Щербан Раїса – Сторінка 50 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Маліздерський Олександр ?? (-28.02.2023 )

Олександр Маліздерський народився у далекій Рязані. Саме там проходив службу його тато-військовий. У 1987 році подружжя Маліздерських разом із двома синами приїхало до Рівного, тут і оселилося. Сашко навчався в ЗОШ №11. Строкову службу проходив у Львові. Повернувшись додому , вступив до автотранспортного технікуму. Працював у державній охоронній службі. У 2020 році підписав контракт із прикордонною службою.Від серпня 2021 року охороняв кордон на Сході.

Олександр зустрів повномасштабну війну на передовій. Воював у гарячих точках,

39-річний інспектор прикордонної служби старший сержант Олександр Маліздерський загинув 28 лютого 2023 року під час артилерійського обстрілу в районі Бахмуту на Донеччині.

Поховають Героя на кладовищі “Нове”.

У військового залишився 9-річний син Анатолій.

Юрчук Василь Вікторович(11.01.1997-08.10.2022)

Юрчук Василь народився в селі Лопавше Демидівського району, нині Дубнівського. Навчався в Хрінницькій ЗОШ, після закінчення школи вступив до ВПУ №25 смт. Демидівка, де отримав фах будівельника. У Дніпропетровську відслужив строкову службу..Повернувшись зі служби займався господарством, мав золоті руки. Згодом відправився за кордон на заробітки. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Василь перебував вдома. 5 березня він був призваний на військову службу.

8 жовтня 2022 року в результаті ворожих обстрілів під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України

.Юрчук Василь Вікторович старший стрілець мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону старший солдат, загинув в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області .Йому назавжди залишиться 25 років.

Поховали Героя в селі Лопашне.

“БИСТРИЧІ” Вірш присвячений загиблим односельчанам: Доценку Денису, Власюк Марії, Солончуку Миколі

Над могилами односельчан
На кладовищі – три сумні могили,
Над ними стяги гірко майорать!
Як рано діти України посивіли!
Герої наші мирно тут лежать!
Чиясь дочка , і батько тут і брат
Не дожили, не долюбили, не доспівали
Бо йшов на нашу землю ворог клят,
А вони вправно всі з ним воювали…
Промінчик сонця в маминому серці
Нажаль, погас на вічнії віки…
І лише очі наче два озерця,
І думи – світлі, радісні й стрімкі,
Із поля бою не втікали,
В руках стискали міцно автомат,
Безсилі- другому помагали.
Бо знали, що нема шляху назад.
Страшний кортеж доставив домовину…
І мамин зойк: «Боже, сину..!»
І ярить душу духовий оркестр …
А в доньки на могилі – тяжкий хрест…
О, Боже милий, всемогутній,
Прости ти нам усі гріхи,
Дай сили зло все побороти
І руки допомоги віднайти.
Нехай не плаче нині мати,
І батько хай чекає край воріт,
Нехай біліють українські хати
І журавлів не обривається політ.
Хай квітне щовесни калина в лузі,
Нехай барвінок у саду росте
Нехай стрічають кожного з нас друзі ,
І буде воля, вічне і святе!!!

Покладіть гілку калини

Погляд останній…Подих останній. Мамо!
Син вже у вічність в небо злетів журавлями…
-    Мамо, не плачте, то лише тіло убито.
-    Мамочко, рідна, я буду вас завжди любити!
Матусю, рідненька, простіть йому всі провини.
Не зміг би він жити без України.
За рідну землю син пішов воювати.
Вбили. Та серце не може це горе прийняти.
У домовині він їде востаннє до мами.
Доле, чому так жорстоко ти поступила із нами?
Йому б ще учитись, свою торувати дорогу,
Загинув, бо ворога гнав він лихого.
Як примиритись із тим, що втрачаєш дитину?
Він захищав рідний край, рідну матір, родину

Скільки їх – журавлями злетіли у небо?!.
Мабуть, у воїнстві Божім також є потреба.
Мамине серце у вічність його не пускає,
Траурна свічка дрібними сльозами ридає.
-    Сину, синочку, кровинко моя, повернися!
Якщо не можеш – у снах мені, сину, наснися!
Інієм горе присипало мамині коси.
-    Сину, синочку, - сльози з очей, наче роси.
-    Мамо, Ви покладіть мені гілку калини.
Буде у мене дарунок від України.

Солончук Микола Іванович (02.07.1982-17.01.2023)

Солончук Микола Іванович народився 02 липня 1982 року у селі Бистричі на Березнівщині.

Навчався в Бистрицькій ЗОШ, а після закінчення школи вступив до Соснівськомго професійно-технічного училища та отримав спеціальність столяра. Працював робітником на геофізичних роботах експедиції «Кіровгеологія» у Бистрицькому лісництві. Перебував на заробітках за кордоном.

З червня 2022 року боронив Батьківщину від московських окупантів. Службу проходив в складі зенітно-артилерійського відділення 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у визволені міст Ізюма та .Херсона. Останній бій прийняв поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області.

Загинув Солончук Микола 17 січня 2023 року. Матір залишилася без сина, донька-дев’ятикласниця – без батька.

Поховали Героя на кладовищі у рідному селі Бистрічі.

Мойсєєць Андрій Анатолійович (01.11.1979-20.01.2023)

Мойсєєць Андрій народився 01 листопада 1979 року у селі Зірне Березнівського району. Закінчив Зірненську ЗОШ та здобув середню освіту. Службу в армії проходив у Вишгороді, Білій церкві у військах МВС. Працював на Березнівському фарфоровому заводі різноробочим, та на різних місцевих підприємствах, був на заробітках на Донеччині.

З дитинства мрія пов’язати себе із спортом. У 9 -11 класах займався штангою та займав призові місця, мав багато нагород. Андрій намагався бути прикладом для найменшої сестри. Зі шкільних років Андрій зачитувався історичною, художньою літературою, книгами про війну дуже любив математику. Як пригадують його знайомі: вмів усно прорахувати будь які числа без калькулятора.

Одружився Андрій у 2004 році та мав сина та доньку

У квітні 2022 року Андрій був мобілізований до ЗСУ у складі 66 механізованої бригади перебував на Луганщині та Донеччині.

Загинув старший солдат мінометної батареї механізованого батальйону Андрій Мойсєйць під час виконання бойового завдання 20 січня 2023 року поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області.

Публікації про Мойсєєця А.

Віддав життя за майбутнє нації

Коли московська навала з новою силою повела наступ на українські території, Андрій МОЙСЄЄЦЬ уже був готовий стати на захист Батьківщини.… Читати далі

Фурсяк Віталій Олександрович (20.10.1989-19.04.2022)

Фурсяк Віталій народився 20 жовтня 1989 року в селі Городище Березнівського району. Після закінчення Городищенської ЗОШ навчався у Корецькому професійному училищі та здобув спеціальність тракториста. Працював шофером у Березнівському лісовому господарстві. Віталій був одружений – разом із дружиною ростили сина та донечку.

16 березня 2022 року Віталій призвався на військову службу. 15 квітня 2022 року від перебував у населеному пункті Павлівка Донецької області.

Віталій загинув 19 квітня 2022 року під час боїв із окупантами біля села Павлівка Донецької області.

Церемонія військового поховання захисника відбулася 12 серпня 2022 року. Заупокійна служба проходила в Свято-Трьох-Святительській церкві села Городище, де стояла ще недобудована хата Віталія. Поховали звитяжця Віталія Фурсяка на сільському кладовищі в урочищі Вороновка

Без батька залишилося двоє дітей 9 та 10 років.

Заруба Олександр Валерійович (23.03.1987-19.02.2023)

Олександр Заруба народився у селі Новоселівка Млинівського району (нині Дубенський) в 1987 році. Навчався у Рівненському кооперативному коледжі, а за тим відслужив строкову службу в армії у Броварах.

Після служби повернувся у Рівне, де створив сім’ю із коханою Тетяною, а чотири роки тому у подружжя народився син. Олександр важко щодня працював, аби забезпечувати родину. Та попри це завжди знаходив час для рідних – був люблячим та найкращим чоловіком для Тетяни, дбайливим та турботливим батьком для маленького сина та 14-донечки від першого шлюбу.

.Олександра мобілізували до лав ЗСУ у жовтні, він став частиною десанту.

35-річний Олександр Заруба загинув 19 лютого у бою в районі села Ступочки на Донеччині.

Поховали Героя на Алеї Героїв на кладовищі “Нове” в Рівному.

Без чоловіка і батька залишилися дружина, 14-річна донька і 4-річний син.

Нестерук Андрій ?( -20.02.2023)

Андрій Нестерук народився у Рівному. Закінчив ЗОШ № 26 , а за тим здобув фах столяра-верстатника. Чоловік спробував себе у різних галузях — працював охоронцем,і в будівельних супермаркетах, і складав меблі, . А згодом заробляв кошти для родини за кордоном. Найбільше йому подобалася робота з деревом, саме цій справі присвятив найбільше часу…

Призваний на військову службу.

Був санітаром-стрільцем, хотів вивчитися на військового медика.

38-річний солдат Андрій Нестерук загинув у бою неподалік села Червонопопівка на Луганщині 20 лютого 2023 року.

Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному

Мельничук Олексій Степанович (27.06.1972-11.02.2023)

Олексій Мельничук народився у місті Перм. Коли іще був зовсім маленьким, батьки повернулися в Україну, а саме у Рівне. Тут Олексій провів усе своє свідоме життя, закінчив школу, а за тим вступив до Новосибірського військового училища.Він мріяв бути військовим. Повернувся у Рівне і вступив до тоді ще Рівненського педагогічного інституту — тепер РДГУ — на україно-англійську філологію.За професією не працював.

Займався підприємницькою діяльністю.. Події 2014 року внесли кардинальні зміни у життя сім’ї. Олексій був мобілізований для участі в антитерористичній операції. Упродовж року служив на сході нашої країни, здебільшого на Луганщині. В останні роки працював водієм-далекобійником за кордоном.

24 лютого застало чоловіка у Рівному, він якраз мав відпустку

З початком повномаштабного вторгнення пішов у військкомат, Цього разу Олексій служив на Сумщині, а за тим їх підрозділ перевели на Бахмутський напрямок. 11 лютого 2023 року, виконуючи бойове завдання,

50-річний молодший сержант Олексій Мельничук загинув під час мінометного обстрілу противником у районі Бахмуту.

В Олексія залишилась дружина та двоє синів.

Прощання із Героєм відбулося у неділю, 19 лютого, об 11.00 на майдані Незалежності.… Читати далі