Війна (2022)

Ковтунович Василь Сергійович народився 30 жовтня 1985 року в сім’ї Марії Степанівни та Сергія Степановича в с. Дібрівськ. В 1992 році пішов у перший клас Дібрівської середньої школи, яку закінчив у 2003 році. Василь виховувався у сім’ї, на долю якої випало багато випробувань.  Змалечку знав, що таке праця, цінував своїх батьків і опікувався ними до останнього свого подиху. З таким сином і старість не страшна. З самого дитинства він глибоко усвідомив відповідальність за свої дії, за виконання своїх обов’язків, не боявся брати їх на себе.  Життя у ньому заложило такий стрижень, який згодом став сталевим. З 2003 по 2005 рік – служба в армії.

6 березня 2022 року Василь Ковтунович пішов захищати Україну.

Молодший сержант, командир відділення, захищаючи незалежність Батьківщини, виконуючи бойове завдання, загинув 09.08.2022 року біля села Пречистівка Донецької області,  отримавши несумісні із життям поранення в результаті мінно-вибухової травми.

У полеглого захисника залишилася донька.

В останню путь Захисника України Ковтуновича Василя Сергійовича провели 13 серпня в рідному селі  Дібрівськ.

Публікації про Ковтуновича В.

Сергій Смирнов народився у Рівному, тут навчався у загальноосвітній школі, число 27. По завершенню продовжив навчання у Харківському коледжі транспортних технологій, а за тим і в Українському державному університеті залізничного транспорту.

 … Читати далі

Богдан Тимчук народився у  1969 році в селі Колоденка.    Навчався в Колоденській загальноосвітній школі, вступив у Мирогощанське професійно-технічне училище. Строкову службу проходив у артилерійських військах у Красноярську. Після служби закінчив навчальні курси водія. Розпочав роботу в підприємстві КОМТранс. Згодом оформив статус підприємця та створив власну справу – фірму «Світанок», займався фермерським господарством.

Із початком російського вторгнення, на виклик військкомату, 23 квітня чоловік вже був на навчальному полігоні в селі Стриганці Львівської області, через місяць переведений у 10 гірськоштормову бригаду в селищі Коломия Закарпатської області. На Тучинському полігоні  що на Рівненщині здобув навики навідника-оператора БМП. 13 червня частину бригади було відправлено на схід нашої країни. База дислокації – Краматорськ. Богдан воював у населених пунктах Лисичанськ, Бахмут, після другого бою в Друшківці 27 червня потрапив у санчастину, де реабілітувався 5 днів.

28 липня воїн отримав осколкове поранення внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області, 30 липня Богдан помер у Краматорській міській лікарні № 2 від ускладнень унаслідок отриманих поранень.… Читати далі

Назар Небожинський народився 23 січня 1999 року у місті Рівному Рівненської області.

Навчався у Рівненському НВК «Колегіум». У 2016 році вступив до Національного університету водного господарства та природокористування. Закінчив бакалаврат, після чого пішов добровольцем до лав Збройних сил України.

30 березня 2022 року, у ході російсько-української війни на Чернігівщині Назар, навідник БМП, підбив три ворожі «броні», однак крайня гармата встигла спрацювати і смертельно його поранила. Ціною власного життя він врятував 20-х побратимів.

Похований Назар Небожинський 4 квітня 2022 року на Алеї Героїв на кладовищі «Нове» у Рівному.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі  указом президента від 20 квітня 2022 року № 265/2022 Небожинського Назара  Володимировича, молодшого сержанта , нагороджено  орденом  «За мужність» III ступеня ( посмертно)… Читати далі

Вадим Карпович народився у селі Великі Озера Дубровицького району Рівненської області. Коли йому виповнилося 8 років, родина переїхала на Херсонщину. Саме там Вадим провів практично усе життя.

Працював у міліції, у 2008 році звільнився за власним бажанням. У 2015-му його мобілізували, він пройшов рік війни-АТО, повернувся додому. А потім підписав контракт із ЗСУ.  Починав солдатом, а вже скоро мав отримувати капітана.

Із початком війни його дружина Світлана та 13-річний син Андрій переїхали до Рівного, а чоловік був на кордонах з Луганщиною.

40-річний старший лейтенант командир роти 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового Костя Гордієнка Вадим Карпович, позивний “Шериф”, загинув 28 липня під час зенітно-ракетного обстрілу в селі Гончарівське Чернігівської області…… Читати далі

Рівне знову прощатиметься із захисником

“Ви навіть не уявляєте, який ваш чоловік Герой! Він загинув непросто так”, – такі слова почула Ольга від побратима свого чоловіка..

Віталій Кучерук народився 17 березня 1999 року  в с. Олександрія Рівненського району. Навчався в ЗОШ с. Олександрія. Вступив до  Національної академії  сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив  у 2020 році.

Ніс службу у Мукачеві, та з початком воєнних дій був відправлений до Києва, захищати країну.

Командир реактивного артилерійського взводу – старший офіцер реактивної артилерійської батареї.  Увечері 26 лютого у транспортний засіб, де перебував  лейтенант Віталій Кучерук поцілив ворожий снаряд від чого він   загинув.

Йому було лише  23 роки. У Віталія залишилися батьки, молодший брат та кохана дівчина.

Указом Президента України мужнього офіцера нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі… Читати далі

Анатолій Саратов народився 13 січня 1998 року у селищу Клесів Сарненського району.Анатолія виховувала бабуся. 2015 закінчив Клесівську ЗОШ І-ІІ ступенів ліцею, після чого пішов працювати верстатником у цеху переробки ДП «Клесівський лісгосп». 2019 підписав контракт із ЗСУ та проходив службу у зоні ООС на Луганщині. З початком російського вторгнення став на захист рідної землі.

Загинув в с. Попасна Луганської області 1 квітня 2022 року, виконуючи свій військовий обов’язок, захищаючи територію України від російських загарбників.

18 квітня 2022 р. в останню путь провели загиблого  Анатолія Саратова. Світла пам’ять про Героя, його незламний патріотичний дух назавжди залишаться в серцях рідних, близьких друзів, побратимів та знайомих.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Анатолія Саратова нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі