Війна (2022) – Сторінка 14 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Дельцов Леонід Олександрович (29.06.1979-21.03.2022 )

Народився Леонід Дельцов 29.06.1979 року в селі Великий Мидськ. Зростав у простій селянській сім’ї, де виховувалось ще двоє синів Олександр і Віктор , Леонід був наймолодшим . Він був веселим хлопчиком, допомагав батькам по господарству. Навчався у Великомидської загальноосвітній школі з 1986 -1995 рр
Згодом почав періодично їздити на будівельні роботи до Києва. Мама на той час проживала сама і Льоня був її підтримкою і опорою. У 1997 році Леонід був призваний на строкову службу, яку проходив у Славуті, а згодом був переведений у Володимир – Волинськ, був піхотинцем. Після закінчення служби у 2004 році Леонід одружився. Молода сім’я проживала у батьківській хаті Леоніда,разом з матір’ю. Через рік у них народилась донечка Ірина, а в кінці 2006 року синочок Дмитро. У 2009 році сім’я переїзджає на постійне місце проживання у село Білогородка Дубенського району.
У мирний час Леонід Олександрович працював у різних сферах, найбільше полюбляв будівельну справу. Весь час Леонід намагався утримувати сім’ю , потрібні були кошти і на лікування сина.… Читати далі

Шечук Тарас Романович (24.07.1991-11.07.2023)

Тарас Романович Шевчук народився 24 липня 1991 р. в с. Дерев’яне Рівненського району Рівненської області.Зі слів мами, в дитинстві Тарас був
активним, допитливим, веселим хлопчиком, любив рибалити з друзями на місцевому ставу, з татом ходив по гриби, допомагав по господарству та завжди мило посміхався.
1 вересня 1997 року пішов до 1 класу Клеванського ліцею №1, де навчався 9 років.

2006 року вступив до Клеванського професійного ліцею, в якому здобув професію тракторист-машиніст с/г виробництва, але за фахом не працював, адже ще будучи студентом, влаштувався на роботу в готельно-розважальний комплекс «Скольмо». Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну 10 травня 2023 року був призваний до лав ЗСУ. Тарас був помічником гранатометника. Виконуючи бойові завдання загинув 11.07.2023 р. поблизу н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області. Довгий час вважався безвісти зниклим. Рідні і близькі сподівалися на краще, але майже через 4 місяці молитв, безсонних ночей та гірко пролитих батьківських сліз повернувся додому «на щиті».

26 жовтня 2023 р. Героя поховали в його рідному с. Дерев’яне.… Читати далі

Остаповець Роман Віталійович (28.12.1999 – 22.02.2024)

Народився Роман та проживав у м.Сарни. Тут навчався у місцевому ліцей № 1 ім. Т. Г. Шевченка. Після закінчення 9-го класу, продовжив навчання у Сарненському ВПУ№22, де здобув професію будівельника. Любив займатися спортом і ніколи не любив сидіти на місці. Як згадує брат: «Рома завжди щось будував, ламав або лагодив».
Після закінчення училища був призваний на строкову військову службу, яку проходив у військовій частині м. Золотоноша, Черкаської області. Після завершення служби працював охоронцем у ВОХРі. А 21 вересня 2022 року добровільно став до лав полку ССО АЗОВ 3-ої окремої штурмової бригади Сухопутних військ, на посаду помічника гранатометника штурмової роти. “Остап” – таким був позивний у Романа. Він мріяв стати військовим і служити в армії, а після війни – жити, працювати і насолоджуватися життям.
Роман був безстрашним, деколи, занадто добрим і з великою силою волі, яка допомагала йому діяти навіть у складні моменти, коли інші уже здаються. 5 вересня 2023 року, під час штурму Андріївки на Бахмутському напрямку, Роман отримав поранення в ногу.… Читати далі

Примак Андрій Сергійович (21.03.1988-28.04.2023)

Примак Андрій Сергійович народився 21 березня 1988 року в місті Костопіль. У 1995 р. пішов до першого класу школи № 5, де навчався до сьомого класу. З дитинства ходив на танцювальний гурток. З 2001 – 2005рр. навчався в Костопільському обласному ліцеї – інтернаті спортивного профілю. Займався греко – римською боротьбою, отримав багато медалей та кубків, здобув звання майстра спорту.

Вищу освіту здобув у Львівській ветеринарній академії на «біолого -технологічному» факультеті. Після двох років навчання Андрій вирішив піти на строкову службу до армії . Призваний у 2007 р. служив у місті Києві в Президентському полку до 2008 року.

Бойовий шлях військового розпочався ще у 2014-му. 10 серпня Андрій отримав повістку а 13 серпня відправився на навчання до Яворівського полігону. Далі, мінометник 9- ої роти 93 – ї аеромобільної бригади у зоні АТО. Спочатку разом із побратимами Андрія мобілізували в Донецьку область, поблизу містечка Костянтинівка . Брав участь у визволенні Пісків. Був і серед військових, які захищали Донецький аеропорт. У 2016році повернувся з АТО.… Читати далі

Цюх Олександр Іванович (25.10.1965-27.04.2023)

Олександр Іванович Цюх народився 25 жовтня 1965 року в місті Костопіль. Закінчив Клесівську ЗОШ I – II ступенів , був випускником Здолбунівського залізнично – транспортного училища.
Армійську підготовку Олександр проходив з 7 травня 1985 року у військовому навчальному центрі в Туркменістані. Службу військову
проходив на кордоні з Афганістаном, на посаді командира розвідки. Добре знав та пам’ятав всі жахи війни в Афганістані.
В мирний час, був приватним підприємцем, працьовитою, чуйною, доброю людиною.
1 березня 2022 року Олександра мобілізували на військову службу 104 бригади територіальної оборони м. Дубровиця , він був сержантом,
розвідником – далекомірником відділення А 7071 управління військової частини.
26 квітня 2023 року, 57 – річний сержант Олександр Цюх був госпіталізований у Дубровицьку лікарню. На жаль, наступного дня він помер, від ішемічного інсульту.
28 квітня 2023 року поховали Олександра Цюха на « Новому « кладовищі міста Костопіль, поруч з іншими Воїнами Небесного Легіону.
У Героя залишилися : дружина, діти та внуки.

Головин Федір Миколайович (07.02.1973-02.04.2024 )

Федір народився 07 лютого 1973 року у селі Бистричі тоді ще Березнівського району. Федір любив математику, спорт і автомобілі, мав багато друзів. Після закінчення Бистрицької школи у 1990 році вступив до Корецької автошколи, де здобув кваліфікацію водія категорії В і С. Потім була військова служба, робота, одруження – звичайне життя. Війна перекреслила мирні плани.
З жовтня 2023 року – Федір старший водій-телефоніст стрілецької роти, мужньо боронив країну на Донецькому напрямку. 02 квітня 2024 року ворожа куля обірвала життя солдата. Федір був неодружений. У нього залишилися мама, брат та племінники.
Заупокійну службу провели у Свято-Миколаївському храмі села
Бистричі. Поховання відбулося на місцевому кладовищі поруч із загиблими захисниками односельчанами..

Радіо Віталій Миколайович (22.10.1980-01.04.2024 )

Віталій народився 22 жовтня 1980 року і все життя проживав у рідному селі Кургани Березнівської громади.Після закінчення Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у 1995 році навчався у Березнівському професійно-технічному училищі. Проходив військову строкову службу. В мирному житті наш захисник був щирим, доброзичливим, чуйним, готовим завжди прийти на допомогу. Мав велике коло друзів. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів. Віталій захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну. Служив головним сержантом єгерського
батальйону.
Старший сержант Радіо Віталій Миколайович загинув 01 квітня 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання у бою з російськими окупантами. Похоронна процесія в жалобі пройшла від рідної оселі до Свято-Покровського храму села Кургани, де відбулася заупокійна служба за
захисником.
У полеглого захисника залишилися дружина Наталія, син Богдан, дочка Віта, брат Володимир та сестра Іванна.

Луцик Микола Анатолійович (23.12.1990-13.06.2023)

Народився Микола 23 грудня 1990 року в селі Городище, що на Березнівщині. В 2004 році закінчив 8 класів Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Повну середню освіту здобув у Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. У 2013 році закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» в місті Рівне, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фізична реабілітація» та здобув кваліфікацію магістр фізичної реабілітації, викладач вищої школи.
У спортивному житті Микола наполегливою працею досяг рівня майстра спорту України з веслування на байдарках і каное. Неодноразовий чемпіон спортивних змагань та кубків Рівненської області, призер чемпіонатів і кубків України з веслування на байдарках і каное.
В мирному житті Микола був гарною людиною, надійний, життєрадісний і завжди усміхнений, турботливий і люблячий син, брат. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на рідну землю Микола відразу повернувся на Україну із-за кордону, і добровільно 02 березня 2022 року став на захист рідної країни від рашиських загарбників. Служив Микола сержантом, командиром танку танкового батальйону.

13 червня 2023 року 33-річний український воїн загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області.… Читати далі

Сокот Михайло Миколайович (25.11.1995-28.09.2022)

Сокот Михайло Миколайович народився 25 листопада 1995 року в селі Князівка Березнівського району. З 2002 по 2013 рік навчався у Князівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України, де зарекомендував себе як зразковий військовослужбовець. Його батькам, Раїсі та Миколі Сокотам, з армії дякували за сина – відповідального, розумного, людяного. Він завжди був спокійний, розважливий. Дуже гарно навчався в школі, ніхто і ніколи на нього не скаржився. Михайло був дуже добрий і з повагою ставився до людей. З друзями – душа компанії, а друзів він мав багато.
У 2014 році уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, був учасником бойових дій у зоні АТО. Під час повномасштабного вторгнення росії на нашу землю в червні 2022 року став на її захист.
28 вересня 2022 року солдат, стрілець-санітар десантно-штурмового батальйону Сокот Михайло Миколайович загинув на Харківщині виконуючи
бойове завдання. Захиснику було всього 27 років…
Відспівування провели священослужителі у Свято-Миколаївському храмі села Князівка.… Читати далі

Кравчук Григорій Йосипович (07.09.1973-06.01.2024)

Народився Григорій Кравчук 7 вересня 1973 року в селі Городище тоді ще Березнівського району. Виховувався в чудовій сім’ї. Відповідальний, чесний, надійний товариш, патріот України.
Григорій був дуже хорошою дитиною. Коли навчався у школі, то брав активну участь у громадському житті закладу освіти. Після закінчення Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в 1990 році навчався у Рівненському професійно-технічному училищі № 11, де і здобув кваліфікацію
електромонтера по обслуговуванню електрообладнання. З 1992 року працював електриком в Березнівській рембуддільниці Березнівського
районного споживчого товариства. З 1996 року – в Березнівському міжколгоспному фарфоровому заводі. З 1998 по 2009 рік працював робітником, а згодом і завгоспом у відділі культури та спорту Березнівської районної державної адміністрації. Потім – на сезонних роботах.

З грудня 2022 року Кравчук Григорій Йосипович захищав рідну Україну від російської агресії на Запорізькому напрямку (Вербове, Горіхове). Був солдатом десантно-штурмової роти.
Він, будучи турботливим сином, відданим братом, люблячим чоловіком та найкращим батьком, щовечора телефонував додому.
Загинув Григорій 6 січня 2024 року на Запорізькому напрямку. Дорога українського воїна додому виявилася довгою.… Читати далі