Війна (2022)

Мохотонко Іван Володимирович – старший солдат, учасник АТО, в 2015-2016 роках перебував на передовій у зоні антитерористичної операції.

Під час оголошення загальної мобілізації в Україні був призваний до лав ЗСУ.

Героїчно загинув, назавжди залишивши в пам’ять про себе нашу вдячність за хоробрий спротив російським окупантам.

У загиблого Героя залишились батьки, дружина, двоє неповнолітніх дітей – син та донька.

Поховали Героя на кладовищі в с. Перенятин Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район).

Указом Президента №194/2022 від 31 березня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» старшого солдата Мохотенка Івана Володимировича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Ільченко Олександр народився 20 серпня 1974 року в смт Гощі Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Тут минуло дитинство та шкільні роки. Після закінчення 9-го класу вступив до Квасилівського середнього професійно-технічного училища №16, де здобув професію штукатура, облицювальника-плиточника. Уже з липня 1993 року Олександр розпочав свій трудовий шлях. 9 листопада 1996 року одружився. У шлюбі народилося двоє дітей: дочка Ольга та син Дмитро. Заради благополуччя сім’ї багато працював, неодноразово їздив на заробітки за кордон, зокрема, 2 роки працював за контрактом у Канаді.

27 лютого 2022 року Саша добровольцем записався до лав ЗСУ. Прийнявши військову присягу, проходив навчання на полігоні. Після навчання його відібрали до 57 ОМПБр імені Костя Гордієнка, розподіливши у 42-й батальйон бойовим медиком 1-го механізованого взводу 2-ої механізованої роти, з позивним «Охотник».

11 травня 2022 року Олександр Ільченко загинув поблизу населеного пункту Тошківка Луганської області.

Поховали Олександра 20 травня 2022 року в рідній Гощі.

У Героя залишились дружина та двоє дітей.

Рішенням сесії Гощанської селищної ради Рівненської області №1729 від 30 вересня 2022 року вулицю у смт Гоща, на якій народився і виріс Олександр Ільченко, перейменовано на його честь.… Читати далі

Петро Пилипчук народився 13 липня 1979 в с. Довгалівка Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район). Навчався у Довгалівській ЗОШ І-ІІІ ст. Завершив заклад на рівні дев’яти класів.

Закінчивши курси трактористів, Петро поповнив колектив механізаторів місцевого колгоспу.

З 2014 року брав участь у зоні проведення АТО, ООС. В 2021 році вступив на контрактну службу в ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист своєї держави.

Загинув 14 травня 2022 року у с. Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області, під час виконання бойового завдання по захисту незалежності України.

У загиблого Героя залишилась сестра.

Поховали Героя у рідному селі Довгалівка.… Читати далі

Степанюк Сергій народився 6 листопада 1966 року в селі Синів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

Навчався в Синівській середній школі. Після закінчення восьмого класу продовжив навчання у Соснівському ПТУ, де здобував освіту муляра-штукатура.

В 1985 році був призваний на строкову службу, яку проходив у місті Калініграді, демобілізувався у званні старшого сержанта.

У 1988 році одружився, в 1992 році в сім’ї народилася перша донечка Катя, а через рік друга донечка Надя. Спочатку молода сім’я проживала в  місті Рівному, але згодом повернулися жити до рідного села Синів.

Працював в будівельній бригаді колгоспу ім. Мічуріна, пізніше різноробочим на різних підприємствах, зокрема і в Польщі.

6 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, служив в 68-й єгерській бригаді.

Старший сержант Степанюк загинув 13 травня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу в районі села Новомайорське Донецької області.

Прощання з Сергієм Степанюком відбулося 20 травня 2022 року в селі Синів Гощанської селищної ради, чин похорону відслужено в Церкві Івана Богослова. Похоронили Сергія в рідному селі.… Читати далі

Микола Марчук народився у селі Горбів тоді ще Гощанського району. Навчався у Дроздівській школі, а по завершенню пішов служити в армію. Додому повернувся із сержантськими погонами. Життя своє поєднав із зв’язком — спершу займався монтажем телефонних ліній, а за тим — інтернет-кабелів.

З початком війни у військкоматі записався добровольцем.12 жовтня Микола отримав повістку і був відправлений в   Авдіївку.

46-річний сержант Микола Марчук загинув 30 жовтня в наслідок танкового обстрілу поблизу Авдіївки на Донеччині…

Поховали Миколу Марчука  на малій батьківщині, у селі, де живе мама, на Горбівських горбах.… Читати далі

Тарас Юзвяк народився 13 серпня 1980 року в с. Крупець Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район).

Навчався у Крупецькій ЗОШ І-ІІІ ст. По закінченню 9-го класу вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу, після якого продовжив навчання у Державному лісотехнічному університеті.

Деякий час працював у лісництві. З 2014 року брав участь у бойових діях в зоні АТО, ООС.

З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів продовжував захищати Україну від ворога.

21 жовтня 2022 року, захищаючи рідну землю від окупантів на Бахмутському напрямку, загинув Тарас Андрійович Юзвяк.

У загиблого Героя залишились дружина з сином, батьки та молодша сестра.

Чин похорону Тараса Юзвяка відбувся в рідному селі Крупець.

Публікації про Юзвяка Т. А.

«Звістка сумна додому летить,

Коханий не вернувся із бою,

А серце за ним від болю кричить

І сльози ллються рікою…»

21.10.2022 р.

«Сонечко моє рідне, коханий мій єдиний, Тарасику… як же тяжко тебе відпускати…

Ти був моїм смислом життя… моєю підтримкою і розрадою…

Так багато планів у нас було… уже вони не здійсняться ніколи

НІКОЛИ…

Милий мій, ти обіцяв приїхати, але не так… ти обіцяв мені!… Читати далі

Сергій Медвідь народився 16 лютого 1978 року. Проживав у місті Костопіль. Закінчив Костопільське СПТУ-14, за спеціальністю — столяр.

В період з 1996-1997 років проходив строкову військову службу. В 2015- 2016 роках брав безпосередню участь в АТО на території Луганської та Донецької областей.

В березні 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації.. Сергій був надзвичайно мужнім та відважним бійцем, завжди першим ішов у бій.

Старший солдат-навідник Сергій Медвідь загинув 17 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Яковлівка Бахмутського району Донецької області.

.Сотні земляків прийшли до собору Петра і Павла, щоб віддати данину шани і поваги Герою.
Сергія поховали поруч з іншими Героями на “Новому” кладовищі. У героя залишились мама, донька Яна.… Читати далі