Революція гідності. Війна. Рівненщина

Гнітецький Костянтин Владиславович народився 15 лютого 1974 року у м.Рівне. Навчався в ЗОШ №8 м.Рівне. З 1991 по 1997 рік навчався у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» на факультеті електроніки. Здобув спеціальність інженера-електрика відео- аудіо- та кінотехніки.

З 1997 по 2005 рік – відеоінженер телекомпанії «Рівне 1».
З вересня 2005 по 2006 рік – відеоінженер Рівненської обласної організації Народної Партії. З квітня 2006 року по липень 2019 працював на інженерних посадах у Рівненській обласній держтелерадіокомпанії.

З липня 2020 року – оператор відділу технічного нагляду управління культури і туризму облдержадміністрації.
Працюючи в галузі культури, Костянтин займався диджиталізацією. Як режисер та оператор створив цілий ряд цікавих творчих робіт, присвячених перлинам матеріальної та нематеріальної культурної спадщини, туристичним об’єктам Рівненщини.
Був донором. Його призвали у березні, були навчання та підготовка. А вже 19 липня дружина Оксана отримала страшну звістку.
Загинув Костянтин 16 липня 2023 року поблизу населеного пункту Діброва на Луганщині під час мінометного обстрілу противника.

Прощання із Героями відбулося 22 липня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Народився Андрій Михайлович 01 березня 1976 року у м. Костополі  Рівненської області.

У 1983- 1991рр.навчався у Костопільській ЗОШ № 2 .Протягом 1991- 1993рр. у ЗОШ № 6. У дитинстві та в юнацькі роки активно займався футболом у Костопільській ДЮСШ.

У 1993- 1994рр. першу фахову освіту будівельного електрослюсаря здобув у Костопільському СПТУ № 14. Строкову службу проходив у Національній гвардії України у м. Миколаєві. ( 1994- 1996рр. )

Після служби повернувся додому вступив у 1997- 2001рр. до Рівненського сільськогосподарського технікуму і здобув освіту юриста.

За спеціальністю не працював, Після декількох років роботи в Польщі повернувся до України, працював у територіальному центрі соціального обслуговування. Потім знову робота за кордоном.

А 18 липня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації у військову частину А7098 та був призначений командиром відділення 3 кулеметного взводу. За час військової служби двічі був підвищений у званні.

Захищав кордони України на Сумщині, а згодом, у грудні 2022 року, у складі 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся» був направлений для виконання бойових завдань на Донеччині.… Читати далі

Ілля Серко народився у Рівному. Навчався в місцевій школі число 22, здобув середню спеціальну освіту кухаря-кондитера, але за фахом не працював. Він обрав професію в сфері текстилю, де познайомився з майбутньою дружиною – Оленкою. Пара працювала на виробництві одягу в сусідніх кабінетах: Оленка шила, а Ілля займався друком на виробах.

“Ілля з дитинства відвідував церкву, але вирішив слідувати за Богом та стати частиною церкви згодом, на це вплинула робота на виробництві та, безпосередньо, Оленка.

У червні 2016 року Ілля та Оленка одружились, а згодом у 2020 році разом відкрили власну студію друку на одязі. Наприкінці грудня 2021 року в сім’ї з’явились довгоочікувані донечки — двійнята Єва та Рут.

Подружжя продовжувало разом працювати і виховувати діток до 6 червня 2023 року, саме в цей день Іллю мобілізували. Він ніколи не служив в армії, але не ховався, став на захист своєї країни, заради своїх найрідніших.

Та на жаль, 4 серпня 2023 року розвідник-сапер 30-річний Ілля Серко загинув поблизу села Новоселівське на Луганщині…

Прощання із Героєм відбудеться 18 серпня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Микола Назарчук народився у Рівному, навчався у ЗОШ , число 27 та число 9 , а за тим у Рівненському економіко-технологічному коледжі НУВГП на технолога. Проте працювати за обраною спеціальністю .

Щирий, спокійний, надзвичайно відповідальний Микола завжди доводив до завершення справу, за яку брався. Він дбав про своїх рідних, надзвичайно любив батьків, сестру та племінника.

Микола не служив в армії, але коли у лютому цього року отримав повістку, відразу пішов у військкомат.

Микола ніби передчував свою смерть , і так сталося. 4 серпня 2023 року 34-річний солдат Микола Назарчук загинув у бою поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області..

Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Юрій Лавренчук народився у Рівному. Навчався у Квасилові, здобув фах муляра-штукатура. Працював у пекарні, супермаркеті, на меблевому виробництві. Певний час виготовляв меблі у Польщі, але в листопаді минулого року повернувся додому.

Юрій захоплювався автівками, мав посвідчення водія категорій В та С. Під час роботи на пекарні розвозив хліб мікроавтобусом. Мав плани на майбутнє, будував стосунки із дівчиною з Хмельниччини…

“Він був дуже добрим, ласкавим, ніжним… Часто говорив, що любить мене. А відколи його перевели під Бахмут, повторював мені це щоразу, як говорили по телефону,” – пригадує Валентина.

Та на жаль, 4 серпня 2023 року у бою під час оборонних дій проти збройних сил російської федерації 29-річний солдат Юрій Лавренчук загинув у районі населеного пункту Нью-Йорк на Донеччині…

… Читати далі

Максим Власенко народився у Рівному. Навчався в ЗОШ, число 10. Після закінчення навчання вступив до університету водного господарства, здобув освіту економіста у НУВГП, а за тим іще й юридичну освіту. Проте знайшов себе в іншій справі – вів підприємницьку діяльність, працював далекобійником.

Надзвичайно добрий, чуйний, відповідальний Максим просто не міг залишатися осторонь. Він звик робити так, аби виконати обіцянку, навіть якщо для цього потрібно було зробити неможливе. І робив це – у квітні 2023 року, щойно отримав виклик, одягнув однострій та підписав контракт із ЗСУ.

Під час служби Максим зарекомендував себе, як справжній професіонал, отримав чергове звання – лейтенант, статус учасника бойових дій. Навіть проговорював із військовим керівництвом можливість продовжити службу в армії після завершення війни. А ще мріяв про життя після нашої перемоги..Та на жаль, сталося інакше – 40-річний лейтенант Максим Власенко загинув 10 серпня 2023 року в наслідок авіаційного удару в районі населеного пункту Вільшана Харківської області.

Поховали Героя в Рівному на кладоівищі “Нове”

… Читати далі

Мирослав Кур’янік народився у Рівному. Опанував фах кухаря, певний час працював за спеціальністю. Але згодом перекваліфікувався у будівельника. Працював і в рідному місті, і за кордоном. Саме там і застав початок повномасштабного вторгнення.

Проте відразу сказав рідним, що не має права залишатись там. Він повернувся і став на захист своєї Батьківщини..

Він радів, коли бачив, що дружина і син у відносній безпеці, що у рідному місті спокійно… Тоді як сам віддавав всього себе для наближення перемоги…

Основним місцем дислокації частини Мирослава була Хмельниччина, але загинув він на Херсонщині.

Мирослав був розвідником і вони постійно проводили операції на лівому березі Дніпра. Того дня вже сплавлялися по одній із приток, коли їхній човен натрапив на ворожу міну.

Мирослав був біля стерна й загинув. Ще одного воїна контузило, інших порозкидало, але їх вдалося врятувати.

7 серпня Ірині повідомили, що чоловік зниклий безвісти. А вже 10 серпня 2023 року 34-річного молодшого сержанта Мирослава Кур’яніка знайшли загиблим поблизу села Козачі Лагері Херсонської області…

Прощання із Героями відбудеться 13 серпня, на майдані Незалежності.… Читати далі

Народився і виріс Юрій у с. Вільгір, навчася у місцевій школі, пізніше здобув професію електрозварювальника. У рідному селі він одружився, тут народилися дві його доньки. Згодом, молода сім’я  Мосійчуків переїхала в с. Оженин. Родина жила звичним життям, працювали, виховували трьох красунь- донечок…

З  початком повномаштабного вторгнення  ворога, Юрій добровольцем вирушив на фронт та став на захист нашої держви.

Служив в 53 окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Понад рік мужньо виконував бойові завдання в найгарячіших точках Донеччини: Вугледар Авдіївка, Бахмут. На початку квітня воїн отримав важкі поранення. Незважаючи на спроби лікарів врятувати йому життя, 18 травня 2023 року Юрій  помер.

Ніякими словами не втішити маму, дружину та донечок  загиблого Героя,

… Читати далі

Роман Карплюк народився у Рівному. Здобув освіту юриста, але за фахом так і не працював. Натомість знайшов себе в іншій діяльності — працював старшим комірником великого складу.

В армвії не служив, але коли принесли повістку, не ховався.

Роман мав двох синів — 19-річних близнюків. .Про військову службу рідним розповідав мало. “Мамо, у мене все добре” — повторював при кожній розмові.

“Він був самому нулі, був у Бахмуті, а потім на Луганщині. Іще 19 липня ми розмовляли по телефону, а вже 20 його не стало… Зв’язку не було, тож ми звернулися до військкомату… Лише 24 липня нам повідомили, що сина більше немає…” – каже Раїса.

45-річний солдат, старший розвідник Роман Карплюк загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Діброва на Луганщині…

Публікації про Карплюка Р.

У Рівному провели в останню путь Героя Романа Карплюка

ін був самому нулі, був у Бахмуті, а потім на Луганщині. Іще 19 липня ми розмовляли по телефону, а вже 20-го його не стало… Зв’язку не було, тож ми звернулися до військкомату.… Читати далі

Ті, хто вимушені були покинути рідний дім через війну, особливо відчувають біль цих страшних подій…Адже війна забирає у них все життя, яке роками будували, забирає мрії та можливість планувати своє майбутнє…

Андрій Пісклов переїхав з родиною до Рівного трохи більше року тому, в березні 2022 року. Через повномасштабне вторгнення родина вимушена була вже вдруге змінювати своє життя та полишати рідний дім. Після прибуття до Рівного, Андрій відразу став на облік до військкомату. А вже за десять днів його сповістили про те, що він має захищати Батьківщину, впевнено пішов боронити рідну землю.

Помічник водія тепловоза за освітою, Андрій був надзвичайно доброю та щирою людиною. .. Любив читати, грати в комп’ютерні ігри … Не було ситуацій, коли би він не проявляв співчуття та підтримку іншим людям. Він був опорою та підтримкою для мами та двох сестер, рідні завжди знали, що на нього можна покластися. Але минали дні, а син так і не вийшов на зв’язок. То ж мама вирішила писати листа на військову частину, щоб отримати хоча б якусь інформацію.… Читати далі