Щербан Раїса – Page 84 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Гордійчук Богдан псевдо “Камінь” (30.07.1983-04.01.2023)

Богдан Гордійчук народився у селі Золотолин тоді ще Костопільського району. Тут же пішов у школу, а згодом сім’я переїхала у Рівне. Тож продовжував навчання вже в рівненських загально освітніх школах: числа 9, 2 та 10. Богдан продовжив навчання в автотранспортному технікумі. Навчався в музичній школі, грав на бандурі. Пробував себе в журналістиці, рекламі, мав чудові задатки менеджера. Займався реалізацією каменю, працював менеджером у “Вікна Steko”, в останній рік перед війною працював у службі таксі 305.

У 2014 ріці разом з бійцями УНСО поїхав на Схід. Рік Богдан відвоював у зоні АТО, коли ж повернувся додому − одружився. 24 лютого він розрахувався з роботи, а вже 25 був у Макарові під Києвом. Остання операція відбувалася на Харківщині за кілька кілометрів від російського кордону. Автівка, в якій їхали воїни, після вдало проведеної операції, потрапила на міну.

4 січня на світанку 39-річний старший солдат Богдан Гордійчук загинув, віддавши всього себе у боротьбі за незалежну країну.

Богдана Гордійчука поховали на кладовищі «Нове»,

Соснін Роман ( 1977 ?? -15.12.2022)

Роман Соснін народився у Рівному, саме тут прожив все життя, закінчив ЗОШ, число 25, здобув освіту механіка-автослюсаря. Строкову службу проходив у внутрішніх військах, мав звання молодшого сержанта, був механіком. Після повернення додому працював водієм. Тривалий час таксував, а останні роки працював за кордоном.

Напередодні Нового року Роман приїхав у Рівне аби відзначити свята. Але після подій 24-го залишився вдома..На початку вересня його призвали захищати Батьківщину. Роман пройшов нетривалу підготовку — та вирушив відразу в “гарячі” напрями — Харківщина, Луганщина..Працював кулеметником.

45-річний молодший сержант Роман Соснін загинув 15 грудня у Куп’янському районі Харківщини

Поховали його на кладовищі “Нове”

Богдан Дзедзеля ( ??2002-19.03.2022)

Богдан Дзедзеля народився в м. Рівному. Навчався в ЗОШ, число 19. Хлопець з дитинства мріяв бути десантником, задивлявся на хлопців у військовій формі.

По закінченню школи не квапився обирати виш. Проходив строкову службу в ЗСУ.

У 2019 році, коли йому було лише 18, Богдан підписав свій перший контракт, служив у 80 ОДШБ у Львові. У 2020-2021 був в зоні ООС.12 вересня у нього мав закінчитися контракт.

На початку війни їхній батальйону був в Миколаєві, згодом їх переводили на схід. Останній раз Богдан виходив на зв’язок із мамою 18 березня. Загинув Богдан 19 березня під час виконання завдання під Снігурівкою у Миколаївській області. Богдана поранили, він помер від сильної втрати крові.Через масовані обстріли побратими не могли відразу забрати тіло Богдана. Лише 15 листопада повідомили рідних про смерть Героя.

Солдатові Богдану Дзедзелі завжди буде 20 років…

Тифел Кшиштоф Лукаш (25.08.1989-04.12.2022)

Кшиштоф Тифель громадянин Польщі. Народився Герой 25.08.1989 року у місті Ченстохова. Любив подорожувати, займався фаєршоу.

Він не мав військового досвіду, не брав участі в активних бойових діях, але мав відмінний військовий вишкіл, адже у Польщі був членом скаутського руху.

До Рівного Кшиштоф Тифель прибув 26 квітня разом з іншими іноземцями. Тут він навчав наших захисників тактиці ведення бою.

Згодом у складі іноземного легіону поїхав на передову воювати з окупантами.

Член Інтернаціонального легіону територіальної оборони України Кшиштоф Тифель загинув під Бахмутом 4 грудня. Кшиштофу Тифелю було 33 роки.

За бажанням рідних тіло захисника України піддали кремації, а поховали його, як того хотів сам Герой, у Рівному.

Указом Президента України №86/2023 “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Тифела Кшиштофа Лукаша нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Іменем Кшиштофа Тифеля названо вулицю в селі Шпанові Рівненського району.… Читати далі

Сало Сергій Васильович (12.06.1978-22.12.2022)

Сергій Сало народився у Рівному. Навчався у ЗОШ № 23 . Фах маляра-штукатура здобув у ПТУ №1. Служив в армії, де отримав звання сержанта.
Все життя працював за спеціальністю у Рівному та за кордоном. У 2018 році записався добровольцем у зону АТО — на Схід нашої країни. Його служба проходила у гарячих “точках” — Мар’янка, Широкіно… А коли повернувся, знову взявся за улюблену справу.

З початком війни сам пішов у військкомат.. Служив у Рівному, пізніше на Волині, звідки його перевели в зону безпосередніх бойових дій, під Бахмут. Згодом підрозділ Сергія перевели на Харківщину.

Серце 44-річного сержанта Сергія Сала зупинилося 22 грудня у Куп’янському районі Харківщини…

У Сергія Сала залишилися дружина та двоє дітей: 13-річна донька та 19-річний син — курсант Національної академії внутрішніх справ. Поховали Сергія на Алеї героїв на кладовищі “Нове”.

Ярошик Андрій Іванович (04.07.1974-12.12.2022)

Андрій Ярошик народився у селі Деражне. Навчався у місцевій школі, здобував освіту у Рокитнівському медичному училищі. По завершенню — вступив до Рівненського державного гуманітарного університету. Відтоді переїхав до Рівного.

У професійній діяльності Андрій знайшов себе у бізнесі — займався реалізацією лако-фарбової продукції та супровідних товарів до неї.

Із перших днів повномасштабної війни росії проти нашої країни, Андрій добровольцем вирушив захищати Україну. Відтоді побував у одних з найгарячіших точок Миколаївщини та Херсонщини. Та, на жаль, обірвалося його життя на Донеччині в районі Бахмута. 48-річний солдат Андрій Ярошик загинув 12 грудня…

Поховали Андрія Ярошика у селі Бармаки.

Гончар Дмитро Петрович (30.09.1996-10.09.2022)

Гончар Дмитро народився 30 вересня 1996 року в смт. Володимирець Рівненської області. Мама, Гончар Наталія Іларіонівна. Тато, Гончар Петро Микитович. В дитячі роки відвідував садочок «Казка» . У 2003 році пішов до першого класу Володимирецького районного колегіуму де і навчався до 2014 року. В період навчання здобув професію оператора комп”ютерного набору. У 2016 році був призваний на військову службу за контрактом у військову частину 3045 Національної Гвардії України, м. Вараш, отримав звання старший сержант.
З початком повномасштабної війни Дмитро без роздумів пішов захищати Україну. 25 лютого 2022 року він ніс службу у Рівненському ОТЦК на посаді водія у смт. Володимирець. У травні переведений у м. Володимир, Волинської області, де проходив навчання та бойову підготовку. Служив у 14 ОМБР командиром відділення 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону.
16 липня 2022 року прикомандирований в район виконання бойових дій у тактичне угрупування «Соледар. Служив на Бахмутському напрямку. Згодом їхня бригада перемістилася в Харківську область.

Старший сержант Гончар Дмитро Петрович героїчно загинув 10 вересня 2022 року, визволяючи Україну від загарбників.… Читати далі

Леунов Олександр Володимирович (31.12.1987-16.03.2022)

Леунов Олександр Володимирович народився 31 грудня 1987 року, смт Краснопілля Сумської області. Закінчив місцеву дев`ятирічну школу в 2002 році. Після школи навчався в Лебединському медичному коледжі на Сумщині.

Проходив строкову службу в Криму. З 2007 по 2010 рік служив за контрактом в 30-ій механізованій бригаді м. Новоград-Волинського Житомирської області . В 2015 році брав участь в зоні АТО. З 2021 до 24 лютого 2022 року працював у вищому професійному училищі № 24 м. Корець.

16 березня 2022 року старший сержант Олександр Леунов виконував бойове завдання в районі населеного пункту Кам’янка, Харківської області. Під час прориву колон ворожої техніки з міста Ізюм в напрямку міста Слов’янськ, в складі 3-ї аеромобільно-десантної роти, яка перебувала в резерві, він висунувся на передній край оборони.

Під вогнем противника старший сержант Леунов відчайдушно та уміло керував діями підрозділу. А під час зустрічного бою, розділившись силами до взводу зайняв позицію на лівому фланзі дамби населеного пункту Кам’янка. На чолі підрозділу, він вступив в бій з противником та знищив три ворожі танки та дві БМП-3 противника.… Читати далі

Павлюк Михайло Миколайович (12.11.1988-04.07.2022)

Павлюк Михайло Миколайович народився 1989 року с. Річечино Корецького району Рівненської області. Навчався у школах с. Топчі та Великої Клецької. Закінчив Корецьке вище професійно-технічне училище №24. Михайло мав золоті руки, був дуже працьовитим, доброю людиною,
розповідають знайомі.

У 2006 році був призваний на строкову службу, яку проходив у військовій частині м. Києва. Пізніше працював на підприємстві з виробництва вікон Epsilon у Рівному. В 2015-2016 рр. пройшов АТО, тож з початком російського повномасштабного вторгнення був мобілізований як резервіст.
Життя захисника обірвалося 4 липня в боях за суверенність та незалежність України, під час виконання бойового завдання. Унаслідок ворожого обстрілу він був вбитий російськими окупантами на Донеччині.

У Героя залишися мама, брат та сестра.… Читати далі

Окушко Василь Анатолійович (29.12.1992 -26.09.2022)

Василь Анатолійович Окушко народився 29 грудня 1992 року. Навчався у Головницькій ЗОШ, пізніше у Клеванському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність кухаря-кондитера. За спеціальністю не працював, після навчання був на заробітках. 11 жовтня 2011 року призваний на строкову військову службу, а 9 жовтня 2012 року звільнений в запас.

У 2014 році брав участь в антитерористичній операції на сході нашої держави. 2 квітня 2019 року підписав контракт іперебував в Луганській та Донецькій областях. Внаслідок бойових дій отримав контузію та тимчасово був звільнений від військової служби. Цьогоріч з 1 квітня продовжив захищати Україну від загарбників.
На початку війни Василь навчався в Десні в складі першого механізованого батальйону другої механізованої роти, пізніше направлений в окупований Чорнобиль. Пізніше в село Макарівка Київської області.

Життя Окушко Василя обірвалося 26 вересня біля Гряниківки, що на Харківщині. Василю було 29 років.

Поховали захисника на місцевому кладовищі з військовими почестями.… Читати далі