Рівненська територіальна громада

Народився 1 лютого 2000 року в м. Рівному. Закінчив Рівненський НВК «школа-ліцей» № 12. Починаючи з 2017-го року, брав активну участь у військових операціях на сході України З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну разом із своїм шкільним товаришем Віталієм Семчуком перебував на передовій. Сержант, проходив службу у складі окремого загону спеціального призначення «Азов» НГУ .

Головний сержант – командир 3-го відділення навчального взводу навчальної роти батальйону вишколу особового складу окремого загону спеціального призначення «Азов» НГУ, загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році, Костянтину Друзю тепер назавжди 22.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку нагороджений орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) .

Друзю Костянтину Володимировичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Рівного” (посмертно)

… Читати далі

«Мамо, як ви?» – такими словами завжди починав розмову з мамою молодший сержант Олександр Тарасюк. Навіть коли навколо лунали постріли і вибухи, на розмову було лише кілька хвилин, він турбувався про рідних, а не про себе…

Олександр Тарасюк народився у Рівному, навчався у ЗОШ , число 6 ..

Тож обрав для себе й відповідну професію – охоронника. Навчався у Рівненському вищому професійному училищі Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Олександр дуже хотів в армію, тож коли прийшов час пішов на строкову службу. Його прагнення та запал оцінили і командири – численні позитивні характеристики, повага побратимів супроводжували його не лише у роки служби. За тим Олександр повернувся до навчання.

Іще під час навчання Олександр влаштувався на роботу за спеціальністю: працював, як колеги зі стажем.

Спершу Олександр служив у Рівному. Мама, яка вміє шити, залюбки допомагала побратимам сина – підшити, підлатати, пошити нові, у того штани короткуваті, у того «розгрузка» «полізла», а там устілки треба тепліші… Усе, що було потрібно солдатам.… Читати далі

Валерій Дяченко народився у Рівному 1970 року. Навчався у рівненській школі число 9. Вищу освіту здобував у Рівненському державному гуманітарному університеті. Саме у студентські роки Валерій познайомився з своєю дружиною Інною.

У 1988 році Валерій Феодосійович проходив службу в армії, отримав звання – сержанта. В мирному житті Валерій працював таксистом, виховував сина та тішився онучкою, якій всього три рочки.

З початку повномасштабного вторгнення Валерій Дяченко не зміг стояти осторонь подій, які відбуваються в країні. Він не чекав повістки, сам пішов до військкомату для звірки даних. А після дзвінка з військкомату приступив до виконання бойових завдань.

Герой Валерій Дяченко загинув 13 квітня в районі села Синьківка Харківської області внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання.

Чин похорону Героя відбувся об 11 годині 18 квітня у Свято-Покровському кафедральному соборі.

Поховали Героя на кладовищі «Нове»

… Читати далі

Юрій Майстренко народився на Хмельниччині у місті Ізяслав у сім’ї військовослужбовця. Після школи здобув фах токаря, а за тим — пішов на строкову службу в армію. Вже після неї вступив у Кам’янець-Подільське вище військове командне училище.

У 1987 році, по завершенню навчання, Юрія направили на службу у Сибір та Красноярський край. Повернутися додому в Україну вдалося лише у 1992 році.

Спершу служили на Сарненщині.А в 1996 році його призначили військовим комісаром у Корець. Іще через п’ять років він став військовим комісаром Гощанського ОРВК.

У 2004 році підполковник Юрій Майстренко звільнився в запас із лав Збройних сил. Відтоді почав шукати заняття для душі. Ним стали пасажирські перевезення.

З початком повномасштабного вторгнення Юрій Майстренко пішов до військкомату. 26 лютого він знову став частиною Збройних сил України. А разом із ним і двоє синів. Усі вони служили у 14 окремому стрілецькому батальйоні.

Був на Сумщині, у Бахмуті, на Київщині… Потім приїхав у невелику відпустку і далі знову: Бахмут, Краматорськ, Слов’янськ…

14 квітня 2023 року під час ракетного обстрілу зі сторони противника поблизу села Мирне Донецької області 60-річний підполковник, заступник командира частини Юрій Майстренко героїчно загинув.… Читати далі

Петро Новицький народився у Рівному. Закінчив Великожитинський ліцей, а за тим здобув фах геолога-метеоролога у Національному університеті водного господарства та природокористування. Петро був щирим, сміливим, розумним, добрим хлопцем, отримав освітню кваліфікацію бакалавр з спеціальності 103 Науки про Землю (Геологія), закінчив військову кафедру університету, мав офіцерське звання.

Іще студентом Петро почав працювати – був продавцем-консультантом у супермаркетах, а після спробував нелегкий хліб роботи за кордоном. Він захоплювався спортом, грав у футбол.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, добровольцем пішов у Збройні сили України. Зокрема, захищав Бахмут. Саме там 1 квітня 2023 року під час евакуації поранених військових потрапив під артилерійський обстріл.

Новицький Петро загинув 1 квітня під час руху в евакуаційному автомобілі з пораненими військовослужбовцями неподалік Бахмуту.«

Поховали Героя на кладовищі “Нове” у Рівному.

… Читати далі

Руслан Баламутов народився у Рівному. Навчався у ЗОШ число 6. Вступив до сільськогосподарського технікуму на спеціальність “Будівельна справа”. По закінченню навчання працював у різних організаціях, їздив на роботу в столицю, а останнім часом працював сантехніком у компанії “Реноме”.

Надзвичайно добрий, чуйний, готовий допомогти іншим, Руслан болісно сприйняв початок війни, проте рідним про це нічого не сказав.

Та понад усе любив життя та свою сім’ю: разом із дружиною виховували двох синів — 12 і 9 років.“

Одразу після повномасштабного вторгнення пішов у військкомат. Проте звідти до нього зателефонували лише у липні.

2 квітня 2023 року близько другої години дня 40-річний старший солдат Руслан Баламутов вийшов на відеозв’язок із рідними,

Старший сержант Руслан Баламутов загинув 3 квітня 2023 року поблизу Кремінної, що на Луганщині, під час виконання бойового завдання. У нього залишилася дружина та двоє синів — дев’яти та дванадцяти років.

Прощання із Героєм відбулося 7 квітня, о 12.00 на майдані Незалежності.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Руслан Дердюк народився у Рівному, навчався у ЗОШ число 4. Після закінчення школи вступив до 9-го училища, де здобув професію монтажника-контролера радіоелектронної апаратури та приладів. За життя змінив кілька робіт. Працював на тракторному заводі електриком, розумівся у багатьох технічних спеціальностях. В останні роки був оператором машин та установок у чорній металургії на фірмі «Патар»

Із серпня 2022 року Руслан побачив чимало, пройшов справжнє горнило війни, поховав не одного побратима.

9 квітня 2023 року 43-річний рядовий Руслан Дердюк помер у стаціонарі КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» у Житомирі…

Прощання із Героями відбулося , 13 квітня, о 10.00 на майдані Незалежності У Рівному. За тим чин похорону здійснили у Свято-Покровському кафедральному соборі.

Поховали Героя на кладовищі «Нове»…

Публікації про Дердюка Р.

«Брат не служив у армії за станом здоров’я, бо ж мав проблеми із серцем. Але коли почалася війна, пішов добровольцем в армію. Він був надзвичайно добрим, тож усе, що можна було приховати від нас, не розповідав. Наприклад, не говорив мамі про контузії, яких отримав три за час служби,» – розповіла сестра Героя Наталя.… Читати далі

Олександр Заруба народився у селі Новоселівка Млинівського району (нині Дубенський) в 1987 році. Навчався у Рівненському кооперативному коледжі, а за тим відслужив строкову службу в армії у Броварах.

Після служби повернувся у Рівне, де створив сім’ю із коханою Тетяною, а чотири роки тому у подружжя народився син. Олександр важко щодня працював, аби забезпечувати родину. Та попри це завжди знаходив час для рідних – був люблячим та найкращим чоловіком для Тетяни, дбайливим та турботливим батьком для маленького сина та 14-донечки від першого шлюбу.

.Олександра мобілізували до лав ЗСУ у жовтні, він став частиною десанту.

35-річний Олександр Заруба загинув 19 лютого у бою в районі села Ступочки на Донеччині.

Поховали Героя на Алеї Героїв на кладовищі “Нове” в Рівному.

Без чоловіка і батька залишилися дружина, 14-річна донька і 4-річний син.

… Читати далі