Щербан Раїса – Page 48 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Супрунюк Вадим Іванович (14.06.1984- 08.01.2024)

Народився Вадим Супрунюк 14 червня1984 року в багатодітній родині села Борове. В 2012 році закінчив Борівську ЗОШ І- ІІІ ступенів і продовжив навчання в Дубровицькому професійному ліцеї де здобув професію електрозварювальника та муляра. В 2015- 2017 роках Вадим Іванович проходив військову строкову службу в Національній гвардії України в місті Київ. Після цього в 2017 році одружився. В 2022 році був мобілізований. Вадим був солдат- гранатометник 65 бригади, 1 відділення, 3 механізованого батальйону, військової частини А 7013.
Вадим був веселим, позитивним, комунікабельним, працелюбним, розсудливим і прямолінійним. Для своєї сім’ї був надійним, люблячим чоловіком і батьком, сином і братом. Мріяв і прагнув збудувати власний дім, де б у любові, мирі та злагоді зростали його діти, але не встиг закінчити розпочате будівництво.
Загинув 8 січня 2024 року, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Роботине Запорізької області. Без чоловіка і батька залишилась дружина і двоє неповнолітніх дітей.

Похований 17 січня 2024 року в рідному селі Борове.

23 квітня 2024 року в селі Борове на будівлі навчального закладу “Борівський ліцей” відбулось урочисте відкриття та освячення меморіальної дошки Вадиму Супрунюку.… Читати далі

Гаврилович Олександр Вікторович, позивний “Зайчик”(01.07.1983-09.01.2023)

Народився Олександр Гаврилович 1 липня 1983 року в селі Бутове Зарічненського району. У 1989 році пішов у перший клас до місцевої загальноосвітньої школи, яку закінчив в 1998 році.Здобув неповну середню освіту. Працював за кордоном на заробітках.
Строкову службу проходив у 2000 році був комісований. Захоплювався збиранням грибів та риболовлею. Розлучений, є донька 15 років.

З перших днів повномасштабного вторгнення самостійно рушив до військкомату. Рідні відмовляли та чоловік не погодився. Говорив: «Племінник у свої 22 роки захищає Батьківщину, я теж піду». У вирішальний для країни час він без вагань пішов на війну, бо знав – він повинен бути там, повинен рятувати чужі життя. Тільки не знав, що ціною власного.
З 9 серпня 2022 Олександр Гаврилович захищав Україну у складі Донецького прикордонного загону державної прикордонної служби України. Служив на комендатурі швидкого реагування 1 загону. Був помічником гранатометника. Свій останній бій Герой прийняв 09 січня 2023 року в районі населеного пункту Соледар на Донеччині, захищаючи територіальну цілісність України.
Загинув 9 січня 2023 року під час ворожого обстрілу, внаслідок вибухової травми біля міста Соледар, Донецької області.… Читати далі

Петрик Андрій Вячеславович (24.09.1991-25.10.2022)

Петрик Андрій народився 24.09.1991р. в м. Костопіль. У 2006 р. закінчив ЗОШ № 8. В 2006 – 2009 роках . навчався у ДПТНЗ Сарненський професійний аграрний ліцей Рівненської області за професією : тракторист – машиніст с /г виробництва, слюсар з ремонту с /г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів.

В 2009 р. пройшов строкову службу у Збройних Силах України. У 2014 – 2015 роках брав участь в АТО. У 2014 році отримав поранення і був демобілізований.

У вересні 2015 р. одружився, через 4 роки народився син Дмитрик, якого він безмежно любив.

Напочатку повномасштабного вторгнення росіїї в Україну разом з друзями облаштував блокпости у рідному місті Костопіль. В серпні 2022р. призваний на військову службу по мобілізації. Був водієм 2 – го десантно – штурмового відділення 1 – го десантго – штурмового взводу 1 – ої десантно – штурмової роти 1 десантно – штурмового батальйону військової частини А 0284 у складі Львівської ВО ОДШБ.

Надійний товариш, зразковий сім’янин, справжній українець, загинув 25.10.2022р. … Читати далі

Прокопович Олександр Миколайович, позивний “М’ясник” (14.06.1973-11.02. 2023)

Прокопович Олександр Миколайович народився 14 червня 1973 р. в с. Орлівка, Приморського району, Запорізької області, в сім’ї ветеринара.
Батько Прокопович Микола Миколайович, мати Прокопович Лідія Іванівна, два брати Олексій та Костянтин.
У 1979 р. пішов навчатися у Орлівську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу.У 1988 р. отримав неповну середню освіту. Після розлучення батьків, Олександр переїхав до Криму і продовжив своє навчання. Одинадцятий клас закінчив відмінником. Після закінчення школи в період з 1991- 1993рр. проходив строкову військову службу. За період служби навчався у професійно – технічному училищі, здобув професію монтажника внутрішніх сантехсистем і обладнання.
Затим вступив до технічного училища на оператора по ветеринарній обробці сільськогосподарських тварин – техніка штучного осіменіння с/г тварин.
У 1994 р. отримав диплом із відзнакою. Під час навчання неодноразово приймав участь у різних заходах . Проходив практику за місцем проживання.
У 1996 р. одружився . Переїхав жити у м. Костопіль. У 1997 р. народилася донька Аліна.
Разом зі своєю дружиною розпочали власною справою, спочатку це було невеличке місце на ринку, а згодом стали більші масштаби.… Читати далі

Руссу Андрій Ігорович (12.06.2003-05.06.2022)

Андрій Руссу народився 12 червня 2003 року в с. Доброжанівка Миколаївської області. У 2006 р. сім’я переїхала жити в с. Садки Рівненської області.
У 2009р. Андрій пішов у 1 – й клас Головинської ЗОШ I – III ступенів. Навчався в школі до 9-го класу.
У 2018р. продовжив навчання у ВСП «Костопільський будівельно-технологічний фаховий коледж (НУВГП)». Вчився на штукатура – лицювальника, був старостою групи, гарно проявив себе у навчанні, викладачі та майстри були ним задоволені. Поки вчився, то ходив на роботу, шліфував каміння, ще працював на Бош сервісі. Коледж закінчив у 2021р.
Осінню 2021р. Андрія призвали на строкову службу у військово – морські сили. Служив в м. Очаків Миколаївській області, був мотористом на
кораблі, йому дуже подобалася служба і він підписав контракт. 5 червня 2022 року віддав своє молоде життя в боротьбі з російськими
окупантами . Це сталося в акваторії Чорного моря, де наш відважний земляк у складі тактичної групи вів бойові дії з ворогом.

6 червня жителі Головинської територіальної громади та мешканці міста Костопіль попрощалися зі своїм земляком, жителем села Садки, Андрієм
Руссу.… Читати далі

Домановський Віктор Михайлович (13. 05.1976-27.06.2023)

Домановський Віктор народився 13 05. 1976 в Зарічному Рівненської області. У 1994 році закінчив Зарічненську школу
З 1994 року по 1996 рік проходив строкову службу : в/ч 3900, смт Ємільчине Житомирської області.
В 1996 році навчався у школі прапорщиків в м. Чугуїв Харківської області, затим проходив службу в підрозділах Луцького прикордонного загону. В 2001 році звільнений по закінченню контракту.
У 1999 вступив у шлюб з Галиною. У них народилося двоє дітей : син Микола та донька Ірина. Щоб забезпечити сімю, їздив працювати в інші країни. Любив малювати та писати пером.

3 березня 2022 року мобілізувався в прикордонники. Мав звання – штаб – сержант, інспектор прикордонної служби 3 категорії – мінометник другої групи мінометів другого вогневого відділення мінометної прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування 9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України
Загинув 27 червня 2023 року неподалік Ковалівки Луганської області.
Похований 1. 07.2023р. в селищі Зарічне

За особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно Указу Президента України Володимира Зеленського орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено штаб-сержанта Домановського Віктора Михайловича (посмертно)

Рибачок Руслан Петрович (01.10.1973-20.03.2024)

Рибачок Руслан Петрович народився 01 жовтня 1973 року і постійно проживав у селі Друхів що на Березнівщині.
З 1980 по 1989 рік навчався у Друхівській середній школі. З 1991 по 1993 рік проходив строкову військову службу. Після проходження військової служби з 1994 про 2001 рік працював у місцевому колгоспі імені Шевченка.
В мирному житті був щирим, доброзичливим, чуйним, працьовитим хлопцем, готовим завжди прийти на допомогу. Брав активну участь в громадських роботах з благоустрою рідного села. Мав велике коло друзів. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів.
Руслан Рибачок був мобілізований до лав Збройних Сил України в грудні 2023 року.

20 березня 2024 року солдат взводу резерву солдатського складу військової частина А7019 потрапив у ДТП на відрізку дороги Рівне-Костопіль внаслідок чого отримав травми несумісні з життям.
Руслан був неодруженим, у нього залишилися сестра та племінники.
Чин прощання з Русланом Рибачком та похоронне служіння релігійної громади Церкви Християн Віри Євангельської села Друхів відбулося біля його батьківського будинку. У захисника залишилася сестра Людмила Петрівна та племінники Мирослав та Діана.… Читати далі

Палей Артем Васильович (23.02. 2001-15.10.2022)

Народився Артем 23 лютого 2001 року в селі Річиця Зарічненського району.Рівненській області. Навчався та закінчив Річицьку ЗОШ I-II ст. у 2016 році. Завжди допомагав та підтримував друзів та однокласників. Після закінчення школи не визначився з навчанням та залишився дома. За свої молоді роки працював по господарству.
Артем з багатодітної родини. Проживав з батьками., братом і сестрою. Матір згадує сина, як завжди зібраного, організованого, здатного швидко орієнтуватися і приймати рішення в складній ситуації .
Мобілізований до Збройних сил України 18 вересня 2022 року. Ніс службу у військовій частині Т0200 , 2020-2021 рр. Затим був старшим
стрільцем гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу 3 гірсько-штурмової роти військової частини А1778.

Загинув Палей Артем Васильович під час ведення бойових дій у населеному пункті Нова Кам’янка Нововоронцовського району Херсонської області 15 жовтня 2022 року.

Поховали захисника 4 жовтня 2023 року, через рік після загибелі, на місцевому кладовищі в селі Річиця Вараського району Рівненської області.

Козлюк Cергій Євстахович (19.06.1971-19.03.2024)

Сергій народився 19 червня 1971 року у селі Яблунне Березнівського району. У 1987 році закінчив Чудельську школу-інтернат, що в Сарненському районі. У 1988 році в місті Березне отримав фах тракториста. Розпочав свою трудову діяльність в 1987 році в місцевому колгоспі «Україна». З 1989 по 1991 рік проходив військову строкову службу в Казахстані. Після проходження військової служби продовжив працювати в тракторній бригаді колгоспу «Україна».
З 1994 працював у різних підприємствах: в колгоспі імені Кузнецова, СФГ «Шанс» Березнівського району та у філії «Березнівський райавтодор» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор».
У мирному житті наш захисник був трудолюбивим господарем. Вмів ладнати з будь-якою сільськогосподарською технікою. З дружиною виховали 5 дітей. Старший син Іван, на даний час в рядах ЗСУ захищає цілісність та суверенітет держави. Найменший неповнолітній син Олександр, 2008 року ародження, навчається в Кам’янському ліцеї. Сергій був прекрасним чоловіком, люблячим батьком та дідусем для п’ятьох онуків. Із 10 серпня 2023 року наш оборонець поповнив лави Збройних Сил України. Служив старший сержант Козлюк Сергій Євстахович стрільцем піхотної роти.… Читати далі

Кирильчук Володимир Вячеславович (22.04.1970- 29.12.2023)

Кирильчук Володимир Вячеславович – народився 22 квітня 1970 року в селі Вичавки Демидівського району Рівненської області в сім’ї агронома.
Згодом молода сім’я переїхала жити в с. Ільпибоки Демидівського району Рівненської області.
У 1977-1985 роках навчався у місцевій Рудківській восьмирічній школі. Затим закінчив Рівненський автотранспортний технікум, здобув спеціальність – механік. Професію обрав близьку до душі, адже любив рідне село і свою землю, мав хист до техніки.
Після проходження військової строкової служби у 1991 році повернувся у рідне село, де і проживав. 1991-2001 рр. Працював водієм у колгоспі «8 Березня»

З 2002 року вийшов одноосібником нового КСП «8 Березня», забрав свої земельні ділянки паї . Праця аграрія – це 365 днів постійної праці, вчасно засіяти землю, доглянути її та зібрати гарний урожай. Був головою комісії з вирішення майнових питань реорганізації КСП «8 Березня». До повномасштабного вторгнення росії в Україну працював оператором у ТоЗВ «ОЛІМП РІТЕЙЛ» смт. Демидівка.

Зарекомендував себе з позитивної сторони. Працьовитій, тактовний, мав цілеспрямовану та врівноважену вдачу, у
спілкуванні вмів знайти підхід до кожного.… Читати далі