Костючок Михайло народився 23 листопада 1981 року в с. Бережки Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).
Михайло ще з 2015 року служив в ЗСУ в зоні проведення АТО. У 2016 повернувся додому. А перед повномасштабним вторгненням рф на територію України знову поповнив лави військових. Бував у найгарячіших точках. Від артилерійського обстрілу ворога 11 червня загинув на Луганщині.
Поховали Михайла на Бережківському кладовищі. У нього залишилися мати, батько, сестри.… Читати далі
Андрій Руссу народився 12 червня 2003 року в селі Доброжанівка на Миколаївщині. У 2008 році сім’я переїхала в село Садки на Костопільщину, що в Рівненському районі, де і проживали дотепер.
Хлопець навчався в Головинському ліцеї. За роки навчання проявив себе тільки з позитивної сторони. Завжди був усміхнений та веселий, вірний товариш та просто хороша людина.
Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу.
Служив у Збройних Силах України.
Андрій Руссу загинув 5 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій із супротивником.
Указом Президента №145/2022 «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» матроса Руссу Андрія Ігоровича нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».
?
Не дожив тиждень до дня народження: в акваторії Чорного моря загинув 18-річний військовий // ITV
Президент відзначив державними нагородами захисників України // Арміяinform
Козак Назар народився 20 липня 1995 року в селі Переросля Дубенського району. Вчився у місцевій школі. Щонеділі виконував обов’язок прислужника у церкві. Після школи вступив у Дубенське вище художнє професійно-технічне училище. Згодом працював у місцевому селянському господарстві. У березні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Після короткої підготовки у навчальному центрі потрапив служити у 54 бригаду. Службу проходив у якості старшого сапера в одному з найгарячіших місць у Волноваському районі на Донеччині.
9 травня 2022 року внаслідок авіаудару у бою за Батьківщину загинув 26-річний Назар Козак у селі Єлизаветівка Волноваського району Донецької області.… Читати далі
Дмитро Дзюбишин народився в Рівному Випускник Рівненського державного гуманітарного університету факультету математики та інформатики: Отримав спеціальність «Інформатика». У Рівненському інституті слов’янознавства – «Банківська справа». У 2016 вперше поїхав на Схід – у зону АТО. Він відбув там п’ять ротацій, захищав кордони нашої України у Донецькій та Луганській областях.
Коли розпочалася повномасштабна війна, старший лейтенант, командир мінометної батареї 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила, Дмитро Олексійович виконував бойові завдання в Луганській області.
Командир мінометної батареї, старший лейтенант Дмитро Дзюбишин загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу села Золоте на Луганщині
Дмитро Дзюбишин нагороджений Грамотою Президента України, медалями, пам’ятним знаком Дмитро з дитинства мріяв стати військовим.
Поховали Герояна на кладовищі «Нове».
Ігорем Шаляпін народився в Нікополі Дніпропетровської області, зростав без батьків. Одружився з рівнянкою й оселився у її рідному місті Острозі. У 2014 році Ігор пішов добровольцем у спецпідрозділ поліції «Торнадо», який воював на Луганщині. Потім служив у «Миротворці» Ігор пройшов переатестацію у Нацполіцію та продовжував службу до 2018 року, переїхав у Рівне у чергову частину.Після звільння з поліції, працював на СТО та мріяв відкрити своє. Любив риболовлю, ремонтувати та водити авто. 11 лютого поїхав на роботу в Чехію, а після нападу Росії 24 лютого повернувся захищати Україну.
25 травня під час бою в Сєвєродонецьку Луганської області розвідник Ігор Шаляпін загинув . Йому було 30 років
Поховали Ігоря Шаляпіна на кладовищі Нове, м Рівне. У нього залишилася дружина та шестирічна донька.
… Читати далі
Юрій Кубай народився у Бабині Гощанського, нині Рівненського району, проте більшу частину життя провів у Рівному, де мав улюблену роботу та будував сімейне щастя. У 2015 році він боронив країну на Луганщині. Юрій захоплювався риболовлею. Працював на будівництві, займався оздобленням фасадів, мав свою бригаду, Навесні 2022 року знову отримав повістку з військкомату.
Юрій Кубай загинув 10 червня у бою поблизу Комишувахи, на Луганщині. Поховали Героя у Бабині, де живуть рідні. Йому було 37 років
У міськраді розповідають його історію:
“Ти був для мене прикладом. Я дуже тебе люблю та шаную. Вічна пам’ять, ти завжди є і будеш для мене Героєм,” – слова, від яких на очах з’являються сльози, написав на своїй сторінці у соцмережі 15-річний Дмитро, адже його тато тепер охороняє нас усіх з небес…
Юрій Кубай народився у Бабині, проте велику частину життя провів саме у Рівному. Тут насолоджувався улюбленою роботою, тут же будував сімейне щастя.
… Читати далі
Жолондієвський Олександр Борисович народився’ 17 серпня 1971 року в селі Неньковичі Зарічненського, нині Вараського району в родині фельдшера-акушера Катерини Борисівни та водія Бориса Йосиповича. У 1978 році пішов до восьмирічної школи в Неньковичах. Закінчив її у 1 986 році і восени вступив до Сарненського СПТУ N0 21 за спеціальністю «Механізатор широкого профілю”. У 1991 пішов на службу в ЗСУ. З 2001 5 року, З роки був на військовій службі за контрактом в окремому загоні спеціального призначення «Азов» м. Маріуполь Національної гвардії України.
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», та відзнаками «Учасник АТО», «Учасник бойових дій» (Ветеран війни).
Восени 2021 року знову підписав контракт і вступив до лав ЗСУ. 24 лютого став на захист Києва. Загинув 8 березня 2022 року в смт Макарів, Київськрої області.
12 березня, у селі Неньковичі Рівненської області відбулась церемонія прощання із загиблим Героєм Олександром Жолондієвським.
Указом Президента України №140/2022 солдата Жолондієвського Олександа Борисовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)
Віталій Васильович Мельник народився 21 грудня 1987 року у багатодітній сім’ї в с. Перекалля Зарічненського, нині Варашського району. Дитинство та юність минули у скруті, та, попри це, він виріс щедрим і готовим прийти на допомогу тим, хто цього потребував. Мав середню освіту. Служив в армії. Працював різноробочим. Згодом одружився і мешкав на Київщині. Мав сина. Останні кілька років працював за кордоном, бо мріяв придбати житло. У березні він став одним із п’яти односельців, які отримали повістки і пішли на війну. Війну, яка для нього завершилась 11 травня біля села Богородичне на Донеччині. Йому було 35 років.
Руслан Гамаровський народився у Львові, але все життя прожив у Рівному. Бухгалтер за освітою, він працював у багатьох підприємствах та організаціях. Проте в 2014 році, коли ворог вперше перетнув східні кордони нашої країни, змінив цифри на військову форму. Пройшов низку ротацій в зоні АТО/ООС