Автор: Щербан Раїса

Іван Коваль народився 6 жовтня 1994 року  в  с. Любиковичі Сарненського району.

Після закінчення Любиковицької ЗОШ навчався в Переяслав-Хмельницькому вищому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Здобував фах вчителя географії.

У Збройних силах України служив із серпня 2020 року.   Молодшого сержанта ЗСУ загинув 27 берез­ня в бою під Миколаєвом.   2 квітня 2022 р. з воїном прощалися в рідному селі Любиковичі. Йому було 27 років.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Івана КОВАЛЯ нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Олександр Лабунський народився  13 червня 1982 року в селищі міського типу Сарни. Після школи  навчався у ПТУ на електромонтера. Потім у технікумі здобув диплом за фахом «електризація і механізація сільського господарства. Служив у ЗСУ  м. Сарни, водій  у по­жежному відділенні.Часто їздив на змагання з пожежних видів спорту, які організовувало ОК «Захід». Здобув 2 золоті, стільки ж срібних і бронзову медалі. У Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності отримав вищу освіту.

У 2017 році Олександр уперше поїхав  на Донбас, служив у Волновасі: ремонтував озброєння, їздив на машині.   У 2020-му, ніс службу у Мангуші Донецької області. Мав  позивний «Лом» — перші букви з прізви­ща, імені і по батькові. 

24 лютого Олек­сандр Лабунський  виїхав на передову. Спочатку ніс службу під Бучею, пізніше  в Гуті- Михайлівській, що поблизу Вишгорода.

Старший солдат Олександр Лабунський загинув вранці о 14 березня 2022 р. під час бойових дій у Київській області.

Йому  було 39 років, поховали Олександра  19 березня у місті Сарни.  Сиротами залишилися троє дітей: два хлопці та донечка.… Читати далі

Василь Телетьон народився 14.04.1971 року у багатодітній сім’ї. Проживав у с. Велике Вербче. Після закінчення школи здобув професію шофера. Працював в колишньому КСП «Перше травня» с. Велике Вербче, потім – у Великовербченській ЗОШ. Був одружений.

У травні 2018 року Василь Телетьон підписав контракт на три роки, а у 2021 році продовжив його. Загинув   у боротьбі за місто Васильків Київської області.

Йому було 50 років, сиротами залишилися двоє дітей: син та донька.

Відповідно до Указу Перзидента України Володимира Зеленського  №105/2022 Телетьон Василь Васильович нагороджений ордером «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

 … Читати далі

Максим Богданов  народився.14 листопада 1988 року. Максим навчався у ліцеї №3, закінчив Професійно-технічне училище ВП “РАЕС”, також здобував  професію  електрика у Сарнах.

Із 2019 року боронив нашу державу у лавах Збройних сил України.

Із 2019 року він служив у Збройних Силах України  командиром бойової машини-навідником оператором гірсько-штурмової роти військової частини А1778 . 8 березня молодший сержант Богданов був поранений у місті Волноваха на Донеччині . Понад місяць лікарі боролися за його життя, 16 квітня чоловіка не стало.  Він помер у дніпровському шпиталі у віці 33 роки.

Прощання відбулося 21 квітня у Свято-Михайлівському храмі. Поховали військовослужбовця на кладовищі у Старій Рафалівці.

Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 149/2022 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі… Читати далі

Вознюк Віталій Володимирович народився 1 квітня 1992 року в с.Залізниця Корецького району Рівненської області. Виховувався в багатодітній сім`ї, яка мала шестеро дітей: п`ятьох синів та доньку. Віталій був середнім сином.
Навчався у Залізницький початковій школі, згодом – у Коловертівському НВК. Фах муляра-штукатура опанував у ВПУ №24 м.Корця. Після закінчення навчання  ризваний на строкову військову службу.
На війну Віталій пішов добровольцем та наприкінці березня вступив до лав Збройних Сил України. Два роки тому юнак створив сім`ю, з дружиною придбали будинок та мріяли про щасливе подружнє життя, проте не судилося…
Загинув 19 квітня 2022року на Донеччині. 30 квітня, на Кореччині провели в останню путь загиблого Героя Віталія Вознюка..… Читати далі

Андрій Котовенко народився на Рівненщині. Котовенко брав участь в антитерористичній операції на Донбасі і був тяжко поранений у січні 2016 року неподалік Донецького аеропорту. Він переніс понад 22 операцій на нозі, та відмовився від ампутації.  Після реабілітації займався спортом та представляв Україну на “Іграх Нескорених . 2020 році Котовенко виграв срібну медаль на чемпіонаті Європи з паверліфтингу у Словаччині, до цього став чемпіоном України у жимі лежачи у софт-екіпіруванні та срібним призером у класичному жимі.

У червні 2021 року Котовенко переміг у національних змаганнях Ігор Нескорених у дисципліні паверліфтингу.

25 жовтня 2021 року він завоював бронзу в дисципліні жим лежачи на чемпіонаті світу з паверліфтингу

За словами сина, його батько помер близько 4 ранку 2 травня під час оборони Харкова.

У боях на Донеччині він був командиром окремого мінометного підрозділу.

Андрій Котовенко загинув близько четвертої години ранку 2 травня.Без батька залишився  11-річний син  Іван

 Публікації про Котенко А.

Список літератури

Призер національних Ігор нескорених Котовенко загинув під Харковом // Tribuna.com

Під Харковом загинув призер Ігор Нескорених, кіборг Андрій Котовенко //Еспресо

“Перенес 22 операции, был бесстрашным и очень боевым”: под Харьковом погиб ветеран АТО и известный спортсмен // Новини LIVE 

Дивовижні люди, про яких ви ніколи не чули: Андрій Котовенко.… Читати далі

Владислав народився 16 травня 2001 року в Рівному. Вчився в рівненській  ЗОШ №27, закінчив 9 класів.   Продовжив навчання у військовому закладі — Острозькому ліцеї із посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім  навчався в Одеській  академії .

Владислав захоплювався   спортом. У шкільні роки займався плаванням, мав перший дорослий розряд. Згодом   додалися ще й бокс, футбол, кросфіт.  16 квітня 2022 року лейтенанту Владиславу Гудачеку виповнився 21 рік, а 25 квітня він загинув.

Поховали Владислава Гудачека у Рівному на кладовищі «Нове,  алея Героїв.

Публікації про Гудачека В.

Рівне прощатиметься з двома друзями, які загинули на війні