Війна (2022) – Сторінка 57 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Романцев Микола Юрійович (13.06.1968-24.04.2022)

Микола Юрійович Романцев народився 13 червня 1968 року у селі Гута Костопільського району

Навчався у місцевій школі.

1983-1987 роки – навчався в Дубенському педагогічному училищі.

1987-1989 роки – проходив службу в армії.

1994-1998 роки – навчався у Волинському Національному Університеті імені Лесі Українки.

У мирний час Микола Юрійович працював вчителем географії.

1997-2003 роки – працював директором Гутянської ЗОШ I–II ступенів.

Був добрим господарем, збудував власний дім, виховав двох дітей – доньку та сина. У вільний час Микола Юрійович захоплювався бджільництвом.
У 2014 році коли вперше окупанти вдерлися на східні землі України він добровольцем пішов захищати цілісність і незалежність нашої держави. Брав участь у боях на Донбасі.

31.01.2016 року – звільнився з посади вчителя географії у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років.

З початку 2021 року підписав контракт, добровольцем пішов на схід. На початку 2022 року у лютому місяці контракт закінчився, але з початком повномасштабного російського вторгнення Микола без вагань став на захист рідної України. У складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила командував відділенням та до останнього подиху успішно нищив ворога.… Читати далі

Харчук Василь Валентинович (15.04.1983-7.05.2020)

Харчук Василь Валентинович народився 15.04.1983 року в с.Гвіздів. З 1989 по 1998 роки навчався в Гвоздівській загальноосвітній школі. У 1998році вступив до Корецького ВПУ-24 . У 2001 році здобув професію водія. В цьому ж році призваний до ЗСУ. Після служби в армії працював водієм у Корецькому монастирі. За рекомендацією Корецького центру зайнятості в 2005 році здобув професію плиточника в м. Рівне. З 2012 року працював в охороні ощадбанку. У 2016 році приватний підприємець. Одружився в 2010 році, виховував двох діток: дочка Дарина та син Максим .

Загинув 7 травня загинув внаслідок ворожого обстрілу в селі Пречистівка, що на Донеччині. Поховали захисника на Гвіздівському кладовищі.

На Кореччинв прощались із загиблим воїном

На Кореччині попрощались із воїном, котрий загинув у бою з російськими окупантами. Чин похорону звершили священники УПЦ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

12 травня 2022 року у селі Гвіздів колишнього Корецького району в останню путь провели воїна Василя Харчука. Попрощатись із Героям прийшло багато друзів та родичів, побратимів та земляків.

Марчук Василь Володимирович (14.01.1997-26.03.2022)

Марчук Василь народився в селі Миротин Здолбунівського району 14 січня 1997 року.

З 1 по 9 клас навчався в Миротинській гімназії. У 10-11 класі навчався у Гільчанському ліцеї.

Два роки Василь Марчук служив у Збройних силах України за контрактом.

Загинув .військовослужбовець в боях поблизу м. Василькова на Київщині 26 лютого 2022 року.

2 березня в селі Миротині попрощалися з 25-річним захисником.

У загиблого залишилася мама та молодша сестричка.

Захисника посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.… Читати далі

Коваль Іван Іванович (06.10.1994-27.03. 2022)

Іван Коваль народився 6 жовтня 1994 року в с. Любиковичі Сарненського району.

Після закінчення Любиковицької ЗОШ навчався в Переяслав-Хмельницькому вищому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Здобував фах вчителя географії.

У Збройних силах України служив із серпня 2020 року. Молодшого сержанта ЗСУ загинув 27 березня в бою під Миколаєвом. 2 квітня 2022 р. з воїном прощалися в рідному селі Любиковичі. Йому було 27 років.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Івана КОВАЛЯ нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Лабунський Олександр Миколайович («Лом») ( 13.06.1982-14.03.22)

Олександр Лабунський народився 13 червня 1982 року в селищі міського типу Сарни. Після школи навчався у ПТУ на електромонтера. Потім у технікумі здобув диплом за фахом «електризація і механізація сільського господарства. Служив у ЗСУ м. Сарни, водій у пожежному відділенні.Часто їздив на змагання з пожежних видів спорту, які організовувало ОК «Захід». Здобув 2 золоті, стільки ж срібних і бронзову медалі. У Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності отримав вищу освіту.

У 2017 році Олександр уперше поїхав на Донбас, служив у Волновасі: ремонтував озброєння, їздив на машині. У 2020-му, ніс службу у Мангуші Донецької області. Мав позивний «Лом» — перші букви з прізвища, імені і по батькові.

24 лютого Олександр Лабунський виїхав на передову. Спочатку ніс службу під Бучею, пізніше в Гуті- Михайлівській, що поблизу Вишгорода.

Старший солдат Олександр Лабунський загинув вранці о 14 березня 2022 р. під час бойових дій у Київській області.

Йому було 39 років, поховали Олександра 19 березня у місті Сарни. Сиротами залишилися троє дітей: два хлопці та донечка.… Читати далі

Телетьон Василь Васильович (14.04.1971-??28.02.2022)

Василь Телетьон народився 14.04.1971 року у багатодітній сім’ї. Проживав у с. Велике Вербче. Після закінчення школи здобув професію шофера. Працював в колишньому КСП «Перше травня» с. Велике Вербче, потім – у Великовербченській ЗОШ. Був одружений.

У травні 2018 року Василь Телетьон підписав контракт на три роки, а у 2021 році продовжив його. Загинув у боротьбі за місто Васильків Київської області.

Йому було 50 років, сиротами залишилися двоє дітей: син та донька.

Відповідно до Указу Перзидента України Володимира Зеленського №105/2022 Телетьон Василь Васильович нагороджений ордером «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Богданов Максим Володимирович (14.11.1989 -16.04.2022)

Максим Богданов народився.14 листопада 1988 року. Максим навчався у ліцеї №3, закінчив Професійно-технічне училище ВП “РАЕС”, також здобував професію електрика у Сарнах.

Із 2019 року боронив нашу державу у лавах Збройних сил України.

Із 2019 року він служив у Збройних Силах України командиром бойової машини-навідником оператором гірсько-штурмової роти військової частини А1778 . 8 березня молодший сержант Богданов був поранений у місті Волноваха на Донеччині . Понад місяць лікарі боролися за його життя, 16 квітня чоловіка не стало. Він помер у дніпровському шпиталі у віці 33 роки.

Прощання відбулося 21 квітня у Свято-Михайлівському храмі. Поховали військовослужбовця на кладовищі у Старій Рафалівці.

Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 149/2022 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі… Читати далі

Охмак Валерій Степанович («Вальтер») (14.05.1980-23.03.2022)

Житель села Миляч Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).

Служив старшим механіком-водієм механізованої роти в/ч А1008.

23 березня 2022 р. Валерій загинув в результаті ворожого обстрілу російськими окупантами під час виконання бойового завдання в Миколаївській області.

Похований у рідному селі 27 березня.

Указом Президента України від 14 квітня 2022 року №240/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Валерія Охмака нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Школярчук Олександр Анатолійович (07.04.1987-18.04.2022)

Олександр Школярчук народився 7 квітня 1987 року в Дубні. Закінчив школу №1, Львівський Національний аграрний університет, військову кафедру Рівненського Національного університету водного господарства.

У 2014 р. був мобілізований до лав ЗСУ. Воював у найбільш гарячих точках на Луганщині і Донбасі. За час війни служив на передовій у різних місцях і підрозділах зони АТО-ООС впродовж кількох ротацій. Після демобілізації деякий час служив за контрактом. З 2016 р. проходив службу в Дубенському РТЦК СП. Отримав багато військових нагород. Впродовж кількох років служив у Дубенському військкоматі.

Після широкомасштабного нападу росії на Україну Олександр Школярчук відправився на війну захищати державу у складі яворівської 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Був командиром 2 розвідувального взводу, молодшим лейтенантом. Йому було доручено командування розвідувальним взводом. Загинув Герой 18 квітня 2022 р. внаслідок бойового зіткнення населеного пункту Берестове Запорізької області.

Поховали Олександра Школярчука на кладовищі села Кривуха Дубенського району.

У Героя залишились батьки, дружина, син.

Указом Президента №390/2022 від 3 червня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» молодшого лейтенанта Школярчука Олександра Анатолійовича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Придюк Іван Іванович (27.01.1972-25.03.2022)

Придюк Іван народився 27 січня 1972 року в с. Крупове Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району) в сім’ї Євдокії Іванівни та Івана Михайловича Придюків.

В 1979 р. Іван пішов у перший клас Крупівської ЗОШ І-ІІ ст. Після закінчення школи вступив (1987 р.) до Мирогощанського сільськогосподарського технікуму на факультет «Зоотехнологія».

В 1991 р. був призваний до лав військової служби, під час якої служив моряком в м. Севастополі. В 1993 р. повернувся в рідне село і почав працювати зоотехніком у КПС «Мир».

В 1995 р. Іван Іванович одружився, у шлюбі народилося 3 дітей: сини Микола та Михайло, дочка Надія.

В 2007 р. працював у ДП «Шанс» кочегаром, згодом перевівся в КП «Теплосервіс», з 2015 р. – кочегар Крупівської ЗОШ І-ІІ ст.

5 березня 2022 р. був призваний на до лав ЗСУ.

25 березня Придюк Іван загинув під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в с. Червона Долина Баштанського району Миколаївської області.

Похований в с. Крупове.

Указом Президента України від 2 травня 2022 року №293/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі матроса Придюка Івана Івановича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі