Війна (2022)

Тарас Юзвяк народився 13 серпня 1980 року в с. Крупець Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район).

Навчався у Крупецькій ЗОШ І-ІІІ ст. По закінченню 9-го класу вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу, після якого продовжив навчання у Державному лісотехнічному університеті.

Деякий час працював у лісництві. З 2014 року брав участь у бойових діях в зоні АТО, ООС.

З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів продовжував захищати Україну від ворога.

21 жовтня 2022 року, захищаючи рідну землю від окупантів на Бахмутському напрямку, загинув Тарас Андрійович Юзвяк.

У загиблого Героя залишились дружина з сином, батьки та молодша сестра.

Чин похорону Тараса Юзвяка відбувся в рідному селі Крупець.

Публікації про Юзвяка Т. А.

«Звістка сумна додому летить,

Коханий не вернувся із бою,

А серце за ним від болю кричить

І сльози ллються рікою…»

21.10.2022 р.

«Сонечко моє рідне, коханий мій єдиний, Тарасику… як же тяжко тебе відпускати…

Ти був моїм смислом життя… моєю підтримкою і розрадою…

Так багато планів у нас було… уже вони не здійсняться ніколи

НІКОЛИ…

Милий мій, ти обіцяв приїхати, але не так… ти обіцяв мені!… Читати далі

Сергій Медвідь народився 16 лютого 1978 року. Проживав у місті Костопіль. Закінчив Костопільське СПТУ-14, за спеціальністю — столяр.

В період з 1996-1997 років проходив строкову військову службу. В 2015- 2016 роках брав безпосередню участь в АТО на території Луганської та Донецької областей.

В березні 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації.. Сергій був надзвичайно мужнім та відважним бійцем, завжди першим ішов у бій.

Старший солдат-навідник Сергій Медвідь загинув 17 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Яковлівка Бахмутського району Донецької області.

.Сотні земляків прийшли до собору Петра і Павла, щоб віддати данину шани і поваги Герою.
Сергія поховали поруч з іншими Героями на “Новому” кладовищі. У героя залишились мама, донька Яна.… Читати далі

Олександр Микитюк народився  13 листопада 1979 року в Рівному,  навчався у ЗОШ , число 26,  після 9 класу продовжив навчання у дев’ятому ПТУ, де здобув фах токаря.

Коли не стало батьків,   у 18 років Олександр оформив опіку над  12 річним  братом Романом . Працював на радіозаводі, потім – майстром з обслуговування таксофонів Укртелекому. Пізніше робив ремонти, спеціалізувався на роботі з декоративними матеріалами.

Останні 14 років Сашко разом із дружиною жив у смт  Березне.  З початком війни там пішов до військкомату, навчання проходив на Яворівському полігоні.

Військовий потрапив у Сєвєродонецьк. Пізніше отримав поранення, але повернувся на службу…

Олександр був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

42-річний Олександр Микитюк загинув 28 жовтня поблизу села Опитне Донецької області…Поховали його, як того і хотів, у Березному на кладовищі в урочиці Лучка (6 листопада)

 … Читати далі

Гергелюк Олександр народився 4 листопада 1997 року в селі Тучин Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району) в сім’ї робітників.

У 2014 році Олександр продовжив навчання у Соснівському професійному ліцеї.

У 2016 році підписав контракт на службу в Збройних Силах України.

Після закінчення контракту з 2019 року працював у місті Рівне в ТЗОВ «Компанія управління будівництвом «Моноліт».

27 квітня 2022 року Олександра мобілізували до ЗСУ, на захист Батьківщини від країни агресора, де він прослужив всього два місяці.

7 липня 2022 року старший солдат Олександр Гергелюк загинув внаслідок артилерійського та танкового обстрілів противником позицій спостережних постів та ротного опорного пункту під час виконання бойового завдання в районі села Івано-Дар’ївка, що на Донеччині.

14 липня 2022 року його поховали в селі Тучин.

За особисті заслуги перед Батьківщиною, мужність і відвагу під час виконання своїх обов’язків, самовідданість і стійкість під час проходження військової служби був нагороджений: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Учасник АТО» від Генерального штабу ЗСУ, нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій», відзнакою «За заслуги» від Правління Фонду ветеранів воєнної розвідки, відзнакою «За службу державі» від ВГО «Спілки ветеранів та працівників силових структур України «ЗВИТЯГА» та подяками.… Читати далі

Горисюк Олександр народився у селі Синів Гощанського району.   Понад 10 років Олександр працював на виробництві вікон, знав, що таке заробітки за кордоном, а потім повернувся додому, Бо ж саме у Рівному живе його донька Анастасія, яку він безмежно любив. Олександр захоплювався футболом, а ще любив куховарити, приготовані ним страви не залишали байдужим нікого.

Коли ж почалася війна, пішов добровольцем, хоч раніше в армії й не служив. Олександр вірив у Перемогу України, чекав і наближав її, як тільки міг… 41-річний Олександр Горисюк, якого друзі та побратими називали «Гарік», залишив по собі світлі спогади. В останню путь Героя провели небайдужі рівняни та найближче оточення захисника.

Поховали Олександра Горисюка в рідному селі Синів

Публікації про Горисюка О.

 … Читати далі