Щербан Раїса – Сторінка 18 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Самчук Олесь Олександрович (01.04.2002-11.03.2024)

Олесь народився у Рівному 1 квітня 2002 року. Ходив до дитячого садочка № 7. У 2008 році переїхав жити до Здолбунова, де й пішов до першого класу початкової школи № 7. Закінчивши її перейшов вчитися до ЗОШ № 6, міста Здолбунів. У 2017 році у віці 40 років померла мама Олеся і він переїхав жити у Рівне до двоюрідної бабусі та пішов навчатися у 10 клас Рівненської ЗОШ № 9. Закінчив школу у 2019 році та вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на професію «Кіно та телеоператорство».

У 2023 році захистивши диплом бакалавра, Олесь пішов добровольцем на війну у 12 бригаду спеціального призначення АЗОВ Національної гвардії України пообіцявши помститися за свого найкращого друга Єгора Муху, що загинув у травні 2023 року. В пам’ять про маму та її першу збірку віршів, яка називалася «Каркаде» обрав собі позивний Каркаде.

Олесь був багатогранною людиною, хотів все спробувати. Ходив на багато гуртків і здобував призові місця на змаганнях з різних дисциплін (бальні танці, дитяча залізниця, трекове атомобілемоделювання, паркур, спортивний туризм, гра на гітарі).… Читати далі

Овдійчук Ян Юрійович (11.06.1992 – 07.03.2023)

Овдійчук Ян Юрійович народився 11.06. 1992 року в місті Сєвєродонецьк, Луганської області. До дитячого садочку , Ян не ходив, зростав у колі люблячої сім’ї : тата, мами та молодшого брата. У вересні 1997р. пішов навчатися у експериментальний- підготовчий клас Сєвєродонецької гімназії. Згодом перевівся у Сєвєродонецький багатопрофільний ліцей, який закінчив у 2008 році. Отримав атестат про повну загальну середню освіту. Дуже гарно давалися предмети : англійська мова, німецька, фізична культура, захист Вітчизни, основи безпеки життєдіяльності. Погано давалася російська мова..

01.09. 2008 р. Ян вступив до технологічного інституту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля м. Сєвєродонецьк.

Строкову службу, проходив у 2011 – 2012 рр, служив у спецназі в Криму. Отримав схвальну характеристику. 30. 06. 2014 р. закінчив навчання та отримав диплом за кваліфікацією бакалавр з «Економіки підприємства». У 2014 р. Ян разом з батьком займався підприємницькою діяльністю .

У 2015 – 2016 рр. перебував на службі в АТО, в 40 – й артилерійській бригаді. За цей період . отримав посвідчення: “Класного спеціаліста ЗСУ” та звання молодший сержант.… Читати далі

Шершун Василь Георгійович (06.01.1983-31.03.2023)

Шершун Василь Георгійович народився 6 січня 1983 року в місті Костополі. Навчався у Костопільській ЗОШ № 2. Впродовж семи років відвідував заняття з футболу. Після закінчення школи вступив до Костопільського будівельного – технологічного коледжу НУВГП, де здобув професію «Столяр будівельний-тесляр» (період 1998 – 2000 рр). Після закінчення навчання в коледжі призваний на строкову службу, по завершенню якої мав сержантське звання – старшина.

Прийшовши з армії, працював у Костопільському будівельному комбінаті. У 2007році створив свою сім’ю. Василь був працьовитою, чуйною, спокійною людиною, чудовим батьком для донечки та сина і люблячим чоловіком для дружини. Здебільшого Василь працював на будівництві. У нього були золоті руки якими він побудував свій дім.

7 серпня 2022 року Василь Шершун приєднався до лав ЗСУ, головний сержант– водій 2 гранатометного відділення вогневої підтримки, аеромобільного батальйону військової частини А-2120. А 31 березня 2023 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом територіальної цілісності та державного суверенітету України, загинув в районі бойових дій населеного пункту Лиман Донецької області.
Поховали Шершуна Василя з військовими почестями поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі «Нове».… Читати далі

Корицький Олександр Васильович (26.06.1996-26.02.2024)

Олександр народився 26 червня 1996 року і постійно проживав в селі Зірне що на Березнівщині. Здобував базову середню освіту у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 2002 по 2013 рік. Після закінчення школи працював на сезонних роботах, пов’язаних з будівництвом.
У мирному житті Олександр був тихим, спокійним, врівноваженим, ввічливим хлопцем. У школі був винахідливим, мав хист до виготовлення виробів з деревини, захоплювався футболом. Доброзичливий у спілкуванні, завжди готовий прийти на допомогу. Працьовитий, був опорою для батьків, допомагав по господарству.
Цікавився комп’ютерами та полюбляв риболовлю. Захисник був мобілізований до Збройних Сил України в березні 2023 року та мужньо боронив нашу країну від російських окупантів, віддавши життя за світлемайбутнє нашої нації.
26 лютого 2024 року молодший сержант, Корицький Олександр Васильович, командир бойової машини – командир відділення механізованої роти загинув у Донецькій області.

Гуменний Сергій Романович (09.05.1985-12.02.2024)

Cергій Гуменний народився 09 травня 1985 року і постійно проживав у селі Колодязне Березнівської громади в багатодітній сім’ї. У 2002 році закінчив Колодязнівську загальноосвітню школу I-III ступенів.
Для рідних, друзів та односельчан Cергій запам’ятався товариським, життєрадісним, який завжди мав свою думку і болісно реагував на несправедливість.
Односельчани говорять – що найперше, що вражає у цьому велетні-це позитив. ,,У мене все добре”- це насправді його слова. Наш захисник боронив Україну від московських окупантів з березня 2023 року.
12 лютого 2024 року гранатометник механізованого батальйону загинув під час виконання бойового завдання, пов’язаних із захистом Батьківщини у Донецькій області.
У місцевому Свято-Вознесенському храмі села Колодязне відбулася заупокійна служба.
Поховали Гуменного Сергія Романовича на кладовищі села Колодязне зі всіма військовими почестями. На площі Незалежності міста Березне відбулося громадське прощання з Героєм
У Сергія залишилися мама, брат, сестри, троє неповнолітніх дітей, племінники.

Мазепа Ігор Іванович (03.02.1968-05.08.2023)

Захисник народився 03 лютого 1968 року і постійно проживав у місті Березне. Навчався Ігор у Березнівській середній школі № 2, після закінчення якої у 1985 році, продовжив навчання у Острозькому професійно-технічному училищі № 13. У період навчання в училищі з 1986 по 1988 рік проходив строкову військову службу у десантних військах. Здобувши у 1989 році в профтехучилищі спеціальність слюсара- наладчика з ремонту побутової техніки працював електромонтером у рідному місті Березне. З 1992 по 2006 рік працював слюсарем, майстром контрольно- вимірювальних приладів та автоматики, а також інженером з метрології Березнівського фарфорового заводу.
У мирний час Ігор був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним, веселим чоловіком, котрий завжди готовий був прийти всім на допомогу. Знаходив спільну мову як з дитиною, так і з дорослим. Любив жартувати та знав безліч жартів, вмів та любив смачно готувати. Обожнював «тихе полювання» та понад усе любив свою доньку та двоє внучок.
20 грудня 2022 року Ігоря призвали на військову службу. Боєць служив сержантом, командиром розвідувального відділення розвідувального взводу на Запорізькому та Донецькому напрямках.… Читати далі

Ковальчук Валерій Григорович (16.04.1969-14.11.2023)

Народився 1969 року в селі Лопавше. Навчався у 1-4 класах в початковій школі села Лопавше, у 5-8 класах в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. З 1985 року навчався у Демидівському ПТУ – 25, де здобув професію «Тракторист – машиніст с/г виробництва». З 1987-1989 роки проходив строкову службу. Після закінчення служби працював у колгоспі «Червоний партизан». В 1991 році одружився. Працював, господарював, виховував з дружиною двох діток.
У 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Воїн Валерій Ковальчук з 14 листопада 2023 року вважався «зниклим безвісти».
Багато днів очікувань та надій, проте сумна звістка про загибель Валерія підтвердилась.
Старший механік – водій 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти, молодший сержант Валерій КОВАЛЬЧУК загинув 14 листопада під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, мужньо виконуючи військовий обов’язок.

Публікації про Ковальчука В.

ВКЛОНІМОСЯ ПЕРЕД ЗАХИСНИКОМ ВАЛЕРІЄМ КОВАЛЬЧУКОМ!

Життя кожної людини має свій початок і свій кінець. Смерть кожної людини боляче відгукується у серцях близьких, друзів, знайомих, коли людина прожила довге життя.… Читати далі

Будь Іван Володимирович (25.06.1995-22.11.2023)

Іван Будь народився 25 червня 1995 року в селі Острів колишнього Радивилівського району. Хлопець закінчив місцеву школу, а згодом Пляшівський навчальний заклад. Майбутній воїн виріс у родині, де завжди бабуся з дідусем, батьки цінували працю та такими виховали своїх донечок та синів. У 2019 році Іван зустрів свою долю – Інну Міркевич, що родом із Вовковиїв на Демидівщині. Молодята переїхали на постійне місце проживання у Львів, де глава сім’ї на одному із підприємств працював зварювальником. 21 травня 2022 року стало надзвичайно щасливим у житті подружжя. Цього дня на світ Божий суджено було народитися маленькому янголятку – їхній донечці Яночці. Іван Будь дуже хотів почути перші слова маленької донечки, бачити як вона починає ходити, бігати, радіти сонечку та всьому навколишньому світу.

На початку літа цього року Будь Іван Володимирович був мобілізований до лав ЗСУ. Військову службу по захисту Української держави несуть також два швагри воїна.

22 листопада 2023 року стало трагічним у долі Оборонця Батьківщини. 26 листопада жителі Демидівської територіальної громади зустрічали загиблого земляка.… Читати далі

Маргасюк Микола Володимирович (27.08.1984-26.04.2023)

Микола Володимирович Маргасюк народився 27 серпня 1984 року. Шкільні роки пройшли в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після школи майбутній воїн поступив у ветеринарний технікум. А уже у 18 років його призвали до лав ЗСУ. 15 років прослужив у прикордонних військах в кінологічному підрозділі на контрактній службі. Після закінчення контракту продовжив кінологічну справу.
У 2008 році одружився, через вісім років у подружжя народилася донечка. З початком повномасштабного вторгнення пішов у ТРО.
В червні 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду
бойового медика 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Загинув 26 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Богданівка Донецької області захищаючи територіальну цілісність та незалежність України. Микола, був добрим сином, чоловіком, батьком.

Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Маргасюк Микола був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Ткачук Василь Васильович (19.07.1965-06.06.2023)

Ткачук Василь Васильович народився 19 липня 1965 року в с. Вербень Демидівського району Рівненської області.
Проживав у с. Пляшева Радивилівського району (зараз Дубенський район).
Неодружений. У 1982 році закінчив Пляшевську середню школу та вступив в Рівненський Національний університет водного господарства та природокористування.
З 1984 по 1986 роки проходив військову службу у Чехословаччині. Після закінчення служби із званням сержант, продовжив навчання в університеті. В період навчання в університеті, пройшов також навчання на військовій кафедрі та отримав офіцерське звання.
Працював у Демидівському ПМК, у колгоспі ім. Богдана Хмельницького інженером по техніці безпеки в с. Пляшева, водієм швидкої допомоги у
Острівській лікарській амбулаторії та у Пляшевській сільській раді військовим обліковцем.
З початком повномасштабної збройної агресії російської федерації, Ткачук Василь у 2023 році, долучився до лав ЗСУ та став на захист Батьківщини.
Старший лейтенант, командир 1 механізованого взводу, 4 механізованої роти, 2 механізованого батальйону Ткачук Василь загинув 6 червня 2023 року в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Віддав своє життя за те, щоб кожен з нас мав можливість жити у вільній та
незалежній Україні.… Читати далі