Віктор Федорович Бортник народився 13 квітня 1978 році в селі Зарічне Рівненської області. Закінчив Козинську середню школу.

Вчився старанно, був наполегливим, мав багато друзів.Після закінчення школи навчався в Козинському ДОСААФ,а після його закінчення був призваний в ЗСУ. Віктор був опорою і підтримкою для своїх батьків. Він гідно виконав громадянський обов’язок, бо йшов там, де був відчай, де було складно, де були сльози та печаль.

Захищаючи країну від російського агресора, житель села Зарічне Бортник Віктор Федорович солдат, старший оператор комплексу радіоелектронної боротьби з БпЛА загинув 03 серпня 2023 року в селі Мала Токмачка Запорізької області.

Поховали Віктора Федоровича в  с.Козин. У Героя залишились батьки та сестра.

… Читати далі

Мулик Микола Михайлович народився 16 березня 1972 року у селі Зарічне Рівненської області Радивилівського району в сім’ї колгоспників. У 1979 році пішов до 1 класу Козинської середньої школи. З 1989 року навчався у Козинському ДОСААФ, а після його закінчення у 1990 році пішов служити в армію. Службу проходив у місті Донецьк. З 1992 року працював трактористом у КСП «Маяк», а з 1996р. працював в організації «Рівне Газ» трактористом-екскаваторщиком. З 2000 року працював на будівництвах, а з 2020 року на фірмі «Брополь».

Проживав Микола з дружиною та донькою у селі Радихівщина. Був турботливим батьком і хорошим чоловіком. Мав «золоті руки», міг зробити будь-який ремонт. Ніколи не відмовляв у прохані про допомогу. Разом з дружиною займалися особистим селянським господарством.

З 10 лютого 2023 року служив у Збройних силах України на посаді водій 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону.

25 липня воїн загинув в районі населеного пункту Північне Донецької області. Похоронили Миколу Михайловича на кладовищі у с.Довгалівка.

Вони віддали свої життя задля України, задля здобуття Перемоги над ворогом, задля її відбудови й утвердження новітньої держави в родині цивілізованих народів.… Читати далі

Іващук Андрій Анатолійович народився 10 грудня 1988 року у смт. Квасилів Рівненської області. Там же ходив у школу. Брав активну участь у житті школи, добре вчився. Після закінчення школи навчався у Рівненському медичному училищі, факультет “Сестринська справа”. Та училище не закінчив . З 22.05.2010 р. по 21.04.2011 р. служив у внутрішніх військах України. Був кінологом, старший дресирувальник службового собаківництва. Отримав звання сержант.

Нагороджений почесною грамотою, подякою. У 2011-2014 роках переїхав до Києва, служив в поліції. Буремні події на Майдані, не зміг змиритися із несправедливістю, тому й залишив службу. Переїхав жити у с.Гранівка Рівненської області до діда з бабою. Там познайомився із своєю майбутньою дружиною і 30 липня 2016 року одружився.

Андрій був дуже працьовитий, будь-яка робота горіла у його руках. До початку повномаштабного вторгнення перекривав дахи у Рівненській, Тернопільській та Львівській областях. Він був добрим, щирим, справедливим, душею компанії, відкритим до людей. Мав багато друзів. Андрій був щирим патріотом та борцем за справедливість у житті.

30 серпня 2022 року призваний до війська для захисту нашої країни.… Читати далі

Богдан Сергійович Гордійчук народився 03 лютого 1995 року. Після навчання в Козинській школі вступив до ІТ коледжу Львівської політехніки.

З 2010 по 2014 рік навчався за спеціальністю” Технічне обслуговування і ремонт апаратури зв’язку та оргтехніки” та здобув кваліфікацію техніка електрозв’язку. Одногрупники згадували про Богдана як про “людину-позитив, завжди усміхненого і готового у всьому допомагати”.

Богдан працював у Козинському відділенні нової пошти, згодом його перевели у Радивилівське відділення.

До Збройних сил України Богдан був мобілізований 03 жовтня 2022 року. Захисник загинув 13 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області. Йому назавжди залишиться 28 років.

… Читати далі

Ярослав Сергійович Купрійчук народився в 1990 році в місті Луцьк, де і розпочав навчання в школі, але після смерті батька (Ярославу було вісім років), сім’я переїхала в село Олибів, що на Дубенщині.Навчався у місцевій школі. Після закінчення навчання поступив в Рівненський кооперативний коледж, де і познайомився з дружиною Мирославою.

Він вдихав кожну мить на повні груди, мріяв, будував плани на майбутнє. Обравши професію прикордонника працював в селищі Оршанець (військове прикордонне містечко підпорядковане Черкаській міській громаді). Згодом навчався в Хмельницькій Національній академії прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького.Працював військовим, служив в АТО.

Завжди був усміхнений, життєрадісний та позитивний. Надзвичайно любив та тішився успіхами своїх діток. З перших днів повномасштабного вторгнення підлого ворога на територію України, Ярослав вступив до територіальної оборони, а згодом, весною 17 травня 2022 року вступив до лав Збройних сил України, задля вільного та незалежного життя на рідній землі.

Командир механізованої роти капітан Ярослав Купрійчук загинув 11 грудня 2022 року у місті Бахмут в бою за Україну , її свободу і незалежність мужньо виконавши військовий обов’язок .… Читати далі