Війна (2022) – Page 79 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Пінчук Олександр Володимирович (07.02.1982-20.05.2022)

Пінчук Олександр народився сьомого лютого 1982. Здобув середню освіту. Закінчив Рівненський державний комерційний технікум.

Півтора роки служив у танкових військах ЗСУ. Опісля повернувся додому та хотів знайти себе у цивільному житті.

Він любив спорт, займався кікбоксингом

Захоплювався латиноамериканськими танцями — танцював капоейру, сальсу, бачату.

З початку повномасштабної російсько-української війни хотів вступити до лав тероборони, але вона вже була укомплектована. Тоді він потай від рідних і друзів підписав контракт зі Збройними силами України.

40-річний сержант загинув 2 травня, захищаючи населений пункт Пречистівка, що на Донеччині.

Поховали Олександра на кладовищі “Нове” у Рівному.

Полтавцев Юрій Михайлович (04.05.1978-30.04.2022)

Полтавцев Юрій Михайлович народився 4 травня 1978 року в місті Дубно. З 1985 року навчався у Дубенській ЗОШ І-ІІІ ст. №8.
Упродовж 1993 – 1996 років був учнем СПТУ-27 міста Дубно, де здобув професію газоелектрозварювальника.
У 1997 – 1999 роках проходив службу в ЗСУ. У 2000 році служив у ГУ МВС України, місто Київ.
З 2009 року проживав у Харкові, та працював на ДП «Харківський БТЗ». Одружився, у шлюбі народилися дві донечки.
Із початком повномасштабної війни вступив добровольцем до лав ТРО у військовому званні сержанта. Був командиром взводу в Харківському спецпідрозділі «Kraken», позивний «Полтава».
З0 квітня 2022 року героїчно загинув біля села Руська Лозова Харківської області, виводячи підрозділ з оточення.

Похований на кладовищі в селі Михайлівка Дубенського району.

У Юрія Полтавцева залишилися мама, дружина, діти та чисельна родина.… Читати далі

Семенюк Андрій Вікторович (16.11.1980-07.09.2022)

Семенюк Андрій народився 16 листопада 1980 року в Рівному. З 1987 року по 1997 рік навчався в ЗОШ № 28. Після закінчення школи здобув професію газозварювальника в Рівненському ПТУ №9.

З 1998 року проходив строкову службу в м. Львові у військах національної гвардії, яку закінчив у військовому званні “старший сержант”.

Після служби вісім років працював в Португалії.

25 квітня 2014 року одружився з Іриною Осипчук. 1 вересня 2015 року у них народилася донечка Софія.

У 2019 році молода сім’я переїхала жити до села Симонів Гощанської громади. З 2021 року працював зварювальником в ТОВ “СГП ім. Воловікова”.

15 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, а в червні вже був на передовій в селі Богоявленка в складі 68-ї єгерської бригади ім. О. Довбуша (протитанковий взвод 3-го батальйону).

41-річний Андрій Семенюк загинув 7 вересня 2022 року при виконанні бойового завдання біля населеного пункту Богоявленка Донецької області.

19 вересня 2022 року Героя Андрія Семенюка провели в останню путь. Поховали бійця на кладовищі села Симонів.… Читати далі

Захоженко Євгеній Вячеславович (28.08.1994-27.02.2022)

Захоженко Євгеній Вячеславович народився 28 серпня 1994 року у Рівному, закінчив ЗОШ №3 та Автотранспортний технікум.

Із осені 2015 року Євгеній став на захист України у зоні проведення антитерористичної операції.

П’ять років відслужив у Дніпропетровському розвідувальному батальйоні «Буяр». У 2021 році Євгена перевели у 93 механізовану бригаду «Холодний яр». Саме у складі цього підрозділу він і зустрів ворога у перші дні наступу.

Євгеній Захоженко загинув 27 лютого під Харковом у бою з російськими окупантами.

Поховали Євгенія Захоженка 12 березня на Алеї Героїв у Рівному.

Баюн Вячеслав Миколайович (19.09.1970-07.05.2022)

Баюн Вячеслав народився 19 вересня 1970 року в селі Вовкошів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Закінчив місцеву школу. Після школи вступив в Рівненський сільськогосподарський технікум, але залишив навчання заради служби в армії, під час якої отримав звання «старший сержант».

Після служби в армії одружився та переїхав жити в село Симонів Гощанської громади Рівненського району, де народилася дочка.

Захоплювався ковальським мистецтвом та тривалий період працював в цій сфері. Пізніше – різноробочим на підприємствах харчової промисловості. Перед початком війни працював за кордоном.

27 лютого 2022 року добровільно пішов до військомату та підписав контракт. Служив в 94-й бригаді, виконуючи обов’язки гранатометника.

Помер на службі 7 травня 2022 року в смт Ірдинь Черкаської області.

Похований в селі Симонів.

У загиблого залишились дружина та дочка.… Читати далі

Краля Іван Володимирович (15.03.1985-06.09.2022)

Краля Іван Володимирович народився 15 березня 1985 року в с. Жадківка. Навчався у Корецькій ЗОШ №3. В 2003 року закінчив загальноосвітню школу №3. Брав активну участь у спортивному житті школи. Військову службу розпочав у 169-му навчальному центрі «Десна» ім. Ярослава Мудрого сухопутних військ. Понад 10 років працював в органах внутрішніх справ. За сумлінну працю старший сержант Іван Краля нагороджений пам`ятною відзнакою, мав державні відзнаки ,,На варті громадської безпекиˮ та медаль ,,10 років сумлінної службиˮ. У 2014 – 2015 роках пройшов АТО.

Під час повномасштабної війни солдат знову пішов захищати свою країну. Івана Кралю призвали на військову службу у травні. Воїн загинув 6 вересня біля Красногорівки Донецької області під час виконання бойового завдання.

Поховали Івана Кралю на кладовищі у його рідному селі Жадківка Рівненського району.

У загиблого залишилися батьки та сестра.

Лемещук Володимир Володимирович (10.05.1998-20.04.2022)

Володимир Лемещук народився 10 травня 1998 року в селі Гайки-Ситенські Крупецької громади Дубенського району. Навчався в Ситенській ЗОШ. Закінчивши школу з золотою відзнакою, вирішив пов’язати свій життєвий шлях з військовою справою.

У 2015 році вступив на навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. В 2019 році закінчив академію, здобувши військову освіту, проходив службу в Збройних силах України.

Загинув командир роти капітан Володимир Володимирович Лемещук 20 квітня 2022 року в одному з боїв під Попасною на Луганщині.

Поховали Героя на місцевому кладовищі у селі Ситне.

У полеглого захисника залишились дружина, троє дітей, батьки.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відповідно до Указу Президента України №390/2022 капітана Лемещука Володимира Володимировича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Тимошенко Андрій Олександрович (07.10.1968 -15.10.2022)

Андрій народився у Рівному, навчався у 15 школі. Закінчив Харківську юридичну академію.

Та за спеціальністю Андрій працював не довго – після кількох приватних структур у різних містах, повернувся у Рівне. Упродовж п’яти років працював на рівненській митниці.

У 2015 році пішов добровольцем у АТО

Служив у бригаді морської піхоти. Пройшов Широкине, Маріуполь. За тим продовжив службу у 14 Володимир-Волинські бригаді, яка захищала від ворога Луганський напрямок. А в кінці 2021 року став частиною 128 гірсько-штурмової бригади, яка відвойовувала від окупанта Херсонщину.

Андрій дуже любив музику, а саме старий рок, багато читав, до того ж дуже різну літературу.

54-річний сержант Андрій Тимошенко загинув 15 жовтня поблизу села Трифонівка Херсонської області…

У Героя залишилось двоє дітей – 25-річна донька та 20-річний син, мама, брат.

Поховали Андрія Тимошенка на кладовищі “Нове”

Магель Віталій ( ??? )))

Віталій Магель народився у селі Привільне на Дубенщині. Тут же ходив до школи, а за тим вступив до Національного університету водного господарства та природокористування на кафедру “Водопостачання та водовідведення”.

Старанний, ерудований, життєрадісний юнак поєднував навчання за спеціальністю із військовою кафедрою. Після закінчення з відзнакою магістратури, Віталій залишився працювати в університеті.

У 2014 був мобілізований у ЗСУ, у 2018 році підписав контракт із ЗСУ, пройшов АТО — учасник бойових дій.

З перших хвилин повномасштабного наступу рф на українські землі, Віталій був на службі. Був начальником штабу 56 батальйону, 104 Рівненської бригади тероборони. Згодом в рамках ротації був переведений на Харківщину.

У час повномасштабної війни, на Харківщині потрапив у засідку. Життя 31-річного начальника штабу — першого заступника командира військової частини, майора Віталія Магеля, обірвалося під час бойових дій поміж селами Амбарне та Мілове на Харківщині…

Герман Петро Йосипович («Павук») (01.02.1968-06.08.2022)

Герман Петро народився 1 лютого 1968 року в селі Селець Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).

У 1985 році закінчив Селецьку середню школу. Після закінчення школи працював в місцевому колгоспі. Пізніше був призваний на військову службу.

Навчався в Івано-Франківській школі міліції, після закінчення якої працював в Дубровицькому районному відділі внутрішніх справ.

З перших днів повномасштабної війни росії проти України, Петро Герман пішов на фронт захищати рідну землю.

Загинув 6 серпня 2022 року в бою в районі населеного пункту Солідар Донецької області.

9 серпня 2022 року загиблого Героя Петра Германа поховали в рідному селі Селець.

У захисника залишилися мати, дружина, син, дочка та внук.