Народився Лафета Олександр 13 квітня 1973 року у селі Прислуч Березнівського району у багатодітній родині. З 1980 року по 1988 рік навчався в Прислуцькій середній школі, після закінчення якої навчався у Корецькій автошколі, де здобув фах водія транспортних засобів. З 1991 по 1993 рік проходив військову строкову службу. В свій час працював трактористом в місцевому колгоспі «Случ» та на сезонних роботах.
51-річний воїн Лафета Олександр Михайлович був мобілізований до лав Збройних Сил України у листопаді 2023 року. 12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання солдат, стрілець-санітар механізованого батальйону загинув на Донеччині. Бійця майже сім місяців вважали зниклим безвісти.

За допомогою ДНК-експертизи вдалося розпізнати тіло полеглого воїна.
У мирному житті Олександр разом з дружиною виховали двох доньок та сина. Він був працьовитим господарем, спокійним чоловіком, люблячим батьком та дідусем для трьох онуків.
У Захисника залишились дружина, дочки, син, та онуки.

… Читати далі

Народився Булка Валерій 28 січня 1968 року у селі Моквин Березнівського району. З 1975 року по 1985 рік навчався в Першотравневій середній школі. Здобувши середню освіту, продовжив навчання у СПТУ-11 міста Рівне, за спеціальністю електромонтер по ремонту електрообладнання, електрослюсар.

З 1986 по 1988 рік проходив військову строкову службу. З жовтня 1993 року працював робітником у Березнівському лісовому коледжі.

56-річний воїн Булка Валерій Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України у травні 2024 року. У мирному житті Валерій разом з дружиною  виховали сина та доньку. Він був працьовитим господарем, спокійним, добрим чоловіком, відповідальним працівником, турботливим чоловіком та батьком.

19 січня 2025 року у бою за нашу Батьківщину солдат, стрілець-санітар механізованого батальйону, загинув на Донеччині.
Чин поховання відбувся у місцевому Кирило-Мефодіївському храмі.

У Захисника залишились дружина Світлана Олександрівна, дочка Діана та син Дмитро.

Поховали Героя на кладовищі у селі Моквин зі всіма військовими почестями.

… Читати далі

Богдан народився 10 червня 1979 року у селі Прислучі що на Березніщині. В 1996 році, здобувши повну загальну середню освіту в Прислуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, продовжив навчання в Березнівському лісовому коледжі, який закінчив 19 лютого 1999 року за спеціальністю «Лісове господарство». Після закінчення навчання працював на сезонних роботах та в місцевому товаристві з обмеженою відповідальністю «МВ-ФОРЕСТ».
Був добрий, спокійний, чуйний, любив багато читати та грав на гітарі. У вільний час пробував писати вірші. Ніколи не відмовляв в допомозі іншим.
21 березня 2024 року солдат Богдан Рибачук був призваний на військову службу по мобілізації, став стрільцем-помічником гранатометника механізованого батальйону.
Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, Герой загинув 16 листопада 2024 року під час мінометного обстрілу в Харківській області.
На площі Незалежності в місті Березне відбулося громадське прощання з Героєм.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Різдво-Богородичному храмі села Прислуч.

Поховали Богдана Рибачука на сільському кладовищі в селі Прислуч

… Читати далі

Базилюк Микола Віталійович народився 22 червня 1976 року у селі Новорічиця колишнього Зарічненського району Рівненської області. У 1993 році закінчив Новорічицьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 1994 по 1996 рік проходив строкову військову службу.
Так склалася доля, що зустрівши свою кохану дружину Ірину, домівкою для нього стало село Моквин. З 1998 по 2002 рік працював на місцевій паперовій фабриці, згодом на сезонних роботах. Займався будівництвом власного житлового будинку в селі Моквин.
Миколу мобілізували до лав ЗСУ у серпні 2023 року. Війна підірвала здоров’я Миколи Базилюка. .19 січня 2025 року старший сержант запасної роти Базилюк Микола Віталійович, перебуваючи на військовій службі, помер у Харківській області.
Запам’ятали Миколу як надзвичайно доброго, працьовитого чоловіка, який любив понад усе своїх дочок та сина. У мирному житті захоплювався збиранням лісових дарів – ягід та грибів.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Михайлівського храмі села Моквин.
У Захисника залишилися мама Ніна Іванівна, дружина Ірина Миколаївна, дочки Сніжана, Карина та Рената, син Владислав, брати Сергій та Віктор, сестра Олена.

Поховали Миколу Віталійовича на кладовищі в селі Моквин.… Читати далі