Війна (2022) – Page 19 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Братащук Іван Петрович (30.01.1990-16.09.2024)

Народився майбутній воїн 30.01.1990 року у селі Гранівка, проживав із сімє’ю в Козині. Був надзвичайно працьовитим, вмілим господарем. Нещадовно родина придбала будинок у селі Савчуки.

Оборонець Батьківщини мужньо, сумлінно і самовіддано виконував військовий обов’язок. У 2022 році Івана БРАТАЩУКА було відзначено нагрудним знаком «Знак пошани». У травні 2023 року Захисник був нагороджений Почесним нагрудним знаком головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», а вже у вересні 2023 року військовослужбовець отримав пам’ятну монету «Захисник Харківщини та міста Ізюм».

Іван виконував обов’язки командира відділення дистанційного мінування взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення..

Загинув під час виконання бойових дій 16 вересня 2024 року.

У загиблого Захисника залишилися дружина Оксана Анатоліївна та сини Андрій і Максим.

Похований с.Козин, Дубенського району Рівненської області

Галанджовський Володимир(16.12.1975 -17.02.2024)

Галанджовський Володимир Петрович народився 16 грудня 1975 року в місті Радивилові. 1 вересня 1983 року пішов у 1-й клас Радивилівської ЗОШ №1 І-ІІІ ст. Володимир був енергійним, жвавим хлопчиком, любив грати у футбол. Після закінчення 8-го класу вступив до Радивилівського ПТУ, де здобув фах тракториста. Через поганий зір та проблеми із здоровʼям не ніс строкову військову службу.

Після одруження проживав у Тернопільській області, батько трьох дітей. Працював різноробочим. Останні роки Володимир проживав у м.Радивилові з мамою та сестрою.

Призваний до ЗСУ був 22 червня 2023 року. Навчання проходив на Тучинському полігоні Рівненської області. Службу проходив на посаді стрільця стрілецького взводу. 11 січня 2024 року був відправлений на Купʼянський напрямок. Загинув Володимир Петрович 17 лютого 2024 року при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області.

З військовими почестями похований на Лев’ятинському кладовищі поряд з могилою батька.

Андрійчук Андрій Антонович ( 06.11.1980 – 07.02.2024)

Андрій Андрійчук народився 6 лютого 1980 року в місті Радивилові. 1 вересня 1987 року пішов у 1-й клас Радивилівської ЗОШ №1.

Зі спогадів класного керівника Василя Ілліча Вишницького та однокласників: « Андрій був відповідальним, скромним юнаком. Любив працювати, завжди брав участь в загальношкільних трудових десантах, сумлінно виконував доручення”. Після закінчення школи у 1996 році вступив до Радивилівського СПТУ, де здобув кваліфікацію майстра сільського виробництва.

У 1999 році проходив службу в лавах ЗСУ на посаді розвідника-сапера відділення взводу інженерної розвідки групи інженерного забезпечення. Після військової служби працював будівельником, теслею. У 2004 році отримав подяку та нагороджений грамотою за допомогу в будівництві храму в селі Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Був добрим, чуйним та щирим, завжди всім допомагав, ніколи не залишав у біді.

30 серпня 2023 року був призваний на військову службу Львівським МТЦК та СП в місті Львів. Виконував бойові завдання на Запоріжжі. 7 лютого 2024 року внаслідок ворожої атаки життя Андрія Антоновича обірвалося.

Страшна війна забрала життя найдорожчого чоловіка, люблячого батька трьох чудових хлопців, доброго брата, вірного друга.… Читати далі

Лесний Роман Михайлович (03.06.1979-21.09.2022)

Лесний Роман Михайлович народився 3 червня 1979 року у місті Дубно. Навчався в Дубенській ЗОШ №1 та ЗОШ №6. Здобув фах зварювальника у професійному училищі. Цікавився технікою, захоплювався мотоциклами, грав на гітарі.
Багато років працював у Дубенській виправній колонії для неповнолітніх, мав звання прапорщика. Після закриття колонії продовжив службу на місцевій нафтобазі. Пізніше був переведений у 44 окрему артилерійську бригаду імені гетьмана Данила Апостола.
Під час повномасштабного російського вторгнення Роман ніс службу у лавах ЗСУ. Разом з побратимами мали виконувати бойові завдання на передовій. Створив родину та мріяв про мирне життя. Понад усе вірив у перемогу!
Старший солдат Роман Лесний загинув 21 вересня 2022 року від отриманих поранень несумісних із життям в результаті артилерійського обстрілу району вогневої позиції артилерійської батареї артилерійського дивізіону в районі н.п. Біла Гора Донецької області під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України.
У воїна залишились дружина та діти.
Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.

ВІдповідно до Указу Президента №152/2024 “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” орденом “За мужність” ІІІ ступеня нагороджено Лесного Романа Михайловича (посмертно) — старшого солдата

Рішенням сесії Дубенської місько від 14 грудня 2023 року воїну-Герою Дубенської міської територіальної громади, який віддав життя за Волю та Незалежність України Лесному Роману Михайловичу присвоєно міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).… Читати далі

Томко Володимир Олександрович (12.06.2002-05.06.2022)

Томко Володимир Олександрович народився 12 червня 2002 року у місті Дубно.
З 2008 року навчався у Дубенській ЗОШ № 6. Після закінчення 9-го класу у 2018 році вступив до Дубенського вищого художнього професійно-технічного училища, який закінчив у 2021 році, здобувши професію «Електрозварник».
4 жовтня 2021 року був призваний до лав ЗСУ. Військову службу проходив у військово-морських силах Збройних сил України. Здобув звання старший комендор (матрос).
Військовослужбовець загинув 5 червня 2022 року, виконуючи бойове завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій з супротивником та нанесенні ним ракетного удару.
Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі указом президента України №461/2022 нагороджено Орден «За мужність» III ступеня ТОМКА Володимира Олександровича (посмертно) — матроса

Рішенням сесії Дубенської місько від 14 грудня 2023 року воїну-Герою Дубенської міської територіальної громади, який віддав життя за Волю та Незалежність України Томко Володимиру Олександровичу присвоєно міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).… Читати далі

Потапчук Павло Миколайович (29.11.2024-31.03.2025)

Павло Потапчук народився 16 лютого 1988 року у місті Рівне. Навчався у загальноосвітній школі №28. У 2005 році закінчив Рівненський економіко-правовий ліцей. Освіту здобув у Національному університеті водного господарства та природокористування. Отримав кваліфікацію інженера-землевпорядника.

З вересня 2013 року обіймав посаду директора Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації. Потім працював на різних роботах.

29 листопада 2024 року Павло був мобілізований до лав Збройних сил України. Він не боявся служби, був оптимістично та патріотично налаштований.

«Хоч він і не мав військового досвіду, служба йому подобалася. Командир та побратими, його завжди підтримували. Був добрим, щирим та дуже дружелюбним, мав багато друзів» – зазначили рідні Героя.

14 березня 2025 року солдат Павло, який був відданий військовій присязі на вірність українському народу, отримав тяжкі поранення в бою за Україну, її свободу й незалежність на Запорізькому напрямку. На жаль, 31 березня серце 37-річного захисника зупинилося…

Поховали Героя на кладовищі «Нове».

Мойсеєв Сергій Федорович, позивний “Чужий” (27.12.1983-22.01.2023)

Сергій Федорович Мойсеєв народився 27 грудня 1983 року в селі Залізниця, Корецького району, Рівненської області. Закінчив Великомежиріцьку школу-інтернат. Після шкільного навчання вступив у ВПУ №24 м.Корець, де здобув професію зварювальника, працював різноробочим. Вільний час проводив з рідними, любив досліджувати світ, подорожувати й дізнаватися щось нове.

Із початком повномасштабного вторгнення добровільно пішов боронити Україну. Воював на Донецькому напрямку у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був снайпером. Обіймав посаду командира бойової машини. Нагороджений медаллю «Незламним героям російсько-української війни».

Його життя обірвалось 22 січня 2023 року під час виконання бойового завдання через отримані травми несумісні з життям внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків у селищі Новоселівка Друга Покровського району Донецької області.

Мойсєєв Сергій Федорович, загинув як командир бойової машини командира 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А 4007..

«Сергій був простим, дуже добрим хлопцем. Хто б його що не попросив, він завжди допомагав, він віддав за нас найцінніше – своє життя», – зазначив отець Олександр.… Читати далі

Козачук Валерій Миколайович, позивний «Валєрон» (20.04.1977-14.06.2023)

Козачук Валерій Миколайович народився 20 квітня 1977 року у місті Костополі. Навчався у загальноосвітній школі I- III ступенів школи № 5.У
шкільні роки зарекомендував себе з гарної сторони: був добрим, спокійним, любив малювати, співати, грати на гітарі, полюбляв грати у футбол,
захоплювався автомобілями. Після закінчення школи вступив до Костопільського професійно – технічного училища №14, згодом здобув професію слюсаря-ремонтника. Далі навчався у Мирогощанському аграрному коледжі на спеціальність «Механізація сільського господарства», здобув професію техніка -механіка. Після навчання працював за кордоном у Польщі.
У 2003 році Валерій одружився, а у 2005 році народилася донечка Марія, у 2007 році син Назар. З 2009 -2023 роки працював автомеханіком у СТО «Козак-Авто». Був майстром своєї справи, ремонтував автомобілі, адже про це він мріяв ще з дитинства.
Коли розпочалося повномаштабне вторгнення росії в Україну, Валерій не вагаючись 25 лютого 2022 року пішов до військкомату, але йому відмовили. У вересні 2022 року став до лав Української добровольчої армії, служив у третьому окремому батальйоні УДА. Він героїчно, ціною власного життя, боронив нашу землю від агресора.… Читати далі

Штефусь Владислав Олегович (29.03.1998-04.05.2022)

Штефусь Владислав Олегович народився 29 квітня 1998 року у місті Дубно.
З 2004 року по 2008 рік навчався у Дубенській початковій школі №4, з 2013 року по 2017 рік – у Дубенській ЗОШ №6.
Після закінчення 9 класу вступив до Мирогощанського аграрного коледжу. Активно займався спортом. Кандидат у майстри спорту з вільної боротьби. Учасник регіональних та міжнародних змагань, нагороджений численними кубками та медалями.
З 2019 року служив у Збройних Силах України на посаді водія-понтонера.

Нагороджений медаллю бойових дій в АТО «Ветеран війни».

Воїн загинув 4 травня 2022 року під час виконання бойових завдань на Харківщині в районі н.п. Протопопівка, Ізюмського району, Харківської області.

Cолдату Владиславу Штефусю виповнилось лише 24. . Не одружений, без сина залишились батьки. .

Указом ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №416/2022 “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” ШТЕФУСЯ Владислава Олеговича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)

Рішенням сесії Дубенської міської ради від 14 грудня 2023 року Штефусю Владиславу Олеговичу присвоєно найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).… Читати далі

Болкун Олександр Андрійович (03.10.1979–13.01.2025)

Народився Олександр 3 жовтня 1979 року у селі Мале Вербче, тут і проживав. З 1986 по 1995 роки навчався в Маловербченській ЗОШ. Після закінчення 9 класу, продовжив навчався у 10 класі Великовербченської ЗОШ. Після закінчення 10 класу поїхав на заробітки. В дитинстві цікавився риболовлею. Офіційно ніде не працював, заробляв на життя тимчасовими заробітками (ремонт, будівництво).

21 листопада 1997 року Олександр був призваний на строкову військову службу (служив півтора роки). Після служби в армії, одружився. З дружиною Валентиною Миколаївною виховували двох доньок – Ірину та Діану.

На початку повномасштабного вторгнення Олександр Андрійович отримав повістку та був мобілізований 26 лютого 2022 року у лави ЗСУ. Спочатку проходив навчання на Тучинському полігоні, потім служив у 94-му батальйоні охорони та обслуговування в селищі Млинів. З Млинова направили в Черкаську область на полігон, згодом – в окрему штурмову бригаду у Донецьку область м. Бахмут. Мав позивний «Буба». Отримавши там осколкове поранення, деякий час проходив лікування в госпіталі м. Павлоград. Після реабілітації служив в батальйоні охорони м.… Читати далі