Революція гідності. Війна. Рівненщина

Юрій Лавренчук народився у Рівному. Навчався у Квасилові, здобув фах муляра-штукатура. Працював у пекарні, супермаркеті, на меблевому виробництві. Певний час виготовляв меблі у Польщі, але в листопаді минулого року повернувся додому.

Юрій захоплювався автівками, мав посвідчення водія категорій В та С. Під час роботи на пекарні розвозив хліб мікроавтобусом. Мав плани на майбутнє, будував стосунки із дівчиною з Хмельниччини…

“Він був дуже добрим, ласкавим, ніжним… Часто говорив, що любить мене. А відколи його перевели під Бахмут, повторював мені це щоразу, як говорили по телефону,” – пригадує Валентина.

Та на жаль, 4 серпня 2023 року у бою під час оборонних дій проти збройних сил російської федерації 29-річний солдат Юрій Лавренчук загинув у районі населеного пункту Нью-Йорк на Донеччині…

… Читати далі

Максим Власенко народився у Рівному. Навчався в ЗОШ, число 10. Після закінчення навчання вступив до університету водного господарства, здобув освіту економіста у НУВГП, а за тим іще й юридичну освіту. Проте знайшов себе в іншій справі – вів підприємницьку діяльність, працював далекобійником.

Надзвичайно добрий, чуйний, відповідальний Максим просто не міг залишатися осторонь. Він звик робити так, аби виконати обіцянку, навіть якщо для цього потрібно було зробити неможливе. І робив це – у квітні 2023 року, щойно отримав виклик, одягнув однострій та підписав контракт із ЗСУ.

Під час служби Максим зарекомендував себе, як справжній професіонал, отримав чергове звання – лейтенант, статус учасника бойових дій. Навіть проговорював із військовим керівництвом можливість продовжити службу в армії після завершення війни. А ще мріяв про життя після нашої перемоги..Та на жаль, сталося інакше – 40-річний лейтенант Максим Власенко загинув 10 серпня 2023 року в наслідок авіаційного удару в районі населеного пункту Вільшана Харківської області.

Поховали Героя в Рівному на кладоівищі “Нове”

… Читати далі

Мирослав Кур’янік народився у Рівному. Опанував фах кухаря, певний час працював за спеціальністю. Але згодом перекваліфікувався у будівельника. Працював і в рідному місті, і за кордоном. Саме там і застав початок повномасштабного вторгнення.

Проте відразу сказав рідним, що не має права залишатись там. Він повернувся і став на захист своєї Батьківщини..

Він радів, коли бачив, що дружина і син у відносній безпеці, що у рідному місті спокійно… Тоді як сам віддавав всього себе для наближення перемоги…

Основним місцем дислокації частини Мирослава була Хмельниччина, але загинув він на Херсонщині.

Мирослав був розвідником і вони постійно проводили операції на лівому березі Дніпра. Того дня вже сплавлялися по одній із приток, коли їхній човен натрапив на ворожу міну.

Мирослав був біля стерна й загинув. Ще одного воїна контузило, інших порозкидало, але їх вдалося врятувати.

7 серпня Ірині повідомили, що чоловік зниклий безвісти. А вже 10 серпня 2023 року 34-річного молодшого сержанта Мирослава Кур’яніка знайшли загиблим поблизу села Козачі Лагері Херсонської області…

Прощання із Героями відбудеться 13 серпня, на майдані Незалежності.… Читати далі

Народився і виріс Юрій у с. Вільгір, навчася у місцевій школі, пізніше здобув професію електрозварювальника. У рідному селі він одружився, тут народилися дві його доньки. Згодом, молода сім’я  Мосійчуків переїхала в с. Оженин. Родина жила звичним життям, працювали, виховували трьох красунь- донечок…

З  початком повномаштабного вторгнення  ворога, Юрій добровольцем вирушив на фронт та став на захист нашої держви.

Служив в 53 окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Понад рік мужньо виконував бойові завдання в найгарячіших точках Донеччини: Вугледар Авдіївка, Бахмут. На початку квітня воїн отримав важкі поранення. Незважаючи на спроби лікарів врятувати йому життя, 18 травня 2023 року Юрій  помер.

Ніякими словами не втішити маму, дружину та донечок  загиблого Героя,

… Читати далі

Роман Карплюк народився у Рівному. Здобув освіту юриста, але за фахом так і не працював. Натомість знайшов себе в іншій діяльності — працював старшим комірником великого складу.

В армвії не служив, але коли принесли повістку, не ховався.

Роман мав двох синів — 19-річних близнюків. .Про військову службу рідним розповідав мало. “Мамо, у мене все добре” — повторював при кожній розмові.

“Він був самому нулі, був у Бахмуті, а потім на Луганщині. Іще 19 липня ми розмовляли по телефону, а вже 20 його не стало… Зв’язку не було, тож ми звернулися до військкомату… Лише 24 липня нам повідомили, що сина більше немає…” – каже Раїса.

45-річний солдат, старший розвідник Роман Карплюк загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Діброва на Луганщині…

Публікації про Карплюка Р.

У Рівному провели в останню путь Героя Романа Карплюка

ін був самому нулі, був у Бахмуті, а потім на Луганщині. Іще 19 липня ми розмовляли по телефону, а вже 20-го його не стало… Зв’язку не було, тож ми звернулися до військкомату.… Читати далі

Ті, хто вимушені були покинути рідний дім через війну, особливо відчувають біль цих страшних подій…Адже війна забирає у них все життя, яке роками будували, забирає мрії та можливість планувати своє майбутнє…

Андрій Пісклов переїхав з родиною до Рівного трохи більше року тому, в березні 2022 року. Через повномасштабне вторгнення родина вимушена була вже вдруге змінювати своє життя та полишати рідний дім. Після прибуття до Рівного, Андрій відразу став на облік до військкомату. А вже за десять днів його сповістили про те, що він має захищати Батьківщину, впевнено пішов боронити рідну землю.

Помічник водія тепловоза за освітою, Андрій був надзвичайно доброю та щирою людиною. .. Любив читати, грати в комп’ютерні ігри … Не було ситуацій, коли би він не проявляв співчуття та підтримку іншим людям. Він був опорою та підтримкою для мами та двох сестер, рідні завжди знали, що на нього можна покластися. Але минали дні, а син так і не вийшов на зв’язок. То ж мама вирішила писати листа на військову частину, щоб отримати хоча б якусь інформацію.… Читати далі

Корінний рівнянин Юрій Висоцький навчався в 12 школі та закінчив її зі срібною медаллю. Далі вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю юрист. Диплом магістра Юрій отримав в Острозькій академії.

Після завершення навчання працював за фахом у Рівненському місцевому центрі з надання безоплатної правової допомоги. Завжди відгукувався на чуже горе, чуйний та готовий допомогти. Саме таким його пам’ятають колеги.

16 березня Юрій отримав повістку, далі був відправлений на полігон.Впродовж двох місяців навчався в академії Сухопутних військ у Львові, .Боронив Україну на на Донецькому напрямку.

З16 червня, він виконував бойові завдання в населеному пункті Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області. Про воєнні дії Юрій говорив мало, але мама відчувала та розуміла, що йому там складно та незвично.

Юрій Висоцький – молодший лейтенант, командир 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 418 стрілецького батальйону, якого поважали колеги та друзі, мужній патріот держави, який назавжди залишиться в серцях рідних людей.Загинув молодший лейтенант 20 липня в селі Нью-Йорк Бахмутського району.

Поховали Героя в Рівному на кладовищі “Нове”

Публікації про Висоцького Ю.

… Читати далі

Сергій  Володимирович  Примак  народився 11.06.1990 році   в  селі Підлужне Костопільського району.

   До 1 – го класу, на той час  Великолюбаської загальноосвітньої  школи I – III ступенів, пішов у 1996 році, а закінчив її в 2007 році. У цьому ж році став студентом механіко – енергетичного факультету Національного університету водного господарства та природокористування в м. Рівне. Напрям підготовки – «Автомобільний транспорт». Професійне спрямування –  «Автомобілі й автомобільне господарство». Завершив навчання в 2011 році  та отримав  диплом  бакалавра .

   Навчаючись в університеті, паралельно в 2010 році пішов вчитися в заклад з підготовки  водіїв транспортних засобів, де отримав  посвідчення водія категорій « В» та «С».

   Із 26.04.2012р. Сергій перебував  на військовій (строковій) службі  у військовій  частині  А4125 ВВ МВС України.

   09.07.2012 –  12.10.2012 – роки навчання в центрі внутрішніх військ ( м. Золочів) МВС України . Звання « молодший сержант» отримав 01.11.2012 року, «сержант» – 19.01.2013 року.   Строкову службу закінчив 22.04.2013 року. Після служби їздив на заробітки.

   Із 29.01.2015року  по 08.04.2022  здійснював  догляд за бабусею, яка досягла 80 років.… Читати далі

   Сергій  Матвійчук  народився  14. 03. 1972 р.  в  селищі  Осинівка  Іркутської області.    Мама  Сергія,  Віра Матвійчук працювала в банку,  тато  Микола Матвійчук,   водієм  автобуса.  Згодом,  мамі  запропонували роботу в Іркутській області, там  і народився Сергій.  Коли йому виповнилося 9 місяців,  батьки повернулися  в  рідне  м.  Костопіль.

   У  1979 р.Сергій пішов  навчатися в  Костопільську   ЗОШ  № 3.

   У   1989 р.  закінчив школу, а в 1990р. вступив  до  Костопільського  СПТУ  № 14  на  спеціальність « Електрослюсар».

   27.05. 1990 р. став  на облік у військкомат, після чого  був призваний  на  службу  на Балтійський   флот.  У морфлоті  Сергій загартував сталевий,  чоловічий  характер ,  він дуже  пишався  званням  моряка.

   У 1993р.  повернувся додому. Почалося мирне щасливе життя: Сергій зустрів своє  кохання, зустрічі з друзями, прогулянки  на природі, гра на гітарі,  заняття танцями  у  ансамблі  « Калина»  (при  районному  Будинку культури).      

   У 1994 р.  Сергій  одружився.  Невдовзі народилася старша донечка  Марина.  Влаштувався  на роботу по  виготовленню  корпусних  меблів, згодом  відкрив  власну справу  .… Читати далі

Андрій Степасюк народився в 06.08.1977р в с. Оженин Острозького району, нині Рівненського району Рівненської області. Чоловік був умілим електрозварником, про таких кажуть, що мав золоті руки, адже мав хист до усіх будівельних процесів.
У 2014 році, коли біда вступила на українську землю без вагань мобілізувався до лав ЗСУ, хоча до цього військового досвіду не мав. Брав участь в АТО на території Донецької та Луганських областей, спершу був стрільцем, пізніше старшим оператором гранатометника розвідувального відділення. Саме там він побачив істинне обличчя ворога. Свою службу він продовжив до 2017 року, пізніше
повернувся у звичне життя й поїхав працювати до Польщі.
24 лютого 2022 року війна знову покликала його, у той же день він повернувся із-за кордону і став у стрій. У званні старшого солдата він ніс службу у 28-мій окремій механізованій бригаді ім. Лицарів Зимового Походу, у складі розвідувальної групи.
Усі, хто знали його говорили, що він мав неабиякий хист та вдачу, із десятки важких ситуацій, він повертався живим та неушкодженим, проте 31 березня 2022 року ворожа артилерія змінила хід історії.… Читати далі