Війна (2022)

Народився Юрій в багатодітній родині колгоспників у с. Тріскині. Крім нього в родині Брижів зростало ще 10-ро дітей: шестеро доньок та четверо синів. Тато Юрка раптово помер коли йому було лише 9 років і мамі довелося самотужки піднімати велику родину. Мама працювала в колгоспі дояркою, підробляла ще на інших роботах, намагаючись максимально забезпечити сім’ю. З 2007 по 2015 роки Юрій навчався у Тріскинській ЗОШ. Був дуже спокійним, добрим, сором’язливим хлопчиком та старанним учнем. Після занять у школі, хлопець любив грати у футбол, захоплювався машинами, і технікою.. У 2016 році Юрій вступив до Київського транспортно-економічного фахового коледжу Національного транспортного університету, де він здобуває кваліфікацію молодший спеціаліст “Механік”. Під час навчання в коледжі, Юра проходив практику на СТО АТГ.

. Закінчивши навчання, Юра пішов працювати на СТО, де займався автомобілями . Попередньо зі своїм колегою по роботі, брали участь в автоперегонах, де він виступив на своєму “Жужику”. Юрчик завжди мріяв жити щасливим життям, займатись улюбленою справою, ремонтувати автомобілі найвідоміших марок.

З початком повномасштабної він разом зі своїм братом Дмитром добровільно пішли захищати країну.… Читати далі

Народився Андрій в с.Тріскині. Зростав у багатодітній сім’ї і був третьою дитиною із чотирьох. З 2005 по 2016 роки навчався у Тріскинській ЗОШ. Сім’я Приступей брала активну участь у житті громади: у сімейних перегонах та конкурсах де отримували нагороди та призові місця.

«Андрійко був найсвітлішою та найдобрішою людиною, яку я знала. Був патріотом своєї країни та вірив у перемогу. Він пишався старшим братом Ростиславом, оборонцем Маріуполя, який отримав тяжке поранення та був у полоні. Андрій завжди вірив, що Ростя стане на ноги. Так і сталося, але Андрійко вже цього не побачив. Його змалечку мама вчила робити добро та казала, що йому зарахується у «торбинку добрих справ». І потім Андрійко всіх цьому навчав. Він був життєрадісним, мав багато планів на життя, проте ця клята війна забрала його. Він назавжди залишиться нашим Героєм!» – розповіла кохана загиблого воїна Валерія Поліщук.

6 червня 2023 року Андрій Приступа загинув в районі н.п. Дружба, Донецької області. Під час виконання бойового завдання зазнав смертельного осколкового поранення внаслідок ворожого обстрілу.… Читати далі

Народився Дмитро у місті Сарни.З 2000 по 2010 роки навчався у НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка. Ще маленьким Дмитро захопився футболом, у школі- баскетболом . Батьки дбали про сина, як могли. Особливо Дмитро поважав і любив тата. От тільки у 17 років Дмитру довелося провести його в останню путь. Тоді підтримкою хлопця став рідний дядько, якого Діма дуже поважав. Підвищене відчуття патріотизму в нього було завжди.

У випускному класі Дмитра захопив бойовий гопак. Згодом, він стає чемпіоном України з бойового гопака. З 2010 по 2011 роки Дмитро навчався у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» за професією “Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування”. А потім продовжив навчання у Мирогощанському аграрному фаховому коледжі. З 2013 по 2016 рік навчався у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Енергетика сільськогосподарського виробництва». Під час навчання в університеті брав участь у всеукраїнських спортивних змаганнях мав призові місця. Майстер спорту з хортингу, але найбільше юнак захоплювався боксом. Постійні тренування, які не лише навантажували, але і мотивували працювати над собою.  Вже скоро Дмитро став кандидатом у майстри спорту із боксу, чим дуже пишався. Супроводжувала… Читати далі

Народився Тарас у м. Сарни, тут і проживав. З вересня 2002 року до червня 2013 року навчався у Сарненському НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г.Шевченка, де здобув повну середню освіту. З першого класу займався греко-римською боротьбою та виборював призові місця на змаганнях. У вільний час любив паяти мікросхеми з маленьких резисторів, чіпів і конденсаторів.  З вересня 2013 року навчався на денній формі навчання в Рівненському НУВГП на факультеті «Водного господарства», по спеціальності «Гідротехніка, водні ресурси». В 2015 році був переведений на заочну форму навчання цього ж університету.

З 28 вересня 2020 року по серпень 2022 року працював поліцейським роти №5 з обслуговування міста Сарни Управління патрульної поліції Рівненської області

13 грудня 2022 року не вагаючись став до лав ЗСУ. Був військовослужбовцем 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. За посадою – розвідник-навідник. Мав позивний Таро. У бою за Україну Тарас загинув 28 травня 2023 року в районі н. п. Іванівське Бахмутського району Донецької області. Йому було лише 27 років.

У Героя залишилися батьки: тато Володимир Іванович, військовослужбовець в/ч А0153, мама Надія Дмитрівна, провідний бібліотекар Сарненської центральної бібліотеки, молодший брат Святослав, курсант Одеської академії та молодша сестра Злата, учениця 8 класу Сарненського ліцею «Лідер».… Читати далі

Народився Ігор в селі Сарни (нині м.Сарни). Був єдиним сином у батьків. Батько Валентин Калістратович був робітником. Мати, Марія Володимирівна – бібліотекар.

 В 1979 р. пішов в 1кл. Сарненської ЗОШ № 3, а з 1981 р. по 1987 р. навчався в ЗОШ №5 м.Сарни. Після закінчення школи навчався в ВПУ №22 м.Сарни. Як і всі хлопці в дитинстві любив техніку і спорт. Грав у волейбол. Хотів бути військовим, тому від служби в армії не ухилявся. В грудні 1990 р. був призваний в армію. Проходив службу з грудня 1990 р. по січень 1992 р. в танкових військах на Закарпатті. Повернувся зі служби у званні- старшина.

Працював оператором на АЗС «Журавлина». Проживав по вул. Шкільна.  Був одружений, мав троє дітей: два сини та донька; четверо онуків. Сини Володимир і Святослав та зять Андрій перебувають на військовій службі в ЗСУ.

З 9 березня 2015 р. по 16 квітня 2016 р. був учасником бойових дій в зоні АТО, командир танка.

З початком повномасштабного вторгнення пішов до лав ЗСУ.… Читати далі

Народився Олексій у м.Сарни, проживав по вул.Шкільна. Навчався в Сарненській гімназії, після закінчення якої у 2016 році вступив до Київського національного авіаційного університету на аеродинамічний факультет, спеціальність авіа- та ракетобудування, який закінчив у 2020 році, отримавши ступінь бакалавра.

Особисті якості:справедливий, наполегливий, добрий, завзятий, товариський, завжди веселий (позитивний як протон), завжди прийде на допомогу, співчутливий, завжди хвилювався за інших і допомагав; завжди приходив на допомогу всім; у роботі на досягнутому не зупинявся. До війни працював в охоронній фірмі «Шериф» м.Київ. Мав хобі: нумізматика та боністика.

Олексій тричі старався потрапити на фронт добровольцем і з третього разу таки призвали. 8 березня 2022 року пішов добровольцем захищати Україну, заключивши контракт ЗСУ. Служив у 130-му окремому батальйоні територіальної оборони м. Київ. Мав військове звання: солдат з позивним Курт, старший сапер.

13 вересня отримав тяжкі поранення від російської ОЗМ-72 «вистрибучої міни» в районі населеного пункту Питомник Харківської області під час контрнаступу ЗСУ. Упродовж довгих чотирьох діб лікарі боролися за його життя. На жаль. 17 вересня 2022 року серце воїна зупинилося у шпиталі міста Харків.… Читати далі