Щербан Раїса – Page 18 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Тишков Олег Васильович (11.05.1971-07.11.2022 )

Тишков Олег Васильович народився 11 травня 1971 року у селі Підлужне. Навчався у місцевій школі, після закінчення якої вирішив опанувати фах водія.
Після проходження строкової служби в армії своє життя пов’язав з кермом автомобіля. Одружився та оселився в Рівному. Був підприємцем, займався пасажирськими перевезеннями.
Працьовитий, наполегливий Олег був дбайливим господарем, турботливим і люблячим татом, хорошим чоловіком. Завжди допомагав батькам у селі.
З перших днів повномасштабного вторгнення волонтерив, а в березні 2022 року добровольцем долучився до лав ЗСУ. Багато хто дізнався про Олега Тишкова з допису у соцмережах, де розповідалося про військовослужбовця ЗСУ, який збив ворожого «Шахіда».
Під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Нова Полтавка на Донеччині отримав важке поранення, важка травма виявилася несумісною із життям і 7 листопада 2022 року Олег Тишков помер у лікарні Дніпра.
Поховали Олега Тишкова на міському кладовищі “Нове” у Рівному.
У Олега Тишкова залишилися старенькі батьки, дружина, 8-річна дочка, син тамаленький онук.
Указом Президента України від 13 січня 2023року №22 Тишков Олег Васильович нагороджений орденом “За мужність” третього ступеню (посмертно).… Читати далі

Місюра Олександр Юрійович, позивний “Борода” (23.03.1996 -21.11.2023)

Старший лейтенант Олександр Місюра, позивний “Борода”, народився 23 квітня 1996 року у с. Копиткове, Здолбунівського району, Рівненської області. Під час навчання у школі Саша захоплювався волейболом та таким видом спорту як street workout, що включає тренування на турніку та брусах. У 2013 році закінчив місцеву школу та вступив у Рівненський Національний університет водного господарства та природокористування, здобувши кваліфікацію магістра за спеціальністю будівництво та цивільна інженерія. Під час навчання закінчив військову кафедру та здобув звання “молодший лейтенант”. Після закінчення університету працював на ТзОВ “Радивилівмолоко” .

Олександр ніколи не мріяв стати військовим та коли отримав повістку, відразу пішов у ТЦК. 11 квітня 2022 року був відправлений на навчання до Львівської академії сухопутних військ. Пройшовши навчання отримав розприділення у 211 понтонно-мостову бригаду.

Перебуваючи на службі отримав звання “лейтенант’ та посаду командира взводу. 30.06.2023 року наказом КСП ЗСУ № 102 присвоєно чергове військове звання СТАРШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ. У вересні 2023 року бу призначений на посаду командира 3 понтонної роти 2 понтонно- мостового взводу . У вересні їхня бригада виконувала завдання на Херсонська напрямку.… Читати далі

Малишко Андрій Вікторович (26.03.1988-02.12.2024)

Андрій народився 26 березня 1988 року в селі Зірне Березнівської терторіальної громади. В молодших класах навчався в Зірненській загальноосвітній школі, а згодом у Березнівському агротехнічному ліцеї-інтернаті. У 2006 році здобув професію столяр будівельник, верстатник деревообробних верстатів, паркетник в Костопільському будівельно-технологічному технікумі Національного університету водного господарства та природокористування. В цивільному житті працював на сезонних роботах. Любив риболовлю, футбол.

09 вересня 2024 року солдат Андрій Малишко був призваний на військову службу по мобілізації. Пройшовши з 23 вересня по 25 жовтня 2024 року курс базової загальновійськової підготовки у Франції, став стрільцем механізованого батальйону.

02 грудня 2024 року воїн загинув на Луганщині від смертельних поранень.

06 грудня 2024 року в Березнівській громаді з шаною зустріли військовий кортеж з тілом Андрія Малишка. У Свято-Пантелеймонівському храмі УПЦ відбулася заупокійна служба.

Поховали Андрія зі всіма військовими почестями на кладовищі в селі Зірне.

Публікації про Малишка А.

“Відданий син України, щирий патріот – саме таким був Андрій Малишко, якого Березнівська громада сьогодні провела в останню земну дорогу. У пам’яті всіх, хто знав Андрія, він залишиться вірним Захисником.

Прокопчук Борис Георгійович (14.08.1974-27.11.2023)

Прокопчук Борис Георгійович народився 14 серпня 1974 року у селі Яблунне Березнівського району. Мати Валентина Олексіївна в 1984 році з трьома малолітніми дітьми виїхала в село Щербані Вознесенського району Миколаївської області, де минули дитячі роки та юність Бориса. Хлопець зростав розумним, допитливим, веселим та працьовитим.

З 1981 року Борис навчався три роки в місцевій Яблунівській восьмирічній школі, з 1984 року по 1991 рік – в Щербанській середній школі та в 1991 році закінчив Щербанівську автошколу.

З 1992 по 1997 рік працював в місцевій агрофірмі «Щербані».

Борис часто приїздив в рідне село Яблунне, де познайомився з своєю дружиною Марією і в 2001 році одружився. Придбали будинок в селі Яблунне. В шлюбі народилося дві доньки. Борис працював на сезонних роботах будівельником, вмів майстерно виконати різні ремонтно-будівельні роботи. Багато часу проводив з книжками, бо дуже любив читати. Ходив в ліс на “тихе полювання”. Був хорошим батьком, сином, братом, другом.

Борис Георгійович став на захист України 26 лютого 2022 року.

Служив старшим стрільцем -оператором механізованої роти.… Читати далі

Конюшенко Олександр Сергійович (07.10.1971-23.01.2024)

Конюшенко Олександр Сергійович народився 07 жовтня 1971 року. в селі Олексин Рівненського району. Та доля так склалася що все життя прожив у Межиричах Корецького району разом із сім’єю сестри..У 1979 році пішов у перший клас Великомежиріцької ЗОШ, яку закінчив у 1989 році. Злужив У ЗСУ. у десантно-штурмових військах. Був зам. командира взводу. У 1992 році повернувся з армії і рідразу поступив у війсбькове Тамбовське училище..20 грудня 2022ськову року був призваний на військову службу.

Олександр Сергійович загинув 23 січня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області.

Йому було 52 роки. Вічний спочинок Герой знайшов на місцевому кладовищі.

Триндусь Вадим Петрович, псевдо “Козак” (15.09.1992-09.08.2023)

Триндусь Вадим Петрович народився 15 вересня 1992 року в місті Дубно Навчався в Дубенському ліцеї №3.
У 2014 році одружився і став коханим чоловіком, а згодом – люблячим татусем для своїх синів. Вадим був позитивною і енергійною людиною. Завжди підтримував всіх словом і ділом.
24 лютого 2022 року без вагань Вадим записався у ТРО м.Дубно, де проходив навчання для захисту країни і сім?ї, а 28 березня 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Прийшовши воєнну підготовку, 15 червня 2023 року вирушив на схід нашої країни. Під час служби проявив неабияку мужність та героїзм, був відданим солдатом і побратимом.
Життя хороброго воїна обірвалося 9 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області. В бою під обстрілами, захищаючи волю та незалежність України, солдат отримав поранення несумісні з життям. Похований Герой на кладовищі села Тараканів Дубенського району.

Вадим Триндусь нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Рішенням сесії Дубенської міської ради від 14 грудня 2023 року Триндусю Вадиму Петровичу присвоєно звання “Почесний громадянин м.… Читати далі

Філіпов Сергій Миколайович (27.07.1981- 30.01.2024)

Філіпов Cергій Миколайович народився 27 липня 1981 року у місті Костополі. Навчався в школі №5 та був випускником Костопільського професійного технічного училища. Здобув професію столяра, після чого займався різьбленням по дереву.

Далі проходив строкову службу у ЗСУ в місті Стрий. Після закінчення строкової служби, завдяки автомобільному хобі Сергій себе реалізував та відкрив власну справу.

Зустрів своє кохання та одружився. Згодом народилася єдина донечка Сабіна.

19 квітня 2022-го Сергій приєднався до лав ЗСУ. Служив оператором відділення, командиром 1 механізованого батальйону, мав досвід пілотування дронами. Сергій служив на Запоріжжі, побував у багатьох гарячих точках, де виявив мужність і силу духу. Був поранений та проходив лікування, після чого завжди повертався до своїх побратимів.

Люблячий батько та справжній патріот. Людина щирого серця та сильного духу Сергій Філіпов віддав своє життя за волю й суверенність України!

За день до загибелі рідні востаннє чули голос Сергія. Перед тим як він разом із побратимами вирушив у бій. Сержант Філіпов Сергій Миколайович отримав поранення несумісні з життям.… Читати далі

Лаврентьєв Богдан Романович, позивний “Скала” (19.03.2001-15.12.2024)

Лаврентьєв Богдан Романович народився 19 березня 2001 року у селі Зірне Березнівської територіальної громади.

З 2007 по 2015 рік навчався у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Навчався у Рівненському технічному фаховому коледжі, де здобув спеціальність «Галузеве машинобудування», а після закінчення вступив до Європейського університету.

З 2022 по 2023 роки працював переважно на сезонних роботах.

З березня 2023 року до липня 2024 року капрал поліції Лаврентьєв Богдан Романович проходив службу на посаді поліцейського взводу №2 роти №4 штурмового батальйону №1 Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова полку української поліції особливого призначення №3 окремої штурмової бригади «Лють».

12 липня 2023 року був відряджений до Донецької та Луганської областей для виконання бойових завдань.

12 вересня 2023 року, в ході бойових дій в районі населеного пункту Курдюмівка Бахмутськго району Донецької області під час артилерійського мінометного обстрілу від розриву снаряду Богдан отримав вибухову травму та поранення лівого плеча.

19 квітня 2024 року нагороджений медаллю «Ветеран війни» та присвоєно статус «Учасник бойових дій».

Після поранення Богдан почав влаштовувати своє цивільне життя, але ……

15 грудня 2024 року загинув у страшній автокатастрофі на Львівщині.… Читати далі

Кисіль Владислав Олегович ( – 02.10.2023)

Владислав Кисіль народився у місті Рівному. Закінчив Економіко-правововий ліцей, а згодом здобув вищу економічну освіту у Національному університеті водного господарства і природокористування. Працював в автомобільному бізнесі.

Владислав був членом громадської організації РОВО “Побратими Рівне”, які з 2017 року брали участь в гуманітарному проекті “На Щиті” та займались національно-патріотичним вихованням молоді.

З моменту повномасштабного вторгнення він не міг залишатися осторонь, не міг просто сидіти вдома…Доклав чимало зусиль, аби потрапити в еліту 142-ий центр підготовки Сил Спеціальних Операцій, де гарно себе зарекомендував та був направлений на навчання до Британії, по поверненню пройшов ряд спеціальних підготовчих курсів отримав диплом розвідника ССО.

Численні навчання, бойовий характер та витримка допомогли Владиславу увійти до складу однієї з кращих груп спеціального призначення. За його плечима численні бойові виходи на Херсонщині та Запоріжжі.

7 вересня 2023 року до Дня розвідника, Владислава Кисіля нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”.

28-річний Владислав Кисіль, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність 2 жовтня 2023 року загинув, отримавши мінно-вибухове поранення несумісне з життям на Запорізькому напрямку.… Читати далі

Семенюк Анатолій Миколайович, позивний “ТОРА” (15.03.1974-07.09.2024)

Народився Анатолій Миколайович СЕМЕНЮК 15 березня 1974 року в с. Городище Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області.
У 1980 році Анатолій навчався у Городищенській загальноосвітній І-ІІІ ступенів школи Березнівської районної ради Рівненської області, закінчив 9 класів в 1989 році та отримав атестат про неповну загальну середню освіту. Після 9 класу Анатолій вступив до Березнівського лісотехнічного коледжу, в якому навчався за спеціальністю “Лісове господарство” У 1993 році закінчив навчання з відзнакою. Любив спорт. Паралельно з навчанням займався футболом в спорт-комплексі КОЛОС, грав в команді “СЛУЧ”.

У 1993-1995 роках служив у Національній гвардії України «Охорона Президента» в м. Чугуїв Харківської області. У 1995 році Анатолій одружився та створив міцну сім’ю, в якій народилися дві прекрасні донечки Надія та Аліна . За життя працював на Фарфоровому заводі, також на Маслозаводі, і в магазині Будмакс та на сезонних роботах. Мав золоті руки, тому вдало міг виконувати різні роботи.

28 грудня 2023 року Анатолій був призваний на військову службу першим відділом Рівненського РТЦК та СП Рівненської області та був відправлений на навчання до військової частини А4935. Проходив… Читати далі