Author: Щербан Раїса

Дмитро Ткачук народився 24 травня 1992 року в місті Костопіль. Ще з ранніх літ він гартував характер та плекав риси справжнього воїна.
Фах військового здобув у Харкові – в Національній академії Національної гвардії України, де після випуску залишився працювати. Дмитро став на захист територіальної цілісності Батьківщини від самого початку російської агресії, з 2014 року був учасником АТО.
Після повномасштабного вторгнення ворога Герой продовжив боротьбу. У червні він доєднався до лав батальйону «Донбас», щоб дати відсіч окупантам.
30 вересня 2022 року, під час штурму міста Лиман на Донеччині, життя капітана Дмитра Юрійовича Ткачука обірвалося. Мужній захисник загинув у бою за рідну землю. У Героя залишилися мати, дружина та маленький синочок.
Подвиг захисника вшанували високими відзнаками: посмертно йому присвоїли орден «За мужність» III ступеня та Хрест Героя «Навіки в строю».

Публікації про Ткачука Д

Жорстока війна забрала життя ще одного костопільчанина! 30 вересня 2022 року, під час штурму м. Лиман Донецької області, боронячи від московської орди рідну Україну, кожного з нас з вами, загинув мужній захисник рідної землі, капітан Ткачук Дмитро Юрійович.… Читати далі

Іван Семенюк народився 21 травня 1997 року в селі Бичаль Рівненського району. Закінчив місцеву школу, згодом навчався у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті та Рівненському державному гуманітарному університеті, де здобув фах учителя фізичного виховання та тренера.

Після навчання працював на меблевій фабриці у Рівному. Захоплювався спортом, зокрема футболом – грав у складі команди з Гощі. У травні 2024 року Івана Семенюка мобілізували до Збройних Сил України.

«Він жив мріями, будував плани на майбутнє, але війна обірвала його шлях. Перебуваючи на службі, завжди поспішав додому – до родини, яку безмежно любив. Світлий, добрий, чесний та працьовитий, вірний своєму слову й обіцянці, Іван завжди виконував задумане. Саме таким у пам’яті рідних та близьких навічно залишиться наш Герой», – розповіла дружина Захисника.

На жаль, 28-річний старший солдат Іван Семенюк загинув 20 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.

У Івана залишилися дружина, двоє синів, мама та двоє братів.

Прощання з Іваном Семенюком відбудеться у понеділок, 26 січня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному.… Читати далі

Чирко Євгеній народився 8 липня 1973 року у Рівному.
Усе життя прожив у рідному місті, Із 1996 року працював стропальником на “Азоті”. Завжди готовий допомогти людям, надзвичайно порядний та чесний. Якщо хтось потрапляв у біду, Євгенія не потрібно було просити двічі, він робив усе, що було в його силах, а іноді й більше…

У нього на першому місці завжди була сім’я — дружина Ірина, син Сергій та дочка Олександра.

“Він надзвичайно любив дітей, віддавав їм всього себе, – пригадує дружина Євгенія. – Проводив із ним максимально багато часу. Разом із сином їздили на риболовлю, якою обоє захоплювалися. Із донькою цікавилися мандрами, а ще часто виїжджали на спільні велосипедні прогулянки. Активний відпочинок — це взагалі про Євгенія.”

“Пам’ятаю, коли була маленька, я захворіла і лежала з температурою. Тато прийшов додому втомлений, бо ж його робота важка, а вранці знову треба було йти на зміну… Але він увесь вечір носив мене на руках, був поряд, аби мені тільки стало краще…” – пригадує донька Олександра.… Читати далі

Василь Пацелюк народився 9 травня 1977 року в Рівному. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Інженер-гідротехнік», закінчив військову кафедру, отримавши лейтенантське звання. Василь присвятив себе роботі у галузі будівництва, разом із дружиною ростили трьох діток – 11-річного сина та донечок 13 та 3,5 років. 

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Василь казав, що не буде ховатися чи відмовлятися, аби стати на захист. Говорив, що піде, якщо його покличуть. Прийшов час оновлювати дані у ТЦК, його запитали, чи він принесе документи на відстрочку, оскільки є багатодітним батьком, чи готовий йти служити? Він сказав, що готовий служити… Це було його рішення, яке ми прийняли повагою,» – розповідає дружина Героя Оксана.

Як випускника військової кафедри, Василя направили на навчання у військову академію в Одесі, а потім була служба на Миколаївщині, Херсонщині…

«За півтора роки служби Василь опинився на Покровському напрямку. Хоча спершу нас переконували, що він на нулі не служитиме. Та й він сам не розповідав, де він, намагався нас не хвилювати. Навіть не сказав, що отримав контузію, що страшенно мучився від головного болю, від високого тиску… Він все тримав у собі.… Читати далі