Щербан Раїса – Page 2 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Семенюк Іван (21.05.1997-20.01.2026)

Іван Семенюк народився 21 травня 1997 року в селі Бичаль Рівненського району. Закінчив місцеву школу, згодом навчався у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті та Рівненському державному гуманітарному університеті, де здобув фах учителя фізичного виховання та тренера.

Після навчання працював на меблевій фабриці у Рівному. Захоплювався спортом, зокрема футболом – грав у складі команди з Гощі. У травні 2024 року Івана Семенюка мобілізували до Збройних Сил України.

«Він жив мріями, будував плани на майбутнє, але війна обірвала його шлях. Перебуваючи на службі, завжди поспішав додому – до родини, яку безмежно любив. Світлий, добрий, чесний та працьовитий, вірний своєму слову й обіцянці, Іван завжди виконував задумане. Саме таким у пам’яті рідних та близьких навічно залишиться наш Герой», – розповіла дружина Захисника.

На жаль, 28-річний старший солдат Іван Семенюк загинув 20 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.

У Івана залишилися дружина, двоє синів, мама та двоє братів.

Прощання з Іваном Семенюком відбудеться у понеділок, 26 січня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному.… Читати далі

Перетятко Олег Ростиславович (10.02.1996-02.03.2024)

Перетятко Олег Ростиславович народився 10 лютого 1996 року у місті Дубно. Навчався в Дубенській ЗОШ №5, після закінчення якої вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу. У 2015 році отримав диплом молодшого спеціаліста та кваліфікацію «технік лісового господарства».
Проте ще з дитинства з Олег мріяв стати військовим, бо був справжнім патріотом своєї країни. З 2014 року приїздив на Схід до свого батька військового ЗСУ. У червні 2016 року підписав контракт з військовою частиною А****. Брав участь в АТО, у 2017 році отримав посвідчення Учасника бойових дій.
Будучи військовослужбовцем, заочно навчався в Національному університеті водного господарства та у 2020 році здобув ступінь вищої освіти «Магістр» за спеціальністю «Екологія».
У 2020 році підписав контракт з 1** окремим розвідувальним батальйоном, де в подальшому проходив службу. Добросовісно виконував всі завдання та мав повагу серед побратимів та командування.
Старший солдат Перетятко Олег Ростиславович, розвідник – радіо телефоніст 3-го розвідувального відділення 1-го розвідувального взводу 2-ї розвідувальної роти загинув 2 березня 2024 під час виконання бойового завдання, в результаті артилерійського обстрілу ворога в районі н.п.… Читати далі

Донцов Вадим Валерійович (13.09.1987-02.03.2024)

Донцов Вадим Валерійович народився 13 вересня 1987 року у селі Радинка Поліського району Київської області. Згодом сім’я переїхала до Дубна. Навчався у Дубенській ЗОШ №3 та Дубенській ЗОШ №6. У 2005 році вступив до Мирогощанського аграрного коледжу на електрика. Після навчання був призваний на строкову службу. Завжди мріяв стати військовим.
З початком антитерористичної операції був мобілізований до Збройних Сил України. За час служби в зоні АТО/ООС отримав відзнаку «За зразкову службу», був нагороджений нагрудним знаком «Гордість та Честь», нагрудним знаком «Батальйон Горинь», пам’ятною медаллю «Ветеран АТО». В подальшому продовжив службу за контрактом в 1** окремого розвідувального батальйону.
Старший солдат Донцов Вадим Валерійович, номер обслуги гранатометного відділення взводу бойового забезпечення 2-ої розвідувальної роти військової частини А**** загинув 02.03.2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Роботине, Запорізької області внаслідок артилерійського обстрілу ворога.

Похований на Алеї Слави у місті Дубно на кладовищі по вулиці Семидубській. У Героя залишились мама, донька, дві сестри.

Фурманчук Артем Миколайович (22.04.1994-02.01.2022)

Фото.Фурманчук Артем з Костополя. Загинув В ДТП

У 2015-му Артема Фурманчука мобілізували. Багато разів виконував бойові завдання у зоні
проведення АТО в Донецькій та Луганській областях. Через рік військовослужбовець
демобілізувався, одержав статус учасника бойових дій. У 2017-му Артему запропонували службу за контрактом, він погодився. Відтоді практично усе його життя пройшло на військовій службі, мав кілька контрактів. Спочатку служив у 55 окремій механізованій бригаді, потім у 30-ій ОМБ, потім була 10 окрема гірсько-штурмова бригада.

Свої нетривалі відпустки військовослужбовець проводив удома з родиною та маленьким сином.
Останній контракт закінчувався у лютому 2022-го. Перед новим 2022 роком, через 8 місяців на
передовій, захисник одержав відпустку. Святкував новий рік з родиною молодшої сестри у Рівному. У ніч проти 2 січня 2022 року 27-річний Артем загинув у ДТП у центрі Рівного.
Старшого солдата Артема Фурманчука поховали в Костополі з військовими почестями. Він був 7-им сином у батьків, усього в сім’ї Фурманчуків 11 дітей. Після того, як Артем став до лав ЗСУ, на службу пішов його старший брат Микола. Пішли служити й Катерина та Владислав, сестра і брат Артема та Миколи Фурманчуків.… Читати далі

Чирко Євгеній Володимирович (08.07.1973 -20.05.2022)

Чирко Євгеній народився 8 липня 1973 року у Рівному.
Усе життя прожив у рідному місті, Із 1996 року працював стропальником на “Азоті”. Завжди готовий допомогти людям, надзвичайно порядний та чесний. Якщо хтось потрапляв у біду, Євгенія не потрібно було просити двічі, він робив усе, що було в його силах, а іноді й більше…

У нього на першому місці завжди була сім’я — дружина Ірина, син Сергій та дочка Олександра.

“Він надзвичайно любив дітей, віддавав їм всього себе, – пригадує дружина Євгенія. – Проводив із ним максимально багато часу. Разом із сином їздили на риболовлю, якою обоє захоплювалися. Із донькою цікавилися мандрами, а ще часто виїжджали на спільні велосипедні прогулянки. Активний відпочинок — це взагалі про Євгенія.”

“Пам’ятаю, коли була маленька, я захворіла і лежала з температурою. Тато прийшов додому втомлений, бо ж його робота важка, а вранці знову треба було йти на зміну… Але він увесь вечір носив мене на руках, був поряд, аби мені тільки стало краще…” – пригадує донька Олександра.… Читати далі

Пацелюк Василь (09.05.1977- 03.07.2024)

Василь Пацелюк народився 9 травня 1977 року в Рівному. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Інженер-гідротехнік», закінчив військову кафедру, отримавши лейтенантське звання. Василь присвятив себе роботі у галузі будівництва, разом із дружиною ростили трьох діток – 11-річного сина та донечок 13 та 3,5 років.

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Василь казав, що не буде ховатися чи відмовлятися, аби стати на захист. Говорив, що піде, якщо його покличуть. Прийшов час оновлювати дані у ТЦК, його запитали, чи він принесе документи на відстрочку, оскільки є багатодітним батьком, чи готовий йти служити? Він сказав, що готовий служити… Це було його рішення, яке ми прийняли повагою,» – розповідає дружина Героя Оксана.

Як випускника військової кафедри, Василя направили на навчання у військову академію в Одесі, а потім була служба на Миколаївщині, Херсонщині…

«За півтора роки служби Василь опинився на Покровському напрямку. Хоча спершу нас переконували, що він на нулі не служитиме. Та й він сам не розповідав, де він, намагався нас не хвилювати. Навіть не сказав, що отримав контузію, що страшенно мучився від головного болю, від високого тиску… Він все тримав у собі.… Читати далі

Россінський Володимир (28.06.1982-28.05.2024)

Володимир Россінський народився 26 червня 1982 року в Рівному в сім’ї викладачів. Наймолодший з трьох братів, Володя продовжив справу батьків. З відзнакою закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Водні ресурси», вступив до аспірантури. У 2013 році захисти кандидатську дисертацію за спеціальністю «Технологія водоочищення». Працював на різних посадах у рідному виші у Рівному, а в 2015 році був направлений у докторантуру в КПІ.

«Надзвичайно розумний, начитаний Володя – автор 80 наукових праць, 11 наукових розробок – патентів. У 2020 році пішов працювати на Нову пошту. Саме тут і отримав повістку у серпні 2022 року. Це питання якось навіть не обговорювалось – Володя відразу вирішив, що піде служити. За плечима мав військові кафедру, тож спершу його направили на навчання в Академію сухопутних військ. А вже далі – на передову,» – розповідає брат Героя Роман.

Володимир був близький із братами, підтримував племінників, був справжнім другом для кожного з них. Та намагався не розповідати багато про свої військові будні.

На жаль, 28 травня 2024 року 41-річний старший лейтенант Володимир Россінький, відданий військовій присязі на вірність народові України, загинув у бою на Донецькому напрямку…

Поховали Героя на кладовищі «Нове» у Рівному.… Читати далі

Редько Руслан (07.07.1967-26.09.2024)

Редько Руслан Олександрович народився 07 жовтня 1967 року. Навчався у початкових класах у Дубенській ЗОШ №3, потім отримав середню базову освіту у Дубенській ЗОШ №8. Після цього вступив до Мирогощанського аграрного коледжу. Звідти був призваний для проходження строкової військової служби в армії впродовж 1985 – 1987 років.
Після служби повернувся до навчання у Мирогощанський аграрний коледж. Закінчив його у 1989 році.
З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів на Україну добровольцем став у ряди захисників Батьківщини.
25 лютого 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України. У вересні 2023 року переведений до військової частини у Донецькій області. .З 11 листопада 2023 року перебував у населених пунктах Подоли, Рідкодуб Куп’янського району Харківської області на посаді стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А 7289.
Руслан Редько, вірний військовій присязі, виконуючи свій обов’язок, загинув 26 вересня 2024 року в селі Фиголівка Куп’янського району Харківської області під час мінометного обстрілу.
Поховали Героя у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій. … Читати далі

Петрик Едуард Миколайович(09.06.1988-10.01.2026)

Едуард Петрик народився 9 червня 1988 року в Рівному. Навчався у місцевій 28-й школі, згодом – у Технікумі технологій та дизайну. Вищу освіту здобув у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Дем’янчука, отримавши фах викладача фізичного виховання і спорту.

Змалку захоплювався футболом. Був вихованцем дитячо-юнацької спортивної школи «Верес», а пізніше грав за футзальний клуб «Кардинал». Працював на різних посадах у Рівному та за кордоном. У травні 2025 року Едуарда Петрика мобілізували до Збройних Сил України.

На жаль, 37-річний солдат Едуард Петрик загинув 10 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі Новосергіївки Ізюмського району Харківської області він загинув.

В Едуарда залишилися мама, сестра та син.

Публікації про Петрика Е.

На центральному майдані Рівного провели в останню земну дорогу Захисника України – Едуарда Петрика.

Прощання з Едуардом Петриком відбулося у середу, 21 січня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Поховали військовослужбовця на кладовищі в селі Вересневе Рівненського району.… Читати далі

Кубинець Віктор Юрійович (24.11.2001-11.09.2024)

Кунинець Віктор Юрійович 24.11.2001-11.09.2024. м. Дубно

Кунинець Віктор Юрійович народився 24 листопада 2001 року в місті Дубно. Навчався у Дубенській ЗОШ №6. Неодноразово брав участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі “Сокіл” (“Джура”) як в міських, так і обласних змаганнях. У 2017 році вступив до Мирогощанського аграрного коледжу на факультет «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому комплексі». Вчителям, викладачам, друзям назавжди запам’ятався позитивним, щирим, світлим юнаком.
У жовтні 2021 року Віктор добровільно призвався на військову службу до Збройних Сил України. У липні 2023 року перейшов на контрактну службу, виконував бойові завдання по збиттю ворожих безпілотних апаратів. Навесні 2024 року був направлений у військово-тренувальний центр, де був зарахований до 71-ої єгерської бригади десантно-штурмових військ.
Воїн загинув 11 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Вовчанські хутори на Харківщині. Поховали мужнього Захисника України на Алеї Слави, що на кладовищі по вулиці Семидубській. … Читати далі