Війна (2022) – Сторінка 31 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Киричук Володимир Олександрович (05.04.1999-1.10.2022)

Володимир Киричук народився у селі Плоска на Острожчині, навчався у місцевій школі, а за тим здобував вищу освіту за спеціальністю “Фізична культура і реабілітація” в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Дем’янчука.

Працював експедитором, а останнім часом – на хлібзаводі “Рум’янець” у Рівному.

Найбільше він любив спорт, присвячував йому багато часу, очі горіли, коли грав у футбол. Виступав за команди Верес, Звягель, ОДЕК. Футбол був його життям. Володя взагалі дуже любив рух, тому багато подорожував, не міг довго всидіти на місці.

Війна змусила інакше подивитися на життя. Адже добрий, щирий, позитивний юнак вирішив стати на захист країни.Коли прийшла повістка, не роздумуючи пішов захищати Батьківщину.

Добрий, товариський Володимир завжди був поряд із побратимами, стояв за них до останнього. Так, зі зброєю у руках і загинув…

Володимир Киричук загинув у бою 1 жовтня на Херсонщині. Коли їх евакуйовували, автівка підірвалася – тому він вважався зниклим безвісти. Але аналіз ДНК підтвердив, що це таки він…я

Прощання із 23-річним солдатом Володимиром Киричуком відбулося 4 грудня, об 11.00 на майдані Незалежності в Рівному.… Читати далі

Рицький Олександр Юрійович (26.03.2001-24.07.2023 )

Старший солдат Рицький Олександр Юрійович народився 26 березня 2001 року. В 2016 році закінчив 9 класів Бистрицького ліцею і вступив на навчання в Дубенський фаховий коледж культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, який закінчив у 2020 році.
У липні 2020 року уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України. Був учасником бойових дій у зоні АТО. Служив командиром протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно–штурмової роти 80-ї окремої десантно–штурмової бригади. Відстоюючи незалежність та територіальну цілісність своєї країни, Олександр, на жаль, загинув в бою 24 липня року неподалік від населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Захиснику було всього 22 роки.

Без сина залишилася мама, без брата дві сестри і брат.

Ясковець Анатолій Логвинович (04.05.1969-25.03.2023)

Анатолій Ясковець народився 4 травня 1969 року в селі Орлівка на Березнівщині. Зі слів однокласників – це був маленький, щупленький хлопчик, але такий спокійний, розумний і винахідливий. Після закінчення Орлівської школи з 1986 по 1991 роки навчався у Мирогощанському радгоспі-технікумі спеціальність «Механізація с/г». Після служби в армії Анатолій одружився. Разом з дружиною Людмилою Іванівною виростили і виховали шестеро дітей, створив міцну, дружну сім’ю. Працював шофером у колгоспі «Нове життя» а також на сезонних роботах. З квітня 2022 року перебував у лавах Збройних Сил України. Він був головним сержантом взводу інженерних конструкцій, здійснював саперні роботи, ремонтував військову техніку
Земний шлях Анатолія Логиновича Ясковця – зразок людського оптимізму та життєлюбності. Він був чистою помислами і душею людиною, турботливим сім’янином .
Анатолій – приклад для наслідування: добрий господар, справжній «майстер на всі руки», прекрасний чоловік, люблячий батько для своїх дітей, щирий друг. Йому було теж ким гордитися, адже діти виросли справжніми людьми – розумними, чесними, роботящими.
Анатолій, батько багатодітної родини, помер 25 березня 2023 року від тяжкої недуги.… Читати далі

Масяк Богдан Миронович (18.07.1979-09.09.2022)

Масяк Богдан Миронович народився 18 липня 1979 року в селі Велика Купля Березнівського району Рівненської області. У 1986 році пішов до першого класу Замостищенської ЗОШ. У 1995 році закінчив 9 класів. За направленням центру зайнятості Богдан здобув професію штукатура-плиточника. Працював будівельником. Їздив на заробітки. Неодружений У травні місяці 2021 року Богдан Масяк відзначений грамотою Березнівського благочиння ПЦУ за заслуги і сумлінну працю перед церквою і громадою.

26 квітня 2022 року був мобілізований на військову службу. Проходив навчання на Рівненському військовому полігоні, потім в міжнародному центрі миротворчості та безпеки «Яворівський військовий полігон». Після навчання був відправлений у зону бойових дій.
Командир відділення взводу протитанкових керованих ракет, старший солдат загинув 09 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Тернові Поди Миколаївської області. Після тривалих пошуків загиблого у травні 2023 року з військової частини повідомили мамі, що було знайдено тіло Героя. До цього часу Богдан вважався зниклим безвісти. Військове поховання відбулося – 15 травня 2023 року.
Заупокійна служба за загиблим захисником відбулася у Церкві Святого Дмитра Солунського села Велике Поле.… Читати далі

ГУРИН Роман Олександрович (позивний СКОРПІОН) (31.10.1989-23.02.2023)

Народився Роман Олександрович ГУРИН 31 жовтня 1989 року в м.Березне Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області. У 1996 році Роман пішов навчатися до Березнівської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №2 Березнівської районної ради Рівненської області, в якій навчався та закінчив 11 класів в 2007 році. У лютому 2013 року Роман одружився та створив міцну сім’ю, в якій народилося два синочка Артем (9 років) та Костянтин (3 роки).

Коли почалася повномасштабна війна з росією у лютому 2022 році, Роман записався до лав ЗСУ і чекав своєї черги. Вже 13 квітня 2022 року Роман був призваний на військову службу першим відділом Рівненського РТЦК та СП Рівненської області і був відправлений на навчання до військової частини А2641 на інженера-сапера. Після навчання Романа з побратимами відправили до лав ЗСУ 24-ї окремо механізованої бригади імені короля Данила військової частини А0998. З травня 2022 року Роман сумлінно та хоробро виконував усі бойові завдання разом із побратимами 24-ї ОМБ на передовій.

Перший бій був у смт. Комишуваха Краматорського району Донецької області.… Читати далі

Данічкін Максим (09.09.1998-23.08.2023)

Максим Данічкін народився у Рівному. У початкових класах навчався в Олександрії, а за тим – у 24 школі Рівного. Після 9 класу вступив до технічного коледжу НУВГП, де здобув фах електрогазозварювальника.

“Ще у школі Максим займався греко-римською боротьбою. Брав участь у змаганнях та займав призові місця. Його хобі були велосипеди, любив виконувати різні трюки на них. Ще навчаючись в технікумі, Максим намагався бути самостійним та заробляв кишенькові гроші. Він завжди був справедливим та вже тоді проявляв свій бойовий дух,” – розповідає мама Героя Лариса.

Майже відразу після завершення навчання Максим підписав контракт із ЗСУ та служив у зоні АТО.

“Три роки відслужив за контрактом, мав позивний “Град”, адже був командиром цієї бойової машини. Повернувся додому після завершення контракту, але невдовзі розпочалося повномасштабне вторгнення. Він відразу відгукнувся, пішов служити у розвідку. Оскільки мав бойовий досвід, то фактично в перші дні його направили на Вугледарський напрямок, де він оволодів різними видами зброї. Та, не зважаючи на свій молодий вік, навчав своїх побратимів. Подробиць про службу не розповідав, навіть коли приїжджав у відпустку, старався не говорити на цю тему.… Читати далі

Гмирак Валентин ( – 16.07.2023)

Валентин Гмирак народився у Білорусі. Саме звідти був родом його тато. Але коли Валік іще був зовсім маленьким, родина переїхала на батьківщину мами — у Рівненську громаду.

Економіст за освітою, Валентин присвятив себе роботі у сфері торгівлі, був приватним підприємцем.

Патріот, правдолюб та правдоруб, борець за справедливість, Валентин не сидів склавши руки. А у квітні 2022 року добровольцем пішов до військкомату. Його записали у перелік “особливо бажаючих” і сказали чекати. Він продовжив волонтерську роботу і чекав свого часу. У березні 2023 року йому принесли повістку.

За чітку патріотичну позицію, характер, безстрашність та відповідальність Валентина поважали побратими. Його рекомендували до отримання звання сержанта. Був справжнім лідером для хлопців.

Вдома Валентин був іншим — позитивним, веселим, компанійським, там, де він, завжди гамірно та весело. Гарний сім’янин, турботливий чоловік, він самостійно з нуля звів будинок для своєї сім’ї… Переживши важку втрату сина, усю любов Валентин та Тетяна віддавали доньці та онучці Варварі.

Та справжні Герої перші стають до лав небесного війська. 48-річний солдат Валентин Гмирак загинув 16 липня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Ямпіль на Донеччині…

Гнітецький Костянтин Владиславович (15.02.1974-16.07.2023)

Гнітецький Костянтин Владиславович народився 15 лютого 1974 року у м.Рівне. Навчався в ЗОШ №8 м.Рівне. З 1991 по 1997 рік навчався у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» на факультеті електроніки. Здобув
спеціальність інженера-електрика відео-, аудіо- та кінотехніки.

З 1997 по 2005 рік – відеоінженер телекомпанії «Рівне 1».
З вересня 2005 по 2006 рік – відеоінженер Рівненської обласної організації Народної Партії. З квітня 2006 року по липень 2019 працював на інженерних посадах у Рівненській обласній держтелерадіокомпанії.

З липня 2020 року – оператор відділу технічного нагляду управління культури і туризму облдержадміністрації.
Працюючи в галузі культури, Костянтин займався диджиталізацією. Як режисер та оператор створив цілий ряд цікавих творчих робіт, присвячених
перлинам матеріальної та нематеріальної культурної спадщини, туристичним об’єктам Рівненщини.
Був донором.

Його призвали у березні, були навчання та підготовка. А вже 19 липня дружина Оксана отримала страшну звістку.
Загинув Костянтин 16 липня 2023 року поблизу населеного пункту Діброва на Луганщині під час мінометного обстрілу противника.

Прощання із Героями відбулося 22 липня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Шаварський Андрій Михайлович (01.03.1976-11.05.2023)

Народився Андрій Михайлович 01 березня 1976 року у м. Костополі Рівненської області.

У 1983- 1991рр.навчався у Костопільській ЗОШ № 2 .Протягом 1991- 1993рр. у ЗОШ № 6. У дитинстві та в юнацькі роки активно займався футболом у Костопільській ДЮСШ.

У 1993- 1994рр. першу фахову освіту будівельного електрослюсаря здобув у Костопільському СПТУ № 14. Строкову службу проходив у Національній гвардії України у м. Миколаєві. ( 1994- 1996рр. )

Після служби повернувся додому вступив у 1997- 2001рр. до Рівненського сільськогосподарського технікуму і здобув освіту юриста.

За спеціальністю не працював, Після декількох років роботи в Польщі повернувся до України, працював у територіальному центрі соціального обслуговування. Потім знову робота за кордоном.

А 18 липня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації у військову частину А7098 та був призначений командиром відділення 3 кулеметного взводу. За час військової служби двічі був підвищений у званні.

Захищав кордони України на Сумщині, а згодом, у грудні 2022 року, у складі 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся» був направлений для виконання бойових завдань на Донеччині.… Читати далі

Серко Ілля (?-04.08.2023)

Ілля Серко народився у Рівному. Навчався в місцевій школі число 22, здобув середню спеціальну освіту кухаря-кондитера, але за фахом не працював. Він обрав професію в сфері текстилю, де познайомився з майбутньою дружиною – Оленкою. Пара працювала на виробництві одягу в сусідніх кабінетах: Оленка шила, а Ілля займався друком на виробах.

“Ілля з дитинства відвідував церкву, але вирішив слідувати за Богом та стати частиною церкви згодом, на це вплинула робота на виробництві та, безпосередньо, Оленка.

У червні 2016 року Ілля та Оленка одружились, а згодом у 2020 році разом відкрили власну студію друку на одязі. Наприкінці грудня 2021 року в сім’ї з’явились довгоочікувані донечки — двійнята Єва та Рут.

Подружжя продовжувало разом працювати і виховувати діток до 6 червня 2023 року, саме в цей день Іллю мобілізували. Він ніколи не служив в армії, але не ховався, став на захист своєї країни, заради своїх найрідніших.

Та на жаль, 4 серпня 2023 року розвідник-сапер 30-річний Ілля Серко загинув поблизу села Новоселівське на Луганщині…

Прощання із Героєм відбудеться 18 серпня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі