Волноваського району.

Похований на місцевому кладовищі.

Рідні та друзі згадують Віктора як добру, позитивну та щиру людину.

Валько Віктор Петрович (20.11.1972 – 17.10.2023)

Народився Віктор 20 листопада 1972 року в с. Ремчиці. У сім’ї Вальків, на той час, вже зростало п’ятеро діток. Віктор виховувався у багатодітній, дружній, працелюбній родині. В 1980 році пішов до першого класу Ремчицької середньої школи. За період навчання зарекомендував себе як спокійний, врівноважений, старанний учень. Крім навчання юнак, у вільний час, допомагав батькам і знаходив час для риболовлі, походів за грибами, заняттям футболом.

У 1988 році, після закінчення дев’ятого класу Ремчицької середньої школи, вступив на навчання до Рівненського автотранспортного технікуму за спеціальністю «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів та двигунів». 27 червня 1992 році Віктор закінчив технікум, отримавши диплом техніка-механіка, а 01 липня 1992 року був призваний Рівненським міським військовим комісаріатом на строкову військову службу. Військову присягу на вірність Україні прийняв 02 липня 1992 року.

Прослуживши рік, зарахований на військову службу по контракту на посаду командира відділення в/ч 61536. У 2011 році закінчив військовий коледж сержантського складу Академії Сухопутних військ за спеціальністю «Організація військових перевезень та управління на автотранспорті». Був старанний, ініціативний, сумлінно виконував службові обов’язки, про що свідчать відзнаки та нагороди.… Читати далі

Буторін Ігор Олександрович (02.05.1989- 07.03.2025 )

Ігор Олександрович Буторін народився 2 травня 1989 року в місті Рівне. Закінчив школу №6, після чого здобув професію будівельника, пічника та штукатура у вищому професійному училищі №1

Працював у рекламному агентстві Андрія Лящука “Чегевара” монтажником, а останні роки їздив на роботу за кордон.

У вересні 2022 року Ігор добровільно пішов до лав Збройних сил України. Перший виїзд у зону бойових дій відбувся 9 січня 2023 року. Побратими Ігоря згадують його як доброго, справедливого та завжди готового прийти на допомогу товариша.

Ігор захоплювався рок-музикою. Він колекціонував гітари та мріяв навчитися грати.

“Він був моїм первістком, моєю опорою і підтримкою. Я мала два крила, а тепер залишилося лише одне… Його молодший брат зараз також захищає Україну” – каже мама військового Ірина Вікторівна

На жаль, 7 березня 2025 року в місті Дніпро молодший сержант Ігор Буторін помер у реанімації від серцево-легеневої недостатності.

У Героя залишилися мама, вітчим, брат, сестра, дружина та донька.

Прощання із захисником відбулося у четвер, 13 березня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Гришкевич Андрій Леонідович (13.10.1996-10.06.2024)

Андрій Гришкевич народився 13 жовтня 1996 року. Навчався у Квасилівській загальноосвітній школі, згодом закінчив Автотранспортний фаховий коледж за спеціальністю «Міжнародні перевезення на автотранспорті». Продовжив навчання у Національному університеті водного господарства та природокористування, де здобув вищу освіту. Після завершення навчання працював брокером митного контролю.

“З дитинства захоплювався спортом – займався боксом, мав понад 40 стрибків із парашутом. Любив музику, писав пісні, грав на гітарі. Вів активний і здоровий спосіб життя, організовував подорожі та відпочинки для друзів. Був справедливим, добрим, щирим та відповідальним сином і товаришем”, – розповідає мама Світлана.

У травні 2020 року підписав контракт на військову службу. Коли розпочалося повномаштабне вторгнення Андрій продовжив службу та став на захист Батьківщини.

На жаль, 27- річний солдат Андрій Гришкевич загинув 10 червня 2024 року на Покровському напрямку, Донецької області.

У Героя залишилися батьки та брат. Поховали військового на Алеї Героїв кладовища “Тинне”.

Ківінський Василь Степанович (11.03.1978 – 20.08.2023)

Ківінський Василь Степанович народився 11 березня 1978 року в с. Углище Рівненського району, Рівненської області у сім’ї робітників. Згодом сім’я переїхала на проживання до селища Клевань.

Навчався Василь у Клеванській середній школі №2. Після її закінчення вступив у Херсонський державний університет.

Свій трудовий шлях розпочав з роботи вчителя трудового навчання у рідній школі. З 2015 року він проживав з сім’єю в селі Залісоче Олицької громади. Згодом працював у Держлісгоспі та ТОВ Кром-берг енд Шуберт Україна ЛУ м. Луцьк.

З дитинства захоплювався риболовлею, любив майструвати по дереву. У 2014 році Василь був призваний на військову службу в зону АТО. Брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. А в 2015 році був демобілізований за станом здоров’я.

За службу українському народові отримав державну нагороду України — відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» у 2015 році, медаль «Учасник бойових дій» — 2015р., та відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» у 2019 році.

З самих перших днів початку повномасштабної війни росії проти України, 25 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ — старший солдат, стрілець-снайпер 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А 4674.… Читати далі

Алексійчук Віктор Олександрович (28.05.1972-12.06.2023)

Віктор Алексійчук народився й проживав в смт Клевань, Рівненського району, Рівненської області. Навчався у Клеванському ліцеї №2. По закінченні школи вступив до Київського медичного училища.

Провчившись рік, вирішив, що хоче служити в армії. Був мобілізований до лав тогочасної Радянської Армії. Після демобілізації навчався у Рівненському медичному коледжі, отримав диплом фельдшера. У Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені С. Демʼянчука м. Рівного здобув диплом бакалавра за спеціальністю «Фізична реабілітація».

У 2014 році добровольцем вступив до лав української армії, брав участь у АТО. Війна 2022 застала його за кордоном, але, як справжній патріот, він повернувся і був мобілізований до військової частини А0959 м. Луцька.

Був нагороджений Подякою за сумлінне виконання службових обовʼязків, патріотизм, зразкову військову дисципліну, високий професіоналізм та особливий вклад у розвиток 3-ї роти охорони 343 батальйону охорони військової частини А0959.

З березня 2023 року відбував службу неподалік м. Вугледар як стрілець-санітар. Згодом був переведений до лав морської піхоти, служив у десантно-штурмовій роті частини А3821.

Алексійчук Віктор Олександрович загинув у с. Сторожеве, Волноваського району, Донецької області під час виконання завдання.… Читати далі