Євгенія Комісарук “Матері”
Євгенія Комісарук “Янгольська дорога”
Жуков Іван Всеволодович (позивний “Жук”) (10.04.1968 – 23.05.2018)
Іван Всеволодович Жуков (позивний “Жук”) народився в 1968 році в селі Озліїв Млинівського району Рівненської області. Воював з 2015 року, був добровольцем УДА (Української добровольчої армії Дмитра Яроша), ОТГ «Волинь» – добровольчого підрозділу досі не легалізованої Української добровольчої армії. Через це факт загибелі добровольця на лінії фронту навіть не увійшов до щоденного офіційного зведення про ситуацію на фронті від прес-служби Операції об’єднаних сил.
Воював з 2015 року.
Загинув 23 травня 2018 року приблизно опівночі. Під час несення бойової варти був важко поранений в м. Марїнка на підступах до Донецька. Тіло захопили бойовики і передали його українській стороні 25 травня. Похований в м. Дубно Рівненської області.
Без батька залишилася маленька дівчинка-дошкільнятко.
За особисту мужність український захисник нагороджений медаллю «За бойові заслуги».
Романович Олег Федорович (12.06.1982-13.11.2015)
Романович Олег Федорович народився 12 серпня 1982 року в місті Дубно Рівненської області. Навчався у Дубенській ЗОШ №6, професійно-технічному училищі №27 міста Дубно (нині – ДНЗ «Дубенське вище художнє професійно-технічне училище») з 1998 до 2001 року за професією «електрогазозварювальник, водій автомобіля».
10 березня 2015 року мобілізований до лав Збройних сил України. Служив командиром міномета 14-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А1008, місто Володимир-Волинський Волинської області).
З літа 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
13 листопада 2015 року солдат Олег Романович загинув на взводному опорному пункті поблизу міста Мар‘їнка Донецької області від отриманого вогнепального поранення, не сумісного з життям. 20 листопада 2015 року похований на Кременецькому кладовищі в місті Дубно Рівненської області.
Залишились батьки, дружина та донька.
Герасимчук Леонід Данилович (7.08.1981 – 28.06.2017)
Герасимчук Леонід Данилович народився 7 серпня 1981 року в селі Майдан Дубенського району. Навчався у місцевій школі, у 2000 році закінчив Мирогощанський аграрний коледж. Після закінчення коледжу був призваний на строкову службу. А вже з 2007 року проходив службу за контрактом у військовій частині А-1519 Збройних Сил України.
Багато років свого життя віддав службі в Збройних силах України. За заслуги нагороджений багатьма медалями та орденами. З перших днів брав участь в антитерористичній операції на сході України. У 2014 році група саперів військової частини А1519 була прикріплена до десантної штурмової бригади. Брали Савур-Могилу. Потрапили в запеклий бій. Там Леонід отримав поранення, а за героїзм у бою був нагороджений відзнакою Президента, яку йому особисто вручив Петро Порошенко. Згодом разом із дорожньо-комендантським батальйоном виконував службу на блок-постах в зоні АТО з організації комендантської служби.
Із 2002 року і до останнього подиху Леонід Данилович служив Україні.
Помер 28 червня 2017 року від серцевого нападу. Поховали Леоніда в його рідному селі Майдан.
У загиблого залишилися дружина Наталія та діти Максим і Вікторія.… Читати далі
Гуменюк Микола Олександрович (23.05.1993 – 29.08.2014)
Гуменюк Микола Олександрович народився 23.05.1993 в с. Птича Дубенського району.
Мобілізований у квітні 2014-го, солдат, водій 51-ої окремої механізованої бригади.
У серпні перебував удома в короткотерміновій відпустці, повернувся до підрозділу. Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка Старобешівського району. Перебував за кермом бортової автомашини, зазнав поранень у ногу й руку, передав документи воякам, що відходили, сам лишився на соняшниковому полі.
Вважався зниклим безвісти.[1][2] Тіло підібрала 1 вересня 2014 р. група медиків та військовиків полковника Палагнюка. Був похований 10 жовтня 2014 року на Краснопільському цвинтарі (ділянка № 79) як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК й визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.
3 серпня 2018 року відбулось прощання у м. Дубно та перепоховання на кладовищі рідного села Птича.[3][4] Без сина залишилась мама.
17 травня 2019 року, Указом Президента України № 270/2019 за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі
Мосійчук Сергій Олександрович ( 22.02.1997 – 26.03.2017)
Мосійчук Сергій Олександрович – військовослужбовець 72-ої окремої механізованої Красноградсько-Київської бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України, солдат. Народився 22 лютого 1997 року в місті Корець Корецького району Рівненської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №1 міста Корець, у 2015 році – Вище професійне училище №24 міста Корець за фахом – “електрик”. З січня 2016 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України. Служив у 72-ій окремій механізованій Красноградсько-Київській бригаді Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України.
З 2016 року брав участь в АТО на сході України.
26 березня 2017 року під час мінометного обстрілу українських позицій на опорному пункті поблизу міста Авдіївка Донецької області одна з мін потрапила у бліндаж, де перебували військовослужбовці. Внаслідок вибуху солдат Сергій Мосійчук загинув.
29 березня 2017 року похований на кладовищі міста Корець.
Залишились батьки, сестра та брат.
Указом Президента України №259/2017 від 2 вересня 2017 року “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” С.
Кірись Олексій Сергійович (30.03.1981 – 27.12.2015)
Олексій Кірись народився 30 березня 1981 року в селі Смордва Млинівського району. У 1998 році закінчив Млинівську гуманітарну гімназію. Навчався у Рівненському інституті інженерів водного господарства. Працював продавцем-консультантом у ПП «Технодім». З жовтня 2012 року – охоронець у Млинівському районному центрі туристично-краєзнавчої творчості учнівської молоді. Брав участь у подіях на Майдані під час Революції Гідності. Доброволець батальйону «Айдар» з лютого 2014 року.
27 грудня 2015 року поблизу селища Новогородське Донецької області, перебуваючи на чергуванні на спостережному посту, отримав під час обстрілу осколкове поранення. Отримані рани виявилися смертельними. Похований 30 грудня в смт Млинів Млинівськиого району Рівненської області. Залишилися мати та молодший брат, який теж воював у зоні АТО.
Указом Президента України № 216/2016 від 18 травня 2016 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” О. Кірись нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Ляшук Максим Володимирович («Яр») (18.05.1989 – 29.08.2014)
Ляшук Максим Володимирович народився 18 травня 1989 року в м. Луцьку. Згодом сім’я Ляшуків переїжджає в с. Острожець Млинівського району Рівненської області, де він продовжує навчання в Острожецькій середній школі. Після закінчення школи вступив до Луцького інституту розвитку людини на спеціальність «Фізична реабілітація». Відслужив строкову службу в ЗСУ, по демобілізації – міліціонер спеціальної роти судової міліції «Грифон». У січні 2011 року розпочав педагогічну діяльність у Радянській ЗОШ І-ІІ ступенів. Для участі в АТО зголосився добровольцем у роту особливого призначення МВС «Світязь» Луцького загону. Працював помічником оперуповноваженого відділу швидкого реагування «Сокіл». Після того — командир взводу № 2, рота «Світязь». Брав участь у боях за Іловайськ. Загинув 29 серпня у «зеленому коридорі» поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко. В автобус «Світязя» влучив снаряд, загинуло 6 бійців, серед них Мирослав Столярчук. 2 вересня 2014-го тіла 88 полеглих привезені до запорізького моргу. Як невпізнаний герой тимчасово похований на цвинтарі Запоріжжя.
Пізніше тіло героя вдалося ідентифікувати за тестами ДНК. Максима поховали на малій батьківщині в Острожці.… Читати далі