Війна (2022)

Бережняк Максим Іванович народився 19 січня 1989 року у селі Світанок Корецького району. З 1995 року по 2004 рік навчався у місцевій Світанівській загальноосвітній школі І – ІІ ступенів. Після закінчення школи вступив до Соснівського професійно-технічного училища №8, де здобув професію штукатур, лицювальник-плиточник, маляр будівельний. З листопада 2007 року по листопад 2008 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України. У мирний час Максим працював на будівельних роботах.
 Бережняк Максим Іванович захищав Україну ще в 2014 році під час проведення АТО. Старший технік механізованого батальйону з перших днів повномасштабної війни – 26 лютого 2022 року став на захист Батьківщини. Максим Бережняк помер 11 вересня 2024 року у лікарні міста Дніпро від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Заупокійна служба відбулася у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці.
Бережняка Максима Івановича поховали на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.
У Максима залишилися мама, брати, дружина, малолітні донька та син.… Читати далі

Карпець Ярослав Миколайович народився 14 листопада 1976 року в селі Хотин Березнівського району. Навчався в Прислуцькій середній школі. Вчителі та одноклассники запам’ятали його як сумлінного та надійного товариша, який завжди прийде на допомогу і ніколи не підведе. Закінчив з відзнакою Березнівське  професійно-технічне училище №4, де здобув професію взуттєвика. У 20 років Ярослав втратив батька та став для менших братів Олександра і Михайла та сестри Тетяни надійною опорою. У мирний час працював будівельником, періодично виїжджав на сезонні роботи. Згодом, у 2007 році одружився, збудував будинок у селі Моквин та разом з дружиною Лілією ростили доньку Поліну і сина Павла. 
Ярослав захищав Україну з червня 2024 року.

14 вересня 2024 року гранатометник механізованого батальйону Карпець Ярослав Миколайович загинув в бою за Україну на Донецькому напрямку.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Михайлівського храмі села Моквин.

… Читати далі

Добреля Андрій Миколайович народився в селі Балашівка Березнівсього району 26 вересня 1978 року. У 1985 році пішов у школу, в рідному селі. Здобув середню освіті і вступив до Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ і отримав звання молодший лейтенант. Академію закінчив у 1998 році та був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ у Березнівський районний відділ міліції на посаду дільничного інспектора в селі Балашівка. Під час трудової діяльності отримав звання лейтенанта. З 2000 року продовжував працювати у відділі спецміліції при Рівненській АЕС в місті Кузнецовськ на посаді оперуповноваженого карного розшуку. В 2001 році був переведений в місто Рівне, де й одружився.

В 2005 році отримав звання капітана, після чого у 2009 році пішов на пенсію зі званням майора міліції за вислугу років.
До початку вторгнення росії Андрій проживав за кордоном. В перші дні повномасштабної війни повернувся до України аби захищати Батьківщину. У липні
2022 року Андрія мобілізували до лав ЗСУ Рівненським об’єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.… Читати далі

Захарчук Владислав Сергійович народився 15 вересня 2002 року. Навчався у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Продовжив навчання у Волинському національному університеті імені Лесі Українки на факультеті фізичного виховання, спорту та здоров’я людини. У 2023 році здобув ступінь бакалавра за спеціальністю “Фізична культура і спорт”, оскільки обожнював
спорт, захоплювався волейболом, мав гарну фізичну підготовку.

Владислав був дуже допитливим з дитинства, відкритим до спілкування, організованим, товариським, мав надзвичайне почуття справедливості, а розпочату справу обов’язково завершував.
З перших днів повномасштабного вторгнення наш Захисник вступив до добровольчого українського корпусу Правого Сектору. Брав участь у бойових операціях на Харківському, Луганському, Донецькому напрямках.
Навесні 2023 року Владислав отримав поранення на Донеччині. Після тривалого лікування знову став на захист України.
Владислав був уособленням справжнього патріота, відважною та світлою людиною, молодим юнаком з дорослим поглядом на життя. У житті був взірцем і наставником для трьох молодших братів та опорою для мами, особливо після втрати батька.
Владислав Сергійович трагічно загинув 20 серпня 2024 року у Дніпропетровській області під час проходження військової служби.… Читати далі

Семенович Сергій Вікторович народися 15 листопада 1979 року в місті Березне. Сергій навчався у Березнівському ліцеї №2, де зарекомендував себе як відповідальний, старанний, дисциплінований учень. З 1997 по 1999 проходив службу в рядах армії України. Після закінчення служби одружився. Найбільше в житті любив свою дружину та довгоочікуваного сина, який народився після 13 років шлюбу. Сергій був хорошим та дбайливим татом, навчав сина риболовлі, був прикладом для нього.

З 2005 по 2024 рік працював у ТзОВ “Українська сірникова фабрика”. Сержант Сергій Семенович, командир відділення взводу зв’язку захищав Україну з травня 2024 року. Наш Захисник загинув 03 вересня 2024 року внаслідок ворожого обстрілу.
Військове поховання воїна відбулося 07 вересня у місті Березне. Заупокійна служба відбулася у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне. 
Поховали Сергія на міському кладовищі в урочищі «Лукавець».
У загиблого залишилися дружина та син.

… Читати далі