Каращук Микола Олександрович (14.09.1972-13.04.2022)

   Каращук Микола Олександрович народився 14 вересня 1972 року у селі Серхів Маневицького району Волинської області в багатодітній сім’ї.

   У 1989 році закінчив Серхівську загальноосвітню трудову політехнічну школу Маневицького району Волинської області.

   Після закінчення школи працював обліковцем будівельної бригади у колгоспі «Україна» в смт. Демидівка.

У 1990 році був призваний до служби в армії, де здобув звання механік – водій БВО сухопутних військ ІІІ розряду.

   Після служби повернувся до роботи у колгосп «Україна». З 2002 року  працював будівельником за кордоном.

Щоб бути у лавах тих, хто захищає нашу країну від російських загарбників у 2021 році заключив контракт із збройними силами України , став бійцем 24 – ї  окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Був доброю, щирою людиною, завжди готовим прийти на допомогу.

На  початку  війни з росією Микола перебував у Львові, де чекав на висновки медичної комісії, яка мала визнати його не придатним до служби.Та дізнавшись  про вторгнення росії на нашу землю  продовжив службу та відправився у частину до своїх побратимів.… Читати далі

Чміль Ігор Іванович (17.04.1977-18 12.2022)

Чміль  Ігор  Іванович  народився 17 квітня 1977 року в місті Березне на Рівненщині. Після закінчення Березнівської гімназії  вступив до Дубнівського  медичного училища та  здобув  спеціальність фельдшера.

У мирному житті Ігор працював медичним  працівником,   підприємцем. Ігор дуже любив техніку, займався ремонтами автомобілів працював на станції технічного обслуговування. Він був добрий, веселий, життєрадісний, товариський, завжди усміхнений.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну він перебував у лавах Збройних Сил України, захищаючи дружину, доньок, матір і весь український народ від рашистської чуми. Ігор був бойовим медиком. У нього, як і в кожного українця, були світлі мрії, бажання, сподівання, які обірвала безжальна смерть, принесена ворогами.

18 грудня 2022 року  під час мінометних обстрілів  Ігор загинув  поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району.

         У храмі Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ відбулася заупокійна відправа, яку здійснив настоятель, капелан Назарій Момотюк разом зі священником Павлом Сабарою По завершенню служби похоронна процесія зупинилася на майдані Незалежності, де пройшла церемонія прощання.

Поховали Героя з військовими почестями на кладовищі в урочищі «Лукавець».… Читати далі

Римар Руслан ( -26.01.2023)

Руслан Римар народився у Рівному, закінчив ЗОШ число 13. Навчався у десятому училищі м. Рівного,  де здобув освіту слюсаря контрольно-вимірювальних приладів і автоматики. Пройшов  строкову службу.  Останні роки працював у ТОВ “Транс − Н” енергетиком.. Повернувшись додому одружився.

 У перші дні війни Руслан став на облік у військкоматі. У листопаді він був призваний на  захищати Україну. Проходив військову підготовку  в  Кам’янець-Подільському . Згодом його перевели на Вінничину,  а вже звідти −на передову.

 44-річний солдат, сапер Руслан Римар загинув 26 січня внаслідок танкового обстрілу поблизу населеного пункту Водяне на Донеччині.

Поховали Руслана   Римаря в Рівному  на кладовищі “Нове”.

 

Читати далі

Олександр Шиян ( -17.01.2023)

Олександр Шиян народився у Бердянську на Запоріжжі. Втім, доля привела його саме у наше місто, звідки родом дружина Героя — Олександра.

“Багато часу він присвятив служінню для діток з інвалідністю та їхніх мам. Люди, які бачили це, кажуть, що Саша – це людина з добрим і люблячим серцем. Це було не просто волонтерство. Він дійсно щиро любив цих дітей, багато з яких були з важкими формами інвалідності. Саме під час такого волонтерства у пансіонаті ми і познайомилися, закохалися, почали планувати спільне майбутнє. Він був люблячим чоловіком, справжнім джентельменом, яких мало. Турботливим і вірним. Навіть дивлячись в очі смерті, він більше хвилювався не за себе, а за тих, кого він залишить тут, на землі. За дружину. За три роки сімейного життя, не було і дня, щоб він не сказав, як сильно любить. І то були не пусті слова, а весь час підтверджені діями. Він був винятковим. Таких не було і не буде,” – розповідає дружина Героя.

Після одруження Сашко переїхав до Рівного, був відданим та турботливим чоловіком та братом.… Читати далі

Шегера Олександр Валєрійович (12.05.1982-23.01.2023)

Олександр Шегера народився у селі Біловіж колишнього Рокитнівського, а нині Сарненського району. Здобув фах лісника на Київщині, відслужив строкову службу в армії та повернувся додому. Певний час працював пожежником у місцевому лісництві, а за тим працював у інших містах.  Був на заробітках в Краматорську. З перших днів війни був мобілізований до ЗСУ, служив в артилерії.

40-річний старший солдат Олександр Шегера загинув 23 січня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Водяне Донецької області… У Героя залишились двоє діток — 18-річна донька Христина та 15-річний син Іван — батьки, двоє братів.

Поховають Героя у рідному селі Біловіж.

 Публікації про Шегеру О.

“Саша був на заробітках у Краматорську, коли почалося повномасштабне вторгнення. Мабуть з тиждень діставався додому, а щойно приїхав — пролунав дзвінок із сільської ради. Так сповіщали наших хлопців про мобілізацію. Фактично, він ніч переночував вдома і поїхав воювати,” – розповідає брат Героя Юрій.

Веселий, добрий Олександр дуже любив музику та танці. Завжди поряд був телефон, з якого лунали пісні.
Читати далі

Луцик Віталій (

Віталій Луцик народився в місті Свалява Закарпатської області у сім’ї військовослужбовця.

Із відзнакою закінчив 15 школу в Рівному, а за тим вступив у Київське вище загальновійськове командне училище ім. Фрунзе. Продовжив навчання в Одеському інституті сухопутних військ, який у 1994 році закінчив з відзнакою.

У 1994 — 1996 роках проходив військову службу в болградській повітряно-десантній дивізії в окремому батальйоні розвідки на посаді командира взводу, заступника командира роти глибинної розвідки.  У 1996 року Віталій звільнився з лав збройних сил України за власним бажанням.  Зайнявся власною справою у Рівному.

Член партії “Слуга Народу ” в Рівненський області. Віталій Луцик – спортсмен, володар чорного поясу карате, суддя 1-ої категорії на великій кількості змагань, переможець та призер Чемпіонатів, Кубків України

Після початку повномасштабного вторгнення став на облік до військкомату, займався волонтерською діяльністю.   30 жовтня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив підготовку в Національній академії сухопутних військ м. Львів”.… Читати далі

Джуріч Сергій (- 16.01.2023)

Сергій Джуріч народився у Рівному, закінчив ЗОШ №25 . Навчався у Квасилівському училищі, де  здобув фах автослюсара . Далі здобував освіту в РДГУ ,  отримав диплом менеджера-економіста .

В армії не служив та з 2015 року  пішов добровольцем у зону проведення антитерористичної операції. Любив автівки, у зоні АТО був водієм.

Після повернення додому у 2019 році , працював далекобійником. З початком повномасштабного вторгнення росії  пішов у військкомат.

Старший солдат 40-річний Сергій Джуріч загинув під час оборонних дій на Донеччині 16 січня

Поховали Героя на кладовищі у Новому дворі…

Читати далі

Савчук Сергій (1993-21.01.2023)

Сергій Савчук народився у Рівному. Навчався у НВК №12 та ліцеї “Елітар”, займався спортивною гімнастикою у спортивній школі №1. Навчався  в Національному університеті водного господарства та природокористування, здобув    спеціальність “гідротехнічне будівництво”.

Після закінчення військової кафедри, у складному для країни 2014 році, Сергія призвали на службу у прикордонні війська. Тут прослужив півтора роки, патрулював вздовж держаного кордону, іноді за одне чергування проходив понад 25 кілометрів.

Коли ж повернувся до мирного життя, продовжив роботу технічним директором ТОВ-Фірма “Сілвер”.

Та вже у квітні 2022 року його знову призвали до лав Збройних сил України.

Командир взводу, старший лейтенант 30-річний Сергій Савчук загинув 21 січня під час ведення бойових дій    в районі Соледару на Донеччині…

Поховали    Героя на кладовищі “Нове”… Читати далі

Шаруда Сергій Іванович (??1981-18.01.2023)

Сергій Шаруда народився на Дубенщині у селі Озеряни. Опанувати фах бухгалтера вирішив у Квасилові, а за тим у Європейському університеті, де навчався за спеціальністю “Економіка і підприємництво”. Строкову службу в армії проходив у роті охорони, що в Рівному. Згодом  відкрив свою справу з виготовлення меблів.

З початку повномасштабного наступу Сергієві зателефонували з військкомату, і він не вагаючись вирушив, аби стати на захист країни…

18 січня під час артилерійського обстрілу на Донечинні 41-річний радіомінер, молодший сержант Сергій Шаруда загинув. У воїна залишилася дружина та двоє синів.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”…

Читати далі

Маруха Микола Вікторович (14.05.1977–15.12.2022)

Микола Вікторович Маруха проживав у с. Немирівка Радивилівського, нині Дубенського району

Старший солдат Маруха Микола Вікторович під час мобілізації був призваний на військову службу (18.03.2022 р) другим відділенням Дубенського районного відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В лавах Захисників Батьківщини – з 18 березня 2022 року, для того, щоб зі зброєю в руках боронити незалежність й територіальну цілісність України.

Поховали Маруху Миколу Вікторовича 16 грудня, в с.Немирівка, за місцем проживання сім’ї військовослужбовця.

15 грудня  старший солдат Маруха Микола Вікторович загинув

Йому виповнилося 45 років. Осиротіла родина –  тьоє дітей і дружина.

 

Читати далі